Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №601/1714/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1714/26

Провадження № 1-кп/601/264/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м.Кременець кримінальне провадження № 12026216010000148 від 02.06.2026 року про обвинувачення :

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Олексіївка Каланчацького району Херсонської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , громадянинаУкраїни, з неповною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, не депутата, на утримані має малолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 року близько 13:30 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель

АДРЕСА_1 , перебуваючи на подвір?ї домогосподарства, яке знаходиться по

АДРЕСА_2 , на грунті раніше сформованих неприязних відносин спричинив конфлікт з ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_6 , (надалі - ОСОБА_10 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителькою АДРЕСА_2 , з якою він раніше перебував у шлюбі, та котра також перебувала на вищевказаному подвір`ї.

Під час вищевказаного конфлікту у ОСОБА_5 виник протиправний

умисел на систематичне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій протиправний намір 01.06.2026 року близько 13:30

год., ОСОБА_5 перебуваючи на подвір?ї домогосподарства, яке знаходиться по АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_5 стоячи навпроти ОСОБА_11 долонею правої руки наніс два удари в ділянку лівого ока ОСОБА_12 .

Після чого продовжуючи перебувати на подвір?ї ОСОБА_13 підійшов до ОСОБА_14 , яка сиділа на лавці біля будинку, та долонею правої руки наніс один удар в обличчя зліва ОСОБА_4 .

Продовжуючи свій протиправний намір 01.06.2026 року близько 21:40 год., ОСОБА_13 , перебуваючи у приміщенні будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на грунті раніше сформованих неприязних відносин, знову спричинив словесний конфлікт з ОСОБА_15 , в ході якого наніс два удари долонею правої руки в ділянку обличчя зліва ОСОБА_4 , після чого одягнув на голову ОСОБА_11 капюшон її одягу, та поваливши її на підлогу у приміщенні вказаного будинку, коли ОСОБА_10 лежала на підлозі ОСОБА_13 наніс їй один удар правою ногою в ділянку попереку справа.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження, у вигляді синців повік лівого ока, синців поперекової ділянки справа.

Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження, за ступенем тяжкості

належать до легких тілесних ушкоджень.

У зв?язку із цим ОСОБА_16 є кривдником в розумінні ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» як такий, що вчинив домашнє насильство шляхом нанесення тілесних ушкоджень особі з якою раніше перебував у шлюбі.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов?язком

держави.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та суду пояснив, що в червні 2026, біля обіду, перебуваючи на подвір`ї по АДРЕСА_2 наніс ОСОБА_4 2,3 удари рукою. Ввечері цього ж дня вже в будинку за цією адресою він знову наніс ОСОБА_4 декілька ударів рукою та 1 раз ногою. Щиро розкаюється у вчиненному.

Потерпіла ОСОБА_4 відносно міри покарання покладається на розсуд суду. Просить заборонити йому до неї наближатись.

Обвинувачений ОСОБА_5 , визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 125 КК України, як заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у суд враховує повне визнання ним своєї вини, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, дані про особу винного, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, на диспансерних обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, згідно ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає - щире каяття та сприяння досудовому розслідуванню.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що відносно останнього необхідно і доцільно призначити покарання у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, у виді громадських робіт.

Вищевказане покарання, з врахуванням характеризуючи даних обвинуваченого, суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Крім того, враховуючи вчинення ОСОБА_5 у злочину, пов`язаного з домашнім насильством, при призначенні основного покарання відповідно до п. 3, п.5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, суд вважає за необхідне застосувати до нього обмежувальний захід у виді заборони наближатися на відстань менше ніж 100 метрів до місця, де потерпіла ОСОБА_4 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин та направити його на проходження програми кривдників.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді 100 (ста ) годин громадських робіт.

Застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи, передбачені п. 3, п.5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме:

- заборони наближатися на відстань менше ніж 100 метрів до місця, де потерпіла ОСОБА_4 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин на строк два місяці;

- пройти програму для кривдників протягом двох місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 у виді громадських робіт рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: