Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №469/45/25 — Миколаївський апеляційний суд

14.07.26

22-ц/812/1078/26

Провадження № 22-ц/812/1078/26 Суддя першої інстанції Гапоненко Н.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 липня 2026 року м. Миколаїв Справа № 469/45/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Шурмі Є.М.,

за участі позивачки – ОСОБА_1 ,

представниці позивачів – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_2 , на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Гапоненко Н.О., в залі судового засідання в с-ще Березанка, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Коблівської сільської ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діяла їх представниця – ОСОБА_2 , звернулись до суду з позовом до Коблівської сільської ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.

Позов обґрунтовано тим, що позивачі є спадкоємцями ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1 га з кадастровим номером 4820986300:02:000:0004, яка співпадає з іншою земельною ділянкою площею 1,1 га кадастровий номер 4820986300:02:000:0527, комунальної власності, з цільовим призначенням – землі запасу, у зв`язку з чим позивачі не можуть зареєструвати право власності на спадкову земельну ділянку.

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд скасувати державну реєстрацію речового права (права комунальної власності) Коблівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4820986300:02:000:0527 площею 1,1 га з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки. Визнати за позивачами право власності у порядку спадкування на 1/3 частину земельної ділянки за кожним.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зважаючи на неконкретність викладених у довідці виконавчого комітету Коблівської сільської ради від 19 грудня 2024 року вих. № 92 відомостей ("співпадає та/або перетинається"), відсутність посилання на джерело наданої інформації (землевпорядну документацію), суд погоджується з позицією відповідача щодо її недостатності для встановлення співпадіння земельних ділянок.

Оскільки позивачами не виконано свого процесуального обов`язку доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, не надано суду достатні, допустимі та належні докази повного чи часткового співпадіння земельних ділянок, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у порушення норм процесуального права, суд першої інстанції не врахував письмових аргументів позивачів стосовно порушення відповідачем процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву та при ухваленні рішення суду не надав оцінку даному факту та погодився із викладеною у ньому позицією відповідача про недостатність доказів щодо предмету спору, а саме: для встановлення співпадіння земельних ділянок.

При подачі відзиву на позовну заяву відповідачем не надано клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву з обґрунтуванням поважних підстав його пропуску.

Відомостей про об`єктивну неможливість здійснення своїх процесуальних прав Коблівською сільською радою, як відповідачем по справі, до суду також не надходило.

Відповідачем грубо порушено процесуальні права учасників справи у зв`язку із тим, що з дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками пройшло більше року, і беручи до уваги, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, це давало об`єктивну змогу представнику відповідача скористатись своїм правом на подання відзиву.

Враховуючи, що строк в межах якого може бути подано відзив на позовну заяву сплив, оскільки відзив подано до суду після закінчення цього строку, тому у суд першої інстанції були відсутні підстави для його прийняття.

Разом з тим, при ухваленні рішення суд першої інстанції, посилається на аргументи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Довідкою виконавчого комітету Коблівської сільської ради від 19 грудня 2024 року вих. № 92 підтверджено співпадіння розташування земельних ділянок 4820986300:02:000:0527 та 4820986300:02:000:0004 (кадастровий номер земельної ділянки складається з 19 цифр, розділених двокрапкою: перші 10 визначають межі адміністративно-територіального устрою України (населений пункт); наступні 2 – номер кадастрової зони відносно адміністративної області; наступні 3 – номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони; останні 4 інформують про місцезнаходження земельної ділянки відносно кадастрового кварталу)

Довідка сільської ради — це офіційний документ інформаційного характеру, що видається органами місцевого самоврядування (сільською радою, її виконавчим комітетом або старостою) і підтверджує певні факти або події, які стосуються особи, майна чи діяльності в межах її повноважень.

Таким чином, оскаржуване рішення суду прийнято у порушення норм процесуального та матеріального права, та при неповному з`ясуванні і наданні неналежної оцінки судом матеріалам справи на предмет доведення позивачами підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки комунальної власності і визнання права власності на земельну ділянку за позивачами у порядку спадкування.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи відповідача не надходило.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осію, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідно до державного акту серії ЯЗ № 242735 на право власності на земельну ділянку, виданого 21 вересня 2010 року, ОСОБА_5 був власником земельної ділянки площею 1.1 га кадастровий номер 4820986300:02:000:0004, розташованої в межах території Червоноукраїнської сільської ради Березанського району Миколаївської області (на час розгляду справи відноситься до Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Український старостинський округ), цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначена земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_5 на підставі розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 26 березня 2009 року № 320 «Про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність земельних ділянок»

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Спадкоємцями після його смерті є його діти: доньки – ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , син – ОСОБА_4 .

Рішенням від 29 листопада 2024 року № РВ-0500177232024 державний кадастровий реєстратор відмовив ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24 жовтня 2024 року, земельна ділянка кадастровий номер 4820986300:02:000:0527 площею 1.1 га розташована в Українському старостинському окрузі Березанського району Миколаївської області, форма власності - комунальна, власником є Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу; технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель виготовлена 29 жовтня 2018 року; зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки, що відноситься до прибережної захисної смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20 грудня 2018 року № 9143/14-18-СГ передано територіальній громаді сіл в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно зі списком, загальною площею 5606,3836 га, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 4820986300:02:000:0527 площею 1.1 га (п. 529).

Земельні ділянки, передані за цим наказом, прийняті Коблівською сільською радою актом приймання-передачі від 22 грудня 2018 року та рішенням сесії вказаної ради від 15 січня 2019 року № 1.

19 грудня 2024 року виконавчий комітет Коблівської сільської ради видав довідку вих. № 92 про те, що земельна ділянка площею 1.10 га кадастровий номер 4820986300:02:000:0004, яка належала на праві власності ОСОБА_5 , співпадає та/або перетинається з земельною ділянкою комунальної власності Коблівської сільської ради кадастровий номер 4820986300:02:000:0527 площею 1.1 га.

В контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції в частині вирішення вимог позову апеляційний суд зазначає таке.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 41 Конституції України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частини 1, 2 статті 152 З ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина 1 статті 155 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 126 ЗК України).

Частина 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов`язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

За встановленими обставинами справи ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити своє спадкове право після смерті власника земельної ділянки ОСОБА_5 , оскільки рішенням від 29 листопада 2024 року № РВ-0500177232024 державний кадастровий реєстратор відмовив їй у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Позивачка стверджує що у даному випадку має місце накладання земельної ділянки з кадастровим номером 4820986300:02:000:0004, що належала померлому, та земельної ділянки з кадастровим номером 4820986300:02:000:0527, що віднесена до земель запасу належить до комунальної власності відповідача.

Накладення земельних ділянок має місце коли одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, тобто одна земельна ділянка фактично існує в межах іншої земельної ділянки.

Доводи позивачки про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820986300:02:000:0004 накладається на земельну ділянку комунальної власності земель запасу, ґрунтуються на інформації Коблівської сільської ради, що викладена у довідці від 19 грудня 2024 року вих. № 92 зем.

Надаючи оцінку цій довідці, суд першої інстанції вірно зазначив, що вона не містить інформації про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 4820986300:02:000:0004, саме накладається на земельну ділянку, що віднесена до земель запасу, не зазначено площу такої накладки, відповідні точки накладання.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Оцінивши надані позивачкою докази, суд правильно зазначив, що твердження про накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку із земель запасу є припущенням, оскільки з вказаною довідки неможливо встановити накладення спірної земельної ділянки на землі запасу, а відповідне експертне дослідження не проводилося.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2022 року у справі № 619/2766/19, викладено висновок, що доказами накладення однієї земельної ділянки на іншу повністю чи частково або відсутність такого накладення, у разі розбіжності у правовстановлюючих документах на землю та/або документації із землеустрою, є документи, сформовані кадастровим реєстратором в межах процедури державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника або користувача, майбутнього власника або користувача, або висновки експерта у земельно-технічній експертизі. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2024 у справі № 686/27476/21.

Отже, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 515/1315/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, зазначено, що для висновку про порушене право особи мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

В рамках даної справи позивачем не подавалося жодних клопотань про призначення земельної експертизи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Таким чином, позивачкою у порушення вимог процесуального права не виконано свого обов`язку в частині доказування порушеного її права на спадкове майно, не доведено віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу Коблівської сільської ради, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок судів першої інстанції зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам у справі, зокрема, інформаційної довідки Коблівської сільської ради є безпідставними, оскільки суди досліджували вказаний доказ, яким не підтверджено віднесеність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності, та зводяться до переоцінки доказів у справі, з якою погоджується апеляційний суд.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийняв від відповідача відзив на позовну заяву з порушенням строків, визначених судом для надання такого відзиву, що є порушенням норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Інші аргументи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 15 липня 2026 року.