Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №598/2413/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/2413/25Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.

Провадження № 33/817/419/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Никитюка Р.І

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Никитюка Р.І. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 22 листопада 2025 року о 22 годині 24 хвилин ОСОБА_1 по вул.Б.Хмельницького,1, смт.Вишнівець, Кременецького району, керував транспортним засобом марки SSANGYONG REXTON номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився в лікувальному закладі КНП Лановецькій міській лікарні, та згідно висновку №26 від 22.11.2025 23:47 год. результат огляду 1,496 проміле, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України - керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Никитюк Р.І. вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам сторони захисту щодо:

відсутності підтвердження повірки газоаналізатора «АлкоФор 505» серійний номер 00587;

недотримання порядку використання мундштука;

відсутність підтвердження проведення повторного тестування через 20 хвилин після первинного;

порушення вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкції №1452/735).

Вказує, що висновок суду про проведення двох досліджень із застосуванням газоаналізатора «АлкоФор 505» з інтервалом 20 хвилин не підтверджується матеріалами відеофіксації, а в постанові не наведено доказів, які б підтверджували факт проведення повторного тестування газоаналізатором ОСОБА_1 .

Апелянт зазначає, що суд безпідставно у мотивувальній частині постанови зазначив, що за результатами огляду лікарем було встановлено діагноз «алкогольне сп`яніння», який не був оскаржений. На його думку, законодавством не передбачено окремого порядку оскарження такого висновку, який є лише одним із доказів у справі та не має наперед встановленої сили. У зв`язку з цим суд мав перевірити законність отримання такого доказу, дотримання процедури огляду та його достовірності незалежно від того, чи вчиняла особа дії щодо його оскарження.

Вважає, що суд фактично підмінив оцінку допустимості та достовірності доказу посиланням на обставину його не оскарження, що суперечить вимогам ст.ст.245, 252 та 280 КУпАП.

Вказує, що висновок суду про відсутність необхідності відбору крові та сечі для встановлення алкогольного сп`яніння суперечить чинній редакції Інструкції №1452/735, є наслідком неправильного застосування норм права та свідчить про неповне дослідження обставин справи.

Зазначає, що покладені в основу постанови докази є неналежними з огляду на рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, оскільки у справі залишилися не усунутими сумніви щодо законності використання технічного засобу, наявності його повірки, факту проведення повторного продування, дотримання процедури огляду та достовірності результатів медичного огляду, що, на думку апелянта, виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Стверджує, що суд не встановив належним чином, чи проводився медичний огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням саме приладу «АлкоФор 505» із серійним номером 00587. У судовому рішенні відсутня належна ідентифікація технічного засобу, який використовувався під час проведення огляду, що унеможливлює перевірку його придатності до експлуатації та законності застосування.

Крім того, суд не надав оцінки первинній медичній документації та не з`ясував, чи містять відповідні медичні документи відомості про серійний номер технічного засобу, яким проводився огляд.

Просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши апелянта - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Никитюка Р.І., який повністю підтримав подану ним апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не дотримався.

Аналіз доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Поклавши ці докази в основу свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, місцевий суд не врахував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як слідує з постанови суду першої інстанції, яку оскаржує апелянт, рішення суду про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння фактично базується на висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного у КНП “Лановецька міська лікарня”. (а.с. 5)

Такий висновок складено лікарем на підставі медичного огляду ОСОБА_1 , які зафіксовані в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 26 від 22.11.2025 року. (а. с. 45)

Відповідно до п.18 вказаного акту 22.11.2026 року о 23 год. 47 хв. проведено обстеження ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу “Алкофор 505”, результат якого становив 1,496%. Водночас в акті зазначено, що ОСОБА_1 о 00 год 7 хв пройшов повторне обстеження через 20 хвилин після першого дослідження.

Разом із тим, зазначені відомості не знаходять свого підтвердження матеріалами справи. Так, із дослідженого судом відеозапису з бодікамер працівників поліції вбачається, що лікарем після проведення первинного тестування не було запропоновано ОСОБА_1 пройти повторний огляд через 20 хвилин, як того вимагають положення Інструкції №1452/735. Будь-яких зафіксованих дій медичного працівника, спрямованих на організацію чи пропозицію повторного огляду, матеріали справи не містять.

Крім того, із відеозапису встановлено, що первинне продування було проведено о 23 год. 47 хв., тоді як протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП складено працівником поліції о 00 год. 07 хв., тобто саме в той час, коли ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку мав проходити повторний огляд після спливу 20 хвилин з моменту проведення першого тестування. Наведене свідчить про те, що фактично повторний огляд ОСОБА_1 не пропонувався і не проводився, а відтак відомості, зазначені в акті медичного огляду, про результат обстеження ОСОБА_1 через 20 хв. після первинного не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не дотримана, оскільки повторне обстеження ОСОБА_1 із застосуванням технічного засобу через 20 хвилин після первинного не проводилось, хоча жодних перешкод для цього не існувало.

Невиконання цієї вимоги лікарем, який оформив Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 22 листопада 2026 року не є формальним порушенням, а призвело до передчасного висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що порядок проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановлений Інструкцією № 1452/735, не було дотримано.

Таким чином, аналіз вищевказаних доказів, які були предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанції, дає підставу стверджувати, що висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння складений з порушенням вимог Інструкції № 1452/735.

Відповідно до п.21 Інструкції № 1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Аналогічні положення щодо допустимості як доказу результатів проведеного огляду на стан сп`яніння передбаченні статтею 266 КУпАП.

Так, згідно ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

За змістом ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його Збаразьким районним судом Тернопільської області притягнуто до адміністративної відповідальності.

Оскільки наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, є безумовною підставою для скасування судового рішення, суд не дає оцінку іншим доводам, наведеним в апеляційній скарзі.

За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Никитюка Р.І. — задовольнити.

Постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП — скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя