Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №580/5067/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року справа № 580/5067/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань приписки, оформлене протоколом №12 від 06 березня 2023 року, а також дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовий облік військовозобов`язаних, внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», відображення статусу «військовозобов`язаний» у застосунку «Резерв+» та надання відповіді №864 від 22.05.2026 року, як таких, що прийняті поза межами належної правової процедури, без достатнього нормативного обґрунтування та з порушенням вимог Конституції України і Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести військово-обліковий статус ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом виключення відомостей про нього як військовозобов`язаного з Реєстру «Оберіг» та застосунку «Резерв+», поновлення його на військовому обліку призовників як особи, яка не досягла 25-річного віку, та видачі належного військово-облікового документа призовника.

Спір виник із публічно-правових відносин, належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , та у мобільному застосунку «Резерв+», який відповідно до чинного законодавства є електронним військово-обліковим документом, позивач відображається як військовозобов`язаний. Позивачем та його представником направлено заяву про уточнення військово-облікового статусу та адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_5 і ІНФОРМАЦІЯ_6 . У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначено, що позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, після чого його було знято з військового обліку призовників та взято на військовий облік військовозобов`язаних на підставі абз. 5 ч.10 ст.14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Крім того, представник позивача зазначає, що позивач є здобувачем освіти за денною формою навчання у Національному університеті «Одеська політехніка» у період з 11.08.2025 по 30.06.2029, що підтверджувалось відповідними документами, поданими відповідачу разом із заявою. Однак відповідач фактично проігнорував наведені доводи та не здійснив належної перевірки правомірності внесених відомостей до Реєстру «Оберіг».

Ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

21.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що на час спірних правовідносин позивачу не виповнилось 25 років, тобто віку, з якого громадяни підлягають мобілізації, не є єдиною безумовною підставою для постановки його на військовий облік призовників, оскільки він за правилами пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції з 18.05.2024) підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних як особа, яка відповідно до статті 18 цього Закону звільнена від направлення для проходження базової (до 18.05.2024 строкової) військової служби. Оскільки ОСОБА_1 має статус військовозобов`язаного запасу, то в силу вимог чинного на даний час законодавства він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, незважаючи на факт не досягнення 25-річного віку.Представник відповідача вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас у державних інформаційних системах, а також у мобільному застосунку «Резерв+», який відповідно до чинного законодавства є електронним військово-обліковим документом, позивач відображається як військовозобов`язаний.

З метою захисту своїх прав позивачем та його представником було направлено заяву про уточнення військово-облікового статусу та адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_5 і ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 надіслав позивачу лист від 18.04.2026 №781 у якому зазначив, що згідно витягу із книги протоколів засідань комісії з питань прописки (протокол №12 від 06.03.2023) позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, після чого його було знято з військового обліку призовників та взято на військовий облік військовозобов`язаних на підставі абз. 5 ч.10 ст.14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом досліджено всі документи, наявні у даній адміністративній справі.

При вирішенні публічно-правового спору по суті суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Як визначено ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

На виконання ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ, Кабінет Міністрів України, постановою від 30.12.2022 №1487, затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487).

Відповідно до п. 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) установлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку, зокрема, за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із п. 20 Порядку № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

16.05.2024 Кабінет Міністрів України постановою № 559, яка набрала чинності 18.05.2024, затвердив Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (далі Порядок №559).

Так, паперовим військово-обліковим документом є: військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, посвідчення про приписку до призовної дільниці (для громадян до 25 років), видані до 18.05.2024 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559); військово-обліковий документ за формою, затвердженою пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 визначено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Відповідно до п. 1-3 Порядку №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частиною 1 ст. 2 Закон №1951- VIII визначено, що основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Як встановлено ч. 8, 9 ст. 5 Закону №1951- VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1951- VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (ч. 4 ст. 14 Закону № 1951-VIII).

Так, зі змісту позовних вимог слідує, що ОСОБА_1 не погоджується із відмовою відповідача щодо взяття його на облік як призовника.

Із матеріалів справи, суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив обстеження медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 за наслідками якої комісія прийняла рішення від 06.03.2023 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби в мирний час.

Частиною 1. ст. 15 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час прийняття призовною комісією рішення), передбачалось, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Так, на той час, ч. 9 ст. 14 Закону № 2232-XII встановлювала, що на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються у тому числі зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких: за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Абзацом 5 ч. 10 ст. 14 Закону №2232-XII також передбачалось, що за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності, комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень: непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов`язаних.

Таким чином, суд зауважує, що в силу наведених норм законодавства, та зважаючи на прийняте рішення обласною призовною комісією, про що свідчить запис у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, позивач ОСОБА_1 з 2023 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 як військовозобов`язаний.

Крім того, суд звертає увагу, що у картці контрольного медичного огляду міститься запис, зроблений призовною комісією територіального центру комплектування та соціальної підтримки, затверджений обласною призовною комісією «Не придатний до військової служби в мирний час», проте у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного ОСОБА_1 від 24.04.20233 наявний запис «Визнаний не придатним до військової служби у мирний час та обмежено придатний у військовий час».

Зі змісту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX (яким внесені зміни до Закону №2232-ХІІ, набрав чинності з 18.05.2024) слідує, що статус «обмежено придатний» скасовано.

Разом із цим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;

2) на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

Таким чином, суд зауважує, що законодавство в частині взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів було змінено, із врахуванням дії в Україні воєнного стану.

На переконання суду, не лише факт досягнення граничного для перебування на військовому обліку призовників 25-річного віку є підставою для набуття статусу військовозобов`язаного. Особа може отримати такий статус і до досягнення 25-річного віку, зокрема, внаслідок проходження строкової військової служби чи навчання на військовій кафедрі, визнання особи непридатною до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституцій України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, суд звертає увагу, що, виходячи з принципу незворотності дії закону в часі, до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства, чинні на момент їх виникнення.

Так, необхідно зауважити, що норми ст. 37 №2232-ХІІ щодо взяття на облік призовників діють з 18.05.2024.

Разом із тим, зважаючи на наведені вище норми права, суд зазначає, що чинне законодавство України не передбачає можливості (процедури) повернення статусу призовника та переведення на військовий облік призовників осіб віком до 25 років.

Наведені у сукупності обставини у взаємозв`язку із визначеним позивачем предметом судового розгляду свідчать про необґрунтованість позовних вимог та як наслідок, відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N303-A, п.29).

Судові витрати не розподіляються відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ