Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №336/3982/18 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 29.06.2026 Справа№ 336/3982/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/3982/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/63/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула 29 червня 2026 року у місті Запоріжжі в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Токмака Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, малолітніх дітей на утримані не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

05 грудня 2012 року Токмакським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

23 січня 2015 року Токмакським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.ст.71,72 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

26 травня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; 11 лютого 2015 року Запорізьким районним судом Запорізької області на підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано строк тримання під вартою з 20 березня 2015 року по 06 липня 2015 року; звільнений 29 травня 2017 року з Біленьківської ВК Запорізької області на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 19 травня 2017 року за ст.81 КК України умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 15 днів;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Солонянська ВК».

Обвинувачений ОСОБА_6 , прокурор Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15 березня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2015 року, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Строк покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання при приведенні вироку у виконання, зараховано у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні, а саме з 14 травня 2018 року по 13 листопада 2018 року включно та з 10 липня 2019 року по 11 лютого 2020 року включно, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Вирішена доля речових доказів в кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким виправдати його.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що злочину, який йому інкримінують, він не вчиняв.

Стороною обвинувачення не надано належних доказів, які підтверджують його вину.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не підтвердили його причетність до злочину.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, кваліфікацію його дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2015 року, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості.

Так, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи в період умовно-дострокового звільнення, у вчиненому не розкаявся, намагався ввести суд в оману щодо фактичних обставин провадження.

Згідно з вироком суду, 13 лютого 2018 року в період часу з 18:00 години до 19:00 години, ОСОБА_6 , маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту на фоні особистих неприязних відносин із ОСОБА_12 , тримаючи у правій руці невстановлений досудовим розслідуванням металевий предмет, умисно наніс останньому один удар в область черевної порожнини, чим спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого, його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити, заперечували проти апеляційної скарги прокурора; прокурора, яка заперечувала проти доводів та вимог апеляційної скарги обвинуваченого, підтримала апеляційну скаргу прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження зазначених вимог закону в цілому дотримався, ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав та пояснив, що 13 лютого 2018 року він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки дружина зламала руку, допомагав їй по господарству, також вдома була мати та його вітчим. В цей день виходив тільки до магазину «Апельмон», це було приблизно о 15-00 -16-00 годині, ще було світло на вулиці, де придбав цигарки. В цей день виходив з дому тільки один раз, оскільки йому потрібно було виспатись перед роботою. 14 лютого 2018 року з ОСОБА_13 поїхав по роботі у відрядження до м. Бердянськ, де по продуктовим магазинам розвозили товар, по кількості магазинів приблизно було 20. Товар, який розвозили, був харчовий, це приправи, оливки, макарони та консерви, розвантаження товару в одному магазині займало приблизно від 10 хвилин до 1,5 години. Його робота полягала в розвантажуванні товару, після чого з ним розраховувались, на що ОСОБА_6 ставив свій підпис про отримання грошей за товар, після чого гроші віддавав водію ОСОБА_14 . До ОСОБА_15 він поїхав з ОСОБА_13 , потім до машини підсів експедитор ОСОБА_16 , прізвище та по батькові його не знає. До Запоріжжя повернувся в той же день приблизно о 21-00 годині. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся. Приблизно 22-23 березня 2018 року його мати повідомила, що приходили робітники міліції, просили ОСОБА_6 прийти до райвідділу розписатися за попередню судимість, оскільки був умовно-достроково звільнений. Після чого йому зателефонували з райвідділу та повідомили, що зараз до нього приїде дівчина. Потім до обвинуваченого приїхали співробітники міліції та забрали до райвідділу, при цьому пояснили, що треба тільки розписатися, а потім вже у відділку почали допитувати, де він був 13 лютого 2018 року, почали погрожувати фізичною розправою, висували обвинувачення у нанесені тілесних ушкодженні ОСОБА_12 , який потім у лікарні помер, наполягали взяти на себе цей злочин. ОСОБА_6 не розумів, в чому його обвинувачують, в райвідділі пояснив, що ОСОБА_12 знає, однак не вчиняв злочин, до його вчинення не причетний, те, що він помер, йому не відомо було. В райвідділі почали його допитувати з записом на камеру, йому співробітник говорив, що саме треба говорити на камеру, що він, начебто, наніс вісім ножових ударів ОСОБА_12 , він все це повторював на камеру, оскільки були в його сторону погрози зі сторони співробітника на ім`я ОСОБА_17 , який погрожував фізичною розправою, інших співробітників не запам`ятав. Все це відбувалось у Шевченківському РВ у підвальному приміщенні, номер кабінету не пам`ятає. ОСОБА_6 злякався за своє здоров`я, оскільки раніше мав травми голови, тому все зробив, що йому казали.

Також, обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_10 , знає її через дружину потерпілого, особисто з нею ніколи не спілкувався, прізвище, ім`я та по батькові її вже дізнався в райвідділі. Також, знав, що за адресою: АДРЕСА_4 мешкають наркомани та п`яниці, ця квартира розташована на четвертому поверсі та є трикімнатною, в цій квартирі був до свого ув`язнення приблизно пару разів. Після звільнення був влітку та восени, розпивав спиртні напої з дружиною ОСОБА_12 - ОСОБА_18 , прізвище її не знає, спиртні напої приносив він - ОСОБА_6 . Коли був у неї вдома, ОСОБА_12 ніколи не було, він лазив по смітникам, щось збирав. Доньку та онучку ОСОБА_12 ніколи не бачив, та взагалі не знав про їх існування.

ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що про факт вбивства ОСОБА_12 він дізнався у Шевченківському РВ 23 лютого 2018 року, до цього він чув, що трапився якийсь підріз, однак не знав, що це стосується саме ОСОБА_12 . До цього він бачив дружину померлого, яка йому говорила, що її ОСОБА_17 хтось підрізав, хто - вона не сказала, оскільки поліція нічого не каже.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, незважаючи на не визнання своєї вини ОСОБА_6 вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, при викладених у вироку суду обставинах повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.

Так, представник потерпілого ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що органом досудового розслідування вона була залучена по справі в якості представника потерпілого за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , яке 14 лютого 2018 року внесено до ЄРДР. Органом досудового слідства вона була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких, померлий ОСОБА_12 мешкав за адресою: АДРЕСА_4 , який був основним квартиронаймачем, з ним проживала дружина, донька та онучка, без реєстрації. Також, ознайомилась з письмовими поясненнями обвинуваченого ОСОБА_6 , які були відібрані слідчим Шевченківського РВ, відповідно до яких, на кожній сторінці стояв особистий підпис ОСОБА_6 , та на останній сторінці було записано «мною прочитано вголос, зауважень не надійшло». Крім того, як представник потерпілого пояснила, що жодних документів в матеріалах кримінального провадження щодо стану здоров`я ОСОБА_6 не було долучено. Також, в матеріалах кримінального провадження були відсутні початкові письмові пояснення потерпілого ОСОБА_12 , який в подальшому помер у лікарні. Зазначила стосовно пояснень, які надав ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо його стану здоров`я та перебування на стаціонарному лікуванні, то в матеріалах кримінального провадження ця інформація була відсутня. В матеріалах справи були наявні такі документи: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та долучений витяг з журналу судово-медичної експертизи по факту захоронення. Померлого ОСОБА_12 було поховано за кошти місцевого бюджету, тобто Територіальної громади ЗМР, оскільки родичі відмовились від захоронення померлого ОСОБА_12 , вартість поховань по тарифам, які затверджені рішенням ЗМР щодо захоронення фізичної особи на території м.Запоріжжя та Запорізької області, сягають до 6 000,00 грн.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засідання пояснила, що 13 лютого 2018 року приблизно після 18-00 години, на вулиці вже було темно, прийшла у гості до ОСОБА_20 , яка знімала кімнату у ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_4 , особисто з ОСОБА_12 не знайома. В гості до ОСОБА_20 заходила часто. В квартирі ще був хлопець, потім дізналась, що це був ОСОБА_21 , його прізвище їй невідоме. Потім прийшов ОСОБА_12 . Сиділи у кімнаті на дивані, світла в квартирі не було. Квартира розташована на четвертому поверсі, кімнату освітлював вуличний ліхтар. Потім ОСОБА_22 пішла за випивкою. В кімнаті залишилась вона, ОСОБА_12 та ОСОБА_21 . Після чого до кімнати зайшов високий молодий чоловік, якого вона не знала, обличчя його не розгледіла, раніше цього чоловіка не бачила. Як зазначила, мабуть це обвинувачений ОСОБА_6 , оскільки у поліції їй сказали, що він зізнався у скоєному злочинні. Потім ОСОБА_12 почав розмовляти з чоловіком, який зайшов до кімнати, він стояв в прийомі дверей, говорив матірні слова, розмову не чула, пам`ятає все смутно, не зрозуміла, як все трапилось. Потім пам`ятає, як вона лежить скручена на дивані, отримала удар по ребрам, який наніс високий молодий чоловік, скільки було ударів не пам`ятає, оскільки була дуже п`яна, після цих ударів у неї залишились шрами на спині. Коли цей чоловік рухався на неї, позаду був силует ОСОБА_12 , який його відтягував від неї, після чого цей чоловік вдарив ОСОБА_12 . Свідомість не втрачала. Поряд з нею сидів ОСОБА_21 , він здвинувся в сторону, потім цей молодий чоловік пішов, у квартирі він був недовго. Після нього пішов ОСОБА_21 . Потім побачила, як ОСОБА_12 лежить на полу, його вдарив той молодий чоловік, чим наносив удари, свідок не бачила, також не бачила, щоб він брав якийсь предмет схожий на ніж. ОСОБА_12 був дуже п`яним, він взагалі завжди перебував в алкогольному сп`янінні. Потім приїхала швидка. Так як у квартирі немає світла, всіх вивели до під`їзду. ОСОБА_12 теж вивели до під`їзду, він був дуже п`яний, його оглянули. Потім з`явилась ОСОБА_22 , приїхала поліція. ОСОБА_12 заповз до квартири своєї, потім його на медичних ношах винесли з дому та помістили до швидкої. Її, як свідка, забрали до поліції, вона до 4-00 ранку просиділа в відділку, потім стала відчувати себе погано, пішла задишка, їй викликами швидку та відвезли до лікарні, де з`ясувалось, що у неї зламано ребро. У поліції її не допитували, тобто письмові пояснення не відбирали, допитали приблизно через два тижні. Заяву до поліції щодо нанесення їй тілесних ушкоджень не писала, оскільки знала, що сама могла спровокувати бійку та ушкодження не такі сильні, щоби писати заяву.

Також, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, чому вона стверджує, що саме ОСОБА_6 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_12 , оскільки ОСОБА_22 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_4 , та ОСОБА_23 їй про це сказали, що саме він – ОСОБА_6 був 13 лютого 2018 року у квартирі, де стався злочин, а особисто їй невідоме прізвище того молодого чоловіка.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_11 пояснив, що 13 лютого 2018 року випивав, ввечері він вийшов за цигарками на зупинку «Заводоуправління», він був на милицях, по дорозі зустрів ОСОБА_24 , співмешканку ОСОБА_12 Прізвище ОСОБА_20 не знає. Потім пішли до неї на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Коли вони прийшли до зазначеної квартири, там вже був ОСОБА_12 та ОСОБА_10 . У квартирі розпивали алкоголь. ОСОБА_11 присів на диван, поряд сиділа ОСОБА_10 . ОСОБА_11 дав картку ОСОБА_25 , вона пішла зняти гроші, щоб придбати горілку. Потім забіг до квартири ОСОБА_6 , почав вимагати гроші у ОСОБА_12 . ОСОБА_12 почав обурюватися, за що отримав по обличчю від ОСОБА_6 ОСОБА_10 почала заступатися за ОСОБА_12 , після чого ОСОБА_6 накинувся на ОСОБА_10 . Потім ОСОБА_12 почав заступатися за ОСОБА_10 , схопив його ззаду, почалась штовханина, ОСОБА_12 впав, а ОСОБА_6 пішов. В кімнаті було темно, так як не було світла, кімнату освітлював вуличний ліхтар, однак він бачив, як у ОСОБА_6 щось блиснуло у руках, в якій самі руці не пам`ятає. Кров у ОСОБА_12 не бачив. Після хтось викликав швидку та поліцію, можливо сусіди. ОСОБА_12 забрала швидка, а ОСОБА_10 до відділку Шевченківського РВ. ОСОБА_6 особисто не знає, однак обличчя знайоме. Про те, що ОСОБА_12 помер, він дізнався від слідчого, приблизно влітку. При допиті у відділку Шевченківського РВ його знімали на камеру, також показували фотокартки підозрюваних, він одразу показав на ОСОБА_6 .

Також судом досліджено такі документи:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018080080000665 від 14 лютого 2018 року, відповідно до якого 13 лютого 2018 року до Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що 13 лютого 2018 року до 5 МКЛ м. Запоржжя доставлений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , з діагнозом ушиблені рани лівої тім`яної області, колото різані рани живота, який перебував у алкогольному сп`янінні;

- висновок експерта №1107 від 21 березня 2018 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_12 настала від поодинокого, проникаючого, сліпого колотого поранення черева з ушкодженням брижі та петель тонкого кишківника, з внутрішньочеревною кровотечею (500 мл), яке у подальшому призвело до розвитку поліорганної недостатності. Це підтверджується виявленням прижиттєвого колотого поранення черева, а також ознаками поліорганної недостатності (центролобулярна дистрофія печінки; повнокров`я, виражений набряк головного мозку; переважне венозне повнокров`я, набряк строми міокарду, вогнищева фрагментація кардіоміоцитів; повнокров`я печінки, нирки). Поодиноке, проникаюче, сліпе колоте поранення черева з ушкодженням брижі та петель тонкого кишківника перебуває у прямому причинному зв`язку з настаннями смерті та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та утворилась за кілька годин до госпіталізації в медичний заклад. Рана в середній третині зліва по передній пахвовій лінії могла утворитися від дії трикутного колючого предмету, який мав характерні розміри 0,5x0,5x0,5 см (за даними історії хвороби). По ходу раньового каналу ушкоджені шкіра, м`які тканини черева, брижа та петлі тонкого кишківника. Направлення раньового каналу зпереду до заду. Більш детальніше висловитися про характер травмуючого предмету, направленість та довжину раньового каналу не представляється можливим у зв`язку з масивністю проведення оперативного втручання, та загоєння рани. Рани в тім`яній ділянці голови утворилися неза довго до госпіталізації в медичний заклад, в прямому причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають, та мають ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Не представляється можливим висловитися про механізм утворення ран через їх загоєння. Висловитися про послідовність нанесення пошкоджень не представляється можливим. Висловитися о слідах металізації в ранах не є можливим у зв`язку з проведеними хірургічними втручаннями. Вирішення питання щодо боротьби та самозахисту не входить до компетенції лікаря судово-медичного експерта. Ділянка, в який виявлена колота рана (передня поверхня черева) не виключає можливість заподіяння ушкодження власною рукою. Висловитися про взаємне розташування постраждалого та особи, що нападала у момент заподіяння тілесних ушкоджень, можливо після відтворення обставин випадку. Яких-небудь посмертних ушкоджень при проведенні експертизи не виявлено. Після отримання колотого поранення черева та забійних ран на голові ОСОБА_12 міг здійснювати активні цілеспрямовані дії протягом кількох годин. При житті ОСОБА_12 страждав алкогольною хворобою (алкогольна енцефалопатія, алкогольна кардіоміопатія). При судово медико-імунологічній експертизи встановлено, що кров ОСОБА_12 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном аг-: ізосерологічної системи АВО. За даними історії хвороби смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не суперечить даним експертизи. У історії хвороби, при госпіталізації до стаціонару виявлений етанол в концентрації 1,1 проміле. Кров та внутрішні органи на наявність алкоголю, наркотичних, сильнодіючих лікарських засобів не бралися через перебування стаціонарі протягом 34 діб;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 березня 2018 року та фототаблиці до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_26 впізнала чоловіка, про якого зазначала під час допиту, як про ОСОБА_27 , тобто впізнала обвинуваченого ОСОБА_6 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 березня 2018 року та фототаблиці до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_6 , який 13 лютого 2018 року спричинив їй тілесні ушкодження, а також ОСОБА_12 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 червня 2018 року та фототаблиці до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнав чоловіка, який 13 лютого 2018 року наніс ОСОБА_12 удар, тобто впізнав обвинуваченого ОСОБА_6 ;

- висновок експерта №295/к від 20 червня 2018 року, проведений за даними медичної карти стаціонарного хворого №2560 КУ «МКЛЕ та ШМД» (згідно «Висновку експерта» №1107) потерпілий ОСОБА_12 , 1946 р.н. був госпіталізований до лікувального закладу 13 лютого 2018 року в період часу з 20:15-20:50 годину. Під час госпіталізації повідомив, що був побитий приблизно о 19:30 13 лютого 2018 року, при цьому били по голові, животу, а також спричинили удар гострим предметом у ліву половину живота. У мезогастрії ліворуч по передній пахвовій лінії виявлено колото-різану рану трикутної форми розмірами 0,5x0,5x0,5 см та різану (в подальшому рвану) рану тім`яної ділянки голови розмірами 8x0,3 см. З приводу наявних ушкоджень пацієнту виконані наступні оперативні втручання: первинна хірургічна обробка рани голови, лапаротомія, ушивання рани тонкої кишки, рани брижі тонкої кишки, санація і дренування органів черевної порожнини. При ушиванні поранення на очеревині та брижі тонкої кишки зазначено, що ушкодження мають діаметр 0,5 см. 19 березня 2018 року констатована біологічна смерть пацієнта. При судово-медичній експертизі трупа виявлено наслідки проведеного оперативного втручання на органах черевної порожнини та рубець, розмірами 8x0,5см на волосистій частині голови (результат загоєння вищеописаної рани тім`яної ділянки голови). Зважаючи на значний об`єм оперативної допомоги та тривалий час, що минув між травмуванням потерпілого та настанням його смерті, комісія вважає, що тілесні ушкодження зазнали значної післятравматичної трансформації, у тому числі, за рахунок природних процесів загоєння. Це суттєво ускладнює визначення характеру тілесних ушкоджень. Дугоподібна рана на волосистій частині голови описана то як різана, тобто така, що утворилася від дії леза (гострої кромки) гострого травмуючого предмета, то як рвана - найменування притаманне дії тупого твердого предмета, для рани вказаної форми, що містить у структурі травмуючої частини ребро. Конкретного описання країв кінців та стінок даної рани в наданих в розпорядження експертної комісії медичних документах не міститься, а проведення первинної хірургічної обробки та природні процеси загоєння суттєво змінили первинну морфологію рани. Щодо проникаючого ушкодження черевної стінки та органів черевної порожнини, то воно описане як колото різане, в той же час зазначено, що воно є трикутної форми розмірами 0,5x0,5x0,5см. Зважаючи на розміри шкірної рани та характер ушкоджень у її проекції (підшкірно-жировий шар на момент розтину до 1,5см), крім того, наявне наскрізне поранення брижі тонкої кишки - довжина ранового каналу переважала над розмірами шкірної рани. Переважання довжини ранового каналу над розмірами шкірної рани характерно для дії колючих та колюче-ріжучих предметів. Зважаючи на форму рани слід вказати, що травмуючий предмет, що володів колючими чи колючо-ріжучими властивостями мав у структурі травмуючої частини трикутної форми перетин. Напрям ранового каналу можна визначити лише як спереду назад, адже травмовані органи черевної порожнини знаходяться позаду передньої черевної стінки виходячи з нормального анатомічного положення людини. В розпорядження експертної комісії надані показання свідка та протокол проведення слідчого експерименту, що частково доповнюють механізм травмування і відповідно аналізувалися у сукупності. Свідок ОСОБА_11 наступним чином вказує механізм травмування потерпілого ОСОБА_12 . Травма була нанесена якимось металевим предметом завдовжки 15-20 см. Удар наносився при такому взаєморозташуванні нападника та постраждалого, коли нападник розташовувався спиною до ОСОБА_12 . Свідок вказує на не менш ніж один травматичний вплив у ліву (бічну) частину живота потерпілого вказаним предметом. При проведенні слідчого експерименту свідок вказує на те, що не може точно вказати в яку частину живота прийшовся травматичний вплив. Будь яких інших травматичних впливів, у тому числі, в ділянку голови потерпілого свідок у своїх показаннях та під час слідчого експерименту не зазначає, відповідно аналіз механізму утворення ушкодження на голові з судово-медичної точки зору є неможливим. З огляду на вищевикладене комісія вважає, що можливість травмування потерпілого ОСОБА_12 в спосіб та за механізмом, на який вказує свідок, в частині утворення тілесного ушкодження черевної порожнини, не виключається за умови, що травмуючий предмет володів колючими (колючо-ріжучими) властивостями, а травматичний вплив було спричинено у ліву частину черева (відповідно до локалізації шкірної рани зафіксованої лікарями) за загальним напрямком спереду назад;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14 липня 2018 року, який проводився зі свідком ОСОБА_10 , де остання чітко пояснила фактичні обставини 13 лютого 2018 року, зокрема механізм нанесення удару блискучим предметом, який ОСОБА_6 взяв зі столу. Наніс удар своєю правою рукою в лівий бік ОСОБА_12 , який в той час стояв позаду ОСОБА_6 на деякій відстані і відтягував його, а ОСОБА_6 , відбиваючись від нього, наніс цей удар в напрямку назад, який прийшовся в лівий бік ОСОБА_12 .

Хоча під час свідчень в суді свідок ОСОБА_10 детального механізму нанесення удару не пояснила, однак, враховуючи, що слідчий експеримент проводився без такого значного проміжку часу від подій злочину, як допит свідка в суді, суд не вбачав протиріч в показаннях свідка, оскільки вони за змістом доповнюють одне одного, не суперечать іншим дослідженим доказам і приймаються судом як достовірні;

- DVD-R диск із відеозаписом ходу слідчого експерименту від 14 липня 2018 року за участю свідка ОСОБА_10 , який досліджений в судовому засіданні, свідчить про правильність відтворення слідчого експерименту в протоколі;

- висновок судово-психіатричного експерта №322 від 11 липня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_6 у період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. ОСОБА_6 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує;

- протокол проведення слідчого експерименту від 19 червня 2018 року зі свідком ОСОБА_11 , який проводився за участю спеціаліста ОСОБА_28 , під час якого свідок чітко пояснив фактичні обставини 13 лютого 2018 року, описував механізм нанесення ОСОБА_6 удару блискучим металевим предметом в бік ОСОБА_12 , який перебував позаду нього, та намагався при цьому відтягнути його від ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_29 впав на коліна, а ОСОБА_6 , побачивши це, втік. На підставі наданих під час слідчого експерименту показань свідка, експерт ОСОБА_28 зауважив, що за відображеним свідком механізмом нанесення удару, як свідок його демонстрував, це міг бути перехват руки ОСОБА_6 ;

- DVD-R диск із відеозаписом ходу слідчого експерименту від 19 червня 2018 року за участю свідка ОСОБА_11 та експерта ОСОБА_28 , який в судовому засіданні відтворений, підтверджує правильність і повноту відображення проведення слідчого експерименту в протоколі, показання свідка ОСОБА_11 в суді не суперечать даним, встановленим слідчим експериментом в частині механізму нанесення удару металевим предметом ОСОБА_6 ОСОБА_29 ;

- протокол огляду місця події від 13 лютого 2018 року, який проведений за адресою АДРЕСА_4 , в присутності двох понятих, в ході якого нічого не вилучено.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_28 надав показання відповідні висновку, який міститься в матеріалах кримінального провадження, та зазначив, що при проведені експертизи трупа ОСОБА_12 було виявлено ряд захворювань, останній страждав алкогольною хворобою, що могло сприяти настанню його смерті. Також зазначив, що посмертний діагноз виписували лікарі. Після проведення операції ОСОБА_12 , останній був стабільний, рани затягувались, пов`язаних з пораненням післяопераційних ускладнень ніяких не було. В підсумку експерт зазначив, що смерть ОСОБА_12 могла настати внаслідок виявлених захворювань, розвинених у нього внаслідок в тому числі зловживання алкогольними напоями.

Переглядаючи вирок суду в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищевказаними доказами у їх сукупності підтверджується заподіяння обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень при викладених у вироку суду обставинах.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані суду стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом факт настання смерті ОСОБА_12 саме внаслідок спричинених йому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, однак, водночас підтверджують вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Прокурором ці висновки суду не оспорюються в апеляційній скарзі.

Відповідаючи на доводи сторони захисту про недоведеність вчинення ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення, колегія суддів звертає увагу на таке.

Так, з показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , наданих ними при судовому розгляді, убачається, що тілесні ушкодження потерпілому наніс саме ОСОБА_6 . При цьому, свідок ОСОБА_11 вказав, що бачив, як у ОСОБА_6 щось блиснуло в руці.

В ході досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту свідки надали більш детальні показання, які відображенні у відповідних протоколах,згідно з якими свідки описали та показали як ОСОБА_6 блискучим металевим предметом наносив удари потерпілому.

Саме ОСОБА_6 свідки впізнали як особу, що наносила тілесні ушкодження потерпілому, що зафіксовано у відповідних протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками.

Показання свідків також узгоджуються з висновком експерта №1107 від 21 березня 2018 року, де в т.ч. зазначено, що у потерпілого виявлено поодиноке, проникаюче, сліпе колоте поранення черева з ушкодженням брижі та петель тонкого кишківника;

Ставити під сумнів правдивість показань вказаних свідків жодних підстав немає, оскільки зазначені показання є послідовними та узгоджуються з іншими доказами.

Те, що на час розгляду справи судом першої інстанції свідки надали не такі детальні показання як при слідчому експерименті, на думку колегії суддів, пояснюється тим, що на час їх допиту в суді пройшов певний період часу.

Об`єктивних даних, які би підтверджували версію обвинуваченого, в матеріалах суду не надано. В матеріалах провадження такі відомості відсутні.

Таким чином, доводи обвинуваченого, зазначені в апеляційній скарзі, не є слушними, оскільки спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами у їх сукупності.

Отже, проаналізувавши, досліджені судом першої інстанції, докази, колегія суддів погоджується з висновком суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення у повному обсязі.

Зміст оскаржуваного вироку свідчить про те, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував усі обставини, які відповідно до вимог ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та за наслідками розгляду провадження зробив висновки, які фактичним обставинам відповідають.

Разом із цим, колегія суддів приходить до переконання, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України та положення п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, де зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким; відомості щодо особи обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення злочинів проти власності, судимість не знята та не погашена, покарання за останнім вироком не відбуте, злочин вчинено в період умовно – дострокового звільнення від відбування попереднього вироку, невідбутий строк покарання за яким становить 1 рік 15 днів, на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням всіх обставин у сукупності та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.

Проте, на думку колегії суддів, призначаючи ОСОБА_6 покарання на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.121 КК України, суд не навів переконливого обґрунтування цьому та не в повній мірі врахував фактичні обставини провадження, тяжкість вчиненого правопорушення, а також те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень, відбував покарання у виді позбавлення волі як реально, так і звільнявся від його відбування на підставі ст.75 КК України, проте на шлях виправлення не ставав та знову вчиняв умисні злочини, зокрема і в період умовно – дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироку, обставини, що пом`якшують покарання, відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що для призначення обвинуваченому мінімального покарання достатніх підстав немає, про що обґрунтовано зазначає прокурор в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного, вирок суду в частині призначеного покарання не може бути визнаний законним та обґрунтованим, тому в зазначеній частині підлягає скасуванню на підставі ст.ст.407, 409, 420 КПК України, з ухваленням нового вироку.

Беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а також відомості про особу винного, викладені вище, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі положення ст.71 КК України до вказаного покарання колегія суддів вважає за необхідне частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Орджонікідзевського (на цей час Вознесенівського) районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2015 року, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі положення ст.71 КК України до вказаного покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком ОСОБА_30 ) районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2015 року, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.

Строк відбування покарання відраховувати з 29 червня 2026 року.

У решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення,а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4