Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №580/4705/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року справа № 580/4705/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради (далі – відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого»;

- скасувати протокольне рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради №30 від 26 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого»;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який за життя був визнаний інвалідом війни 1-ї групи, мав статус особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 26.03.2026 року позивачка звенулася до відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого». Проте, відповідач листом від 27 березня 2026 за №372 повідомив позивачку, що рішенням №30 від 26 березня 2026р. відмовлено їй у зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено встановлення статусу саме дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням військових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов, тому справу вирішено розглядати на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 (що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, копія якого наявна в матеріалах справи), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого наявна в матеріалах справи),

ОСОБА_2 за життя був визнаний інвалідом війни 1-ї групи, мав статус особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав право на пільги, встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни.

26.03.2026 року позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради з відповідною заявою щодо встановлення їй статусу «Член сім`ї померлого ветерана війни», як вдові ліквідатора першої категорії зі статусом інваліда війни.

Відповідач листом від 27 березня 2026 за №372 повідомив позивачку, що протокольним рішенням №30 від 26.03.2026 №30 засідання комісії по встановленню статусу ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту- відмовлено позивачці у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни у зв`язку з тим, що статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено встановлення статусу саме дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням військових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки соцзахист дружин померлих учасників ліквідції аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальни захист громадян, які постраждали внслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи протиправною таку відмову, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХII).

У преамбулі до Закону № 3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Такими чином, обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , померлий чоловік позивачки був особою з інвалідністю 1 групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Отже, на нього поширювалась дія Закону № 3551-ХII.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).

Так, відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Згідно з п. 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова):

а) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (п. 21.9 розділу ІІ Положення № 402).

Таким чином, громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Окрім того, у матеріалах справи маються документи, які підтверджують, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказана обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 у справі № 377/797/17 та від 31.01.2019 у справі № 368/1131/17.

Як установлено судом із матеріалів справи, а саме з копії витягу із протоколу засідання комісії Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.04.2015 №№1260, захворювання молодшого сержанта у відставці ОСОБА_2 , 1959 року народження: "Захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Таким чином, уповноваженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивачки внаслідок захворювань, набутих у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відтак, за результатами розгляду справи судом встановлено, що на чоловіка позивачки за життя поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, а до смерті чоловіка позивача призвело захворювання, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У силу приписів п. 1 ст. 10 Закону № 3551-ХII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХII дає змогу зробити висновок, що чинність цього Закону поширюється на членів сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

При цьому відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Отже, позивачка, будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХII.

Більше того, поширення чинності Закону № 3551-ХII на позивачку є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни.

А тому відмова позивачці у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з підстав, зазначених в листі від 27.03.2026 №372 є протиправною, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачці статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, викладену у листі від 27.03.2026 №372 та скасувати протокольне рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради №30 від 26 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено правомірність вчинених дій щодо відмови позивачці у задоволенні її заяви.

Таким чином, враховуючи протиправний характер наданої відповідачем відмови, задля ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачці статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Скасувати протокольне рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради №30 від 26 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ