Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №480/1481/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Справа № 480/1481/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповал М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1481/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 08.06.2018 по 22.06.2021 включно грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, 01.01.2019 року, 01.01.2020, 01.01.2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 провести за період з 08.06.2018 по 22.06.2021 року включно нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, 01.01.2019 року, 01.01.2020, 01.01.2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2018 рік, 2019 рік, 2020, 2021 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 провести нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік, за 2019 рік, 2020, за 2021 у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виготовити та направити на актуальну адресу місця знаходження на момент виконання судового рішення новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704 за період з 08.06.2018 по 22.06.2021 включно.

Свої вимоги мотивує тим, що під час нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 08.06.2018 по 22.06.2021 відповідачем неправомірно не застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, що, на його думку, призвело до неправильного визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, а також похідних виплат - грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Ухвалою суду від 12.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що підстав для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, немає, оскільки, на його думку, розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням залишається прожитковий мінімум, встановлений станом на 01.01.2018. Крім того, відповідач вказав, що належним відповідачем у справі є НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, до якого позивач був направлений для подальшого проходження військової служби та який, на переконання відповідача, повинен здійснювати відповідні нарахування і виплати.

Представник позивача подала додаткові пояснення, у яких зазначила, що позивач після вибуття з НОМЕР_2 прикордонного загону продовжив проходження військової служби та станом на день подання цих пояснень зі служби не звільнений.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.05.2018 № 119-ОС капітана ОСОБА_1 , який прибув з НОМЕР_4 прикордонного загону, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону з 18.05.2018.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.06.2018 № 278-ОС позивача призначено начальником мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону, а наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 25.06.2018 № 150-ОС визнано таким, що приступив до виконання посадових обов`язків з 16.06.2018.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.06.2021 № 262-ОС майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону з 22.06.2021 у зв`язку з направленням для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час проходження військової служби у відповідача посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача обчислювалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, що не заперечується відповідачем.

З особистих карток грошового забезпечення позивача за 2018-2021 роки вбачається, що НОМЕР_2 прикордонним загоном допомога для оздоровлення виплачувалася позивачу у 2019 та 2020 роках, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - також у 2019 та 2020 роках. У 2018 році зазначені одноразові види грошового забезпечення позивачу не нараховувалися та не виплачувалися. У картці грошового забезпечення позивача за 2021 рік за період перебування на грошовому забезпеченні відповідача допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не відображені.

08.01.2026 представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 08.06.2018 по 22.06.2021 та проведення його перерахунку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Листом від 15.01.2026 відповідач повідомив, що грошове забезпечення позивача за вказаний період обчислювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, та зазначив про відсутність підстав для проведення запитуваного перерахунку.

Вважаючи такі дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення - підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби та стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у спірний період визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір такої допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження відповідного протоколу.

Пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 розмір допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім одноразових додаткових видів та винагород, які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено право учасників бойових дій на використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналогічне право закріплено статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", відповідно до якої учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткових відпусток.

Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткових відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткових відпусток.

Виплата грошової компенсації здійснюється на підставі наказу та виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до законодавства на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим або спеціальним званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, а додатком 14 - схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями.

Пунктом 4 постанови № 704 у первинній редакції передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими або спеціальними званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Пунктом 6 постанови № 103 внесено зміни до постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї постанови викладено у редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими або спеціальними званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 у редакції, внесеній постановою № 103, передбачав застосування при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені зміни, зокрема, до пункту 4 постанови № 704.

Внаслідок скасування пункту 6 постанови № 103 з 29.01.2020 відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови № 704, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом із тим формальна чинність положень пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 103 до 29.01.2020 не є безумовною підставою для застосування таких положень судом до спірних правовідносин.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти у судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони формально є чинними.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22.

У постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт змінено на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів.

Отже, для вирішення цієї справи визначальним є не лише момент скасування пункту 6 постанови № 103 судовим рішенням, а й момент виникнення суперечності між закріпленою підзаконним нормативно-правовим актом розрахунковою величиною та законом про Державний бюджет України на відповідний рік, який має вищу юридичну силу.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено з 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн.

Отже, у 2018 році застосована відповідачем розрахункова величина у розмірі 1762 грн відповідала розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня відповідного календарного року, а тому підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 08.06.2018 по 31.12.2018 відсутні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 установлено у розмірі 1921 грн.

Водночас пунктом 8 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.

Таким чином, у 2019 році застосування відповідачем для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розрахункової величини у розмірі 1762 грн відповідало спеціальним положенням Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", у зв`язку з чим підстави для перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 також відсутні.

Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 установлено у розмірі 2102 грн. При цьому вказаний Закон не містив положень, аналогічних пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", щодо застосування для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 установлено у розмірі 2270 грн. Цей Закон також не передбачав застосування для визначення грошового забезпечення розрахункової величини, встановленої на 01.01.2018.

Отже, починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 у частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, не відповідали законам про Державний бюджет України на 2020 та 2021 роки, які мають вищу юридичну силу.

Тому з 01.01.2020 до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у частині, що відповідає законам України про Державний бюджет на відповідний рік, тобто із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Матеріалами справи підтверджено, що під час нарахування грошового забезпечення позивача у 2020 та 2021 роках відповідач продовжував визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням розрахункової величини у розмірі 1762 грн.

При цьому розмір посадового окладу та окладу за військовим званням безпосередньо впливає на розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які обчислюються у відсотковому співвідношенні до відповідних складових грошового забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем неправильно визначено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 01.01.2020 по 22.06.2021, що призвело до нарахування та виплати грошового забезпечення у меншому розмірі.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення:

за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 та 14 до постанови № 704;

за період з 01.01.2021 по 22.06.2021 - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 та 14 до постанови № 704,

із наступним перерахунком залежних від цих складових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог про перерахунок допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає наступне.

З особистих карток грошового забезпечення позивача вбачається, що у 2018 році допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не нараховувалися і не виплачувалися.

Отже, за 2018 рік відсутні виплати, які могли б бути перераховані, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

У 2019 році позивачу виплачувалися допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Водночас застосування у 2019 році прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, відповідало пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", а тому підстави для перерахунку цих виплат відсутні.

У 2020 році відповідачем позивачу були нараховані та виплачені допомога для оздоровлення і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Оскільки зазначені виплати були визначені з урахуванням складових грошового забезпечення, обчислених із застосуванням неправильної розрахункової величини у розмірі 1762 грн, допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік підлягають перерахунку з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, та раніше виплачених сум.

У 2021 році за період перебування позивача на грошовому забезпеченні НОМЕР_2 прикордонного загону допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідачем не нараховувалися і не виплачувалися.

Тому підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок таких виплат за 2021 рік відсутні.

Щодо вимоги про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій суд зазначає наступне.

Наведеними положеннями пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII та пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 виникнення права військовослужбовця на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки пов`язується саме зі звільненням з військової служби.

Матеріалами справи встановлено, що 22.06.2021 позивача виключено зі списків особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону не у зв`язку зі звільненням з військової служби, а у зв`язку з направленням для подальшого проходження військової служби до іншого прикордонного загону.

Крім того, представник позивача у додаткових поясненнях зазначила, що позивач продовжує проходження військової служби та станом на день подання таких пояснень зі служби не звільнений.

Отже, передбачена законодавством умова для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не настала.

Саме по собі виключення позивача зі списків особового складу відповідача у зв`язку з направленням до іншого місця служби не є звільненням з військової служби та не породжує обов`язку виплатити таку компенсацію.

За таких обставин позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про виготовлення та направлення нового грошового атестата суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 у разі переміщення військовослужбовців по службі до інших органів Держприкордонслужби в грошовому атестаті зазначається, у якому розмірі та за який період військовослужбовцю виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Якщо матеріальна допомога не надавалася, у грошовому атестаті робиться відповідний запис.

Згідно з пунктом 7 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 у разі переміщення військовослужбовців по службі до інших органів Держприкордонслужби в наказі начальника або командира органу Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання допомоги для оздоровлення.

Відомості про надання такої допомоги з посиланням на відповідний наказ зазначаються у грошовому атестаті, який надсилається до органу Держприкордонслужби за новим місцем служби.

Таким чином, у грошовому атестаті відображаються відомості про здійснені військовослужбовцю виплати грошового забезпечення, зокрема матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, а у разі переміщення військовослужбовця такий атестат направляється за новим місцем проходження ним військової служби.

Матеріалами справи встановлено, що у спірний період позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_2 прикордонному загоні, який здійснював нарахування і виплату належного йому грошового забезпечення та оформлював відповідні документи у зв`язку з направленням позивача до нового місця служби.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 по 22.06.2021, а також допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, відомості, зазначені у раніше оформленому грошовому атестаті, підлягають відповідному коригуванню.

Отже, належне виконання рішення суду потребує не лише проведення перерахунку та виплати належних позивачу сум, а й відображення результатів такого перерахунку у новому грошовому атестаті.

При цьому представник позивача у додаткових поясненнях зазначила, що позивач після виключення зі списків особового складу відповідача продовжив проходження військової служби та станом на день подання цих пояснень зі служби не звільнений.

За таких обставин новий грошовий атестат має бути направлений не за адресою місця проживання позивача, а за місцем проходження ним військової служби.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, з метою повного та ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін після проведення перерахунку грошового забезпечення та похідних виплат оформити новий грошовий атестат із зазначенням відомостей про грошове забезпечення позивача, визначене з урахуванням висновків суду, та направити його до військової частини, органу або установи за місцем проходження позивачем військової служби на момент виконання рішення суду.

Щодо доводів відповідача про те, що належним відповідачем у цій справі є НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з 08.06.2018 по 22.06.2021 позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Саме цим органом здійснювалися нарахування та виплата позивачу щомісячного грошового забезпечення за спірний період, а також допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, правильність обчислення яких є предметом спору в цій справі.

Отже, НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України є належним відповідачем у цій справі та суб`єктом владних повноважень, на якого покладається обов`язок усунути допущене порушення шляхом проведення перерахунку та виплати належних позивачу сум.

Подальше направлення позивача для проходження військової служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України не змінює суб`єкта, відповідального за правильність нарахувань і виплат, здійснених за попереднім місцем проходження військової служби, та не звільняє НОМЕР_2 прикордонний загін від обов`язку виправити такі нарахування.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом факти та положення законодавства, що підлягають застосуванню до встановлених обставин, суд визнає про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо обчислення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 22.06.2021 грошового забезпечення, а також допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 22.06.2021, а також допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) після проведення перерахунку грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань оформити новий грошовий атестат із зазначенням відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 , визначене з урахуванням проведеного перерахунку, та направити його до військової частини, органу або установи за місцем проходження ОСОБА_1 військової служби на момент виконання рішення суду.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал