Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №462/4078/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/4078/26

Номер провадження 3/462/1640/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі – УПП у Львівській області), електронна пошта: lviv@patrol.police.gov.ua, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої приватним підприємцем, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше не притягалася до адміністративної відповідальності, відомостей про наявність встановлених законодавством України пільг немає (дані щодо особи зазначено згідно протоколу),

за ознаками вчинення правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

встановив:

І. Рух справи

УПП у Львівській області, 08.05.2026 року (вх. № 11966) звернулося у Залізничний районний суд м. Львова із матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Галайко Н. М.

ІІ. Опис обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення

2.1. Щодо протоколу серії ВАВ № 955730 від 01.05.2026 року

Згідно вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , 21.04.2026 року близько 08 год 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , будучи матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ухилилась від передбачених законом обов`язків щодо виховання своєї дитини ОСОБА_2 . Вона не здійснила належного контролю за її поведінкою, не забезпечила формування у неї поваги до оточуючих та моральної відповідальності, а також не виховала у дитини розуміння не припустимості створення та поширення інформації, що принижує гідність інших осіб. Унаслідок чого малолітня ОСОБА_2 створила відео з використанням фотографії вчителів гімназій Євшан м. Львова та Ліцею № 75 ім. Лесі Українки Львівської міської ради, з додаванням музичного супроводу та використанням ненормативної лексики, після чого переслала зазначений відеозапис учениці Ліцею № 75 ім. Л. Українки Львівської міської ради, ОСОБА_3 , такі дії виразились у поширенні принизливої інформації у соціальній мережі «TikTok» та інших сайтах. Зазначені дії мають ознаки дрібного хуліганства, передбаченого ст. 173 КУпАП, а також порушують громадський порядок і спокій громадян. Оскільки ОСОБА_2 не досягла віку з якого настає адміністративна відповідальність, до відповідальності притягується її мама, ОСОБА_1 , яка неналежно виконала свої обов`язки з вихованням дитини, чим порушила ст. 150, 151, 152 Сімейного кодексу України (далі – СК України), ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 55 Закону України «Про освіту».

2.2. Правова кваліфікація діяння

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 роз`яснені при складанні протоколу.

ІІІ. Правова позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 у судовому засіданні надала усні пояснення, свою вину в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні за ч. 1 ст. 184 КУпАП не визнала, заперечила фактичні обставини справи, просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Окремо зазначила, що належним чином та в повному обсязі виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання, навчання та розвитку малолітньої доньки ОСОБА_2 . Вказала, що її донька не створювала та не розповсюджувала у соціальній мережі «TikTok» чи на інших ресурсах відеозаписів із використанням нецензурної лексики, які б принижували гідність учителів. Наголосила, що працівники поліції не долучили до матеріалів справи самого відеозапису та не з`ясували реальних обставин події. Вважає, що за таких обставин у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить провадження у справі закрити.

ІV. Щодо правової позиції сторони захисту

Уповноважений захисник ОСОБА_1 – адвокат Сибаль О. Б. у судовому засіданні надав усні пояснення щодо обставин справи, просив суд провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Окремо, суд приймає до уваги, що 25.06.2026 року (вх. № 16873) від уповноваженого захисника ОСОБА_1 – адвоката Сибаля О. Б. до суду надійшли письмові заперечення по суті справи.

Так, із змісту вказаних заперечень вбачається, зокрема, що адвокат вважає складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення необґрунтованим та недоведеним. Захисник акцентував увагу суду на тому, що в матеріалах справи повністю відсутнє джерело походження відеозапису (електронний доказ), додані скриншоти є неналежними доказами, а опитані свідки не були очевидцями створення чи поширення матеріалів малолітньою ОСОБА_2 . Крім того, захисник вказав на грубе порушення процесуального порядку збирання доказів, оскільки пояснення у малолітніх осіб не відбиралися за участю педагога, психолога чи батьків, що у своїй сукупності вказує на відсутність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

V. Позиція суду

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.

Адміністративне провадження є не формальною процедурою, а дієвим інструментом забезпечення захисту прав, свобод і законності у суспільстві. Закон встановлює його основне призначення – не лише реагування на факти порушень, а й запобігання їхнім наслідкам, формування правової культури і поваги до норм, що регулюють суспільні відносини (ст. 1 КУпАП).

Водночас факт певної події сам по собі не є підставою для визнання правопорушення.

Для настання адміністративної відповідальності необхідне одночасне встановлення трьох складових: протиправної дії або бездіяльності, вини особи – умисної або необережної, а також наявності шкоди або реальної загрози охоронюваним законом інтересам (ст. 9 КУпАП). Лише сукупність цих елементів створює правову основу для притягнення до відповідальності.

Таким чином, суд оцінює не просто фактичні обставини, а їхню правову природу, умови та характер, що впливають на кваліфікацію події. Такий підхід забезпечує збалансоване і справедливе застосування закону, що захищає права громадян і підтримує правопорядок.

VІ. Застосоване судом законодавство при розгляді справи

У ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ст. 184 КУпАП передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – передбачає адміністративну відповідальність.

Батьківські права та обов`язки – права і обов`язки, покладені законодавством на батьків щодо виховання і утримання дітей.

Батьки мають обов`язок виховувати своїх дітей та піклуватися про їх здоров`я, надавати їм освіту та готувати їх до праці.

Виховання дітей – процес заохочення та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до дорослості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року – батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, що у свою чергу вимагає, щоб: «докладалися всі можливі зусилля до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування».

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Також, згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

VІІ. Досліджені у судовому засіданні докази та їх оцінка

У даній справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у судовому засіданні досліджено такі докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 955730 від 01.05.2026 року (у фабулі якого зазначено про неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо виховання малолітньої доньки ОСОБА_2 , яка нібито створила та поширила у соціальній мережі «TikTok» відеозапис із використанням фотографій вчителів та ненормативної лексики);

-копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (згідно з яким ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 );

-характеристику на ученицю 3 (7)-Б класу ОСОБА_2 від 01.05.2026 року (видану Гімназією «Євшан» м. Львова за підписом класного керівника ОСОБА_4 та директора ОСОБА_5 , у якій відображено рівень навчальної мотивації, стан відвідування занять та фіксування порушень дисципліни малолітньою);

-письмові пояснення ОСОБА_6 від 28.04.2026 року (з яких вбачається, що відеозапис розповсюджувала інша учениця – ОСОБА_7 , яка в особистій розмові підтвердила цей факт);

-письмові пояснення ОСОБА_8 від 22.04.2026 року, ОСОБА_9 від 22.04.2026 року, ОСОБА_10 від 27.04.2026 року, ОСОБА_11 від 27.04.2026 року (які не містять відомостей про безпосереднє фіксування цими особами факту створення або поширення відеозапису малолітною ОСОБА_2 , а лише відображають отримання ними інформації про подію від третіх осіб або через виявлення QR-кодів);

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 21.04.2026 року (в яких остання заперечує факт ухилення від виховання доньки та вчинення малолітньою будь-яких протиправних дій);

-рапорт працівника поліції від 01.05.2026 року (який є внутрішнім документом органу поліції та лише дублює відомості, викладені у протоколі);

-фотоматеріали та роздруковані скриншоти, долучені до матеріалів справи;

-відеоматеріали, що містяться на оптичному носії в матеріалах справи.

Оцінюючи досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності у відповідності до вимог ст. 251, 252 КУпАП, суд зазначає наступне.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП обов`язковим є встановлення факту саме ухилення від виконання батьківських обов`язків, що має систематичний, умисний та тривалий характер. Поодинокі випадки неналежної чи неконтрольованої поведінки дитини в позаурочний час, наявність зауважень щодо її дисципліни чи пропусків занять, самі по собі не можуть автоматично свідчити про наявність у діях матері складу правопорушення у вигляді ухилення від виховання.

Досліджена у судовому засіданні характеристика на ученицю 3-Б класу ОСОБА_2 від 01.05.2026 року відображає загальну психолого-педагогічну оцінку поведінки та успішності малолітньої в межах навчального закладу. Суд зауважує, що попри викладені у характеристиці зауваження щодо рівня мотивації та дисципліни дитини, цей документ водночас підтверджує, що з матір`ю неодноразово проводилися бесіди щодо поведінки доньки. Той факт, що ОСОБА_1 реагує на звернення педагогів, підтримує комунікацію та висловлює власну позицію (зокрема, незгоду з формою подання зауважень), свідчить про наявність взаємодії родини зі школою, а не про повне самоусунення чи ухилення матері від виконання обов`язків щодо виховання дитини. Окрім того, відображені в характеристиці відомості щодо створення відеоматеріалів за участю вчителів мають характер припущень адміністрації гімназії, оскільки базуються на конфліктній ситуації та не підтверджені належними матеріалами перевірки.

Щодо безпосередньої події створення та поширення відеозапису, яка інкримінується у протоколі, суд наголошує, що в матеріалах справи повністю відсутній сам оригінал відеозапису (електронний чи речовий доказ), який би містив ознаки дрібного хуліганства або ненормативної лексики. Долучені чорно-білі фотознімки екрану (скриншоти) не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки не дозволяють встановити дату створення матеріалу, першоджерело його поширення та пристрій, з якого здійснювалась публікація.

Окрім цього, аналіз письмових пояснень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказує на те, що жодна з опитаних осіб не була безпосереднім очевидцем створення або поширення відеозапису саме малолітньою ОСОБА_2 . Натомість письмові пояснення вчительки ОСОБА_6 прямо вказують на те, що вказаний файл розповсюджувала інша особа – учениця ОСОБА_7 .

Суд також констатує суттєве процесуальне порушення під час збирання матеріалів провадження: пояснення у самих малолітніх дівчат ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) у встановленому законом порядку – в присутності батьків, психолога чи педагога – взагалі не відбиралися, а їхня реальна позиція та ступінь участі в події не з`ясовувалися.

За таких обставин висновки органу поліції про те, що малолітня ОСОБА_2 вчинила дії з ознаками дрібного хуліганства, а її матір ОСОБА_1 ухилялася від її виховання, є припущеннями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

VІІІ. Висновок суду

Так, у судовому засіданні встановлено, що належних та допустимих доказів, які б з достовірністю вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї малолітньої дитини, матеріали справи не містять.

Як видно із матеріалів справи, працівники поліції не надали належної оцінки зазначеним обставинам, отже ними не було з`ясовано усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Жодних інших належних та допустимих доказів (оригіналу електронного відеозапису тощо), які б свідчили про порушення ОСОБА_1 вимог ст. 150, 151, 152 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 55 Закону України «Про освіту» у зв`язку з вчиненням малолітньою ОСОБА_2 дій з ознаками дрібного хуліганства, суду не надано.

Враховуючи обставини справи, дані характеристики малолітньої дитини, відсутність першоджерела відеофіксації, пояснень малолітніх осіб, відібраних у встановленому законом порядку, а також характер дій учасників події, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 умисного чи систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків, що знаходилось би у причинному зв`язку з інкримінованим правопорушенням.

Таким чином, прямих, безспірних і безсумнівних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, в ході судового розгляду не здобуто.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення, як доказ по справі, на переконання суду, є сумнівним, оскільки він не випливає із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), а наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Згідно з ч. 2 і 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до роз`яснень, які містяться у ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема п. 21, 22 Рішення у справі «Надточій проти України», п. 55 рішення у справі «Гурепка проти України», справи про адміністративне правопорушення в силу суворості санкцій можуть бути прирівняні до кримінальних.

Враховуючи наведене, з огляду на приписи ст. 245, 268, 280 КУпАП, в ході всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

ІХ. Судові витрати

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП не вбачається підстав для стягнення судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 33, 34, 35, 40-1, 184, 221, 280, 283-284 КУпАП, суд -

ухвалив:

1. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

2. Порядок оскарження постанови та набрання нею законної сили

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через місцевий суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко