Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №591/3748/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/3748/26

Провадження № 2/591/1345/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в особі представника – ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення аліментів на дітей,

установив:

03.04.2026 позивачка ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частки заробітку платника аліментів, але не менше 50 % прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, а також покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 матеріали справи передані на розгляд судді Зері Ю.О.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13.04.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 15.07.2026.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, позов визнає частково та просить стягувати з нього аліменти у розмірі 1/3, оскільки він також має на утриманні ще одну дитину, 2021 року народження, у зв`язку з чим не має можливості сплачувати аліменти на утримання спільних з позивачкою дітей у заявленому розмірі. До відзиву відповідач додав квитанцію про сплату 15000,00 грн у рахунок сплати аліментів за квітень 2026 року, у зв`язку з чим просить суд стягувати аліменти не з дня пред`явлення позову, а з моменту ухвалення судового рішення.

Позивачка та її представник у судове засідання не прибули, 15.07.2026 від представника позивачки до суду надійшла заява, у якій він підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд розглядати справу за відсутності сторони позивачки.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 04.04.2024 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №187, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

Сторони є батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 виданих 12.11.2024.

Дані обставини встановлені судовим рішенням від 04.03.2026 у справі № 591/12779/25, яким шлюб, укладений між сторонами був розірваний.

Актом про проживання дітей разом з матір`ю, складеним 04.04.2026, підтверджується, а також відповідачем не заперечується, що спільні діти сторін проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_3 ..

Відповідно до відповіді № 3035509 від 15.07.2026, отриманої судом з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела і суми дотриманих доходів за 1-й квартал 2025 року – 1-й квартал 2026 року, відповідач отримав дохід від АТ «ОТП Банк» у сумі 1,44 грн.

Відповідно до відповіді № 3035481 від 15.07.2026, отриманої судом з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела і суми дотриманих доходів за 1-й квартал 2025 року – 1-й квартал 2026 року, позивачка отримує соціальні виплати, доходів у вигляді заробітної плати не отримує.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 відповідач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до квитанції № 040954671651від 11.05.2026 відповідач перерахував аліменти на утримання дітей у розмірі 15000,00 грн.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, відповідач не відмовляється від свого обов`язку щодо утримання дітей, однак не може сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі, оскільки має на утриманні ще одну малолітню дитину.

Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аналогічні обов`язки батьків закріплені у частині другій статті 51 Конституції України.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У ході розгляду справи судом враховано, що сторони є батьками малолітніх дітей, при цьому відповідач є особою працездатного віку, отримує дохід, не заперечує власного обов`язку по утриманню дітей, водночас має на утриманні ще одну дитину 2021 року народження. Позивачка отримує соціальні виплати.

Судом враховано пріоритетність інтересів дітей на належне утримання.

За змістом частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років станом на день звернення позивачки до суду з позовом (03.04.2026) становить 2817 гривень.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, а стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини усіх його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Питання визначення місця проживання малолітніх дітей судом не вирішувалось.

Твердження відповідача про те, що аліменти слід стягувати з нього не з моменту пред`явлення позову, а з дати ухвалення рішення за результатом розгляду справи, суд оцінює критично, оскільки норми зазначеного вище сімейного законодавства визначають, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду саме від дня пред`явлення позову, при цьому періодичні перерахування коштів відповідачем у рахунок сплати аліментних платежів не є підставою для зміни періоду стягнення аліментів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у мінімальному розмірі 1331,20 грн.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так представником позивачки на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн наданий договір про надання правничої допомоги № 2026-20/02-с від 20.02.2026, у пункті 4.1 якого визначено, що вартість послуг за цим договором має фіксований розмір та складає 7000,00 грн; довідка про детальний опис робіт адвоката надання правової допомоги ОСОБА_1 , платіжна інструкція № 84ТМ-2РРР-2Х8В-4МВА від 11.03.2026 про перерахування адвокату 7000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Відповідач з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не звертався.

Проаналізувавши подані на підтвердження понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу докази, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність заявлених витрат із предметом спору, значення вчинених процесуальних дій для розгляду справи, а також критерії реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд при вирішенні питань розподілу судових витрат між сторонами дійшов висновку про наявність підстав стягнення з відповідача на корить позивачки 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову (03.04.2026) і до досягнення дітьми повноліття.

В іншому відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів на утримання дітей у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Видати виконавчі листи після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ю. О. Зеря