Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №746/238/26 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/238/26

3/746/106/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року

Суддя Срібнянського районного суду Чернігівської області Нагорна Н.Г., при секретарі судового засідання Марченко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селище Дігтярі Прилуцького району Чернігівської області, яка проживає на АДРЕСА_1 , громадянки України, не працюючої,

за частиною першою статті 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2026 року до Срібнянського районного суду Чернігівської області з Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з вчиненням правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2026 року справу передано до провадження судді Нагорній Н.Г.

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 25 травня 2026 року серії ВАД № 457293 вбачається, що 25 травня 2026 року о 00 год. 05 хв ОСОБА_1 вчинила щодо своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: виражалася в її бік грубою, нецензурною лайкою та чіплялась з бійкою, чим могла бути завдана шкода її психологічному та фізичному здоров`ю.

Справу було призначено до розгляду на 24 червня 2026 року на 11 год. 00 хв., однак у цей день знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у стані тимчасової непрацездатності. Розгляд справи призначено на 15 липня 2026 року.

15 липня 2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання, в якому зазначила, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, жодного насильства щодо доньки не вчиняла, просить закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю у її діях складу інкримінованого їй правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно неї за частиною першою статті 173-2 КУпАП, не містить інформації про настання наслідків, а лише припущення щодо можливості їх настання, тоді як обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення є саме настання шкідливих наслідків.

У статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 251 КУпАП).

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Задля забезпечення безсторонності суду під час проваджень у справах про адміністративні правопорушення, суд не вправі ініціювати питання щодо збирання додаткових доказів.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

При цьому, відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 25 травня 2026 року серії ВАД № 457293, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 25 травня 2026 року, терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 від 25 травня 2026 року, клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, суд встановив таке.

Частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення є настання шкідливих наслідків. В даному випадку такими наслідками є шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Начальником СРПП ВП №1 (с-ще Срібне) Прилуцького РВП Клімовою А.М. у протоколі про адміністративне правопорушення від 25 травня 2026 року серії ВАД № 457293 зазначено, що ОСОБА_1 вчинила щодо своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: виражалася в її бік грубою, нецензурною лайкою та чіплялась з бійкою, чим могла бути завдана шкода її психологічному та фізичному здоров`ю. Отже, цей протокол не містить інформації про настання наслідків, а лише припущення щодо можливості їх настання.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У статті 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, такою обставиною є відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП).

Встановивши вказане, врахувавши позицію Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про закриття адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою.

На підставі викладеного та керуючись частиною першою статті 173-2, статтями 247, 243 – 287 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Н.Г. Нагорна