Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №650/6502/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6502/25

провадження № 2/650/1311/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі головуючого - судді Сікори О.О., за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Андріяшева Ірина Михайлівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі,

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить розірвати договір оренди землі від 03 березня 2006 року щодо земельної ділянки площею 8,86 га з кадастровим номером 6520687300:02:016:0003, право оренди на яку на час звернення до суду зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право 32051601 від 25 травня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,86 га з кадастровим номером 6520687300:02:016:0003, розташованої на території колишньої Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що нині входить до Бериславської міської територіальної громади.

03 березня 2006 року між позивачем як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» як орендарем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. За договором про заміну сторони від 24 вересня 2015 року орендаря замінено на Приватне підприємство «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», а відповідно до додаткової угоди № 1300141 від 28 грудня 2017 року новим орендарем стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

У подальшому сторони укладали додаткові угоди щодо строку та умов оренди. Додатковою угодою № 1300141 від 06 травня 2019 року строк дії договору продовжено до 30 листопада 2030 року, додатковою угодою № 1300141-2-1 від 10 червня 2020 року - до 30 листопада 2035 року, а додатковою угодою № 1300141-7 від 24 листопада 2021 року - до 31 грудня 2039 року. Останньою додатковою угодою текст договору викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 4.1 договору в редакції додаткової угоди від 24 листопада 2021 року орендна плата встановлена у розмірі 7,86 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 22 251,66 грн за повний рік оренди. Відповідно до пункту 4.5 договору орендна плата підлягає внесенню щороку до 31 грудня.

Позивач стверджує, що орендна плата за повні 2023 та 2024 роки йому не виплачувалася. Виходячи з установленого договором річного розміру орендної плати, загальна сума невиплачених орендних платежів за цей період становить 44 503,32 грн. Позивач посилається на відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого і перерахованого податку та військового збору станом на 20 серпня 2025 року, в яких відсутні відомості про нарахування йому відповідних доходів від орендної плати за 2023-2024 роки.

Також позивач зазначає, що 17 квітня 2025 року між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» укладено договір відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-11, на підставі якого 21 травня 2025 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про зміну орендаря спірної земельної ділянки на ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». За пунктом 2.3 цього договору до нового орендаря перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди землі.

На думку позивача, систематична несплата орендної плати протягом двох років є істотним порушенням договору та самостійною підставою для його розірвання. Окремо позивач вважає порушенням своїх прав відчуження права оренди без його згоди як власника земельної ділянки.

У відзиві на позов представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Факт невиплати орендної плати за спірний період по суті не заперечував, однак вказував, що така невиплата зумовлена об`єктивною неможливістю використовувати орендовану земельну ділянку через наслідки збройної агресії російської федерації, тимчасову окупацію території, мінну небезпеку, потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами та загрозу для життя і здоров`я працівників.

Представник відповідача послався на статтю 617 та частину шосту статті 762 ЦК України, зазначивши, що орендар не повинен сплачувати орендну плату за період, протягом якого об`єкт оренди не міг бути використаний з незалежних від нього причин.

На підтвердження заперечень відповідач послався, зокрема, на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року щодо фактів заволодіння майном підприємства під час окупації, лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року про військову агресію як форс-мажорну обставину, розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, розпорядження Бериславської міської військової адміністрації про податкові пільги за 2023-2025 роки, а також лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року.

Відповідач також послався на інтерактивну карту територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, та на близькість території до районів бойових дій. Крім того, зазначив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» після відчуження права оренди не є належним відповідачем, оскільки права та обов`язки орендаря перейшли до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

У відповіді на відзив представник позивача наполягала на задоволенні позову. Зазначила, що саме на орендаря покладається обов`язок довести повну об`єктивну неможливість використання конкретного об`єкта оренди у відповідний період. На думку позивача, загальні посилання на воєнний стан, потенційну мінну небезпеку, податкові пільги та інформацію інтерактивної карти не доводять, що саме земельна ділянка з кадастровим номером 6520687300:02:016:0003 у 2023 та 2024 роках фактично не могла використовуватися.

Представник позивача наголосила, що відповідач не надав акта обстеження конкретної земельної ділянки, документа про виявлення на ній вибухонебезпечних предметів, підтвердження її передачі оператору протимінної діяльності чи заборони господарської діяльності саме на цій земельній ділянці. Також відсутні докази повідомлення орендодавця про неможливість користування ділянкою та вжиття заходів до врегулювання договірних відносин.

Щодо доводів про неналежного відповідача представник позивача зазначила, що невиплата орендної плати за 2023 та 2024 роки мала місце у період, коли стороною договору й орендарем було ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», тому подальше відчуження права оренди не усуває його зв`язку зі спірними правовідносинами.

01 березня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав клопотання про долучення постанови Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, провадження № 61-6327св25, посилаючись на викладені у ній висновки щодо доказування обставин непереборної сили та застосування частини шостої статті 762 ЦК України у спорах про оренду земель сільськогосподарського призначення.

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. З урахуванням характеру спору та наявних письмових матеріалів суд вважає можливим вирішити справу за наявними доказами та письмовими поясненнями учасників.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності та перевіривши наведені доводи, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,86 га з кадастровим номером 6520687300:02:016:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 березня 2006 року щодо цієї земельної ділянки укладено договір оренди. Після послідовної заміни сторони орендаря ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» набуло права та обов`язки орендаря, а додатковою угодою від 24 листопада 2021 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2039 року та визначено річну орендну плату в сумі 22 251,66 грн зі строком внесення до 31 грудня кожного року.

Отже, за 2023 та 2024 роки орендар повинен був сплатити позивачу орендну плату в загальному розмірі 44 503,32 грн. Матеріали справи не містять платіжних документів, відомостей про виплату готівки через касу орендаря, поштових переказів або інших доказів виконання цього обов`язку.

Відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, надані позивачем, не містять інформації про нарахування йому доходу у вигляді орендної плати за спірним договором за 2023 та 2024 роки. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у відзиві не навело конкретних даних про здійснення таких платежів і не подало доказів їх сплати.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклало з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» договір відчуження (продажу) права оренди № 1704/25-11, а 21 травня 2025 року в Державному реєстрі речових прав змінено відомості про орендаря спірної земельної ділянки. На час розгляду справи зареєстрованим орендарем є ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 96 ЗК України передбачено обов`язок землекористувача своєчасно сплачувати орендну плату. Зазначений обов`язок кореспондується із правом орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати, передбаченим статтею 24 Закону України «Про оренду землі».

За частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України до підстав припинення права користування земельною ділянкою віднесено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. Усталена практика Верховного Суду виходить з того, що систематичність має місце за двох і більше випадків невнесення орендної плати, а сам факт подальшого погашення заборгованості не усуває допущеного систематичного порушення.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною, тобто такого порушення, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас частина шоста статті 762 ЦК України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Для застосування цієї норми визначальним є встановлення саме об`єктивної неможливості користування конкретним об`єктом оренди протягом конкретного періоду, а обов`язок доведення відповідних обставин покладається на орендаря, який на них посилається.

Стаття 617 ЦК України регулює звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у разі доведення випадку або непереборної сили. Саме по собі існування воєнного стану або загальне визнання військової агресії форс-мажорною обставиною не утворює автоматичного звільнення від кожного договірного обов`язку; сторона повинна довести вплив таких обставин на можливість виконання конкретного зобов`язання. При цьому питання безпосередньої плати за користування майном підлягає оцінці також крізь призму частини шостої статті 762 ЦК України.

Оцінюючи доводи відповідача про неможливість використання спірної земельної ділянки у 2023 та 2024 роках, суд виходить з того, що предметом доказування є не загальна небезпечність ситуації у Бериславському районі та не сам факт завдання підприємству збитків унаслідок війни, а наявність обставин, які об`єктивно позбавляли орендаря можливості користуватися саме земельною ділянкою з кадастровим номером 6520687300:02:016:0003 протягом двох повних років, за які орендна плата не внесена.

Витяг з ЄРДР № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року підтверджує реєстрацію відомостей про факти заволодіння сільськогосподарською технікою та іншим майном ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а також втрату підприємством доступу до майна під час тимчасової окупації. Разом із тим ці відомості стосуються подій 2022 року та майнового комплексу підприємства і не встановлюють фактичного стану конкретної земельної ділянки позивача у 2023 та 2024 роках.

Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року має загальний характер та засвідчує військову агресію російської федерації як надзвичайну і невідворотну обставину. Він не містить висновку щодо неможливості виконання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» саме зобов`язань за договором оренди земельної ділянки ОСОБА_1 у 2023 та 2024 роках.

Розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 та рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491, на які посилається відповідач, підтверджують включення підприємства до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Однак такі акти засвідчують загальний факт негативного впливу воєнних подій на підприємство і самі по собі не встановлюють неможливість користування конкретною земельною ділянкою упродовж усього 2023 та 2024 років.

Щодо розпоряджень Бериславської міської військової адміністрації про надання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» пільг зі сплати місцевих податків і зборів суд зазначає, що ці акти приймалися у межах податкового регулювання та виходили з потенційної загрози забруднення земель вибухонебезпечними предметами. Надані суду матеріали не містять індивідуального акта фактичного обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6520687300:02:016:0003, акта виявлення на ній вибухонебезпечних предметів або документа, яким було б встановлено заборону її використання протягом повних 2023 та 2024 років.

Крім того, з наданих суду копій розпоряджень та пояснень сторін не вбачається належної індивідуалізації спірної земельної ділянки як такої, щодо якої компетентним органом установлено фактичну неможливість використання. Саме формулювання про потенційну загрозу забруднення означає наявність ризику, який потребує перевірки, але без додаткових доказів не є тотожним установленню реального забруднення конкретного поля або абсолютної неможливості доступу до нього.

Суд також враховує, що податкові пільги щодо земельного податку, єдиного податку четвертої групи чи орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності мають публічно-правову природу. Вони не припиняють автоматично приватно-правового зобов`язання орендаря перед власником приватної земельної ділянки. Водночас відповідний адміністративний акт може враховуватися судом як доказ фактичних обставин, проте його доказове значення оцінюється у сукупності з іншими матеріалами справи.

Лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року також не підтверджує фактичного стану спірної земельної ділянки у 2023 та 2024 роках. Із його змісту вбачається, що піротехнічні розрахунки ДСНС на орендованих товариством ділянках не залучалися, роботи з розмінування могли виконуватися іншими фаховими відомствами, а земельні ділянки лише ймовірно можуть бути потенційно забрудненими. Зазначення про неможливість гарантувати безпеку польових робіт у зв`язку з поточною безпековою ситуацією зроблено у червні 2025 року і не встановлює ретроспективно абсолютної неможливості користування конкретною ділянкою протягом 2023-2024 років.

Посилання на інтерактивну карту територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, також не є достатнім доказом неможливості використання саме спірної земельної ділянки в минулі періоди. Така карта відображає інформацію про ризики на відповідній території та не замінює індивідуального обстеження земельної ділянки, а також не містить достовірних історичних даних про фактичний стан кожного кадастрового об`єкта у 2023 та 2024 роках.

Доводи про близькість земельної ділянки до окупованої території, ризики обстрілів та атак безумовно свідчать про складні умови здійснення господарської діяльності. Разом із тим для застосування частини шостої статті 762 ЦК України необхідно довести не складність, збитковість або підвищену небезпечність господарювання як таку, а повну об`єктивну неможливість користування об`єктом оренди протягом конкретного періоду.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не надало доказів звернення щодо обстеження саме земельної ділянки позивача, актів технічного або нетехнічного обстеження, документів оператора протимінної діяльності, відомостей про виявлені на ділянці вибухонебезпечні предмети, встановлену заборону доступу чи інші конкретні перешкоди, які б унеможливлювали користування нею протягом усього 2023 та 2024 років. Не надано і доказів повідомлення орендодавця в цей період про неможливість виконання договору та пропозицій щодо зміни, зупинення або припинення договірних відносин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок довести наявність передбачених частиною шостою статті 762 ЦК України обставин щодо конкретного об`єкта оренди за спірний період.

Суд окремо враховує постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, провадження № 61-6327св25, на яку посилається відповідач.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з оцінкою судами конкретної сукупності доказів, зокрема розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163 та рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491, якими у встановлених у тій справі фактичних обставинах було підтверджено неможливість використання орендованих земель і наявність обставин непереборної сили щодо спірного періоду.

Разом із тим наведена постанова не встановлює безумовної презумпції неможливості використання будь-якої земельної ділянки, що перебувала в оренді ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», незалежно від її місцезнаходження, індивідуального стану та періоду. Питання застосування частини шостої статті 762 ЦК України вирішується з урахуванням доказів щодо конкретного об`єкта оренди.

Спір у справі № 650/3776/24 стосувався іншої земельної ділянки та іншої сукупності доказів. У цій справі суду не подано належних доказів фактичного обстеження саме земельної ділянки ОСОБА_1 , не встановлено її реального забруднення вибухонебезпечними предметами або абсолютної неможливості доступу до неї протягом повних 2023 та 2024 років. Тому висновки Верховного Суду щодо оцінки доказів у справі № 650/3776/24 не спростовують установлених у цій справі обставин.

Отже, судом установлено два самостійні випадки повної несплати орендної плати - за 2023 та за 2024 роки. Кожний із цих платежів мав бути внесений у строк, визначений договором, однак доказів виконання зобов`язання не подано.

Невиплата орендної плати протягом двох років поспіль утворює систематичне порушення істотної умови договору. Передаючи земельну ділянку в оренду на тривалий строк, власник був вправі розраховувати на регулярне отримання погодженої орендної плати. Позбавлення його такого платежу протягом двох років значною мірою позбавило його того, на що він розраховував при укладенні та подальшому продовженні договору.

З огляду на викладене систематична несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки є підставою для дострокового розірвання договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України.

Щодо посилань позивача на незаконність відчуження права оренди без його згоди суд зазначає таке.

Частина п`ята статті 93 ЗК України у чинній на час укладення договору відчуження редакції прямо передбачає можливість відчуження користувачем права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земель державної та комунальної власності у випадках, визначених законом. Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужене.

Тому сам по собі факт укладення 17 квітня 2025 року договору відчуження права оренди без попереднього погодження позивача не може бути визнаний судом самостійним порушенням договору та окремою підставою його розірвання. Посилання позивача на загальні положення статей 520, 521 ЦК України про переведення боргу не спростовують дії спеціальної норми земельного законодавства щодо відчуження речового права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Водночас перехід права оренди до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не усуває факту систематичного порушення договору, допущеного до такого переходу, та не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору. Новий орендар набув право оренди в тому стані й обсязі, в якому воно існувало на момент переходу, а тому судове рішення про розірвання договору безпосередньо впливає на зареєстроване за ним речове право.

Доводи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про те, що воно є неналежним відповідачем, суд відхиляє.

Підставою позову є невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, тобто за період, коли ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було орендарем спірної земельної ділянки та стороною договору оренди. Саме поведінка цього товариства у зазначений період підлягає оцінці судом як юридичний факт, з яким позивач пов`язує виникнення права на розірвання договору.

Подальший перехід права оренди до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не припиняє матеріально-правового зв`язку ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зі спірними правовідносинами щодо виконання договору до 17 квітня 2025 року. Водночас участь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» як відповідача є необхідною, оскільки саме за ним на час розгляду справи зареєстровано право оренди, яке припиняється як наслідок розірвання договору.

Таким чином, залучення до участі у справі обох товариств відповідає характеру спірних правовідносин і забезпечує вирішення спору за участю осіб, права та обов`язки яких безпосередньо пов`язані з договором оренди та зареєстрованим правом оренди.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів добровільного погашення невиплаченої орендної плати після виникнення спору, пропозицій орендодавцю щодо визначення іншого порядку виконання договору чи інших дій, спрямованих на відновлення належного балансу прав та обов`язків сторін.

За встановлених обставин збереження договору оренди означало б покладення на власника земельної ділянки обов`язку надалі залишатися у тривалих договірних відносинах, за якими він протягом двох років не отримував основного зустрічного майнового надання - орендної плати, тоді як доказів законного звільнення орендаря від такої плати за цей період судом не встановлено.

Отже, позовна вимога про розірвання договору оренди землі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки заявлена у цій справі вимога стосується розірвання договору оренди, припинення зареєстрованого права оренди є правовим наслідком набрання законної сили рішенням про розірвання договору. Вчинення відповідних реєстраційних дій здійснюється в установленому законом порядку на підставі судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено повністю, а тому сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню з відповідачів порівну - по 484,48 грн з кожного.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 526, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141 ЗК України, статтями 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Андріяшева Ірина Михайлівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 03 березня 2006 року щодо земельної ділянки ОСОБА_1 площею 8,86 га з кадастровим номером 6520687300:02:016:0003, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право 32051601 від 25 травня 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307; 37223, Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; 74314, Херсонська область, Бериславський район, село Урожайне) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589; 74360, Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вулиця Промислова, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; 74314, Херсонська область, Бериславський район, село Урожайне) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 липня 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора