Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №520/2910/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р. № 520/2910/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2026/000001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2026/000001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача 02.03.2026 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

На підставі зовнішньоекономічного контракту ТОВ «КОЛОТЕКС» (далі - позивач) імпортувало на митну територію України текстильну продукцію – тканини; здійснило процедуру митного оформлення.

При декларуванні товарів Харківською митницею (далі - відповідач) було винесено картку відмови у прийнятті декларації та винесено рішення про коригування митної вартості.

Позивач, вважаючи, що прийняті по результатам декларування процесуальні документи не відповідають нормам чинного законодавства та підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Так, судом встановлено, що 02.01.2026 Харківською митницею по результатам вивчення поданих позивачем документів було винесено картку відмови № UA807200/2026/000001 та рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2026/000001/2.

Так, 22.07.2025 року між JiangyinHengheng International Co., LTD (далі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колотекс» (далі – Покупець) укладено Контракт № 2207/2025, відповідно до якого постачальник зобов`язується здійснити поставку текстильної продукції для виробництва сумок. Умовами Контракту передбачено, що загальна кількість, асортимент, номенклатура, ціна за одиницю виміру, визначається Сторонами у специфікаціях та інших товаросупровідних документах, що є додатками до Контракту.

Розділом 3 укладеного Контракту визначено, що Товар передається в тарі/упаковці Виробника, тара поверненню не підлягає. Отже, вартість упаковки включена в первісну вартість партії товару та окремо оплаті і зарахуванню до митної вартості не підлягає.

Розділом 5 визначено, що товар поставляється згідно правил Інкотермс EXW.

Строк поставки кожної конкретної партії Товару узгоджується Сторонами у відповідній Специфікації та інших товаросупровідних документах. Після підписання специфікації, Постачальник направляє Покупцеві рахунок (інвойс) на здійснення оплати.

Вказане відповідає пункту 5.10 укладеного Контракту, відповідно до якого одночасно із Товаром, Постачальник передає наступні товарно – супровідні документи:

Коносамент або телекс – реліз;

Інвойс, пакувальний лист;

Інші документи на вимогу покупця;

Необхідною умовою виконання контракту є узгодження між сторонами ціни поставки.

Так, ціна Контракту визначена розділом 6. Сторонами погоджено, що вартість конкретної партії товару, що має бути поставлена, ціна за одиницю товару, і загальна вартість товару, що поставляється, визначається згідно із погодженою сторонами Специфікацією та інвойсом.

Після попереднього узгодження, остаточна кількість товару, базисні умови поставки, були визначені сторонами в Специфікації № 1 від 15.10.2025 року, відповідно до якої до постачання передбачалась тканина (текстильна продукція) у кількості 512 рулонів, на загальну суму 15 294, 09 доларів США. На підставі узгодженої партії товару, продавцем сформовано та виставлено для оплати інвойс № H – F25008 – 3 (3) від 15.10.2025 року. Позиції, номер контракту, вартісні та кількісні характеристики в даних документах співпадають та в повній мірі між собою узгоджуються, що дає можливість визначити вартість товару саме по першому методу (за ціною договору).

Укладеним інвойсом також в якості базису поставки визначено EXW.

Умови поставки EXW Інкотермс 2010 / «Франко завод» (вказана назва місця заводу або іншого підприємства) свідчить про те, що продавець/постачальник здійснює поставку/відвантаження товару, коли він передає його в розпорядження покупця в узгодженому раніше місці: на своєму виробництві (заводі або фабриці), на складі, в магазині і т.д.

При цьому відповідальність продавця закінчується в момент передачі товару, що поставляється безпосередньо покупцеві або залученої покупцем компанії-перевізнику.

З метою подальшого виконання умов Контракту та транспортування товару, було складено пакінг лист та коносамент (Billof Lading) № ZHSE25100489 - 2 від 23.10.2025 року, відповідно до якого перевезення партії товару відбувалось в рамках загального контейнеру TEMU6832744.

Дані документи підтверджують вид товару, його кількість, номер контейнеру та маршрут транспортування. Аналогічно попереднім наданим товаросупровідним документам, пакінг лист та коносамент дають можливість визначити всі необхідні складові митної вартості та маршрут транспортування товару. Надані до митниці документи та відомості розбіжностей між собою не містять.

Наступним елементом, який підлягає доведенню при визначенні митної вартості товарів, в розумінні положень статті 53 Митного Кодексу України, є визначення складових витрат на перевезення товару.

Перевезення морським транспортом здійснювалось в рамках укладеного Контракту № 05/25 від 05.08.2025 року. Предметом укладеного Контракту є надання Замовнику (ТОВ «КОЛОТЕКС») комплексу послуг із перевезення морським, залізничним транспортом, експедиторських послуг у портах, тощо.

Транспортування товару здійснювалось в два етапи (морським та автомобільним транспортом) та в складі одного контейнеру TEMU6832744.

Як вбачається із товаросупровідних документів та роз`яснення експедитора, постачання товару відбувалось на умовах Інкотермс EXW. Перевізником було отримано товар на складі продавця, а тому такі витрати було включено до складу загальних витрат митної вартості задекларованих товарів.

З метою оплати витрат на транспортування та підтвердження всіх складових митної вартості, перевізником складено та надано до оплати Інвойс DN 0103, відповідно до якого до оплати підлягали послуги за транспортування товару по маршруту Шанхай – Чорноморськ (Україна) в складі контейнеру TEMU6832744.

Довідкою, складеною перевізником надано розшифровку витрат на транспортування, із якої вбачається конкретний вид послуг, які були надані та включені до складу загальних витрат митної вартості товарів. А саме зазначено, що оплаті підлягали послуги із перевезення товару зі складу продавця до порту в місті Шанхай, навантажувальні роботи, експедиторські послуги, агентські послуги, перевезення товару морським транспортом до митної території України, розвантажувальні роботи в порту міста Чорноморськ, Україна.

Таким чином, позивачем роз`яснено та підтверджено весь цикл транспортно – експедиторських послуг, дані підтверджено документально та узгоджено між собою.

Перевезення товару по митній території України відбувалось згідно CMR 2744/2, відповідно до якої до перевезення було надано зазначену у всіх вищих товаросупровідних документах партію товару. Вказане додатково свідчить про те, що до митного оформлення надано саме повністю документально підтверджену партію товару, всі числові показники між собою узгоджені та підтверджені.

Одним із визначальних документів, що підтверджує саме договірну ціну товару та законність застосування основного методу визначення митної вартості, – є докази оплати понесених витрат.

Так, платіжним дорученням № 90 від 22.12.2025 року було оплачено визначену інвойсом № H – F25008 – 3 (3) від 15.10.2025 року суму в розмірі 15 294, 09 доларів США.

Платіжним дорученням № 92 від 22.12.2026 року було оплачено транспортні послуги в розмірі 4500, 00 доларів США.

Оплачені суми узгоджуються із виставленими інвойсами.

Таким чином при митному декларуванні товарів позивачем належними платіжними документами підтверджено договірну вартість товарів та наданих послуг, що надає можливість в повній мірі визначити митну вартість імпортованих товарів.

Таким чином, Позивачем, декларантом, покроково, за повної відсутності розбіжностей в товаро – супровідних документах було показано, доведено та враховано при визначені загальної митної вартості всі кількісні та вартісні характеристики товару.

Відповідні дані щодо витрат відображені в графі 17 рішення про коригування митної вартості як складові вартості товару в додаток до ціни договору.

Натомість, не зважаючи на реальне підтвердження заявленої митної вартості, Відповідач, з метою обґрунтування рішення про коригування митної вартості вдається до альтернативного методу визначення вартості імпортованої продукції та не застосовує передбачений положеннями статей 52 – 57 Митного Кодексу України першочерговий порядок за договірною ціною.

Зокрема, Відповідачем в якості підстав застосування альтернативного методу визначення митної вартості вказано ряд зауважень, які на думку митного органу, свідчать про не врахування всіх складових митної вартості. Отже, оскаржуване рішення не є чітко вмотивованим та конкретно обґрунтованим, а посилається на припущення щодо наявності якихось додаткових, інших складових митної вартості.

Вказані припущення суперечать усталеній судовій практиці та нормам Митного Кодексу України, в частині вмотивованості та обґрунтованості винесеного процесуального рішення.

Окрім того, в якості обґрунтування винесеного рішення, відповідач зазначає про наявність аналогічних винесених рішень про коригування митної вартості, даних системи «АСМО» інспектор та інших доводів.

Не погодившись із прийнятими Харківською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями ст. 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, слід дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказана: неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та нібито не підтвердження всіх її складових.

При цьому, Відповідачем конкретно не зазначено, які саме конкретні дані та числові значення, на їх думку, не внесені до митної вартості товару, а загальне посилання на статті Митного Кодексу України не є обґрунтуванням подібних дорахувань, та не обґрунтовано яких саме документів не вистачає.

Ті обґрунтування та доводи митного органу, які визначенні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, не спростовують наданих декларантом числових значень. При цьому, навпаки, заявлені числові значення та їх підтвердження повністю відповідають розміру заявленої митної вартості товару.

Так само в оскаржуваному рішенні не обґрунтована позиція щодо не можливості застосування першого методу визначення вартості товару, за договірною, задекларованою вартістю.

За приписами ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У спірних правовідносинах митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митних деклараціях було визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Таким чином, митним органом не було доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 р. по справі № 826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Так, відповідачем у спірному рішенні та картці відмови не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Митним органом не доведена неможливість застосування заявленого позивачем першого методу визначення митної вартості за ціною договору. Так, у поданих до митного оформлення документах відсутні розбіжності, недостовірні або неповні відомості, що вкотре підтверджує відсутність підстав для витребування додаткових документів митним органом у позивача, тим більше без конкретизації, які сумніви та/або розбіжності вони повинні спростувати.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

Також, відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача є незаконним, в тому числі і через те, що в ньому, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен був також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, проте не зробив цього.

Виходячи із системного аналізу наведених обставин та враховуючи те, що позивачем як до митного органу, так і до суду під час вирішення спірних правовідносин надано документи (докази), що підтверджують складові митної вартості, а отже підтверджують правомірність та повноту такої митної вартості, законність обрання декларантом саме першого методу визначення митної вартості, слід дійти висновку, що рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому ці рішення митного органу підлягають скасуванню.

Також із аналізу винесеного рішення вбачається, що окремою підставою Відповідачем визначено відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

Дане посилання аналогічно не має правових підстав, оскільки не залежить від волі декларанта та свідчить про не належне виконання саме відповідачем покладених обов`язків. Окрім того така інформація не відповідає дійсності, оскільки Позивач не тільки неодноразово проводив декларування подібних товарів, але й в судовому порядку оскаржував рішення митниці, що підтверджується названими вище рішеннями. Дані справи є фактично ідентичними і свідчать взагалі про системність дій митниці щодо винесення завідомо не правдивих документів.

Позивач зазначає, що ним на підставі даного контракту здійснювались інші поставки ідентичної продукції, які також мали наслідком винесення таких же необґрунтованих карток відмови та рішень про коригування митної вартості, які в подальшому були скасовані в судовому порядку.

Так, по результатам винесення оскаржуваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості декларантом не було застосовано процедуру надання фінансових гарантій в рамках статті 55 Митного Кодексу України та випущено товар у вільний обіг за ціною, яка визначена митним органом. Усталеною судовою практикою сформовано висновки судів про те, що ипущення товару у вільний обіг на підставі нової декларації є саме правом декларанта, яке не впливає на фундаментальне право на звернення до суду. При розгляді подібних справ суди неодноразово доходили висновку про те, що подання декларантом нової декларації не може бути достеменним доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припуститися, що декларант на момент подання такої «нової декларації» погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його на протязі шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували, встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.

Із змісту положень Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».

Водночас, як слідує з частини 7 ст. 55 Митного кодексу України декларант має право у випадку незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

При цьому, відповідно до частини 8 ст. 55 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа може протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У такому випадку митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, положення ч.7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено лише додаткові преференції для декларанта у вигляді можливості на протязі 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку якщо про незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару буде здійснено у вільний обіг «під гарантію». Митний орган в свою чергу при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості.

У випадку ж випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» декларант названими правами щодо можливості подання на протязі 80 днів митному органу додаткових документів для перегляду митним органом свого рішення не наділений.

Відтак, єдиним негативним наслідком для декларанта у випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» є неможливість застосування положень ч.7 та ч. 8ст. 55 Митного кодексу України, якими встановлено додаткові преференції для декларанта, який про незгоду заявив під час митного оформлення та здійснив випуск товару у вільний обіг «під гарантію».

У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 Митного кодексу України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Крім того, статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Вказаний принцип верховенство права проголошено, як одним із основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Національним законодавством не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».

Як наслідок такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень, як Верховного Суду України, так і новоутвореного Верховного Суду, а зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, серед яких у численних рішеннях (винесених в продовж тривалого часу) Верховний Суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією».

Отже, норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.

Таким чином, оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.

Отже, враховуючи вищевикладене, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості № UA 807000/2026/000001/2 від 02.01.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Судом встановлено, що оскаржувана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів UA807200/2026/000001 від 02.01.2026 була прийнята відповідачем з причин прийняття рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2026/000001/2 від 02.01.2026.

Оскільки суд дійшов висновку про скасування вищевказаного рішення про коригування митної вартості через його протиправність, то картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000001 від 02.01.2026, прийнята Харківською митницею, також підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" (вул. Муромська, буд. 38, м. Харків, 61054, ЄДРПОУ 41891481) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2026/000001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2026/000001.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" (ЄДРПОУ 41891481) сплачену суму судового збору в розмірі 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн 17 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов