Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №732/398/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/398/26 провадження № 1-кп/732/77/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

у присутності секретаря – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (приймали участь в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026270460000033 від 14.02.2026, по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кривчунка Жашківського району Черкаської області, солдата військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 06.11.2025 Городнянським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу розміром 850 грн,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 позбавлений права керування транспортними засобами згідно з наступними судовими рішеннями:

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 19.04.2024 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП строком на 1 рік;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 01.08.2024 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП строком на 3 роки;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 11.02.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 13 років 4 місяці;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 13.02.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП строком на 13 років 4 місяці;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 13.03.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП строком на 13 років 5 місяців 24 дні;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 26.03.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 13 років 3 місяці;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 14.04.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 13 років 3 місяці 23 дні;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.05.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 13 років 3 місяці 3 дні;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 13.05.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 36 років 6 місяців 23 днів;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 03.06.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 23 роки 2 місяці;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 10.07.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 36 років 2 місяці 15 днів;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.07.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП строком на 23 роки;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.10.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 32 роки 09 місяців;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 27.10.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 22 років 8 місяців;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.10.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 40 років 11 місяці 19 днів;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.11.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 45 років 10 місяців 19 днів;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 28.11.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 41 рік 1 день;

постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 22.12.2025 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП строком на 32 роки 9 місяців 9 днів, - які набрали законної сили та відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України.

Однак, ОСОБА_5 , будучи засудженим вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.11.2025 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України за невиконання постанов суду про позбавлення його права керування транспортними засобами до штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень, на шлях виправлення не став і знову допустив умисне невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, яка набрала законної сили.

Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, з прямим умислом, направленим на умисне невиконання постанов суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, повторно, будучи особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто за ч. 1 ст. 382 КК України, з мотивів зневажливого ставлення до діючого законодавства України та авторитету органів судової влади України, ігноруючи вимоги рішення суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами та маючи на меті не виконувати вказане судове рішення, хоча він мав можливість і повинен його виконувати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, в порушення вимог ст. 129 Конституції України, згідно якої суд ухвалює рішення іменем України та судове рішення є обов`язковим до виконання, 14 лютого 2026 року, о 10 години 43 хвилини, у АДРЕСА_3 , повторно, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував автомобілем марки «ВАЗ», моделі 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого був зупинений працівниками поліції, які склали стосовно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

17 лютого 2026 року Городнянським районним судом Чернігівської області винесено постанову у справі єдиний унікальний №732/205/26, провадження №3/732/220/26, якою ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, яка набрала законної сили 02 березня 2026 року, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 17 років 3 місяці.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_5 суть обвинувачення зрозуміла.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від дачі показань відповідно до ст. 63 Конституції України, лише повідомив, що не заперечує щодо пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) судовий розгляд проведений в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_5 .

Незважаючи на відмову обвинуваченого надавати покази, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених судом відповідно до ст. 23 КПК України безпосередньо в ході судового розгляду.

Дослідженням витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026270460000033 від 14.02.2026 установлено, що 14.02.2026 зареєстроване кримінальне провадження за ч. 3 ст. 382 КК України за матеріалами правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. Кримінальне провадження зареєстроване за фактом умисного невиконання ОСОБА_5 рішення суду.

Постановою від 14.02.2026 призначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 12026270460000033 від 14.02.2026 у складі слідчих слідчого відділення ВП №3 (м. Городня) Чернігівського районного управління ГУНП в Чернігівській області.

Постановою від 14.02.2026 визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12026270460000033 від 14.02.2026 у складі прокурорів Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.

Постановою від 04.03.2026 змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12026270460000033 від 14.02.2026.

Постановою від 23.06.2026 змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні 12026270460000033 від 14.02.2026, до складу прокурорів увійшов прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 .

Постановою від 18 лютого 2026 року визнано речовими доказами оптичний диск з відеозаписами фіксації кримінального правопорушення ОСОБА_5 у кримінальному провадження № 12026270460000033 від 14.02.2026.

Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.11.2025 у справі № 732/1203/25 ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України за невиконання постанов суду про позбавлення його права керування транспортними засобами та йому призначене покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 8500 гривень. Вказаний вирок суду набрав законної сили 09.12.2025.

Згідно із довідкою Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.02.2026 ОСОБА_5 26 листопада 2025 року сплатив 8500,00 грн штрафу, призначеного вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.11.2025.

Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2026 року по справі №732/205/26 ОСОБА_5 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, за повторне керування транспортним засобом, будучи

позбавленим права керування транспортними засобами. На ОСОБА_5 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 40800 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 17 років 3 місяці. Вказана постанова суду набрала законної сили 02 березня 2026 року.

04.03.2026 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею (ст. 382 КК України), тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому діяння за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, доведено у повному обсязі.

Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що вчинений обвинуваченим ОСОБА_5 злочин, передбачений ч. 3 ст. 382 КК України, є тяжким.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2024 №110 ОСОБА_5 зарахований до особового складу в/ч НОМЕР_1 ; згідно із наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27.05.2024 №148 ОСОБА_5 вважається таким, який самовільно залишив військову частину з 27.05.2024; 08.06.2024 ОСОБА_5 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ; 29.08.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 29.08.2024 №246 призупинено військову службу ОСОБА_5 . Відповідно до службової характеристики на ОСОБА_5 за час проходження військової служби він зарекомендував себе з негативної сторони.

Відповідно до характеристики № 03/17-04/27 від 19.02.2026 Хоробицького старостинського округу ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_2 , разом зі співмешканкою ОСОБА_6 та її чотирма неповнолітніми дітьми; за час проживання на території старостинського округу в громадському житті участі не приймає, постійно зловживає алкогольними напоями, в стані алкогольного сп`яніння виникають сварки в сім`ї та бійки, неодноразово надходили скарги від населення на його поведінку;

Згідно із довідкою КНП «Городнянська міська лікарня» від 17.02.2026 обвинувачений не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

Обвинувачений раніше судимий:

вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 29.03.2024 за ч.1 ст. 309 КК України та призначене покарання у виді штрафу розміром 17000 грн, який станом на день розгляду справи сплачений;

вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2025 за ч. 2 ст. 125 КК України та призначене покарання у виді штрафу розміром 1700 грн, який станом на день розгляду справи сплачений;

вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.11.2025 за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу розміром 8500 грн, який станом на день розгляду справи сплачений.

За повідомленням начальника ВП № 3 (м. Городня) Чернігівського районного управління поліції ОСОБА_5 протягом 2024-2025 років 18 разів притягувався до адміністративної відповідальності.

Суд не визнає, відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , щире каяття, оскільки обвинувачений у судовому засіданні будь-якого жалю чи каяття з приводу вчиненого або ж негативної чи критичної оцінки своїй поведінці не висловив, невиконання ним судових рішень носить систематичний характер, обвинувачений негативно характеризується за місцем проживання, зловживає алкоголем, а тому застосування ст. 75 КК України суперечитиме вимогам ст. 65 КК України та принципам індивідуалізації покарання.

Суд зазначає, що злочин, передбачений ч.3 ст.382 КК України, є тяжким, посягає на авторитет судової влади, та полягає в умисному повторному і демонстративному ігноруванні судових рішень.

Обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово позбавлявся права керування транспортними засобами за водіння без посвідчення водія, тобто, не маючи права керування, а також водіння у стані алкогольного сп`яніння, при цьому, уже будучи позбавленим такого права, проте всупереч ухваленим судовим рішенням, продовжував свою протиправну поведінку. Керування автомобілем є діяльністю, що пов`язана із джерелом підвищеної небезпеки, і така діяльність створює небезпеку для життя як самого водія, так і інших осіб.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не встановив.

Водночас, в аспекті досягнення мети покарання, виправлення є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення, що виявляється, зокрема, у внесенні коректив у її соціально-психологічні характеристики, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального.

Досягнення мети виправлення означає, що в особистості обвинуваченого в результаті застосування до нього покарання відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення і засудження вчиненої суспільно небезпечної дії та своєї винуватості.

Тому суд, призначаючи покарання, враховуючи, що обвинувачений у період з 19.04.2024 по 22.12.2025 вісімнадцять разів притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його відношення до скоєного; дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, його вік, стан здоров`я, сімейний стан; за місцем проходження військової служби характеризується негативно, за місцем проживання характеризується негативно; на даний час не працює;

відсутність обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання; суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 382 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід рахувати з моменту взяття його під варту на виконання вироку суду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, застосованого стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_7 від 10.03.2026, закінчився 09.05.2026, клопотань про його продовження, зміну або застосування запобіжного заходу до суду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями статями 369-371, 373-374, 392, 393, 395, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази по справі: оптичний диск з відеозаписом фіксації кримінального правопорушення з написом VIDEX DVD+R 16х – залишити в матеріалах кримінального провадження № 12026270460000033.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1