Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №674/2256/25 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2256/25

Провадження № 2-о/674/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е ,

за участю секретаря Проценко Л.С.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці Наталюка Н.М.

представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Балтак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Наталюк Назар Миколайович, звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що вона та ОСОБА_2 з 2002 по 07.09.2022 проживання однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

В огрунтування заяви вказала, що встановлення даного факту необхідно для реалізації права на отримання пільг та виплат, як єдиному члену сім`ї військовослужбовця, отримання його частини грошового забезпечення як зниклого безвісти.

Так, цивільний чоловік заявниці ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації, та 23.09.2022 вона отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_1 про його зникнення безвісти під час виконання бойового завдання.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2023 заявниці відмовлено у виплаті грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, належних ОСОБА_2 , який зник безвісти, на підставі абзацу 4 п.5 Порядку №884, подання заяви особами, що не зазначені в п. 7 Порядку №884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті в зв`язку з тим, що документи про те, що ОСОБА_1 , перебувала на його утриманні не надані.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30.11.2025 у справі №674/714/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 було встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 знаходилася на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_2 з серпня 2021 по 07 вересня 2022.

20.10.2025 ОСОБА_1 подала до військової частини заяву про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , однак отримала відмову від 24.10.2025 по причинні відсутності в переліку осіб, які мають право отримання грошового забезпечення, викладених в п.7 Порядку №844, а саме осіб, які перебували на утриманні військовослужбовця.

З 19.04.2025 було змінено редакцію норми Порядку №884, яка передбачає уже, що виплата грошового забезпечення здійснюється: у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці. Аналогічний порядок здійснення виплат також передбачений нормою ст. 9 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з цим заявниця вимушена звертатись до суду про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , оскільки перебувала більше 20 років з останнім в цивільному шлюбі та має право на відповідні виплати.

ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 03.08.1996р., однак разом вони проживали до 2001 року, після чого шлюбні відносини між ними були припинені, оскільки чоловік заявниці залишив сім`ю в 2001 році, від того часу не спілкувались, чоловік не допомагав та не цікавився життям сім`ї, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

З 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили як чоловік та дружина, разом виховували дітей, будувались, ОСОБА_2 вважав, що важливішим є шлюб чоловіка та жінки перед ОСОБА_4 , а не перед державою, завжди вважав і називав ОСОБА_1 своєю дружиною. Іншої сім`ї та дітей ніколи не мав, батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Протягом спільного проживання з ОСОБА_1 чоловік професійно займався різними видами ремонтів будинків, завдяки чому утримував свою сім`ю. Діти заявниці - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вважають своїм батьком лише ОСОБА_2 , оскільки біологічного майже не пам`ятають. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації, їх усі вважали чоловіком та дружиною, що підтверджується сімейними фотознімками. Від часу мобілізації ОСОБА_2 до Збройних Сил України постійно переказував кошти дружині ОСОБА_1 , що підтверджується з банківської виписки з АТ Приватбанку заявниці за 2022 р., де вбачається, нарахування автоплатежами в сумі 100, 510, 8000, 5000 грн: відправник ОСОБА_2 , дати нарахування 24.07.2022р., 25.07.2022р., 01.08.2022р., 02.09.2022р, 02.09.2022р, 25.09.2022р, 25.10.2022р., 25.11.2022р та 25.12.2022р. довідкою ТОВ Хмельницькенергозбут №490 від 22.08.2022р. підтверджується що ОСОБА_2 як учаснику бойових дій, надана пільга у розмірі 75% що проживає за адресою АДРЕСА_1 як члену сім`ї. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30.11.2025 року №674/714/25 було встановлено, що заявниця немає значних доходів, кілька років не працювала, тобто її утримання лягло на чоловіка.

Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15.01.2026 справу прийнято до провадження та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про залишення заяви без розгляду.

Ухвалами Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі, задоволено клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про витребування доказів.

В судовому засіданні 25.05.2026 заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила задовольнити. Повідомила суду, що з 2001 року розпочали проживати разом з ОСОБА_2 у 2002 році він прописався у заявниці. В цей час ОСОБА_1 була у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком до його смерті у 2013 році, але разом не проживали. Жінки зниклих безвісти військовослужбовців роблять документи і виплати отримують за зниклих безвісти, але їй відмовляють, бо вона ніхто ОСОБА_2 .. Щодо розшуку ОСОБА_9 . ОСОБА_1 повідомила, що дзвонила у військомат, поліцію, гарячі номери, вже пройшло чотири роки і їй кажуть, що йдуть пошукові дії. Поліція заяву ОСОБА_1 про зниклого безвісти прийняла і військомат теж прийняв, про хід розшуку кажуть, що йдуть пошукові дії. Але в судовому засіданні від 09.07.2026 на стадії надання додаткових пояснень повідомила, що у військоматі відмовляють у наданні інформації про пошук ОСОБА_2 оскільки не є членом сім`ї.

В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_10 заяву підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ній.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи Міністерства оборони України просив відмовити у задоволенні заяви. Зазначив, що заявниця не відноситься до категорій, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, право на отримання одноразової грошової допомоги загиблого військовослужбовця також не виникло, оскільки ОСОБА_2 загиблим не значиться. Жодних перешкод у розшуку військовослужбовця немає, заявниця повідомила у судовому засіданні, що їй ніхто не відмовляє.

Заінтересована особа - військова частина НОМЕР_1 повноважного представника в судове засідання не направила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у заяві від 03.02.2026 просила розгляд справи провести за відсутності свого представника.

Заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Заявниця ОСОБА_1 з 03.08.1996 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб, копією свідоцтва про одруження.

Чоловік заявниці ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Згідно виписки з погосподарських книг від 03.04.2025 №136 за періоди з 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025 за адресою АДРЕСА_2 проживали, серед інших, ОСОБА_1 та її співмешканець ОСОБА_2 , аналогічну інформацію містить довідка Дунаєвецької міської ради №135 від 03.04.2025.

Крім того, довідка Дунаєвецької міської ради №155 від 09.04.2025 містить відомості про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у цивільному шлюбі з 2002 року.

За інформацією довідки ТОВ «Хмельницькенергозбут» від 22.09.2023 за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 користується пільгою на оплату електричної енергії як учасник бойових дій в розмірі 75%.

В графі сімейний стан облікової картки до військового квитка ОСОБА_2 зазначено дружина ОСОБА_11 1974 р., аналогічні відомості містить картка соціально-демографічних даних військовослужбовця.

23.09.2022 на адресу ОСОБА_1 як дружини надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_1 про зникнення безвісти під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 07.09.2022.

З довідки АТ КБ «Приватбанк» від 01.04.2025 вбачається, що протягом 24.07.2022 - 25.12.2022 ОСОБА_1 неодноразово отримувала від ОСОБА_2 кошти на власний рахунок.

З наявного в матеріалах справи витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2022 №1505 слідує, що заявниця ОСОБА_1 звернулась із заявою про надання допомоги у розшуку зниклого безвісти цивільного чоловіка ОСОБА_2 , а також виплату грошового забезпечення та інших виплат, належних її цивільному чоловіку. Лише в частині виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з тим, що відсутні документи, що заявниця перебувала на його утриманні згідно п.5 Порядку №884.

В подальшому, рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30.07.2025 у справі №674714/25, яке набрало законної сили, ухвалено встановити факт, що ОСОБА_1 знаходилась на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_2 з серпня 2021 по 07 вересня 2022.

На підставі вищевказаного рішення суду, 20.10.2025 ОСОБА_1 повторно звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 .

Листом №1848/7/25376 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 повідомив ОСОБА_1 , що керуючись п.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», враховуючи відсутність особистого розпорядження ОСОБА_2 на випадок зникнення безвісти або потрапляння у полон та за відсутності заявниці в переліку осіб, які мають право на грошове забезпечення викладених в Законі, прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви.

Судом витребовувалась інформація в органах РАЦС на підтвердження наявності у ОСОБА_2 живих родичів, які могли б претендувати на отримання грошового забезпечення зниклого військовослужбовця, проте такі особи згідно отриманих відомостей відсутні, зокрема, батько ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про державну реєстрацію шлюбу та народження дітей, батьком яких є ОСОБА_2 відсутні.

Допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 кожен окремо, повідомили суду, що ОСОБА_1 з 2002 по 2022 роки проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Крім того, матеріали справи містять ряд ксерокопій фото світлин, без зазначення періодів, із спільними зображеннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Вирішуючи питання щодо застосування норм права до правовідносин, вказаних у заяві, судом враховується наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами статті 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, серед іншого, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України).

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на час подання повторної заяви ОСОБА_1 від 20.10.2025 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884 (в редакції станом на час подання повторної заяви ОСОБА_1 від 20.10.2025 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця).

Згідно з абз. 3 п. 6 Порядку № 884 (в редакції станом на час подання повторної заяви ОСОБА_1 від 20.10.2025 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця), виплата грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців здійснюється, у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Отже, враховуючи вище зазначені норми законодавства, встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі зниклим безвісти військовослужбовцем ОСОБА_2 , не дає ОСОБА_1 права на отримання грошового забезпечення цього військовослужбовця передбаченого Порядком №884. Право на таку виплату законодавець пов`язує виключно із наявністю зареєстрованого шлюбу, підтвердженого відповідними актовими документами. Заявниця не є дружиною ОСОБА_2 , а діюче законодавство не передбачає можливості підтвердження статусу дружини (чоловіка) рішенням суду про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тобто встановлення даного факту не має для неї юридичного значення.

Суд звертає увагу, що на відміну від правовідносин щодо отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, де законом прямо допускається можливість підтвердження статусу члена сім`ї шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, правове регулювання виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти за особливих обставин, є іншим та не містить відповідних положень.

Окремо суд наголошує, що заявниця, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 просить одночасно встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , починаючи з 2002 року, що є не припустимим.

Перебування в зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до статей 3 та 74 Сімейного кодексу України для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно, щоб чоловік і жінка не перебували у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі та між ними існували усталені відносини, притаманні подружжю. Законодавство та практика Верховного Суду виходять із принципу одношлюбності. Жінка і чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, а тому наявність чинного зареєстрованого шлюбу виключає можливість встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини з іншою особою. Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах №691/1151/22 та №336/1978/23.

Щодо права членів сім`ї на отримання інформації про розшук безвісно зниклого військовослужбовця, суд звертає увагу, що відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018 близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Виникнення і реалізація передбачених ст.6 Закону ч. 1 ст. 6 Закону № 2505-VIII) прав не ставиться у залежність від рішення суду про встановлення факту спільного проживання. Аналогічний висновок викладено у постанові Верхового Суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 314/510/25.

На підставі зазначеного суд вважає, що права заявниці як члена сім`ї безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 , яким вона є у розумінні ст.1 Закону № 2505-VIII, безпосередньо визначені у ст.6 вказаного Закону та не потребують додаткового підтвердження рішенням суду про встановлення факту їхнього спільного проживання однією сім`єю без шлюбу.

Крім того, суд при вирішення судових справ керується принципом диспозитивності, а саме розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У тексті заяви ОСОБА_1 не вказувала про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, необхідно також і з метою отримання інформації про зниклого безвісти військовослужбовця, існують такі перешкоди, відповідно не залучала жодних заінтересованих осіб, уповноважених на здійснення обліку та/або розшуку таких осіб.

Натомість, судом досліджувався витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2022 №1505, згідно якого ОСОБА_1 звернулась із заявою про надання допомоги у розшуку зниклого безвісти цивільного чоловіка ОСОБА_2 , а також виплату грошового забезпечення та інших виплат, належних її цивільному чоловіку. Лише в частині виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відмовлено. В судовому засіданні при наданні пояснень по суті заяви ОСОБА_1 підтвердила, що за її заявою органом досудового розслідування відкрито кримінальне провадження по факту зникнення безвісти ОСОБА_2 , у РТЦК та СП їй повідомляють, що пошуки тривають. Але в останньому судовому засіданні вказала, що існують перешкоди в отриманні інформації про розшук безвісно зниклого військовослужбовця.

До таких тверджень суд ставиться критично, оскільки ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона зверталась до відповідних державних органів щодо розшуку ОСОБА_2 та отримала відмову, мотивовану відсутністю рішення суду про встановлення факту їх спільного проживання, щоб свідчило про необхідність охорони її прав, свобод та інтересів або створення умов здійснення нею відповідних прав.

Окрім того, згідно п.п.4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2024 р. № 1420 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо використання витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни для отримання пільг деякими категоріями осіб» встановлено, що “Якщо особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, потрапили в полон держави-агресора або набули статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, призначені їм пільги, зазначені у пунктах 1, 2 і 5-1 цієї постанови, можуть надаватися одному із членів їх сім`ї, який фактично проживав разом з такою особою (чоловіку, дружині, непрацездатним батькам, дітям (до 18 років), неодруженим повнолітнім дітям, визнаним особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, особі, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги), але не раніше ніж з дати потрапляння в полон держави-агресора або набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та до моменту звільнення з полону держави-агресора, визнання особи в судовому порядку безвісно відсутньою чи оголошення померлою або припинення розшуку.”. Тобто, право на отриманні пільг зниклого безвісти військовослужбовця також має право дружина, на підставі документів про реєстрацію шлюбу.

У зв`язку наведеним, суд керуючись принципом верховенства права, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про недоведеність заявницею вимог заяви, оскільки становлення факту спільного проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не має юридичного значення, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за заявницею.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене рішення (вступну та резолютивну частини) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

заявниця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 ; Міністерство оборони України (м.Київ прос.Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Повне рішення складено 14.07.2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова