Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №943/605/26 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/605/26

Провадження №1-кп/943/122/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буського районного суду в місті Буську кримінальне провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141210000019 від 12.01.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець населеного пункту Ащесай Республіки Казахстан, зареєстрований АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , українець, гр.України, не працює, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 у листопаді 2025 року, перебуваючи у лісовому масиві, поблизу с. Баймаки Золочівського району Львівської області без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими, або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998 року придбав, а саме привласнив знайдені: корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН, ударно-дистанційний запал У ДЗ, які у сукупності гранатою РГН; корпус оборонної осколкової ручної гранати РГО, ударно-дистанційний запал УДЗ, які у сукупності являються бойовим припасом, а саме оборонною осколковою ручною гранатою РГО, після чого, того ж дня переніс вказані бойові припаси на територію господарства за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 де незаконно зберігав, без передбаченого законом дозволу до 20.02.2026 року.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел на збут бойових припасів, ОСОБА_6 , не маючи відповідного дозволу на носіння, зберігання, придбання та збут таких припасів, маючи реальну можливість добровільно їх видати органам влади, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння, 20.02.2026 року в період часу з 14:43 годин по 14:49 годин знаходячись у населеному пункті Баймаки, Золочівського району Львівської області, умисно збув, а саме оплатно реалізував за 10000 грн. ОСОБА_7 (особі зі зміненими анкетними даними) корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН, ударно-дистанційний запал УДЗ, які у сукупності являются бойовим припасом, а саме наступальною осколковою ручною гранатою РГН; корпус оборонної осколкової ручної гранати РГО, ударно-дистанційний запал УДЗ, які у сукупності являються бойовим припасом, а саме оборонною осколковою ручною гранатою РГО.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, визнав повністю та суду показав, що дійсно у листопаді 2025 року, перебуваючи у лісовому масиві поблизу с. Баймаки Золочівського району Львівської області знайшов наступальні осколкові ручні бойові гранати з запалами до них, які без відповідного дозволу переніс до місця свого проживання АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав. 20.02.2026 року в період часу з 14:43 годин по 14:49 годин усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння у с. Баймаки, Золочівського району Львівської області, біля лісового масиву, продав дані гранати з запалами до них ОСОБА_7 за 10000 грн..

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з?ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз?яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз?яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст їх обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв?язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, доведених перед судом і кваліфікує його дії за ст. 263 ч. 1 КК України у носінні, зберіганні, придбанні та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, на утриманні четверо неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставини справи, які пом`ягшують покарання, щире каяття у вчиненні кримінальному правопорушенні та активне сприяння у його розкриттю, а тому вважає, що обравши покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 381-382 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на два роки, якщо протягом визначеного іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1). періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2). повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання;

Термін іспитового строку рахувати з часу проголошення вироку 15 липня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави – 5348 гривень за проведення вибухотехнічних експертиз.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 3500 гривень, які поміщені та опечатані у сайф-пакет «Україна НПСП» № 3547244 – повернути ГУНП у Львівській області, попередньо скасувавши арешт на вказані грошові кошти, накладений, згідно ухвали слідчого судді Золочівського районного суду від 23 лютого 2026 року.

- корпус гранати РГН, який поміщено у сейф-пакет № AB2021719, корпус гранати РГО, який поміщений у сейф-пакет № AB2021720, два підривачі УДЗ, поміщені у сейф-пакет № AB2021721 – передати в дохід держави на потреби Збройних Сил України.

- зразки букального епітелію ОСОБА_4 – залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення.

Суддя ОСОБА_1