Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №596/955/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. Справа № 596/955/26

Провадження № 3/596/285/2026

Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Митражик Е.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , військовоcлужбовець військової частини НОМЕР_1 , за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Старший сержант ОСОБА_1 займаючи посаду інструктора групи інструкторів військової частини НОМЕР_1 у порушення вимог ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи учисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, була відсутня в місці дислокації військової частини НОМЕР_1 , без поважних причини в період з 01.07.2026 по 03.07.2026, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення тобто, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах воєнного стану.

Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєному визнала та пояснила, що дійсно була відсутня з 01.07.2026 року по 02.07 2026 року в місці дислокації військової частини НОМЕР_1 , однак в усній формі відпросилася в командира. Просила не притягувати її до адміністративної відповідальності, оскільки вперше притягається до адміністративної відповідальності, більше подібного не допустить та просить врахувати, що має на утриманні четверо неповнолітніх дітей.

Суд, вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази, прийшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 172-11 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.

Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Об`єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Під військовою частиною слід розуміти територію у межах казарменого, табірного, похідного чи бойового розташування частини.

Місцем служби військовослужбовця, як правило, є військова частина, в якій він проходить службу, і тому поняття військової частини і місця служби звичайно збігаються. Якщо вони не збігаються, то під місцем служби слід розуміти всяке інше місце, де військовослужбовець повинен протягом деякого часу виконувати військові обов`язки або перебувати відповідно до наказу або дозволу командира (начальника). Військова частина типова організаційна одиниця, що утримається на окремому штаті і призначається для виконання визначених завдань самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. Під військовими частинами розуміють органи військового управління, з`єднання, військові частини, військові кораблі(екіпажі), військові навчальні заклади та установи».

Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місця служби, а кінцевим - день повернення в частину або затримання поза межами частини.

Суб`єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Факт вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП ОСОБА_1 , стверджується: даними з протоколу ЛВТ/Ч №220 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП від 07.07.2026 року; доповіддю командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 про самовільне залишення військової частини (без зброї) військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 №2784/9576 від 01.07.2026 року; доповіддю командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 про повернення до військової частини (без зброї) військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 №2784/9702 від 03.07.2026 року; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 червня 2026 року №162; військовим квитком серії НОМЕР_2 ; письмовою заявою ОСОБА_1 від 07.07.2026 року.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, згідно вимог ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Приписами статті 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, зокрема, те, що нез`явлення вчасно на службу та відсутність ОСОБА_1 була короткочасною, а саме, з 01.07.2026 по 03.07.2026 року та не понесла жодних тяжких наслідків, шкоди майну, зриву бойових завдань чи підриву військової дисципліни підрозділу військової частини, дані про особу, яка згідно протоколу вперше притягується до адміністративної відповідальності, по місцю служби характеризується позитивно, а також те, що на її утримані перебувають четверо неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд дійшов висновку про можливість у даному випадку, відповідно до вимог ст.22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 7, 22, ч. 3 ст. 172-11, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 172-11 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення на підставі ст.22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 15 липня 2026 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Елла МИТРАЖИК