Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №521/5550/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Дата: 13 липня 2026 р.

Справа: №521/5550/26

Суддя: Сегеда С. М.

Номер провадження: 33/813/1383/26

Номер справи місцевого суду: 521/5550/26

Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 29.03.2026 року о 23 год. 23 хв., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом автомобілем «КІА К5», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Люстдорфська дорога, 90/1 в м. Одесі, будучи позбавленим права керування транспортними засобами (постанова ЕНА – 6583758 від 29.01.2026 року), чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України (далі – ПДР).

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Київським районним судом м. Одеси від 18 червня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.24-28).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 22.06.2026 року, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити (а.с.29).

В судове засідання, призначене на 14 липня 2026 року на 15:00 год., ОСОБА_1 не з`явився.

Згідно ч. 6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Відповідно ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду (а.с.35-звор.), однак в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладання розгляду справи на адресу суду не надходило, що відповідно не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення, а саме даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, №627440 від 30.03.2026 року, з додатками.

Однак, Одеський апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є повторність вчинення протягом року порушень, передбачених частинами другою-четвертою ст. 126 КУпАП. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і яка повторно протягом року вчинила порушення, передбачені частинами другою - четвертою цієї статті.

Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено термін «керування транспортним засобом», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Заперечуючи свою вину у вчиненні правопорушення, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що він не керував автомобілем «КІА К5», д.н.з. НОМЕР_1 .

На відеозаписі, зробленому нагрудною камерою поліцейського, переглянутого апеляційним судом, не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом «КІА К5», д.н.з. НОМЕР_1 .

Більше того, матеріали справи взагалі не містять інших доказів, які доводили б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «КІА К5», д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у розумінні диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП, він не є суб`єктом правопорушення за вказаною нормою, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Як визначено п.43 Рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.126 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП.

Керуючись ст.ст. п.1, ч.1 ст. 247, ст.ст. 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2026 року скасувати.

Прийняти постанову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua