Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №555/2401/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 555/2401/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Альони Шлапак, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР`до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі – ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з останнього заборгованість в загальній сумі 48 852,99 грн.

У обґрунтування заявленого ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» повідомило, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір на підставі якого останній отримав грошові кошти та зобов`язався повернути їх у строки, обумовлені цим договором. У подальшому право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, але ОСОБА_2 самоусунувся від виконання взятих на себе зобов`язань через що позивач вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись своїм процесуальним правом, подав відзив на позовну заяву в якому заперечив вимоги ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що дійсно уклав вищевказаний кредитний договір, але отримав лише 3 000 грн замість вказаних у договорів 12 500 грн, які у подальшому разом із відсотками повернув первісному кредитору. Відтак, останній вказує, що виконав свій обов`язок за кредитним договором у повному обсязі достроково. Окремо ОСОБА_2 звернув увагу суду на те, що із долученої позивачем до матеріалів справи платіжної інструкції на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту вбачається, що платником і отримувачем коштів за такою інструкцією виступає ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ». Також відповідач наголосив, що з березня 2022 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України, а тому відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від обов`язку сплати процентів за користування кредитними коштами. Поміж іншого, ОСОБА_3 наголосив, що умови кредитного договору з приводу сплати процентів за користування кредитними коштами в перший день кредитування на рівні 25% є несправедливими та не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах. Також відповідач піддав сумніву правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. Окрім цього, ОСОБА_3 зауважив, що його не було належним чином повідомлено про перехід права вимоги за вищевказаним кредитним договором до іншого кредитора. Водночас відповідач наголосив й на незаконності стягнення комісії за надання кредиту, оскільки це суперечить законодавству України.

ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у свою чергу, подало відповідь на відзив на позовну заяву в якому підтримало свою позицію, викладену в позові, а також зазначило, що ОСОБА_3 на підтвердження свого статуту військовослужбовця наданий лише наказ про його призив та виключення з особових списків частини. Відтак, із вказаних доказів неможливо встановити коли відповідач набув статусу військовослужбовця, а тому нарахування процентів за користування кредитними коштами слід провадити саме до 02 вересня 2022 року, як це здійснено первісним кредитором.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

17 лютого 2021 року між ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 516706 (далі – Договір) відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 12 500 грн (п. 2.1 Договору) строком на 1 095 днів (п. 1.4 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитом за перший день кредитування – 25% та за усі наступні дні користування кредитом – 85% річних (п. 1.5 Договору) (а.с. 26-27).

Відповідно до копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 511 від 17 лютого 2021 року ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало собі ж 12 500 грн із призначенням платежу «видача від ТОВ СЛОН КРЕДИТ кредиту ОСОБА_1 НОМЕР_1 кредитний договір № 516706» (а.с. 72).

Згідно із проведеним первісним кредитором ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» розрахунком заборгованості за ОСОБА_3 на підставі зазначеного вище кредитного договору обліковувався борг в загальній сумі 21 098,16 грн із яких: 12 159,68 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2 499,92 – заборгованість за процентами за перший день користування кредитом; 6 438,56 грн – заборгованість за процентами. Разом із тим, на погашення заборгованості за цим договором ОСОБА_1 внесено 4 170 грн (а.с.73).

26 листопада 2021 року між ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі – ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») укладений договір факторингу № 26-11/2021 відповідно до умов п. 6.1.4 право вимоги за цим договором переходить до фактора з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників та акту приймання-передавання документації, визначеної у п. 8.2 даного договору, які у сукупності одночасно є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

У п. 8.2 цього договору зазначено, що факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним сторонами (а.с. 7-15).

Того ж дня між сторонами зазначеного договору факторингу підписані акти приймання-передавання реєстру боржників в паперовому та електронному виглядах (а.с. 17-18).

Відповідно до п. 852 зазначеного реєстру боржників ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 516706 на загальну суму 21 098,16 грн (а.с. 19-23).

Разом із тим, наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 75 від 29 березня 2022 року ОСОБА_1 призвано на військову службу (а.с. 104).

10 січня 2023 року між ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 за умовами п. 5.2 якого права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (а.с. 30-40).

Того ж дня між сторонами зазначеного договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 43).

Відповідно до п. 37079 вищевказаного реєстру боржників ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитними договором № 516706 на загальну суму 35 095,06 грн (а.с. 45-48).

Згідно із проведеним позивачем розрахунком заборгованості за ОСОБА_1 на підставі Договору обліковується борг в загальній сумі 48 852,99 грн із яких: 14 659,60 грн – заборгованість за тілом кредиту; 20 435,36 грн – заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором; 13 757,93 грн – заборгованість за процентами нарахована позивачем (а.с. 3).

11 березня 2024 року солдата ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) виключено із списків особового складу вказаної військової частини (а.с. 104 зворот)

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частина друга ст. 1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року по справі № 381/1647/21 виснувано, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову із огляду на таке.

Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.

Разом із тим, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Нормою ст. 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положенням ч.ч. 1-2 ст. 95 ЦПК України вказують на те, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Однак, попри вищевказані приписи процесуального законодавства та правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року по справі № 381/1647/21, позивачем ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не надано у розпорядження суду доказів на підтвердження факту видачі відповідачеві кредитних коштів у обумовленому кредитним договором розмірі.

Проте, відповідачем не заперечується факт отримання ним кредиту в сумі 3 000 грн й повернення первісному кредитору грошових коштів на виконання умов договору в сумі 4 170 грн.

Разом з тим, відповідно до постанови Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Ураховуючи зазначене, та перевіривши розрахунок заборгованості за вищезгаданим кредитним договором суд уважає, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала би вцілому становити 7 683,11 грн та складатися із заборгованості за: тілом кредиту в сумі 3 000 грн; процентами за перший день кредитування в сумі 750 грн (із розрахунку 3 000 х 25%) й процентами за використання кредитних коштів у період з 18 лютого 2021 року по 02 вересня 2022 року в сумі 3 933,11 грн (із розрахунку (85%/365 днів) х 3 000 грн х 563 дні).

Водночас, оскільки на погашення заборгованості ОСОБА_1 внесено 4 170 грн, то залишок непогашеного останнім боргу становить 3 513,11 грн.

Окремо суд акцентує увагу відповідача на тому, що розрахунок заборгованості за процентами здійснюється за період з 18 січня 2021 року по 02 вересня 2022 року, оскільки в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби резервістів під час мобілізації є день зарахування до списків особового складу військової частини.

Однак, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження дати зарахування його до списків особового складу військової частини в якій останній проходив військову службу, а тому суд уважає за необхідне обраховувати проценти за користування кредитними коштами у строк, в якій такі проценти обраховувалися первісним кредитором.

Ураховуючи викладене, суд уважає за необхідне задовольнити цей позов частково.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Окрім зазначеного, оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати за розгляд цієї справи які складаються із суми судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 173,44 грн.

Щодо питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу останнім до матеріалів позову долучено копії: договору про надання правової допомоги № 01-072024 від 01 липня 2024 року (а.с. 64-66) та витягу з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року (а.с. 59 зворот).

Зокрема, із зазначеного акту про надання юридичної допомоги вбачається, що Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АСІСТАНС» заявникові надано послуги із консультування та вивчення документів на суму 4 000 грн та зі складання позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_1 на суму 12 000 грн.

Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 виснувано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, у цій постанові Верховний Суд висловив правову позицію з питання, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за наслідками розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи лише має бути сплачено.

У подальшому від вищевказаної правової позиції Верховний Суд не відступав (постанова від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19).

Таким чином, ураховуючи вищевикладену судову практику з приводу врегулювання подібних правовідносин, часткове задоволення позову, а також зважаючи на заперечення сторони відповідача щодо стягнення заявленого позивачем розміру судових витрат, що викладені у відзиві на позовну заяву, та часткове задоволення позову суд уважає за необхідне зменшити суму таких витрат до 1 000 грн і уважає її такою, що відповідає принципу співмірності та розумності витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ) заборгованість за кредитними договором № 516706 від 17 лютого 2021 року в загальній сумі 3 513 (три тисячі п`ятсот тринадцять) гривень 11 копійок.

У решті вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір в сумі 174 (сто сімдесят чотири) гривні 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 липня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький