Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №589/5481/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5481/25

Провадження № 2-о/589/50/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Лєвши С.Л.,

з участю секретаря судового засідання Чайки Г.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Шкатули В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в місті Шостка Сумської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Шкатула В`ячеслав Петрович, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_2 ,

- про встановлення факту перебування на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2025 року заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Шкатула В.П., звернулася до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області із заявою в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 27 вересня 2022 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування вимог зазначено, що заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У лютому 2025 року ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї №451 від ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому було вказано, що її батько ОСОБА_3 , який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 27 вересня 2022 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у терапевтичному відділенні КНП «Шосткинська ЦРЛ» з діагнозом: «Злоякісне новоутворення легень IV стадії, множинні метастази печінки». Смерть батька заявника пов`язана з проходженням військової служби.

Заявник ОСОБА_1 є особою, яка входить до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 (далі - Порядок №975). В подальшому заявник звернулася до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з письмовою заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги передбаченої вказаним вище Порядком №975, проте їй було відмовлено листом, де було вказано що вона не має право на отримання такої допомоги у зв`язку з тим що досягла повноліття, а тому втратила правовий статус «дитини», також вона не надала доказів, що є утриманцем, а тому не входить до числа осіб, які мають право на таку допомогу.

ОСОБА_3 під час проходження військової служби утримував свою дочку ОСОБА_1 , а саме сплачував за її навчання, надавав кошти для підтримки нормального життєвого рівня своєї доньки.

Мати заявника - ОСОБА_2 залишила свою дочку ОСОБА_1 коли їй було два роки, з тих пір дитина проживала з батьком ОСОБА_3 , останній займався її вихованням та утримував самостійно. Мати участі в утриманні ОСОБА_1 до її повноліття та після досягнення нею повноліття не приймала.

Заявник ОСОБА_1 навчається в Київському університеті інтелектуальної власності та права, не працює, заміжньою не була, своїх дітей не має.

Встановлення факту перебування заявника на утриманні батька має юридичне значення для неї, оскільки має право на отримання одноразової допомоги.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник – адвокат Шкатула В.П. підтримали заяву про встановлення факту перебування на утриманні, в її обґрунтування послалися на обставини зазначені у заяві про встановлення факту перебування на утриманні.

В судове засідання представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений, раніше 15 квітня 2026 року надавав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, не має заперечень щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні. (а.с.59)

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із фотокопії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , виданого повторно 05 серпня 2023 року Шосткинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 09 жовтня 2007 року складено відповідний актовий запис №511, її батьками є: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 . (а.с.10)

Як вбачається із фотокопії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_3 , виданого 14 лютого 2025 року Шосткинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 14 лютого 2025 року складено відповідний актовий запис №223. Місце смерті - місто Шостка Шосткинського району Сумської області. (а.с.11)

Із фотокопії сповіщення сім`ї №451 від 11 лютого 2025 року за вихідним №1067, вбачається, що ТВО заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 сповіщає ОСОБА_1 про те, що батько останньої стрілець Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 старший солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 27.09.2022 ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в терапевтичному відділенні КНП "Шосткинська ЦРЛ". Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку. (а.с.12)

Із фотокопії постанови №20 від 16 травня 2025 року винесеної медичною (військово-лікарською) комісією вбачається, що захворювання старшого солдата Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_3 , 1979 року народження, що призвело до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), та причина смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби. а.с.13)

Відповідно до фотокопії заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, встановленої п.2 п.4 Порядком №975, адресованої Ввійськовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, заявник просить скласти позитивний висновок щодо можливості виплати їй одноразової грошової допомоги як члену сім`ї померлого ОСОБА_3 та спрямувати його до Головного управління Національної гвардії України з метою подальшого прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги. (а.с.24, 25)

Згідно із фотокопією відповіді наданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 16 жовтня 2025 року та адресованої ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки остання втратила статус «дитина», а доказів, що вона перебувала на безпосередньому утриманні у ОСОБА_3 не надано. (а.с.26)

Із фотокопії довідки виданої Державним торговельно-економічним університетом 07 листопада 2025 року за №2118/09 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно навчалась у Державному торговельно-економічному університеті на факультеті торгівлі та маркетингу. Зарахована з 02.09.2024 на 1 курс денної форми навчання для здобуття освітнього ступеня "бакалавр" за кошти фізичних або юридичних осіб (спеціальність "Підприємництво та торгівля") згідно з наказом від 12.08.2024 №2166. Відрахована 27 серпня 2025 зі складу студентів ДТЕУ за власним бажанням відповідно до наказу від 30.08.2025 №2073. (а.с.27)

Із фотокопії довідки виданої Київським університетом інтелектуальної власності та права 24.09.2025 за №2/г 413 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є студенткою 2 курсу Київського університету інтелектуальної власності та права денної форми навчання за спеціальністю 073 "Менеджмент" (наказ Київського університету інтелектуальної власності та права від 27 серпня 2025 року №520/1. Термін навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр з 01.09.2025 по 30.06.2028. (а.с.28)

Відповідно до фотокопій квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки за №0183210083 від 20 січня 2025 року на суму 19000 грн, та за №0183210058 від 02 серпня 2024 року на суму 19000 грн вбачається, що платником ОСОБА_3 сплачено за студента ОСОБА_1 , згідно з договором 985д/6к-2024, 1 курс, 25 група, другий етап навчання; та згідно попередньо договору №985здб-2024 від 02.08.2024. (а.с.29)

Згідно із фотокопією руху коштів по картці від 25.06.2025 ОСОБА_1 , за період з 01.09.2023 по 25.06.2025, рух коштів по категорії: поповнення картки – Р24 Гречка Едуард, на загальну суму було перераховано коштів в розмірі 136200 грн. (а.с.30-34)

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що мати ОСОБА_1 у два роки її покинила. ОСОБА_1 виховувала баба (мати батька) та ОСОБА_3 . Мати заявника ОСОБА_2 мала судимість. Мати не утримувала свою дитину ОСОБА_1 . ОСОБА_3 з дитинства утримував доньку самостійно, також після призову на військову службу допомагав доньці матеріально, сплачував за її навчання в університеті, та перераховував кошти на проживання на картку ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що родину ОСОБА_7 знає давно. ОСОБА_1 знає з її народження. Мати дитини залишила її у дворічному віці з батьком, і переїхала проживати в інше місто. ОСОБА_3 з дитинства опікувався донькою ОСОБА_1 , утримував її. Мати дитини нею не опікувалася, утримувала дитину до трьох років, потім утримання припинилося. ОСОБА_3 пішов на військову службу у 2022 році, під час проходження військової служби не припиняв допомагати матеріально доньці, сплачував за її навчання. ОСОБА_3 приїжджав з військової служби, у відпустку, до своєї єдиної доньки ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У порядку окремого провадження можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі №753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року №335/4669/23.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Метою встановлення у цій справі факту про те, що перебування заявника ОСОБА_1 на утриманні загиблого батька-військовослужбовця, є отримання одноразової грошової допомоги.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пункт 4 статті 16-1 Закону).

Згідно положень статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі – №2262-XII) члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до частини першої та шостої статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Частиною 2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках, тобто один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, а також утриманці загиблого військовослужбовця.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

Таким чином, між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не виникає спору про право, оскільки зазначена заінтересована особа не є суб`єктом отримання відповідної соціальної допомоги.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 та від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону №1788-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

Для встановлення факту перебування на утриманні померлого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги необхідно довести, що надавана допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування. Факт нерегулярної допомоги у вигляді купівлі продуктів харчування, ліків, подарунків та проведення дозвілля, за відсутності доказів щодо розміру такої допомоги та її співвідношення з іншими доходами, не є достатньою підставою для встановлення факту перебування на утриманні. Показання свідків без підтвердження іншими об`єктивними доказами (банківські виписки, документи про доходи тощо) не можуть бути безспірним підтвердженням факту надання матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №644/1574/23, провадження (№61-8629 св 25).

Відповідно до змісту статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено, що заявник з 2024 року є студентом денної форми навчання, не працює, заміжньою не була, дітей не має. Також, з показів свідків, встановлено, що ОСОБА_1 з трьох років перебувала на повному утриманні свого батька ОСОБА_3 , який з дитинства нею опікувався, виховував та утримував її, брав участь у її життя протягом її дитинства та студентських років. Також не припиняв утримувати свою дочку і після її досягнення нею повноліття сплачував за її навчання і університеті, регулярно надавав кошти на підтримання належного рівня проживання дочки, оскільки остання навчається на денній формі та не має змоги працювати та отримувати дохід.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, й показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні підлягає до задоволення, таким чином встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись ст. 76-81, 258, 259, 263- 265, 315, 319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Шкатула В`ячеслав Петрович, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні, задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на повному утриманні батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 27 вересня 2022 року по день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Сторони:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

- заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша