Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №520/2010/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року № 520/2010/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- скасувати пункт наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, та в частині призначення на посади курсантів навчальних взводів відповідно до спеціальності - солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу нерозгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.11.2025 року щодо його звільнення з військової служби та зобов`язати її розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.11.2025 року щодо його звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені витрати на правничу допомогу у сумі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 та пункт наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, та в частині призначення на посади курсантів навчальних взводів відповідно до спеціальності - солдата ОСОБА_1 , на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню. Вказано, що Військовою частиною НОМЕР_1 не розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 18.11.2025 року щодо його звільнення з військової служби.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої складено довідку військово-лікарської комісії №2025-1116-1948-3844-0 від 16.11.2025.

Згідно вказаної довідки позивача визнано придатним до військової служби.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.11.2025 № 1763 позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.11.2025 №335 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2025 №338 позивача визначено вважати таким, що 18 листопада 2025 року самовільно залишив частину.

Вважаючи протиправними оскаржувані рішення та протиправною бездіяльність, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, позивачу була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком до 30.06.2025, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 №3519 від 06.03.2025.

Позивачем надано копію заяви від 07.08.2025 адресовану ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, позивач посилався на те, що позивач мав всі законні підстав розраховувати на надання йому відстрочки на 90 календарних днів в вересні- листопаді 2026 року та чинність відстрочки на момент його зупинення працівниками ТЦК та СП - 16.11.2025 року.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 та 16.06.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_5 інформацію про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 07.08.2025 року про надання відстрочки на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_5 інформацію про чинність відстрочки на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) станом на 16.11.2025 року, та про періоди чинності відстрочки протягом 2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 надано до суду пояснення, в яких зазначив, що громадянин ОСОБА_1 звертався з заявою від 07.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 сг.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказано, що згідно протоколу засідання комісії від 14.08.2025 №105 на підставі розгляду отриманих документів було ухвалено рішення про відмову військовозобов`язаному громадянину ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вказано, що за період з 14.08.2025 по 16.11.2025 (час перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 ) від громадянина ОСОБА_1 заява про надання відстрочки від призову па військову службу повторно не надходила, рішення не приймалось, прийняте Комісією рішення від 14.08.2025 в судовому порядку не оскаржувалось.

На підтвердження вказаних обставин, ІНФОРМАЦІЯ_4 надано копію витягу з протоколу засідання комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період №105 від 14.08.2025, згідно якого позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, суд не може прийти до висновку про перебування на розгляді ІНФОРМАЦІЯ_5 заяви позивача від 07.08.2025 про надання відстрочки від призову станом на 16.11.2025 - час проведення процедури мобілізації позивача у даних спірних правовідносинах.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано витяг з реєстру щодо наданих позивачу відстрочок від призову станом на час проведення процедури мобілізації, згідно якого позивачу надавались відстрочки від призову на період з 13.12.2024 по 07.02.2025 та з 06.03.2025 по 30.06.2025.

За таких обставин, позивач станом на 16.11.2025 (дата проведення процедури мобілізації позивача у спірних правовідносинах) не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу підчас мобілізації, а заява позивача від 07.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації була розглянута.

Також, позивач посилався на те, що згідно із довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 02.01.2026 року №824026 з 02.09.2024 року по 30.06.2027 року позивач здобуває повну вищу освіту у вищому навчальному закладі Відокремлений структурний підрозділ «Житлово- комунальний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова», форма здобуття освіти «Денна».

При цьому, Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 по справі №280/6033/22 прийшов до висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 по справі № 520/7954/22 прийшов до висновку, що статус позивача, як здобувача фахової вищої освіти, не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.

Отже, вищевказані посилання позивача є необґрунтованими.

Так, позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої складено довідку військово-лікарської комісії №2025-1116-1948-3844-0 від 16.11.2025.

Згідно вказаної довідки позивача визнано придатним до військової служби.

Позивач посилався на те, що, що під час його мобілізації медичне обстеження фактично не здійснювалося, а військово-лікарська комісія не проводилась.

Згідно з п.3.1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі по тексту - Положення) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відповідно до п.3.2 Положення № 402 кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Отже, під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом.

Згідно картки обстеження та медичного огляду позивача від 16.11.2025, останнього було оглянуто хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом.

Позивач посилався на те, що картки обстеження та медичного огляду позивача не містить даних результатів проведення загального аналізу крові позивача, групи крові та резус-фактору, біохімічного аналізу крові, серологічного аналізу крові, загального аналізу сечі, флюорографії органів грудної клітини та ЕКГ.

Відповідно 3.4 Положення № 402 під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ.

Так, вказана картка обстеження та медичного огляду позивача містить серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном (RW).

Також, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано докази проведення аналізу крові позивача, встановлення групи крові та резус-належності, загального аналізу сечі, дослідження крові на цукор, рентгенологічного обстеження органів грудної клітки та ЕКГ.

Отже, вказані посилання позивача є необґрунтованими.

Відповідно до абзацу третього пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Проте, позивачем не надано доказів скасування довідки військово-лікарської комісії №2025-1116-1948-3844-0 від 16.11.2025 про придатність позивача до військової служби.

Так, позивач після проходження ВЛК та визнання його придатним до військової служби, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.11.2025 № 1763 позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи вищезазначене, ІНФОРМАЦІЯ_9 під час призову позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині.

Щодо позовних вимог в частині скасування пункту наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, та в частині призначення на посади курсантів навчальних взводів відповідно до спеціальності - солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 18.11.2025 року щодо його звільнення з військової служби та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 18.11.2025 року щодо його звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п.82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.11.2025 № 1763 позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

При цьому, вище суд прийшов до висновку про правомірність проведенню процедури мобілізації позивача та вказаного наказу.

Відповідно до п.2 розділу ХІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Так, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.11.2025 №335 позивача правомірно зараховано до списків особового складу частини.

Отже, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.11.2025 №335 скасуванню не підлягає.

Також, позивач просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу нерозгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.11.2025 року щодо його звільнення з військової служби та зобов`язати її розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.11.2025 року щодо його звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення, повідомивши позивача про його результати, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Позивачем надано копію рапорту від 18.11.2025 адресованого командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби з Військової частини НОМЕР_1 .

Також, надано докази направлення вказаного рапорту засобами поштового зв`язку.

Згідно відстеження поштового відправлення з веб-сайту «Укрпошта» поштове відправлення було повернуто відправнику.

В подальшому позивачем повторно направлено вказаний рапорт до Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно відстеження поштового відправлення з веб-сайту «Укрпошта» поштове відправлення було вручено за довіреністю.

Так, позивач у вказаному рапорті просив звільнити його з військової служби з Військової частини НОМЕР_1 з посиланням на те, що статтею 23 Закону від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіт, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Військовою частиною на підтвердження розгляду вказаного рапорту надано лист №1656/10322 від 13.04.2026 адресований ОСОБА_1 , в якому зазначено, що рапорт щодо звільнення з лав Збройних Сил України у зв`язку з перебуванням на денному (очному) навчанні у вищому навчальному закладі м. Харкова та нібито наявністю чинної відстрочки від мобілізації надійшов до військової частини НОМЕР_1 розглянуто. Вказано, що звільнення з лав Збройних Сил України в умовах воєнного стану здійснюється відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Зазначено, що питання своєчасного подання документів до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення відстрочки від мобілізації і внесення даних у відповідні реєстри до компетенції військової частини не належать.

Отже, командиром Військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача та відмовлено в його задоволенні.

При цьому, вищевказана відмова у задоволенні рапорту позивача у даних спірних правовідносинах не оскаржується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 по справі № 9901/345/20 для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.