Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №583/4845/25 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4845/25

2/583/120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в :

16.10.2025 представник позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 – адвокат Собина П.М. звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить:

- зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні та проживанні у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 вільного доступу до квартири;

- зобов`язати ОСОБА_3 надати ключі ОСОБА_1 від вхідних дверей квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження дитини зазначено батьком: ОСОБА_3 . Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року в справі № 583/3244/14 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

19.04.2022 ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за мобілізацією у період воєнного стану. Молодший сержант ОСОБА_3 , старший хімік роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Сидорове Краматорського району Донецької області в районі виконання завдань за призначенням.

11.07.2025 державний нотаріус Першої Охтирської державної нотаріальної контори Богдан К.М. видала ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_5 є спадкоємцем майна загиблого ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом складається з: 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому - 1/4 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (дублікат, що має силу оригіналу), виданого приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Ковальчук В.М. 10 червня 2025 року, зареєстрованого в реєстрі за № 543, право приватної власності на частину квартири зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за №17647439; 1/4 частина згідно з актуальною інформацією, отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього державного нотаріуса Першої охтирської державної нотаріальної контори Богдан К.М. від 11 липня 2025 року, право власності на частину земельної ділянки зареєстровано за № 60320055, присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1096366759102, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №435108270, сформованою державним нотаріусом Першої охтирської державної нотаріальної контори Богдан К.М. від 11 липня 2025 року. Квартира має наступні характеристики: складається з 3 (трьох) житлових кімнат, загальна площа 64,3 кв. м, житлова площа 36,4 кв. м.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2016 року відповідачу належить 1/2 частина житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач у даній квартирі не проживає і відмовився від пропозиції позивача про сплату йому грошової компенсації вартості 1/2 частини квартири. Квартира була пошкоджена ще в 2022 році, але відповідач не здійснював та не здійснює відновлювального ремонту, а позивачці не надає доступу до квартири для її використання та здійснення ремонту. ОСОБА_3 не надає ключі від вхідних дверей квартири, тому доступу до квартири у позивачки не має.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Соколової Н.О. від 24 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

27.11.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Яценка А.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача не надано жодних доказів, що відповідач створює перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні майном, так як відповідач їх не чинив та не чинить, оскільки вважає, що правом користування, володіння та розпорядженням 1/2 частини майна, яку отримала донька у спадок від свого загиблого батька, має таке саме право, як і відповідач. Разом з тим відповідач, що він ніяких перепон не чинив, не чинить та в майбутньому не буде чинити. У матеріалах позовної заяви будь-які належні та допустимі докази даного факту відсутні, у тому числі будь-які звернення з даного приводу до правохоронних органів не надходило. Також відповідач додає що він у вказаному позові не має ані можливості, ані бажання здійснювати якійсь протидії у вчиненні вказаних у позові перешкод, оскільки зі своїм загиблим братом відповідач чесно, справедливо та сумлінно користувались вказаним майном, тож після його загибелі вважає, що прямим нащадком вказаного майна є його донька – ОСОБА_6 . Відповідач зазначає, що позивач з приводу передачі ключів зверталася до нього лише один раз, де в подальшому було погоджено зустріч за місцем знаходження майна, для передачі вказаних ключів, навіть до вступу племінниці у спадщину, але чомусь ОСОБА_1 або племінниця ОСОБА_7 для отримання ключів не з`явились. Додатково надав суду копію товарно-транспортної накладної, як доказ про направлення ключа від вхідних дверей майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке відправлено кур`єром Нової пошти з відповідною товаро-транспортною накладною (ТТН та квитанція про оплату) на адресу місця проживання зазначеного в позовній заяві тобто адресою; АДРЕСА_2 , з актом приймання-передачі ключів від 26.11.2025 року. Також зазначав, що заявлений стороною позивача доказ, а саме аудіозапис, не був наданий суду при зверненні до суду з позовом, тому вважає, що представник позивача порушив вимоги ст. 83 ЦПК України.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник позивача зазначає, що такий позов до суду спрямований на створення штучного конфлікту, який на сьогоднішній день є наявним, через конфлікти в минулому, з незрозумілих причин позивач бажає настання всіх юридичних наслідків та в подальшому стягнення коштів у великій кількості (судові збори, витрати на правничу допомогу, виконавчі збори за відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного виконавчого документу, а також витрат виконавчого провадження), однак представник відповідача вважає, що не має фактичних підстав для задоволення через відсутність непідтверджених фактів, вказаних перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні вказаним майном співвласника даного майна. Позов поданий без мети реального захисту права, а з метою створення штучних боргів для відповідача. Таким чином, представник відповідача вважає, що на даний час відсутній предмет спору, оскільки відповідач не спричиняє жодних перешкод у користуванні квартирою, що доводиться, на його думку, направленням ключів, а тому є підстави для закриття провадження у справі, про що окремо надав суду клопотання.

28.11.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Собини П.М. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що ним до суду подані докази того, що ОСОБА_4 є власницею частини квартири АДРЕСА_3 . Також стверджує, що факт направлення відповідачем ключів підтверджує те, що відповідач не надав (не передав) ключі від квартири позивачу до звернення з позовом до суду. Крім того, представник позивача зауважує, що відправлення поштою ключів неможливо вважати належним врученням позивачці ключів від вхідних дверей квартири, так як відсутні підтвердження того, що ключ від квартири, який направив відповідач поштою, підходить до замку, який вставлений у вхідних дверях квартири. При передачі ключів обов`язковою умовою є перевірка ключа на відповідність до замка шляхом відкриття та закриття вхідних дверей в присутності обох сторін. Також вказав, що записи розмов будуть надані в підготовчому судовому засіданні, оскільки позивач перебувала поза межами України та не могла надати оригінал запису на момент звернення з позовом до суду. Про те, що існує запис розмови позивача з відповідачем , в позовній заяві було зазначено. Звернув увагу суду, що телефонна розмова відбулася за телефонним дзвінком відповідача до позивача після того, як відповідач отримав позовну заяву. В розмові відповідач погодився надати ключ позивачці від вхідних дверей квартири за умови, що позивач забере позов з суду. Позивач сказала відповідачу, що не буде за ним бігати, що, на думку сторони позивача, підтверджує неодноразове звернення позивачки до відповідача з приводу передачі ключів від квартири. Тим більше, сторона позивача вважала, що сторона відповідача визнає позовні вимоги та відпаде необхідність в наданні аудіозапису. Також зауважив, що у відзиві на позовну заяву зазначено недостовірну інформацію щодо бажання та наміру відповідача передати ключі позивачу від вхідних дверей квартири ще до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину неповнолітньою ОСОБА_4 , оскільки відповідач ще до похорону ОСОБА_3 повідомляв позивачку про те, що передасть доньці загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 грошові кошти, які відкладав загиблий та останні зберігалися на картці та у відповідача, але після поховання позиція відповідача змінилася, повідомив, що грошових коштів не має. Відповідач просто зволікав із наданням ключів від квартири, обіцяв передати їх, але не виконував свої обіцянки. При цьому, позивач просила відповідача надати ключ від квартири, оскільки вона бажала зробити ремонт в одній кімнаті, в ванній та на кухні для можливості використання квартири, адже після прильоту керованої авіа бомби російських військ на АДРЕСА_4 (біля пивзаводу) відповідач навіть не відремонтував вікна в квартирі, які зазнали пошкоджень від вибухової хвилі. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

16.12.2025 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 72 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла у провадження судді Савєльєвої А.І. і ухвалою від 24 грудня 2025 року була прийнята до її провадження з призначенням судового засідання.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Собина П.М. у судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_3 чинив перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка ОСОБА_1 у 2025 році неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати ключі від вказаної квартири, однак відповідач не реагував на її прохання. Після подання позовної заяви до суду відповідач надіслав ключі поштою, але позивачка їх не забрала, оскільки невідомо, які саме ключі надіслав відповідач. Факт звернення позивачки до відповідача з проханням надати ключі від квартири підтверджується аудіозаписом телефонної розмови. Зазначив, що позивачка ОСОБА_1 готова прийняти ключі виключно через виконавче провадження в присутності державного виконавця, відмовився від пропозиції відповідача ОСОБА_3 про передачу ключів у судовому засіданні з фіксуванням за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що в липні 2025 році перебував за межами міста. У цей час йому зателефонувала позивачка ОСОБА_1 (колишня дружина його загиблого брата), взяти слухавку він не мав можливості. Оскільки в нього не було коштів на мобільному рахунку, перетелефонував їй з іншого номеру, ОСОБА_1 повідомила, що її донька ОСОБА_4 вступила в спадщину після смерті свого батька (брата відповідача) ОСОБА_3 , у тому числі і на 1/2 частину квартири, інша частина якої належить відповідачу, у зв`язку з чим просила передати ключі від квартири. Згодом ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою. Коли відповідач дізнався про позов, одразу зателефонував позивачці, у телефонній розмові не заперечував передати ключі від квартири. Зазначив, що зі своєю племінницею ОСОБА_4 підтримує добрі відносини, є її хрещеним батьком. 26.11.2025 відповідач пішов до відділення № 2 «Нової Пошти» в м. Охтирка Сумської області та замовив кур`єрську доставку ключів від квартири та від домофону на адресу проживання позивачки. На даний час відповідач проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , робить у ній ремонт. По квартирі був ракетний удар, пошкоджено вікна і дерев`яні рами, а також вхідні двері в квартиру. На даний час пошкутакурив у кухні, буде робити заміну труб. Позивачка ОСОБА_1 хоче викупити його частку в квартирі за 15 тисяч доларів, але відповідач не має бажання її продавати. За весь час позивачка ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_4 жодного разу не приходили до квартири.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Яценко А.О. у судовому засіданні зазначив, що надав пояснення по суті справи у відзиві на позовну заяву.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1 пояснила, що з ОСОБА_3 розлучена, але підтримувала спілкування. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 загинув. У липні 2025 року їхня донька ОСОБА_4 вступила в спадщину. Відповідач ОСОБА_3 у телефонній розмові говорив позивачці, що вона не має відношення до квартири, жити в ній не буде, оскільки це квартира його батьків, а також, що їй усе мало. У липні 2025 року позивачка зателефонувала відповідачу та повідомила, що її донька ОСОБА_4 отримала 1/2 квартири в спадщину, у зв`язку з чим просила надати ключі від квартири, на що ОСОБА_3 відповів, що перебуває за межами міста, звільниться через декілька днів, у подальшому слухавки не брав. Через деякий час їй зателефонували відповідач та його адвокат, запитали, у чому справа, та запропонували надіслати ключі поштою. До цього часу ОСОБА_1 ключі не отримувала, на пропозиції відповідача та його представника передати ключі в залі суду в судовому засіданні з фіксуванням за допомогою звукозаписувального технічного засобу відмовилася, оскільки, як і її представник адвокат Собина П.М., вважає, що передача ключів можлива тільки після рішення суду через виконавчу службу. Також повідомила, що відповідач проживає за іншою адресою, підтвердила, що зверталася до відповідача з пропозицією викупити квартиру за 15 тисячів доларів.

Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що весною 2025 року приїхала до позивачки ОСОБА_1 додому. У цей час їй зателефонував відповідач ОСОБА_3 , було чутно, як він кричав у слухавку: «Що ти хочеш? Яка квартира? Це спадщина моїх батьків». Свідок була здивована, потім дізналася, що донька позивачки вступила в спадщину після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_3 спілкувався з позивачкою, але вони були розлучені, ключів від квартири в позивачки немає. Чому загиблий ОСОБА_3 за життя не віддав позивачці ключі від квартири, їй невідомо. На похованні відповідач ОСОБА_3 говорив позивачці ОСОБА_1 , що все буде добре. Свідок чула, що позивачка просила ключі в той час коли була подана заява про вступ у спадщину. Крім того, позивачка неодноразово телефонувала відповідачу, але слухавки він не брав. Позивачці відомо, що відповідач направив ключі поштою, але вона не має бажання їх забирати, оскільки хоче, щоб відповідач приніс ключі особисто. Після повторного запитання представника позивачки ОСОБА_2 свідок змінила пояснення, зазначивши, що була відправлена посилка.

Заслухавши учасників справи та покази свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис №400, де батьками дитини зазначені: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_9 (а.с. 8).

Як вбачається з копії паспорту позивачки ОСОБА_1 , на сторінці з назвою «Сімейний стан» наявний запис про те, що 14.08.2009 відділом РАЦС м. Охтирка був зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_3 . Шлюб був розірваний на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області № 583/3244 від 20.10.2014 (а.с. 12).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.07.2025 державним нотаріусом Першої охтирської державної нотаріальної контори, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його донька – ОСОБА_4 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому: 1/4 частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (дублікат, що має силу оригіналу), виданого приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Ковальчук В.М. 10 червня 2025 року, зареєстрованого в реєстрі за №543, право приватної власності на частину квартири зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за №17647439; 1/4 частина - згідно актуальної інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього державного нотаріуса Першої охтирської державної нотаріальної контори Богдан К.М. від 11 липня 2025 року, право власності на частину земельної ділянки зареєстровано за № 60320055, присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1096366759102, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №435108270, сформованою державним нотаріусом Першої охтирської державної нотаріальної контори Богдан К.М. від 11 липня 2025 року; квартира має наступні характеристики: складається з 3 (трьох) житлових кімнат, загальна площа 64,3 кв. м, житлова площа 36,4 кв. м, ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3490027.5030905.20250611.91.9989.38 (а.с. 7).

Згідно з товарно-транспортною накладною ТОВ «Нова Пошта» № 59001509536384 від 26.11.2025, ОСОБА_3 на відділенні № 2 в м. Охтирка Сумської області відправив ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 посилку вагою 1 кг (фактична), опис: «ключі» (а.с. 42).

У матеріалах справи наявний акт прийому-передачі направлення засобами поштового зв`язку оригіналу ключів від вхідних дверей домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з підписами відповідача ОСОБА_3 та його представника адвоката Яценко А.О., а також фото ключа з брелоком та фото ключа з брелоком у конверті (а.с. 41, 43).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як передбачено статтею 358 ЦК України, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, усі співвласники квартири мають рівні права на користування і володіння. Реалізація права власності однією особою не може шкодити праву власності іншої особи. Право спільної власності обмежено спеціальними нормами закону, унаслідок чого кожен із співвласників зобов`язаний реалізувати своє право власності з урахуванням прав та інтересів інших співвласників та за взаємною згодою.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивачів права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, з якої вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що неповнолітня ОСОБА_4 , є спадкоємицею 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 разом з позивачкою ОСОБА_1 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з наданих у судовому засіданні пояснень позивачки, у неї та її доньки відсутні ключі від спірної квартири, оскільки відповідач ОСОБА_3 тривалий час обіцяв надати ключі після смерті ОСОБА_3 , частину квартири якого успадкувала його донька – ОСОБА_4 , проте не виконував свої обіцянки. У зв`язку з цим неповнолітня донька позивачки (спадкоємиця 1/2 частини квартири) позбавлена права вільно користуватися своєю власністю. На думку позивачки та її представника, відповідач ОСОБА_3 свідомо чинить перешкоди у користуванні квартирою. Позивачка та її представник наполягають на тому, що згодні прийняти ключі від квартири тільки після ухвалення рішення суду на їх користь та відкриття виконавчого провадження.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач надіслав позивачці поштою ключі від спірної квартири. Крім того, пропонував позивачці отримати ключі від спірної квартири в судовому засіданні. Тобто, своїми діями відповідач неодноразово виражав готовність передати ключі від квартири.

Крім того, відповідачем не вчинялися жодні дії, які могли б свідчити про те, що він чинить власниці квартири ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою, зокрема шляхом заміни замків від вхідних дверей, недопускання позивачки та її доньки до квартири тощо. Більше того, суд звертає увагу, що в період з липня 2025 року по липень 2026 року позивачка та її донька до спірної квартири жодного разу не з`являлися. Після того, як відповідач 26.11.2025 надіслав поштою ключі від квартири, позивачка відмовляється їх отримувати як у поштовому відділенні, так і в судовому засіданні. За цей час позивачка жодного разу не зверталася до правоохоронних органів, відсутні будь-які підтвердження наявності перешкод в отриманні ключів від квартири, які відповідач готовий надати. З пояснень відповідача та його представника вбачається, що одразу після отримання ухвали суду про відкриття провадження вони неодноразово телефонували позивачці та пропонували їй отримати ключі від квартири особисто, але позивачка відмовлялася.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2025 року в справі № 638/1527/19 (провадження № 61-16331св24).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вбачають у діях відповідача ОСОБА_3 реальну небезпеку порушення права власності неповнолітньої ОСОБА_4 на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Така небезпека полягає в обмеженні вільного доступу до квартири, оскільки відповідач відмовляється передати ОСОБА_4 ключі від квартири. Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , зі свого боку, неодноразово намагався передати позивачці ключі від спірної квартири, зокрема: направив їх поштою та пропонував передати в судовому засіданні. Крім того, відсутні докази того, що за період з липня 2025 року по липень 2026 року ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_4 з`являлися до спірної квартири. Також суд враховує, що після отримання відповідаче ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідач та його представник телефонували позивачці з пропозицією особисто отримати ключі від квартири, однак зазначену пропозицію позивачка відхилилаю.

Надаючи оцінку доводам позивачки та її представника про можливість отримання ключів від квартири виключно після відкриття виконавчого провадження в присутності державного виконавця, суд дійшов висновку, що факту наявності перешкод у користування квартирою з боку відповідача не доведено, відповідач добровільно намагається передати ключі від квартири, тому примусове зобов`язання відповідача надати ключі від квартири через виконавче провадження є недоцільним та потягне за собою значне фінансове навантаження у вигляді судовогого збору та виконавчого збору на відповідача, який не ухиляється від надання ключів та пропонує надати їх у добровільному порядку.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю наявності перешкод з боку відповідача ОСОБА_3 у користуванні ОСОБА_4 своєю власністю.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 15 липня 2026 року.

Суддя А.І.Савєльєва