Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №577/2800/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2800/26

Провадження № 1-кп/577/357/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010002225 від 12.05.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Сумської області, м. Конотоп, українця, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, тимчасово не працюючого, раніше судимого:

1) 08.11.2024 Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 263 КК України, до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт;

2) 12.02.2025 Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 389 КК України, до покарання у вигляді пробаційного нагляду терміном на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 41 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду від 08.11.2024 -112 годин громадський робіт, остаточне покарання 1 рік 14 днів пробаційного нагляду,

за ознаками скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України.

В С Т А Н О В И В:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2022 за № 82 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 9 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та враховано таким, що 20.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_4 , відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 12, 49, 127, 128, 199, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Однак, солдат ОСОБА_4 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 08.05.2023 в невстановлений точний час, діючи в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 11, 12, 49, 127, 128, 199, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, за відсутності поважних причин, самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та вибув до свого місця проживання в м. Конотоп, Сумської області, де займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

У подальшому, 01.04.2026 слідчим СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, у порядку ст. 208 КПК, ОСОБА_4 затримано за адресою: м. Конотоп, проспект Миру,14.

В період часу з 08.05.2023 по 01.04.2026 до моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 , обов`язки військової служби не виконував, а займався власними справами, перебуваючи переважно за місцем свого проживання в м. Конотоп, Сумської області.

Крім того 24.03.2026 близько 15:30 год. ОСОБА_4 , проходячи по вулиці Соборній в м. Конотоп Сумської області неподалік будинку №12 побачив припаркований на центральній підніжці мотоцикл «Musstang MT150-8» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 номер рами НОМЕР_4 2022 року випуску, з робочим об`ємом двигуна 149 куб. см, який згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, є транспортним засобом та на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 21.04.2023 належить раніше не знайомому ОСОБА_6 .

В даний момент у ОСОБА_4 , виник злочинний корисливий умисел направлений на заволодіння вище зазначеним транспортним засобом, з метою обернути викрадене на власну користь.

Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , переконавшись, що його дії є непомітними для оточуючих та ніхто з сторонніх осіб за ним не спостерігає, діючи таємно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2024 та який діяв на день вчинення правопорушення, підійшов до мотоциклу «Musstang MT150-8» д.н. НОМЕР_3 переконавшись, що центральний замок блокування рульової колонки перебуває у відкритому стані, та передня вилка мотоциклу має змогу вільно маневрувати, ОСОБА_4 , зняв мотоцикл з центральної підніжки та ведучи транспортний засіб в руках направився до будинків по вул. Олександрівській в м. Конотоп, тим самим заволодів мотоциклом «Musstang MT150-8» д.н. НОМЕР_3 належний ОСОБА_6 , який у подальшому сховав під приміщенням сараю по вул. Олександрівській, буд. 22, який не має огородження.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-26/5061-АВ від 09.04.2026 станом на 24.03.2026 ринкова вартість мотоциклу «Musstang MT-150-8» 2022 року випуску з робочим об`ємом двигуна 149 куб. см., з пробігом 6247 могла складати 35 726 грн. 83 коп.

Тим самим ОСОБА_4 , своїми діями спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 , на суму 35 726 грн. 83 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннях визнав повністю, при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує. Щиро розкаюється у вчиненому та пояснив, що він дійсно був військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 і 08.05.2023 самовільно поїхав, додому в м. Конотоп, де займався особистими справами , не пов`язаними з проходження військової служби. На облік він по прибуттю не ставав і нікого не повідомляв. Весь цей час перебував за місцем проживання. Також підтвердив суду, що в 24.03.2026 року близько 15:30 проходячи по вулиці Соборній в м. Конотоп Сумської області неподалік будинку №12 побачив припаркований на центральній підніжці мотоцикл «Musstang MT150-8». Переконавшись, що його дії є непомітними для оточуючих та ніхто з сторонніх осіб за ним не спостерігає підійшов до мотоциклу переконавшись, що центральний замок блокування рульової колонки перебуває у відкритому стані, та передня вилка мотоциклу має змогу вільно маневрувати, зняв мотоцикл з центральної підніжки та ведучи транспортний засіб в руках направився до будинків по вул. Олександрівській в м. Конотоп, та у подальшому сховав під приміщенням сараю по АДРЕСА_3 , який не має огородження. Працівникам поліції він сам показав де сховав мотоцикл. В скоєному розкаюється.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, у суду відсутні сумніви в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції. Роз`яснивши йому положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів (крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, які характеризують особу обвинуваченого) стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

За таких обставин суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України , як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, та за ч.1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодінні транспортним засобом.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст. 65, 68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та розміру покарання, суд бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та нетяжким злочинами.

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України є рецидив злочинів.

Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що останній раніше притягався до кримінальної відповідальності, останнє покарання (пробаційний нагляд) відбув 30.03.2026 року, однак ОСОБА_4 має зареєстроване й постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем проходження служби характеризується негативно, приймав безпосередню участь у бойових діях, нагороджувався медаллю «Незламним героям російсько-української війни», вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, дійсно щиро розкаявся, усвідомив свій негативний вчинок і запевнив не повторювати протиправну поведінку в майбутньому, є особою молодого віку, має сталі родинні зв`язки, мати має передпенсійного віку, яка має ряд захворювань, відсутність тяжких наслідків, тобто наявність такої сукупності обставин істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства.

Ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 складену Конотопським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, у т.ч. зазначення у ній: «Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства ( у т.ч. окремих осіб). У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на нього обов`язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації згідно ч. 3 ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також виконувати заходи передбачені апробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, позицію потерпілого, який будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого не має, просить призначити найбільш м`яке покарання, суд керуючись ст.50, 65 КК України, вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити покарання за ч. 5 ст. 407 КК України та ч.1 ст. 289 КК України - у межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Відповідно до ст.70 ч.1 КК України, суд вважає необхідним призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави 25958,45 грн. підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 289, ч.5 ст. 407 КК України і призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 01 квітня 2026 року. За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання час попереднього ув`язнення з 01 квітня 2026 року до вступу вироку в законну силу з розрахунку, що один такий день відповідає одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 25958 двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 45 коп. витрат, пов`язаних із залученням експертів (а.с. 60,62).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.03.2026 року, на майно, а саме: мотоцикл «Musstang MT-150-8» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , та ручку керування дроселем карбюратора з мотоциклу «Musstang MT-150-8» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 - скасувати (а.с.56-58).

Речові докази по справі: мотоцикл «Musstang MT-150-8» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , переданий на зберігання на спеціальний майданчик Конотопського РВП ГУНП в Сумській області - повернути власнику ОСОБА_6 (а.с. 59)

- ручку керування дроселем карбюратора з мотоциклу «Musstang MT-150-8» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , передану на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Конотопського РВП ГУНП в Сумській області - повернути власнику ОСОБА_6 (а.с.75)

- біологічні зразки змивів з лівої та правої руки, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Конотопського РВП ГУНП в Сумській області - знищити (а.с.61).

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той саме строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1