Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №520/26551/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 р. Справа № 520/26551/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.03.26 по справі № 520/26551/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.09.2025 №084911 про застосування на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 задоволено позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.09.2025 №084911 про застосування на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу на суму 17000 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн..

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що законодавством установлений обов`язок водія мати картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом (п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв та п. 3 розділу ІІІ Інструкції №385). Вказує, що роздруківка з цифрового тахографу, яка надана водієм співробітнику відповідача при рейдовій перевірці не містить жодних даних про час керування, відпочинку водія з з 07.08.2025 (00:00 UTC) по 08.08.2025 (03:20UTC), з 10.08.2025 (19:00 UTC) по 13.08.2025 (03:45 UTC), що свідчить про невикористання особистої картки водієм під час руху та використання її (фізичне встановлення в слот тахографа) для уникнення від відповідальності, встановленої приписами ЗУ "Про автомобільний транспорт". Зазначає, що такий документ не може вважатись належним, оскільки водій має використовувати цифровий тахограф, у тому числі смарт-тахограф - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом. У разі якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльнсоті. Причин відсутності інформації, щодо робочого часу та відпочинку за даний період ані водій, ані позивач не пояснив, бланк підтвердження діяльності не надав.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства роздруківка даних роботи цифрового тахографа не формується за окремі дні, а формується автоматично одна роздруківка станом на день поїздки. При цьому, доводи Укртрансбезпеки щодо відсутності у водія автомобіля з цифровим тахографом бланка підтвердження діяльності за попередніх 28 днів, коли водій не керував, не відповідають вимогам закону. Вказує, що апелянт фактично визнає, що водій пред`явив роздруківку та мав картку водія, однак безпідставно вимагає додаткові документи, які законом для цифрового тахографа не передбачені. Відсутність особистої картки водія в слоті тахографа не є тотожним поняттю відсутності у водія передбачених законодавством документів, а може свідчити про порушення водієм (у разі його вчинення) обліку робочого часу та часу на відпочинок. Зауважує, що під час перевірки водій надав протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, індивідуальну картку водія, сформовану автоматично з цифрового тахографа роздруківку станом на 13.08.2025 та дав можливість працівникам Укртрансбезпеки сформувати автоматично з цифрового тахографа власну контрольну роздруківку. Таким чином, в діях позивача та водія відсутні жодні порушення, останні діяли у чіткій відповідності до закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення на перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківський областях № ОНР 002317 від 08.08.2025, 13.08.2025 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка за адресою: м.Харків, пл. Привокзальна, 1, зокрема перевірено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу встановлено, що він належить ОСОБА_3 , на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 та типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 08.08.2025 використовується ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності.

На момент проведення перевірки встановлено: відсутність у водія ОСОБА_2 роздруківки даних роботи тахографа з 07.08.2025 (00:00 UTC) по 08.08.2025 (03:20UTC), з 10.08.2025 (19:00 UTC) по 13.08.2025 (03:45 UTC), водій не використовує особисту картку водія або бланк підтвердження діяльності.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт № ОАР 063428 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.08.2025.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084911 від 23.09.2025.

Позивач не погодившись із прийнятою постановою, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх оюгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентовано приписами Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закону № 2344-III).

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Згідно із пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Пунктом 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до матеріалів справи підставою для прийняття оспорюваної постанови став висновок відповідача щодо відсутності у водія позивача документів, передбачених статтею 39 Закону №2344-III.

Згідно частини 1 статті 1 Закону №2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно із абзацом третім частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За вимогами частини 1 статті 39 Закону №2344-ІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

У відповідності до абзацу третього частини 4 статті 39 Закону №2344-II документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, перелік необхідних документів для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень не є вичерпним, оскільки статтею 39 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Статтею 18 Закону №2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Наказом Міністерства України транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

У відповідності до пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення №340 передбачено, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №385).

У відповідності до пункту 1.4. Інструкції №385:

- тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

За приписами пункту 3.1. Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пости сервісного обслуговування тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідачем зазначено відсутність роздруківки даних роботи тахографа за окремі періоди часу та невикористання водієм особистої картки водія або бланка підтвердження діяльності.

Так, в ході перевірки транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , представниками відповідача встановлено, що він належить ОСОБА_3 , на підставі тимчасового реєстраційного талону ХХР №118210 та типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 08.08.2025 використовується позивачем ОСОБА_1 у господарській діяльності.

На момент проведення перевірки встановлено відсутність роздруківки даних роботи тахографа з 07.08.2025 (00:00 UTC) по 08.08.2025 (03:20UTC), з 10.08.2025 (19:00 UTC) по 13.08.2025 (03:45 UTC), водій не використовує особисту картку водія або бланк підтвердження діяльності.

Контролюючим органом складено акт № ОАР 063428 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.08.2025.

На підставі висновків акту відповідачем винесено постанову № 084911 від 23.09.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що під час рейдової перевірки водієм була надана роздруківка з цифрового тахографа за день поїздки 13.08.2025, що не заперечується відповідачем у відзиві.

Отже, твердження контролюючого органу про відсутність» роздруківки як документа на момент перевірки не узгоджується з фактичними даними справи, які ж сам відповідач визнає та підтверджує.

За правовою природою складу правопорушення, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, юридично значимим є саме факт відсутності документів, визначених ст. 39, 48 Закону №2344-III, на момент перевірки.

Натомість із матеріалів справи встановлено, що контролюючий орган фактично здійснив оцінку змісту наданого документа (роздруківки) та зробив висновок про відсутність даних за певні періоди.

Разом з тим, такий підхід не узгоджується з положеннями зазначеної норми права, оскільки абзац 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III передбачає відповідальність саме за відсутність документів на момент проведення перевірки, а не за наявність у наданих документах неповної, на думку контролюючого органу, інформації.

З матеріалів справи встановлено, що водієм під час перевірки 13.08.2025 пред`явлено роздруківку з цифрового тахографа за день поїздки. Оскільки відповідач цього факту не заперечує, відтак документ як такий був наявний та пред`явлений.

При цьому відповідач не довів, що на момент перевірки були відсутні документи, визначені статтею 39 Закону № 2344-III.

Натомість у постанові № 084911 від 23.09.2025 зазначено про відсутність даних за окремі періоди та невикористання особистої картки водія або бланка підтвердження діяльності.

Суд зазначає, що оцінка повноти або змісту інформації у роздруківці тахографа, як і відсутність особистої картки водія в слоті тахографа, не є тотожною встановленню факту відсутності документа. Закон № 2344-III не передбачає застосування адміністративно-господарського штрафу за абз. 3 ч. 1 ст. 60 у випадку, коли документ наявний, але контролюючий орган вважає його зміст недостатнім, тобто такі обставини можуть бути предметом окремої оцінки. Крім того, відповідач не надав доказів того, що водій взагалі не використовував особисту картку водія під час керування транспортним засобом, а також не довів, що обов`язок оформлення бланка підтвердження діяльності у спірній ситуації був безумовним та обов`язковим.

Окремо суд звертає увагу, що посилання відповідача на Положення №340 як на підставу обов`язкового оформлення бланка підтвердження діяльності є безпідставним.

Так, п. 6.4 Положення №340 встановлює, що у разі тимчасової непрацездатності, відпустки або якщо водій не здійснював перевезення, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.

Використане законодавцем формулювання свідчить про диспозитивний характер такого документа, а відтак відсутність бланка підтвердження діяльності не може тлумачитися як відсутність документів, визначених ст. 39 Закону №2344-III, та слугувати підставою для застосування штрафу за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавство не передбачає обов`язку водіїв автомобілів, обладнаних цифровими тахографами, формувати та пред`являти під час проведення перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки бланки підтвердження діяльності за період неактивності протягом останніх 28 днів і сам факт пред`явлення водієм позивача картки водія і роздруківки даних роботи цифрового тахографа підтверджує належне виконання обов`язків, передбачених Інструкцією №385.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до оскаржуваної постанови від 23.09.2025 №084911 позивача притягнуто до відповідальності саме за перевезення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону №2344-III, проте диспозиція вказаного правопорушення не передбачає оцінки контролюючим органом змісту наданих до перевірки документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 по справі № 520/26551/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова