Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №334/8873/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 334/8873/25

Провадження № 2/331/1190/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Говорова Андрія Валерійовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої просить: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 20.01.2025 р. в розмірі 1600,00 доларів США, та 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 січня 2025 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою усний договір позики грошових коштів, в рахунок якого позивач передав у борг відповідачу обумовлену у договорі позики суму, а саме 1000 доларів США та 10000,00 гривень. 25.01.2025 року грошову суму у розмірі 600 доларів США. На підтвердження чого відповідач надав позивачу відповідні розписки від 20.01.2025 року та від 25.01.2025 року. Грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та 10000,00 грн. відповідач зобов`язувався повернути до 05.03.2025 року. Грошові кошти у розмірі 600 доларів США, відповідач зобов`язувався повернути до 05.04.2025 року. У зазначений термін відповідач боргу не повернув. Позивач неодноразово звертався до нього з проханням повернути борг в добровільному порядку, однак врегулювати спір мирним шляхом не вдалося, кожен раз відповідач обіцяв віддати кошти через деякий час, однак грошових коштів не повернув.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму позики у розмірі 1600,00 доларів США, та 10000,00 грн.

Позивач надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі; у разі повторної неявки відповідача у судове засідання просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 18 листопада 2025 року вказану цивільну справу передано на розгляд Олександрівському районному суду міста Запоріжжя за підсудністю. (а.с. 18)

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року провадження по цій справі відкрито; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження; справу призначено до розгляду (а.с. 25-26)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 20 січня 2025 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики грошових коштів, в рахунок якого ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмір 1000 доларів США та 10000,00 гривень. 25.01.2025 року ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 600 доларів США. Про що відповідач – ОСОБА_2 власноруч склав відповідні боргові розписки. Відповідно до умов боргових розписок ОСОБА_2 зобов`язався повернути отримані у борг грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та 10000,00 грн. до 05.03.2025 року. Грошові кошти у розмірі 600 доларів США, відповідач зобов`язувався повернути до 05.04.2025 року. (а.с. 5, 6).

Станом на день подачі позову відповідач борг не повернув.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Аналогічні по суті висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, від 08.06.2016 року у справі № 6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26.09.2018 у справі №483/1953/16-ц.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором позики від 20.01.2025 р. в розмірі 1600,00 доларів США, та 10000,00 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 970,00 грн. (а.с. 22), а тому, оскільки позов задоволено в повному обсязі сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по справі.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в особі представника – адвоката Говорова Андрія Валерійовича (адреса: АДРЕСА_2 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , борг за договором позики від 20.01.2025 року у загальному розмірі 1600,00 (тисяча шістсот) доларів США, та 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , судовий збір у розмірі 970 (дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 14 липня 2026 року.

Суддя : Н.Г.Скользнєва