Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №154/3622/23 — Володимирський міський суд Волинської області

Копія

154/3622/23

2/154/37/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судових засідань Кравчук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимирського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ у натурі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, припинення права спільної часткової власності.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 21 серпня 2023 на підставі договору дарування земельної ділянки та 4/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Лобас А.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 182, позивач набула право власності на 4/6 частки житлового будинку загальною площею 214,0 кв.м, житловою площею 68,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, на підставі зазначеного договору дарування позивач набула право власності на земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 0710200000:01:004:8504, цільове призначення якої — для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номеру 2286, виданого 09 червня 2023 року приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Гордійчуком Б., позивач отримала у власність 1/6 частку вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.

Позивач зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстраційних документів їй належить 5/6 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, а відповідачу ОСОБА_2 належить 1/6 частка цього ж домоволодіння.

У позовній заяві зазначено, що між сторонами виникли правовідносини спільної часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Позивач вказує, що неодноразово зверталася до відповідача з пропозицією добровільно здійснити поділ майна, однак відповідач, за твердженням позивача, ухилялася від вирішення питання мирним шляхом.

Зазначає, що 31 липня 2023 року направила відповідачу письмову пропозицію укласти договір про поділ у натурі житлового будинку як об`єкта права спільної часткової власності, яка була отримана відповідачем 18 серпня 2023 року, однак відповіді на пропозицію надано не було.

У зв`язку з неможливістю досягнення домовленості між співвласниками щодо поділу майна в добровільному порядку позивач звернулася до суду з цим позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення статей 15, 16, 316, 317, 319, 321, 355, 356, 367 Цивільного кодексу України, статей 86, 120, 152 Земельного кодексу України та зазначає, що співвласник має право вимагати виділу належної йому частки у спільному майні в натурі.

З урахуванням зміни предмета позову позивач просить поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , передавши позивачу 5/6 часток домоволодіння, а відповідачу 1/6 частки цього домоволодіння і визначити за ними право приватної власності на відокремлені частки житлового будинку і господарські будівлі і споруди та присвоїти домоволодінню відповідача номер будинку - 3/2, а домоволодінню позивача номер будинку — 3/1, з припиненням права спільної часткової власності, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили розгляд справи проводити за їхньої відсутності, ухвалити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідач ОСОБА_2 просила розгляд справи проводити у її відсутності, позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивач ОСОБА_1 є власником 5/6 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником 1/6 частин даного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.

Таким чином, спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу в натурі спірного будинку, а тому позивач просить поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , передавши позивачу 5/6 часток домоволодіння, а відповідачу 1/6 частки цього домоволодіння і визначити за ними право приватної власності на відокремлені частки житлового будинку і господарські будівлі і споруди та присвоїти домоволодінню відповідача номер будинку - 3/2, а домоволодінню позивача номер будинку — 3/1, з припиненням права спільної часткової власності, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Застосовані норми права та мотиви суду.

Предметом позову є вимога про поділ зазначеного житлового будинку в натурі із припиненням режиму спільної часткової власності.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18).

Відповідно до статей 183, 356, 358, 364, 367 ЦК України право співвласника на виділ частки або поділ спільного майна не є абсолютним. Закон пов`язує можливість застосування такого способу захисту виключно з існуванням технічної можливості виділення кожному співвласнику самостійного об`єкта нерухомого майна.

Отже, саме технічна подільність речі є тією юридичною передумовою, без встановлення якої вимога про поділ не може бути задоволена.

Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18, відповідно до якої поділ житлового будинку можливий лише за умови, що кожному зі співвласників може бути виділена відокремлена частина із самостійним виходом або існує технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які відповідають розміру часток співвласників.

Саме для встановлення цієї обставини у справах такої категорії призначається судова будівельно-технічна експертиза.

За клопотанням позивача, на виконання зазначених вимог, судом була призначена повторна судова будівельно-технічна експертиза.

Із висновку повторної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №0705/25 від 15.01.2026 вбачається, що спірний житловий будинок є технічно неподільним в натурі, що унеможливлює переобладнання його в ізольовані квартири.

Експертом не запропоновано жодного допустимого варіанта поділу будинку, який би відповідав ідеальним часткам співвласників та забезпечував можливість самостійної експлуатації утворених об`єктів.

Вказаний висновок є повним, мотивованим, логічним та послідовним, а його правильність сторонами належними доказами не спростована.

Позивач не подав альтернативного експертного висновку, не надав інших допустимих доказів, які б свідчили про можливість поділу будинку.

Відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Однак обов`язок доказування не може бути замінений припущеннями сторони щодо існування технічної можливості поділу нерухомого майна.

Фактично позивач просить суд здійснити поділ об`єкта, який згідно з висновком судової експертизи поділу не підлягає.

Зазначена вимога суперечить правовій природі поділу речі.

За змістом статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Отже, неподільність речі є її об`єктивною фізичною властивістю, яка не залежить від волевиявлення співвласників та не може бути усунута судовим рішенням.

Судове рішення не створює нових фізичних властивостей речі, а лише застосовує до встановлених обставин відповідні норми матеріального права.

Тому суд не вправі ухвалити рішення про поділ нерухомого майна всупереч встановленій експертизою технічній неможливості такого поділу.

Інший підхід означав би підміну спеціальних знань експерта власними припущеннями суду, що є неприпустимим.

Завдання суду полягає у встановленні можливості поділу нерухомого майна відповідно до вимог будівельних норм, а не у створенні нових варіантів поділу за відсутності такої можливості.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначальним критерієм при вирішенні спорів про поділ або виділ житлового будинку є саме технічна можливість створення самостійних ізольованих об`єктів нерухомого майна. Поділ житлового будинку допускається лише тоді, коли кожному співвласнику може бути виділено відокремлену частину із самостійним виходом або коли існує технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири відповідно до розміру часток співвласників. За відсутності такої можливості суд не має правових підстав для задоволення вимоги про поділ будинку. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15, від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц та підтверджений у подальшій практиці Верховного Суду.

Поділ нерухомого майна допускається лише за умови існування технічної можливості утворення самостійних об`єктів нерухомості, а відповідність такого поділу вимогам будівельних норм підтверджується саме висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Фактично позовні вимоги ґрунтуються виключно на праві позивача на належну йому частку у праві власності, однак саме по собі існування частки не породжує права на її виділ у натурі незалежно від технічних характеристик об`єкта. Право співвласника на виділ є похідним від можливості такого виділу, а не абсолютним.

Сам по собі факт належності особі частки у праві спільної часткової власності не породжує безумовного права вимагати її виділення в натурі.

Право на частку у праві власності та право на її виділ у натурі є різними правовими категоріями.

Перше є речовим правом, тоді як друге залежить від наявності передбачених законом та встановлених судом об`єктивних передумов, насамперед технічної подільності майна.

Встановлена експертизою технічна неподільність будинку виключає можливість застосування статей 364 та 367 ЦК України у спосіб, запропонований позивачем.

Таким чином, встановлена судом технічна неподільність житлового будинку є самостійною, достатньою та вирішальною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутня необхідна правова передумова для поділу спірного нерухомого майна в натурі.

За таких обставин заявлені позовні вимоги не відповідають способу захисту, визначеному статтями 364 та 367 Цивільного кодексу України, не узгоджуються з установленими фактичними обставинами справи та спростовуються належними, допустимими й достатніми доказами.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає у АДРЕСА_1 .

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук