Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №580/2321/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року справа № 580/2321/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Латишева О.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у відмові в задоволенні рапорту ОСОБА_1 за абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 за абз. 12 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу як військовослужбовця”, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що позивач подав до відповідача рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме потребою у догляді за батьком, який є особою з інвалідністю 2 групи. Однак, відповідач відмовив у задоволення рапорту про звільнення, оскільки у батька позивача встановлено наявність членів сім`ї другого ступеня споріднення, а саме повнолітньої внучки. Таку відмову позивач вважає протиправною, так як актом перевірки сімейного стану встановлено, що батько позивача потребує стороннього догляду, а також встановлено наявність родичів першого ступеня споріднення, які як стверджує позивач не можуть здійснювати догляд за його батьком, через несення військової служби та із причин догляду за іншою особою з інвалідністю. Крім того, внучка батька позивача проживає за 800 км від діда, що абсолютно унеможливлює її догляд за ним.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 06.05.2026 зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.06.2026 провадження у справі поновлено.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та зазначив, що позивач не підтвердив факт необхідності постійного стороннього догляду за батьком, оскільки наданий позивачем до позовної заяви висновок №891 від 27.10.2025 (форма 080-4/0) не передбачає рекомендації постійного догляду, а тому не може розглядатися як належний і допустимий доказ, що підтверджує потребу батька позивача у постійному догляді. Крім того, зазначає, що однією із умов звільнення зі служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду. Разом із тим, встановлено наявність членів сім`ї другого ступеня споріднення, які відповідно до законодавства мають здійснювати догляд за батьком позивача, а саме онука - ОСОБА_2 . Відповідач вважає, що позивач не довів неможливість і небажання ОСОБА_2 здійснювати постійний догляд за своїм дідом. Таким чином, підстави звільнення з військової служби позивача, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції від 17.01.2025), як військовослужбовця призваного під час мобілізації, у якого виникла необхідність здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, відсутні.

Також у відзиві відповідач заявив клопотання про поновлення строку для подання відзиву, яке обгрунтував тим, що весь особовий склад військової частини залучений для безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та перебуває безпосередньо в районах їх здійснення.

Представник позивача подала заяву, в якій просила не брати до уваги, поданий із пропуском строку, відзив на позовну заяву при ухваленні рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Сторонами не заперечується, що позивач, ОСОБА_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 27.05.1988, його батьком є ОСОБА_3 .

Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 10.07.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою проживання.

Згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №68/25/987/В з 21.05.2025 ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до висновку (форма первинної облікової документації №080-4/о) КП "Золотоніський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (сімейної медицини)" №891 від 27.10.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_3 рекомендовано отримання послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 30.01.2026 (зареєстровано за вх.№1595/р від 03.02.2026), в якому просив звільнити його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю IІ групи. Зазначив, що проходити військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю не бажає.

До рапорту позивач додав: свідоцтво про народження, витяг з реєстру територіальної громади, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №68/25/987/В від 28.05.2025, висновок 080-4/о від 27.10.2025, свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

Військовою частиною НОМЕР_1 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 запит від 07.02.2026, щодо отримання документів необхідних для звільнення з військової служби за сімейними обставинами військовослужбовця ОСОБА_1 , а саме: акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 затверджено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 18.02.2026 №354. За результатами перевірки встановлено, що у батька позивача ОСОБА_3 , особи за якою здійснюватиметься постійний догляд, є інші члени сім`ї, які зобов`язані здійснювати/можуть здійснювати постійний догляд, а саме: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повнолітня онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно даних Єдиного електронного реестру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», призваний на військову службу по мобілізації 25.02.2022 і на момент складання акту проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 . Не може здійснювати постійний фізичний догляд за своїм батьком. Донька ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зобов`язана здійснювати постійний догляд за своїм батьком, не може здійснювати фізичний догляд за ним, в зв`язку з тим, що вона проживає окремо, має власну сім`ю, веде окреме господарство, має чоловіка з інвалідністю ІІІ групи за яким потрібен догляд, що є сімейною обставиною яка обмежує її можливість доглядати за іншою особою. Повнолітня онука ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно довідки від 18.02.2026 №24 наданої старостою с. Антипівка Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , але тривалий час фактично не проживає за місцем реєстрації. Наразі місце її проживання не відоме. Не може фізично здійснювати постійний догляд за своїм дідом.

За результатами розгляду рапорту позивача від 30.01.2026 (зареєстровано за вх.№1595/р від 03.02.2026), військова частина НОМЕР_1 листом від 20.02.2026 №813/6940 повідомила, що Військовою частиною НОМЕР_1 направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо надання інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У відповідь на вищезазначений запит, на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким встановлено наявність членів сім`ї другого ступеня споріднення, а саме повнолітня онучка ОСОБА_2 . При цьому документів, що підтверджують потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді до військової частини НОМЕР_1 не надходило. Враховуючи вищевикладене, з метою належного виконання вимог визначених абзацом тринадцятим пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», просимо додатково надати до військової частини НОМЕР_1 документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_2 потреби у постійному догляді. У зв`язку із вищезазначеними обставинами Вам було відмовлено у задоволенні рапорту. Така відмова не позбавляє Вас можливості повторно звернутись із рапортом або оскаржити рішення командира військової частини НОМЕР_1 в порядку визначеному адміністративним судочинством.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України Про військовий обов`язок і військову службу через сімейні обставини зазначені у абзаці 12 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частинами 3 і 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній у спірний період) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність наступних обставин: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи; необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Згідно частини 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону про військову службу, подаються, серед іншого:

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, про потребу в постійному догляді.

Як встановлено судом, позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 30.01.2026 (зареєстровано за вх.№1595/р від 03.02.2026), в якому просив звільнити його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю IІ групи. Зазначив, що проходити військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю не бажає.

До рапорту позивач додав: свідоцтво про народження, витяг з реєстру територіальної громади, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №68/25/987/В від 28.05.2025, висновок 080-4/о від 27.10.2025, свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

За результатами розгляду рапорту позивача від 30.01.2026 (зареєстровано за вх.№1595/р від 03.02.2026), військова частина НОМЕР_1 листом від 20.02.2026 №813/6940 повідомила, що Військовою частиною НОМЕР_1 направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо надання інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У відповідь на вищезазначений запит, на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким встановлено наявність членів сім`ї другого ступеня споріднення, а саме повнолітня онучка ОСОБА_2 . При цьому документів, що підтверджують потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді до військової частини НОМЕР_1 не надходило. Враховуючи вищевикладене, з метою належного виконання вимог визначених абзацом тринадцятим пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», просимо додатково надати до військової частини НОМЕР_1 документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_2 потреби у постійному догляді. У зв`язку із вищезазначеними обставинами Вам було відмовлено у задоволенні рапорту. Така відмова не позбавляє Вас можливості повторно звернутись із рапортом або оскаржити рішення командира військової частини НОМЕР_1 в порядку визначеному адміністративним судочинством.

Таким чином, підставою для відмови позивачу у звільненні з військової служби стала наявність у батька позивача - ОСОБА_3 , особи з інвалідністю ІІ групи, яка потребує здійснення постійного догляду, особи другого ступеня споріднення, яка сама не потребує стороннього догляду та може здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_3 , зокрема, онука ОСОБА_2 ..

На підтвердження того, що ОСОБА_2 не може здійснювати догляд за дідом представник позивача додала до матеріалів позовної заяви довідку від 20.02.2026 №20/02-26 проте, що ОСОБА_2 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в Івано-Франківській області.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що згідно із статтею 266 Сімейного кодексу України повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

При цьому, виходячи з аналізу підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, працевлаштування онуки ОСОБА_3 в іншій області не впливає на її обов`язок утримувати свого непрацездатного діда, не звільняє її від обов`язку забезпечувати догляд за ним у разі такої необхідності, адже обов`язок утримувати покладений на повнолітніх внуків незалежно від місця їхнього проживання.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 була звернута увага на застосування поняття «відсутність» члена сім`ї першого ступеня споріднення при звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи.

Верховний Суд вказав: "В контексті Закону № 2232-ХІІ поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові, обов`язки не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд".

В той же час суд зазначає, що знаходження онуки ОСОБА_3 в іншій області не є об`єктивною обставиною та не є тотожнім перебування в полоні, відбування покарання, проходження військової служби тощо, оскільки ґрунтується на власному волевиявленні.

Єдиною іншою альтернативною умовою застосування норми абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII є наявність у особи, яка потребує постійного догляду, інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 також потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, відмовляючи позивачу в звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Вказані обставини, дають підстави вважати, що у спірних правовідносинах позивачем не дотримано умови для реалізації права на звільнення з підстав, передбачених ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не надав ні суду, ні відповідачу належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності здійснення саме ним постійного догляду за його батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, за наявності у нього також працездатної онуки.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, в силу приписів ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР