Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №766/14983/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 липня 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/14983/25

Номер провадження: 22-ц/819/1049/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Радченка С.В.,

суддів Базіль Л.В., Приходько Л.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», подану представником Романенком Михайлом Едуардовичем, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Рядчої Т.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2025 року представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 43340 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.04.2021 року ОСОБА_1 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомлення рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту № 2828511 від 20.04.2021 року. Ознайомившись з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту, відповідач та ТОВ «Мілоан» уклали договір про надання споживчого кредиту № 2828511, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит в сумі 10000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «Мілоан» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно умов кредитного договору. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» 10.08.2021 року уклали договір факторингу № 06Т, відповідно умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув кредит позивачу, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором № 2828511 від 20.04.2021 року станом на 10.08.2021 року становить 43340 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить- 10000 грн.; заборгованість за відсотками становить - 32640 грн., заборгованість за комісійними винагородами становить –700грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2828511 від 20.04.2021 року в сумі 13340 грн., а також 745,61 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 1539,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та обов`язку боржника виконати свої зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору. Зменшуючи розмір нарахованих процентів суд дійшов висновку, що умовами кредитного договору не було передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом за період строку дії кредитного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Діджи Фінанс»подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду змінити та задовільнити позов у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору про споживчий кредит № 2828511 від 20.04.2021, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи

20.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2828511 згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 10000 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок, строком на 30 днів. Дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 20.05.2021року (п.1.2, 1.3,1.4, 2.1 Договору)

Згідно умов договору, комісія за надання кредиту становить 700 грн., нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 2640грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.1, 1.5.2, 1.6).

Відповідно до розділу 6 цього договору, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно платіжного доручення №44290815 від 20.04.2021 року, ТОВ «Мілоан» перераховано на рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 грн, згідно договору №2828511.

У Додатку №1 до кредитного договору наведено графік розрахунків, який містить розрахунок заборгованості кредиту 10000 грн, комісії за надання кредиту 700 грн, і процентів 2640 грн. із зазначенням дати повернення кредиту - 20.05.2021 року та кількості днів в розрахунковому періоді – 30 днів.

Відповідач не виконав свого обов`язку за кредитним договором у зв`язку з чим згідно розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість в сумі 43340 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 10000 грн.; - заборгованість за відсотками становить 32640 грн., - заборгованість за комісійними винагородами становить –700 грн.

Позиція апеляційного суду.

Згідно частини першої ст.368 ЦПК України, в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням зазначених норм, у даній справі слід дійти висновку про укладеність між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору та погодженням сторонами всіх його істотних умов.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За умовами договору факторингу, який укладено між фінансовими установами за обставинами даної справи визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.

Тобто дані договори є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

До договору факторингу додано реєстр прав вимог, згідно якого вбачається, що ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Діджи Фінанс»право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2828511 від 20.04.2021 року.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконав, погашення заборгованості не здійснював, а тому суд першої інстанції правильно констатував, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10 000 грн., що становить тіло кредиту.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що у підпункті 1.5.1 пункту 1.5 Договору про споживчий кредит № 2828511 від 20.04.2021 року сторони узгодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 7% від суми кредиту або 700 грн. одноразово, яка була включена у загальну вартість кредиту для інформування споживача до укладення договору про споживчий кредит згідно Паспорту споживчого кредиту № 2828511.

Підписуючи кредитний договір, відповідач фактично погодився на запропоновані позивачем умови кредитування, своїм правом на відмову від договору про споживчий кредит відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» не скористався, Договір про споживчий кредит № 2828511 від 20.04.2021 року не оспорював та презумпцію його правомірності не спростував, тому заявлена позивачем заборгованість по комісії правильно стягнута судом у заявленому розмірі.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості в частині нарахованих відсотків, суд першої інстанції припустився помилки та не врахував, що за умовами укладеного між сторонами договору, у разі продовження користування кредитом відбувається продовження строку кредитування (пролонгація) на стандартних (базових) умовах, за яких строк правомірного користування кредитними коштами позичальником продовжується щоразу на 1 день, але загалом не може перевищувати 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитором за кредитом (тілом кредиту) (підпункт 2.3.1.2. пункту 2.3 Договору про споживчий кредит № 2828511 від 20.04.2021 року).

Оскільки кредитні кошти (тіло кредиту) не були повернуті відповідачем у строки, встановлені договором, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом за період з 21.05.2021 по 19.07.2021 - протягом 90 днів (30 днів згідно пункту 1.3 та 60 днів в порядку пролонгації згідно підпункту 2.3.1.2. пункту 2.3 Договору) у сумі 32640 грн. відповідає погодженим сторонами умовам кредитування.

Сума загальної заборгованості буде становити 10000 грн.+ 32640 грн. + 700 грн.= 43340грн. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс», що є підставою для зміни рішення суду в сторону збільшення суми заборгованості.

Щодо судових витрат

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, необхідно відповідно провести і розподіл судових витрат.

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі задоволення позову судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів, враховуючи співмірність витрат із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом послуг, критерії реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, дійшла висновку про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4 000 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», подану представником Романенком Михайлом Едуардовичем, задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 квітня 2026 року змінити, збільшивши стягнуту суму заборгованості по кредитному договору № 2828511 від 20.04.2021 року з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»з 13340 грн. до 43340грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати по оплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн., та витрати по оплаті правової допомоги в сумі 4000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.В. Базіль

Л.А. Приходько