Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №490/7382/25 — Миколаївський апеляційний суд

15.07.26

22-ц/812/1418/26

Справа № 490/7382/25 Головуючий у 1-й інстанції Чулуп О. С.

Провадження № 22ц/812/1418/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Повертайленко Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою

Миколаївської міської ради

на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 березня 2026 року, описку в якому усунуто на підставі ухвали того ж суду від 9 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Чулупа О. С. у приміщенні суду в місті Миколаєві о 15год 00хв зі складенням повного рішення, у справі

за заявою

Миколаївської міської ради,

заінтересовані особи – Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради,

Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал»,

про передачу безхазяйних нерухомих речей,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025 року Миколаївська міська рада завернулася до суду із заявою про передачу мереж водопостачання, як безхазяйних нерухомих речей, до комунальної власності.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що під час проведення аварійно-відновлювальних робіт комунальним підприємством «Миколаївводоканал» встановлена наявність безхазяйних мереж водопостачання, за відсутністю їх власників або балансоутримувачів, зокрема, і підземних мереж, які розташовані: по провулку Рядовому довжиною 180 м, діаметром 100,50 мм, що виготовлена зі сталі; по провулку Зоряному довжиною 430 м, діаметром 100 мм, що виготовлена зі сталі з двома колодязями, та довжиною 250 м, діаметром 50 мм, що виготовлена зі сталі; по вулиці Рубіжній довжиною 805 м, діаметром 100,50 мм, що виготовлена зі сталі з двома колодязями; по провулку Міському довжиною 300 м, діаметром 100,50 мм, що виготовлена зі сталі; по провулку Матроському довжиною 70 м, діаметром- 40 мм, що виготовлена зі сталі, та довжиною 85 м, діаметром 50 мм, що виготовлена зі сталі.

Відсутність власників цих мереж порушує порядок проведення їх ремонту та відновлення за рахунок комунальних підприємств без відшкодування.

Внаслідок цього та на підставі проведених комісійних обстежень мереж, а також розпоряджень Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради здійснено заходи для передачі у комунальну власність вищевказаних розподільчих мереж водопостачання та/або водовідведення, так як їх власники невідомі.

В подальшому, 17 липня 2024 року Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради подана заява про взяття на облік безхазяйних мереж водопостачання, але листом Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 19 липня 2024 року Миколаївської міської раді відмовлено у взятті мережі водопостачання на облік з посиланням на частину 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тому 24 липня 2024 року Миколаївською міською радою зроблено оголошення в засобах масової інформації щодо безхазяйного майна та після спливу одного року з дня відмови у взятті на облік мереж водопостачання і публікації оголошення, до суду подана ця заява в порядку глави 8 розділу IV ЦПК України.

Представниками заінтересованих осіб відзивів на заяву Миколаївської міської ради не подано, натомість надано заяви про розгляд справи за відсутністю їх представників.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 березня 2026 року, в якому усунуто описку за ухвалою того ж суду від 9 червня 2026 року, в задоволенні заяви Миколаївської міської ради відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення суд виходив з відсутності ідентифікуючих ознак безхазяйних мереж водопостачання, як нерухомого майна, яке не взято на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на помилковість судового рішення та неправильну оцінку обставин справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення заяви.

В обґрунтування скарги зазначила, що судом не наведено обґрунтування яким ще чином можна ідентифікувати мережі водопостачання, як нерухоме майно, та не звернута увага на наявність відмови органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з посиланням на частину 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що права на трубопроводи не підлягають державної реєстрації.

Відзивів на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

За правилами частини 1 статті 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Положеннями частини 2 вказаної статті передбачено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.

Тому, виходячи зі змісту статей 335 ЦК України набуття права власності на безхазяйну нерухому річ, зокрема і в порядку глави 8 розділу IV ЦПК України, може відбутися за виключно за сукупністю таких умов: безхазяйна річ повинна бути нерухомим майном відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України; у речі не повинно бути власника або власник її невідомий; безхазяйна нерухома річ повинна бути взята на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена; про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації; і лише після спливу одного року з дня взяття речі на облік вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що подавши заяву до суду Миколаївська міська рада не лише не навела основні характеристики нерухомої речі відповідно до статті 330 ЦПК України та частини 1 статті 181 ЦК України, внаслідок чого в суді апеляційної інстанції надала додатки, з яких стало можливо зробити прив`язку проходження підземних мереж водопостачання, хоча би до нумерації будинків, розташованих на вулицях та провулках по території яких проходять ці мережі (а.с. 143-146), а ще надала відмову органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, взяти на облік ці безхазяйні мережі водопостачання. Внаслідок цього вважала свій обов`язок зі спливу одного року виконаним, з огляду на день відмови у взятті на облік мереж водопостачання та публікації оголошення про пошук власників мереж водопостачання.

При тому Миколаївська міська рада не звернула увагу на положення другого абзацу частини 2 статті 335 ЦК України, якими визначено, що підставою для звернення органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, задля передачі безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність є сплив одного року не з дня оголошення про пошук власників речі, а з дня взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, про який робить публікацію у друкованих засобах масової інформації.

Таким чином, звертаючись до суду, органом місцевого самоврядування не виконана одна із основних вимог закону задля передачі безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність на підставі рішення суду.

Тому на переконання колегії суддів не можуть бути взяті до уваги посилання заявника на те, що початком спливу річного строку є дата відмови у взятті на облік речі та публікації оголошення про пошук її власників. Оскільки посилання органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, на частину 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як підставу для відмови в його обліку не є слушним, оскільки такі підстави стосуються споруд, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема, магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку тощо.

В той же час Миколаївська міська рада прохала про взяття на облік окремих мереж водопостачання, які не є приналежністю до головної речі або складовою частиною речі за положеннями статті 186 ЦК України, так як самі по собі є безхазяйною нерухомою річчю відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України.

Тобто для цього Миколаївській міській раді повинно було визначитися яку саме річ вони вважають безхазяйною задля взяття на облік якої вони звернулися до органу державної реєстрації: нерухомої безхазяйної речі чи її складової частини, яка не є нерухомим майном у розумінні частини 1 статті 181 та статті 186 ЦК України.

Якщо мережі водопостачання на переконання заявника є нерухомою річчю, то ними не отримано рішення відповідного органу про взяття її на облік, або не оскаржена така відмова.

Оскільки саме відсутність взяття на облік нерухомої безхазяйної речі відповідним органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, з дня якого сплив річний строк, є підставою для відмови суду в прийнятті такої заяви про передачу речі у комунальну власність відповідно до статті 331 ЦПК України.

За наведених обставин, суду першої інстанції треба було відмовити у прийнятті такої заяви для її розгляду в порядку окремого провадження з підстав, передбачених статтею 331, пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, замість відкриття за нею провадження з відмовою по суті заявлених вимог.

Тому, відповідно до частини 1 статі 377 ЦПК України, подану апеляційну скаргу Миколаївської міської ради слід задовольнити частково, скасувати рішення суду та закрити провадження з підстав, передбачених статтею 331, пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, як такої, що не підлягає розгляду в порядку глави 8 розділу IV ЦПК України, що в подальшому, після виконання заявником умов, визначених цивільним законом, не перешкоджає для повторного звернення до суду із відповідною заявою.

Посилання представника заявника на рішення судів першої інстанції не є висновками про застосування норм права у відповідності до частини 4 статті 263 ЦПК України, які можуть бути застосовані в подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 377, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 березня 2026 року, в якому усунута описка за ухвалою того ж суду від 9 червня 2026 року, скасувати та закрити провадження у справі за заявою Миколаївської міської ради про передачу безхазяйних мереж водопостачання у комунальну власність відповідно до статті 331, пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова