Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №500/525/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/525/26

15 липня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, про визнати протиправним та скасувати податкових повідомлень-рішень від 23.10.2025 №000/18351/2409 та №000/18354/2409.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі Акта перевірки "Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб" від 18.09.2025 №13817/19-00-24-09/3223809256 29.10.2025 позивачу були вручені податкові повідомлення-рішення від 23.10.2025 №000/18351/2409 та №000/18354/2409, згідно з якими податковим органом встановлено нібито порушення правил сплати грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору та на підставі п.57.1 ст.57, п.124.1 ст.124 ПК України нараховано штрафні санкції в сумі 63034,29 грн та 5252,86 грн відповідно, за затримку сплати на 2 календарних дні. Не погодившись із діями та висновками відповідача, позивач оскаржив зазначені ППР до вищого органу - Державної податкової служби України. Скарга позивача була вмотивована тим, що прийняті щодо нього податкові рішення є протиправними, складеними на підставі висновків із хибним застосуванням норм чинного податкового законодавства та такими, що грубо порушують його права як доброчесного громадянина України. Зокрема, позивачем було обґрунтовано, що задекларовані них доходи були отримані ним як фізичною особою, яка одночасно є фізичною особою підприємцем, тож, відповідно, і строк, передбачений Податковим кодексом України на декларування таких доходів є до 01 серпня 2025 року. Попри прохання позивача, відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України провести розгляд скарги у присутності його представника у режимі відео конференції, Державна податкова служба України здійснила розгляд скарги позивача без присутності як представника, так і самого позивача. Як результат, аргументи, викладені у скарзі позивача до Державної податкової служби України, не були взяті до уваги, у зв`язку з чим Державна податкова служба України прийняла рішення №279/6/99-00-06-01 02-06 від 06.01.2026, яким вирішено податкові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Представник позивача зазначає, що відповідачем не було взято до уваги того факту, що інвестиційні доходи позивач отримав як фізична особа, який одночасно є платником податків, як суб`єкт підприємницької діяльності та не було досліджено також ітого факту, що 15.05.2025 позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний період 2024 року, що зареєстрована за №9429009070. З огляду на викладене позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 10.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області до суду подано відзив на позов, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

З посиланням на норми чинного законодавства України обґрунтовуючи свої заперечення вказує, що в ході камеральної перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, задекларованих у податковій декларації (від 29.04.2025 №9428748438), чим порушено п.57.1 ст.57 ПК У країни, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, що є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до вимог ст. 124 ПК України. Як встановлено за даними ІКС "Податковий блок", позивачем 29.04.2025 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи типу "звітна нова" із зазначенням категорії платника - "підприємець". Тобто, позивач самостійно визначив свій статус платника податків у поданій декларації як фізична особа-підприємець. Як встановлено матеріалами справи, позивач 15.05.2025, тобто після спливу граничного строку сплати податкових зобов`язань (12.05.2025) та після фактичної сплати (13.05.2025), подав уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи у якій змінив виключно категорію платника з "підприємець" на "громадянин". При цьому суми задекларованих доходів та визначених податкових зобов`язань не змінились. Подання уточнюючої декларації 15.05.2025 не може мати зворотної дії у часі та не впливає на вже допущений факт порушення строку сплати узгодженого податкового зобов`язання, який виник 12.05.2025 Фактична зміна категорії платника була здійснена вже після настання правових наслідків несвоєчасної плати та не може бути підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ст.124 ПК України. Отже, уточнююча декларація від 15.05.2025 не спростовує встановлення порушення та не впливає на правомірність прийняття податкових повідомлень рішень. Доводи позивача ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Податкового кодексу України та не спростовують факту несвоєчасної сплати самостійно визначених ним податкових зобов`язань.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку з питань порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року. За результатами перевірки складено акт від 18.09.2025 №13817/19-00-24-09/ НОМЕР_1 .

В ході камеральної перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, задекларованих у податковій декларації (від 29.04.2025 №9428748438), чим порушено п.57.1 ст.57 ПК У країни, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі висновків акта перевірки винесено податкові повідомлення рішення від 23.10.2025 №000/18351/2409 з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 63034,29 грн та №000/18354/2409 з військовому збору у сумі 5252,86 грн.

06.11.2025 позивачем подано до ДПС України скаргу на вказані податкові повідомлення рішення.

Рішенням ДПС України від 06.01.2026 залишено без змін ППР ГУ ДПС у Тернопільській області від 23.10.2025 №000/18351/2409 та №000/18354/2409, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Цією ж нормою передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п.76.3 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений ст.200 цього Кодексу. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що чинна редакція підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України відносить до предмета камеральної перевірки своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Відповідне положення включено до підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" №2970-IX від 20.03.2023 та діяло станом на час проведення спірної перевірки 07.04.2025.

Таким чином, питання дотримання платником встановлених законодавством строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб віднесено законодавцем до предмета камеральної перевірки. Зобов`язання, визначені платником самостійно у поданих ним податкових деклараціях, у силу п.54.1 ст.54 ПК України вважаються узгодженими, а факт їх своєчасної чи несвоєчасної сплати встановлюється на підставі даних, які містяться у внутрішніх інформаційних базах контролюючого органу та системі електронного адміністрування податку на додану вартість, без необхідності дослідження первинних документів платника.

У даній справі предметом камеральної перевірки було саме дотримання позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначених ним самостійно у поданій податковій декларації. Контролюючий орган не здійснював перевірки повноти чи правильності нарахування податкового зобов`язання, не досліджував первинних документів та не залучав даних з інших державних реєстрів, що виходять за межі податкової звітності. Для встановлення факту несвоєчасної сплати достатньо даних про подані декларації, граничні строки сплати та дати фактичної сплати, що зберігаються у відповідних інформаційних базах. За таких обставин відповідач діяв у межах предмета камеральної перевірки, визначеного підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України.

Стосовно доводів позивача про порушення 30-денного строку, передбаченого п.76.3 ст.76 ПК України, суд зазначає таке.

За змістом п.76.3 ст.76 ПК України законодавець розмежував строки проведення камеральної перевірки за її предметом: камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, тоді як камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу. Перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання є камеральною перевіркою з інших питань у розумінні абз.2 п.76.3 ст.76 ПК України, а тому 30-денний строк, який стосується перевірки показників самої податкової декларації, на неї не поширюється.

З установлених у справі обставин слідує, що у межах спірної перевірки контролюючий орган не перевіряв правильності складення податкової декларації чи правильності визначених у них показників.

За таких обставин доводи позивача про порушення строку проведення камеральної перевірки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на ототожненні різних за предметом видів камеральних перевірок.

Суд зауважує, що згідно даних інформаційно-комінікаційної системи ДПС України ІКС "Податковий блок", ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 11.02.2010 по теперішній час. В періоді з 01.01.2024 по 31.12.2024 року перебував на обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області як фізична особа підприємець, яким обрано загальну систему оподаткування обліку та звітності.

На підставі аналізу даних інтегрованих карток по платежам (КБК 11010500 та КБК 11011001) ІКС "Податковий блок" встановлено, що ФОП ОСОБА_1 подав податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2024 рік від 29.04.2025 тип декларації "звітна нова" з позначкою "категорія платника" - "підприємець".

В зазначеній податковій декларації, платником податку самостійно задекларовано доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, а саме:

- Дохід, нарахований (виплачений, наданий) спеціалісту резидента Дія Сіті у вигляді заробітної плати чи винагороди, що нараховується (виплачується, надається) платнику податку у зв`язку з трудовими відносинами чи у зв`язку з виконанням гіг контракту 4 870 211,67 гривень, податки з якого утримано (сплачено) податковим агентом (рядок 10.3);

- Інвестиційний прибуток (додаток ФІ) у сумі 7 003 809,51 грн. та розраховано податкові зобов`язання по податку на доходи з фізичних осіб - 1 260 685,71 грн., військовому збору 105 057,14 грн. (рядок 10.9).

З урахуванням приписів п. 57.1 ст. 57 ПК України, граничний термін сплати узгоджених сум податкових зобов`язань по податку на доходи з фізичних осіб та військового збору - 12.05.2025.

Узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 1 260 685,71 грн, та військовому збору у сумі 105 057,14 грн, по граничному терміну сплати до бюджету не перераховані, виник борг. Податковий борг сплачено до бюджету 13.05.2025, тобто із затримкою платежу до 30 календарних днів.

В ході камеральної перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, задекларованих у податковій декларації (від 29.04.2025 №9428748438), чим порушено п.57.1 ст.57 ПК України, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, що є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до вимог ст. 124 ПК України.

Платник не погоджується із зазначеними ППР, вважає висновки перевірки такими що суперечать чинному законодавству, оскільки, контролюючим органом не взято до уваги той факт, що інвестиційні доходи ним отримані як фізичною особою, яка є одночасно платником податку, як суб`єкт підприємницької діяльності.

Так, відповідно до підпункту 179.1 статті 179 розділу ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Кодексу.

Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий (звітний) податковий період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПК України.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Кодексу.

Крім доходу від здійснення підприємницької діяльності, фізична особа може отримувати і інші доходи, не пов`язані з її діяльністю, як підприємця. У такому разі, згідно з п.177.6 п. 177 ПК України, ці доходи оподатковуються на загальних підставах, як для звичайної фізичної особи, відповідно до загальних правил оподаткування доходів громадян, встановленими цим Кодексом. Відповідно до підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законодавством порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію за результатом звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.4. пункту 49.18 статті 49 ПК України, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (пункт 177.11 статті 177 ПК України).

Згідно з п. 54.1. ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останніми днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 176.1 статті 176 ПК України платники податків зобов 'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені. Платники військового збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Кодексу (абз 1.6 підпункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України).

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену ПК України та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 ПК України).

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничних строків передбачена п.124.1 ст.124 ПК України.

Згідно з п.124.1. ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також, пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах, зокрема:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Слід зазначити, що розмір штрафної (фінансової) санкції визначений ст. 124 ПК України встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

При цьому, штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 124 ПК України є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, тому відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

Суд повторює, що згідно матеріалів справи позивачем 29.04.2025 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи типу "звітна нова" із зазначенням категорії платника - "підприємець". Тобто, позивач самостійно визначив свій статус платника податків у поданій декларації як фізична особа-підприємець.

Відповідно до п. 179.1. ст. 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.170.2.1 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Разом з тим, порядок та строки сплати податкових зобов`язань залежить від категорії платника та типу декларації. Позивач не подавав декларацію як фізична особа (громадянин), а подав декларацію саме як фізична особа-підприємець, що підтверджується відображенням відповідної категорії платника у звітності. Таким чином, до визначених ним у декларації сум податкових зобов`язань підлягає застосуванню норма п.57.1 ст.57 ПК України, відповідно до якої платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів після граничного строку її подання.

Оскільки граничний строк подання декларації за 2024 рік спливав 30.04.2025, граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань 12.05.2025. Фактична сплата відбувалася 13.05.2025, тобто з порушенням встановленого строку.

Посилання позивача на п.179.7 ст.179 ПК України є помилковим, оскільки зазначена норма регулює порядок, сплати податкових зобов`язань фізичними особами, які подають декларацію як громадяни, а не фізичними особами підприємцями, які подають декларацію з відповідною позначкою "підприємець". Контролюючий орган не уповноважений змінювати статус платника податку, визначений ним самостійно у поданій декларації або перекваліфіковувати подану звітність. У разі якщо позивач вважав, що інвестиційний дохід підлягає декларуванню ним як фізичною особою, він мав подати відповідну декларацію із зазначенням категорії платника "громадянин" та відобразити у ній такі доходи. Натомість позивач обрав інший спосіб декларування, а тому правові наслідки подання такої декларації, у тому числі щодо строку сплати податкового зобов`язання, покладаються саме на нього.

Посилання позивача на відсутність у нього відповідних КВЕДів для здійснення інвестиційної діяльності також не спростовує встановленого порушення. Предметом камеральної перевірки було дотримання строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, самостійно визначених платником у поданій декларації. Контролюючим органом не встановлювалась правомірність чи неправомірність отримання інвестиційного доходу в межах підприємницької діяльності. Вирішальним є те, що податкове зобов`язання було самостійно задеклароване позивачем, воно стало узгодженим у розумінні ст.54 ПК України, сплачено з порушенням строку визначеного п.57.1 ст.57 ПК України. Наявність чи відсутність відповідних КВЕДів не впливає на обов`язок своєчасної сплати самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань.

Таким чином, контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції відповідно до ст.124 ПК України у зв`язку з порушенням граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, позивач 15.05.2025, тобто після спливу граничного строку сплати податкових зобов`язань (12.05.2025) та після фактичної сплати (13.05.2025), подав уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи у якій змінив виключно категорію платника з "підприємець" на "громадянин". При цьому суми задекларованих доходів та визначених податкових зобов`язань не змінились. Отже, уточнююча декларація від 15.05.2025 не спростовує встановлення порушення та не впливає на правомірність прийняття податкових повідомлень рішень.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Тернопільській області 23.10.2025 №000/18351/2409 та №000/18354/2409 в спірних правовідносинах є правомірним та таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а доводи позивача не спростовують вказаних висновків суду.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення/вчинення дій/бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 15 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мартиць О.І.