Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №461/4146/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4146/26

Провадження №3/461/1677/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року суддя Галицького районного суду міста Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань Чубей К.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Білика П.Б., потерпілого ОСОБА_2 розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення -

в с т а н о в и в:

30.05.2026 о 14:10 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_1 на перехресті вулиць Шухевича — Івана Франка у м. Львові, не був уважним, не переконався в безпеці маневру, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 "дати дорогу" при виїзді на вул. Івана Франка, не надав перевагу транспортному засобу "Volvo XC90" та здійснив зіткнення. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 б, 10.1, 33 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, заперечив факт порушення ним правил дорожнього руху, зазначив, що він виїжджаючи з вул. Шухевича на вул. І.Франка, чітко бачив всю дорожню обстановку, рухався повільно, з дотриманням правил дорожнього руху, жодних перешкод для здійснення маневру ліворуч від нього для руху не було, побачивши пішохода, здійснив зупинку і в той момент в його автомобіль відбулось зіткнення транспортного засобу "Volvo XC90", під керуванням водія ОСОБА_2 .

Представник ОСОБА_1 – адвокат Білик П.Б. в судовому засіданні заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Окрім того, представником було долучено до матеріалів справи диск з копією відеофіксації з камер зовнішнього відеоспостереження, розпорядником яких є департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, розташованих за адресою: м. Львів, перехрестя вул. Р.Шухевича — вул. І.Франка, у період з 14 год. 09 хв. по 14 год. 11 хв. 30.05.2026, на яких зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди. Також, представником було подано клопотання про призначення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи. Клопотанням мотивовано тим, що обставини та механізм ДТП, яка відбулась 30.05.2026, на думку особи, відносно якої складено матеріали у справі про адміністративне правопорушення та представника свідчать саме про порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Volvo XC90, тому виникла необхідність у проведені інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи для дослідження обставин та механізму ДТП, а також надання з технічної точки зору та вимог ПДР України оцінки щодо встановлення винуватця та причин ДТП з огляду на істотність заподіяння технічних пошкоджень автомобіля. Враховуючи, що у даному випадку виникла потреба в спеціальних знаннях, просив призначити судову інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу у відповідній експертній установі на вирішення якої поставити ряд запитань.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що він порушив правила дорожнього руху через те, що його дружині стало погано. У зв`язку з цим працівниками поліції його було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанов за ч.1 ст.122 КупАП та за ч.1 ст.126 КупАП. Факт вчинення зазначених адміністративних правопорушень він визнав. Крім того, пояснив, що на момент події не мав чинного поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки помилково вважав, що як учасник бойових дій звільнений від обов`язку укладати такий договір. Водночас зазначив, що не вважає себе винним у ДТП, оскільки за допущенні ним порушення ПДР вже поніс адміністративну відповідальність та сплатив накладені штрафи. Однак, на його переконання, причиною ДТП стали порушення ОСОБА_1 , який виїжджаючи з другорядної вулиці на головну дорогу, не переконався у безпечності руху та маючи намір повернути ліворуч, не переконався, що такий маневр буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, зокрема транспортним засобам, проігнорувавши знак "дати дорогу". На його думку, саме ці дії призвели до створення аварійної обстановки та подальшого зіткнення транспортних засобів. Відтак просив суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та визначити міру покарання.

Окрім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , яка є співробітницею особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повідомила, що 30.05.2026 перебувала в автомобілі разом з ОСОБА_1 Виїжджаючи з вул. Шухевича, перед поворотом на вулицю І.Франка, побачила як автомобіль, який як їй видалося рухається достатньо швидко, після чого відбулося зіткнення з їх автомобілем. В подальшому працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 .

Також, в судовому засіданні оглянуто диск з відеозаписом дорожньо – транспортної пригоди, яка мала місце 30.05.2026, з якого вбачається, що обставини, викладені у протоколі знайшли своє підтвердження.

Розглянувши клопотання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Білика П.Б. про призначення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи, суд зазначає наступне.

Згідно з статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, висновком експерта.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

У даній справі, з урахуванням зібраних доказів, суд вважає, що необхідності в призначенні експертизи немає, оскільки матеріали справи надають можливість встановити дійсні обставини справи, оцінити їх та зробити відповідний висновок про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами її розгляду.

Відтак, з огляду на сукупність зібраних та досліджених доказів у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у призначенні судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи, оскільки наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди та надання їм належної правової оцінки. Крім того, питання щодо істотності технічних пошкоджень транспортних засобів не входить до предмета доказування у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З диспозиції ст.124 КУпАП вбачається, що відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно п.2.3 б Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом10.1 Правил дорожнього руху України визначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно вимог п.33.2.1 ПДР України, при знаку 2.1"Дати дорогу"водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Статтею 7 КупАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №679637; схемою місця ДТП від 30.05.2026, відеозаписом та документами, наявними в матеріалах справи.

Зокрема, відеозапис дорожньо-транспортної пригоди є об`єктивним технічним доказом, який не залежить від суб`єктивного сприйняття учасників події. З його змісту вбачається, що водій автомобіля «Nissan Rogue» розпочав виїзд на головну дорогу за наявності транспортного засобу, якому відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 був зобов`язаний надати дорогу, чим створив небезпеку для дорожнього руху та допустив зіткнення.

Покази свідка ОСОБА_3 не спростовують відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, який є об`єктивним технічним доказом.

При цьому пояснення потерпілого про власне порушення Правил дорожнього руху не спростовують встановленого матеріалами справи факту невиконання ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" та пунктів 10.1, 2.3(б) ПДР України, оскільки кожен учасник дорожнього руху несе самостійну відповідальність за додержання Правил дорожнього руху.

Будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виявлення автомобіля «Volvo XC90», або об`єктивно позбавляли ОСОБА_1 можливості виконати вимоги дорожнього знаку 2.1, матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що вимоги пунктів 2.3 (б), 10.1, 33.2.1 ПДР покладаються на водія, який виїжджає з другорядної дороги, безумовний обов`язок бути уважним, оцінити дорожню обстановку, переконатися у безпечності маневру та надати перевагу транспортним засобам, що рухаються головною дорогою. Невиконання хоча б одного із зазначених обов`язків за наявності причинного зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП.

Невизнання своєї вини особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, є її правом та складовою права на захист, однак саме по собі не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведеною повністю.

При обранні виду адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу.

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 124, 221, 275-280, 283-287 КУпАП, суд –

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

У відповідності до ч.1 ст.307 КУпАП штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя Зубачик Н.Б.