Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №460/7212/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року м. Рівне№460/7212/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Фармз"

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва Фармз» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Діброва Фармз») з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №561317000703 від 01.04.2025 та №561417000703 від 01.04.2025

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що товариство 24.02.2025 отримало акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки, за висновками якої контролюючим органом встановлено порушення: п. 189.1 ст.189 та п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 234 850 грн., а також в порушення п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано податкові накладні.

Позиція позивача обґрунтована проведенням доробки зернових культур з метою доведення до вимог якості визначеної замовником, зокрема – очистки та усушки, що безпідставно не враховано контролюючим органом. В контексті зазначеного, позивачем наголошено на безпідставності покликань відповідача на норми Порядку №316, який регулює розрахунок природних норм втрат зерна при його обробці та зберіганні, а не доробці.

Крім того, щодо обліку витрат на посів, Товариство зазначає, що товарами, які списувалися з обліку позивачем, є зернові, олійні культури. Вказані товари в силу своїх фізичних характеристик мають властивість змінювати кількісні та якісні параметри в процесі їх дозрівання, тобто піддаються природньому убутку. Так, в силу несприятливих погодних умов сталась загибель посівів. Позивач вважає, що висновки інспекторів про відсутність в діяльності позивача ознак господарської діяльності та про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не включення до складу зобов`язань сум податку на додану вартість від завищення витрат посівного матеріалу є безпідставними. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив щодо задоволення позову. В обґрунтування заперечень заначив, що відповідно до представленої оборотно-сальдової відомості встановлено, що у квітні 2024 року відбулось списання проса у кількості 26 331 кг на загальну суму 342 303 грн., а у червні 2024 відбулось списання ТМЦ «Пшениця спельта органічна» у кількості 20912 кг на загальну суму 250 944 грн., відповідно до пояснення наданого в ході перевірки списання проса відбулось у зв`язку з додатковою очисткою зерна, яке в подальшому реалізовано.

Разом з тим, відповідач наголошує, що при проведенні перевірки не встановлено підтверджуючих документів, які б фіксували факт проведення додаткової очистки проса/пшениці, відсутні подорожні листи водіїв для його транспортування до пункту доочистки, витрати електроенергії на його очистку, також відсутні акти по очистці у разі отримання послуг від сторонніх організацій. Також, при здійсненні аналізу представленої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 209 не встановлено оприбуткування відходів по очистці проса у квітні 2024 року та пшениці у червні 2024 року. Внаслідок вищевикладеного перевіркою встановлено безпідставне списання проса, яке пройшло очистку та усушку понад природні норми та ненарахування компенсуючих податкових зобов`язань на суми такого списання. Вказане на думку відповідача, свідчить, що ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» занижено податкові зобов`язання.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» не зібрано урожай з 110,0 га, що становить 100% загальної площі посіву гірчиці чорної.

Розмір витрат на посів та обробіток гірчиці чорної становить 583034,16 грн. Відтак, перевіркою встановлено, що ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» не визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість по товарах/послугах, які були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях на суму 583 034,16 грн, ПДВ – 116606,83 грн

Наведене на думку відповідача також свідчить, що в порушення п. 201.1, п. 201.10. ст. 210 Податкового кодексу України ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 234850 грн.

Ухвалою від 15.07.2026 у задоволенні клопотання про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІБРОВА ФАРМЗ» є діючою юридичною особою, 27.09.2016 зареєстроване в установленому законодавством порядку, номер запису 15941020000000729 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області.

Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) код КВЕД 01.11.

Другорядними видами діяльності є КВЕД:

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів

01.16 Вирощування прядивних культур

01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур

01.46 Розведення свиней

01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля

52.10 Складське господарство

Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до наказу від 03.02.2025 № 339-п на підставі на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІБРОВА ФАРМЗ» (ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ») щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Результати перевірки оформлено актом від 24.02.2025 року №3364/Ж5/17-00-07-03/40856404, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення:

- п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» занижено податкові зобов`язання за грудень 2024 року на 234 850,00 грн., що в подальшому призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 234 850,00 грн.

- п.п. 192.1.1. п.192.1 ст.192, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» завищено суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за результатами поданих уточнюючих розрахунків, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 56 875,00 грн.

- п.201.1, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 234 850,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки Товариством подано заперечення від 17.03.2025.

До заперечення надано додаткові документи:

копія довідки Рівненського обласного центру гідрометеорології від 03.09.2024 №9917-1- 836/9917-04;

- копія пояснення до повідомлення щодо розрахунку коригування, реєстрацію якого зупинено від 14.07.2023;

- копія повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів від 18.07.2023;

- копія додаткових пояснень до повідомлення шодо розрахунку коригування, реєстрацію якого зупинено від 25.07.2023;

- копія рішення про реєстрацію / відмову у реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН від 27.07.2023 №9260042/40856404.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області надано відповідь на заперечення №2766/Ж12/17-00-07-03 від 28.03.2025 згідно якої висновки Акту від 24.02.2025 змінено та викладено в наступній редакції:

«Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» у Декларації за грудень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення:

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» занижено податкові зобов`язання за грудень 2024 року на 234 850,00 грн., що в подальшому призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 234 850,00 грн.

- п.201.1, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 234 850,00 грн.».

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення :

№561317000703 від 01.04.2025 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 234 850,00 грн.;

№561417000703 від 01.04.2025 про накладення штрафу за не складення та не реєстрацію податкових накладних в сумі 3 400,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, позивач не заперечує дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, її підстав, та надіслання рішення за результатами перевірки, а судом таких порушень при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, які б могли бути підставою для його скасування, не встановлено.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки передбачені п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Пунктом 78.1 ст. 78 ПК України, зокрема, встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пп. 78.1.8).

Відповідно до п. 78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727, в редакції на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 Розділу І зазначеного Порядку акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 розділу II Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Аналізуючи висновки акту перевірки контролюючого органу від №3364/Ж5/17-00-0-03/40856404, суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки від 24.02.2025 заниження податкових зобов`язань за грудень 2024 року на 234 850,00 грн. сформовано виходячи з трьох порушень:

1) ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» безпідставно списано просо, яке пройшло очистку та усушку понад природні норми та ненарахування компенсуючих податкових зобов`язань на суми такого списання, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на суму 68 263,00 грн.

2) ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» безпідставно списано пшеницю спельту органічну, яка пройшла очистку та усушку понад природні норми та ненарахування компенсуючих одаткових зобов`язань на суми такого списання, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на суму 49 980,00 грн.

3) ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» не зібрано урожай з 110,0 га посіву гірчиці чорної, внаслідок чого не визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість по товарах/послугах, які були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях на суму 583 034,16 грн., ПДВ – 116 606,83 грн.

Виходячи з системного аналізу норм права, суд зауважує наступне.

Згідно з ст. 15 ПК України платниками податків визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів.

Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За визначенням пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пп. 20.1.4 та пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному вказаним Кодексом.

Як зазначалось вище судом, відповідач вказує, що ТОВ «Діброва Фармз» занижено податкові зобов`язання за грудень 2024 року на 234 850,00 грн.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 вказаного кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Лише на підставі первинних документів формується податкова звітність та визначаються податкові зобов`язання.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів /послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Надаючи оцінку обставинам списання проса, яке пройшло очистку та усушку понад природні норми на суму 68 263,00 грн, суд встановив наступне.

Сторонами не заперечується, що у 2023 році ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» зібрано просо в кількості 91 420 кг. відповідно до звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг) у 2023 році.

17.04.2024 Товариством, в якості Продавця, укладено контракт з Р.Р.Н.U. KAMPOL Krzysztof Luzniak Польща, в якості Покупця №17/04/2024, предметом якого згідно з п.2.1. є реалізація сільськогосподарської продукції – червоного проса.

Пунктом 3.3. зазначеного контракту сторонами обумовлено вимоги до якості товару, що поставляється, зокрема:

- вологість до 14 %

- сміттєва домішка до 2%

- олійна / зернова / домішка до 2 %

- чистота сумарно мінімум 96 %

- товар здоровий, рік урожаю 2023, смак та запах властиві продукції, без живих шкідників та їх слідів, без шкідливого (карантинного) насіння рослин, якість відповідно до законодавства ЄС про харчові та кормові продукти.

Згідно розділу 4 сторонами обумовлено ціну та вартість товару за контрактом.

Згідно з актом дослідження зерна №1 від 08.04.2024 ТОВ «Діброва Фармз» відібрано пробу масою 0,5 кг проса органічного та способом просіювання через сита виділено 28% сміттєвих домішок та визначено вологість проса – 14 % за допомогою вологоміра.

У зв`язку з необхідністю довести показники якості до вимог контракту Товариством проведено доробку зерна, що підтверджено актом на сортування та сушіння продукції рослинництва №1п (форма №82) від 08.04.2024.

Згідно акту відходи, які не використовуються (мертва засміченість та усушка) становлять 26331 кг.

Вказане також підтверджується витягом з журналу обліку роботи зерносушарки та зернового сепаратора за зміну 08.04.2024.

Списання зерна – проса органічного підтверджено карткою №5 складського обліку матеріалів та актом списання товарів №1 від 08.04.2024.

Надаючи оцінку обставинам списання пшениці, яке пройшло очистку та усушку понад природні норми на суму 49 980 грн, суд встановив наступне.

Сторонами не заперечується, що у 2023 році ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» зібрано пшеницю озиму в кількості 86 620 кг. (64 630 кг в липні 2023 та 21 990 кг в серпні 2023) відповідно до звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг) у 2023 році.

23.07.2024 Товариством, в якості Постачальника, укладено договір поставки №1856ТА з ТОВ «Тріанекс-Агро», в якості Покупця, предметом якого згідно з п.1.1. є реалізація сільськогосподарської продукції – пшениця спельта.

Пунктом 2.3. зазначеного договору сторонами обумовлено вимоги до якості товару, що поставляється, зокрема:

- вологість не більше 14 %

- сміттєва домішка не більше 2%

- зернова домішка не більше 7 %

- наявність живих організмів не допускається

Зовнішній вигляд товару: має бути у здоровому стані, не прілим і без теплового пошкодження під час сушки, мати запах, властивий здоровому зерну (без затхлого, солодового, пліснявого, інших сторонніх запахів), колір властивий здоровому зерну.

Згідно розділу 4 сторонами обумовлено ціну та вартість товару.

Згідно з актом дослідження зерна №1 від 03.06.2024 ТОВ «Діброва Фармз» відібрано пробу №1 масою 0,5 кг, способом просіювання через сита виділено 25% сміттєвих домішок та визначено вологість – 14,5 % за допомогою вологоміра.

У зв`язку з необхідністю довести показники якості до вимог Договору Товариством проведено доробку зерна, що підтверджується актом на сортування та сушіння продукції рослинництва №1п.сп. (форма №82) від 03.06.2024.

Згідно акту відходи, які не використовуються (мертва засміченість та усушка) становлять 20912 кг.

Вказане також підтверджується витягом з журналу обліку роботи зерносушарки та зернового сепаратора за зміну 03.06.2024.

Списання зерна – пшениці спельти органічної підтверджено карткою №8 складського обліку матеріалів та актом списання товарів №16 від 03.06.2024.

Відповідач, в свою чергу зазначає, що при проведенні перевірки не встановлено підтверджуючих документів, які б фіксували факт проведення додаткової очистки проса/пшениці, відсутні подорожні листи водіїв для його транспортування до пункту доочистки, витрати електроенергії на його очистку, також відсутні акти по очистці у разі отримання послуг від сторонніх організацій.

Разом з тим, відповідач наголошує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем списано:

- проса у кількості 26 331 кг, тобто на 26255,12 кг понад максимально допустимі норми природних втрат (26331 - 75,88= 26255,12 (кг)).

- пшениці спельти у кількості 20912 кг, тобто на 20825,13 кг понад максимально допустимі норми природних втрат (20912-86,87=20825,13 (кг))

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зауважує, що позивачем підтверджено наявність технічної можливості проводити доробку зерна власними силами Товариства.

Так, відповідно до повідомлення про об`єкти оподаткування, форми №20-ОПП, на балансі підприємства знаходить:

- зерновий сепаратор ЛУЧ ЗСО-75 (із повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління), який слугує для просіювання зерна

- зерносушарка ЗСШ - 5М та зерносушарка мобільна модульно-колонкового типуL702, що слугують для просушування зерна

- бункер 3200*2050, бункер 4200*4200 та бункер приймального типу ПБН-20 - для завантаження/вивантаження зерна в сушарку,

- норії 2НПЗ-20-2, норії 2НПЗ-20-2 та норії кошової зернової НК-50-17 для підйому зерна в сушарку,

- ємності металічні 7,25м3 - безпосередньо бак сушарки.

Відтак, доводи відповідача в цій частині, суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо решти доводів відповідача про перевищення норм допустимих природних втрат.

За змістом акту перевірки та відзиву на позовну заяву, відповідає наголошує на перевищенні позивачем норм природних втрат, передбачених Нормами природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах та Порядку розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах, затверджених наказом Мінагрополітики від 12.06.2019 № 316 (далі - Норми).

Відповідач наголошує, що для зібраного у вересні 2023 року ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» зерна проса в кількості 91420 кг максимальна сума природних втрат складає 91420 кг*0,083%= 75,88 кг.

Водночас, для зібраного у липні-серпні 2023 року ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» зерна пшениці в кількості 86520 кг максимальна сума природних втрат складає 86520 кг*0,1004%= 86,87 кг.

Натомість, позивач свою позицію обґрунтовує тим, що норми природних втрат регулюють саме втрати при зберіганні зерна, а не її доробці, тому не можуть застосовуватись в даному випадку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зауважує, що державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України врегульовано положеннями Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі Закон України №37- IV)

Так, норми вказаного Закону місять наступні значення термінів:

зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;

зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно;

зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо)

Виходячи з системного тлумачення терміну «зберігання зерна» слідує, що доробка зерна, у тому числі його очищення та сушіння становить невід`ємну складову процесу зберігання зерна. Технологічно доробка не є окремою виробничою операцією, а забезпечує виконання основної функції збереження зерна.

При цьому, визначення поняття «доробка зерна» положення даного Закону не містить.

Положення статті 21 містять вимоги щодо якості зерна та продуктів його переробки. Зокрема, якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати нормативно-правовим актам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Для доведення зерна до встановлених показників якості проводять його доробку.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №120/412/20-а, «Доробка зерна» - це сукупність технологічних операцій, спрямованих на забезпечення або поліпшення (за необхідності) встановлених показників якості зерна відповідно до вимог державних стандартів.

Доробку зерна зазвичай проводять у два етапи (за потреби):

етап І очистка (відбір грубого сміття, легких фракцій, пилу тощо);

етап ІІ сушіння (видалення надлишкової вологи).

Наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 12.06.2019 за № 316 затверджені Норми природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах та Порядок розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах (далі - Наказ №316).

Наказ установлює єдині норми та правила для відображення в кількісно-якісному обліку зерна та продуктів його переробки, списання норм природних втрат.

Відповідно до п. 1 розділу І цього наказу норми природних втрат зерна та продуктів його переробки у разі зберігання на зернових складах та зернопереробних підприємствах (далі - норми природних втрат) розраховуються шляхом складання біологічних (пов`язані із життєдіяльністю зерна та продуктів його переробки і мікроорганізмів, що знаходяться у ньому) та механічних (розпил зернового пилу під час розвантажувально-навантажувальних операцій при прийманні і відпуску зерна) втрат.

Біологічні втрати розраховуються в межах етапу зберігання пропорційно кількості днів зберігання в елеваторах, на складах та/або облаштованих для зберігання майданчиках і сапетках.

Відповідно до п. 3 розділу II Наказу № 316 розрахунок норм природних втрат у масі зерна та продуктів його переробки проводиться за наступною формулою:

- за терміну зберігання до трьох місяців на складах і майданчиках, у %: X = (б - ш) * 0,011 * в + m, де:

X - невідома норма природних втрат за строків зберігання зерна менше трьох місяців, %;

б - норма біологічних втрат за зберігання до трьох місяців включно, %;

в - кількість днів зберігання партії зерна та продуктів його переробки визначається шляхом ділення суми щоденних залишків на масу надходження партії зерна.

0,011 - коефіцієнт для перерахунку норми втрат, встановленої за зберігання протягом трьох місяців, на один день зберігання (1/90);

m - норма механічних втрат: для зерна при завантаженні та розвантаженні механізованим способом у зерносховищах - 0,044 %, в елеваторах - 0,03 %, для продукції в тарі та кукурудзи в качанах - 0,014 %.

Водночас, суд зауважує, що положення Норм природних втрат зерна та продуктів його переробки стосуються саме зберігання (біологічні та механічні втрати) на зернових складах та зернопереробних підприємствах і не поширюються на втрати від сушіння, просіювання зерна, вилучення смітної домішки, тощо.

Оскільки, як зазначалось вище судом, предметом регулювання наказу №316 є виключно природні втрати, що виникають під час зберігання зерна внаслідок біологічних процесів та механічного розпилу під час навантажувально-розвантажувальних операцій, а в даному випадку мало місце технологічних втрат, пов`язаних з очищенням зерна та видаленням вологи під час сушіння, то такі правовідносини не охоплюються поняттям природних втрат, та не підлягають під сферу регулювання Нормами, встановленими наказом № 316.

Оскільки, норми відмінного від природного убутку зерна під час зберігання законодавчо не встановлені, то суд дійшов висновку, що такі втрати проса та пшениці (проса в кількості 91420 кг / пшениці в кількості 86520 кг) не є понаднормовим.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів.

Сторонами не заперечується, що згідно даних бухгалтерського обліку зазначені втрати зерна було відображено по рахунку 271 «Продукція рослинництва» з К-т рахунку 231 «Витрати поточного року».

В контексті зазначеного, суд погоджується з доводами підприємства, який наголошує, що при списанні втрат, що здійснюється за результатами зміни вологості та сміттєвості сировини, тобто покращення її якісних показників, мають місце не втрати сільськогосподарської сировини, а зменшення її кількісних показників за рахунок видалення надлишкової вологи та/або сміттєвої домішки (яка не придатна до використання у господарській діяльності через її фактичний брак, псування). Тому, убуток зерна внаслідок його доробки безпосередньо пов`язаний з господарською діяльністю Товариства, оскільки, йдеться про товарні втрати, обумовлені природними процесами, що викликають зміну (зменшення) кількості товару при збереженні його якості та не підлягають оподаткуванню ПДВ.

Щодо витрат на посів та обробіток гірчиці чорної.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» не визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість по товарах/послугах, які були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях на суму 583 034,16 грн., ПДВ – 116 606,83 грн.

Згідно акту перевірки, сума витрат 583 034, 16 грн. відображає списання витрат на вирощування загиблих посівів гірчиці.

Так, судом встановлено, що за даними звіту про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду у 2024р. (№29-сг) , в розділ 1 «Виробництво однорічних та дворічних сільськогосподарських культур» пункт 1,2 «виробництво культур технічних» у рядку «Гірчиця» (код рядка 0470) зазначено:

посівна площа 110 га;

площа зібрана, га – 0 га;

обсяг виробництва (валовий збір), – 0 ц.

За даними рахунку 27, за у 2024 році оприбуткування готової продукції гірчиці не здійснювалося.

Розмір витрат на посів та обробіток гірчиці чорної відповідно до бухгалтерської довідки від 31.07.2024 щодо списання витрат на вирощування загиблих посівів гірчиці становив 583 034,16 грн.

В бухгалтерському обліку витрати на посів відображено на рахунку 2311 Номенклатурна група «Гірчиця 2024» на суму 626043,13 грн. (в т.ч. прямі витрати на заробітну плату - 7560,06 грн, амортизація - 35448,91 грн.)

Як зазначає позивач, у зв`язку з не сприятливими погодними умовами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за доцільне зауважити, що облік витрат на вирощування зерна ведеться на рахунку 23 Виробництво. На цьому рахунку підприємство відкриває відповідний аналітичний рахунок, на якому збираються витрати на вирощування відповідного виду зерна (пшениці, жита. тощо), в розрізі статей витрат, наведених у П(С)БО 16 Витрати (п. 17 П(С)БО 30, п. 2.7 Методрекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських № 132).

Собівартість зерна, зерновідходів та соломи, згідно з п. 8.3 Методрекомендацій № 132 формують витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки).

Так, п.п. г пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено обов`язок платника ПДВ нарахувати податкові зобов`язання та скласти і направити у ЄРПН для реєстрації зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту а) п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з п. 187.1ст. 187 ПК Українивважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Згідно з п.189.1 ст.189 ПК України у разі постачання товарів /послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг відповідно до п. 198.5 ст.198 Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів /послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів / послуг - не нижче цін придбання.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В даному випадку, ключом є визначення чи відносяться витрати, понесені позивачем у зв`язку з організацією посівів які в подальшому загинули до господарської діяльності.

З даного приводу суд зауважує наступне.

Основним видом господарської діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур.

Із встановлених обставин слідує, що в сезоні 2024 посів Гірчиці, площею 110 га загинув внаслідок несприятливих погодних умов.

Про вказане свідчить Акт обстеження та списання загиблих посівів від 05.07.2024 року, відповідно до якого комісія у складі голови – директора Мельника В.В. і членів комісії - завідувача складу Чирук О.М., бухгалтера Клюйко М.В. та в присутності представника – головного спеціаліста відділу видатків, економіки та агропромислового розвитку фінансового управління Сарненської районної державної адміністрації Кривко М.М., оглянули посіви гірчиці і виявили на полях Н1, Н8, Н9, С-1, С-4, С-6 площею 110,0 га, засіяних гірчицею чорною, повну загибель посівів.

Також в акті зазначено, що загибель спричинена погодними умовами. Зокрема, в період бутонізації та гілкування температура повітря була занадто низькою 12 °С, а вночі опускалась до 0°С та -1°С, що в свою чергу не дало повноцінно сформуватися бутонам, а період вегації характеризувався сильною спекою: температура повітря +30 °С, температура грунту +50 °C .

Відповідність температурного режиму у вказані періоди даним зазначеним в акті підтверджено довідкою Рівненського обласного центру з гідрометеорології від 03.09.2024 №9917-1-826/9917-04.

Відповідачем не заперечується, що під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу були надані акт обстеження посівів, акт списання витрат по загибелі посівів та акти про витрати насіння та садивного матеріалу.

Зокрема, згідно акту списання витрат від 05.07.2024 Товариство у складі комісії віднесло до збитків на посід гірчиці чорної:

- амортизацію ОЗ загальновиробничого призначення – 35 448, 91 грн.

- витрати на внесення органічних добрив – 42 834, 87 грн.

- витрати на оплату праці – 7 560,06 грн.

- витрати на ПММ – 229 245,52 грн.

- витрати пального при переміщеннях – 9 833,69 грн.

- витрати по добровільному страхуванні майна – 172, 31 грн.

- витрати по ЗВВ – 16 378, 76 грн.

- витрати по мастильних матеріалах – 2 033,98 грн.

- витрати по посіву – 274 185,08 грн.

- інші витрати загальногосподарського призначення – 1 416,06 грн.

- транспортні послуги – 354, 95 грн.

При цьому, суд констатує, що основним критерієм для віднесення діяльності до господарської у розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України є зв`язок з виробництвом, спрямованим на отримання доходу, тому підприємницька діяльність, зокрема у сільськогосподарській сфері, пов`язана з певними ризиками, в тому числі, втрати посівів з об`єктивних причин, що не залежать від волі платника податків (зокрема, несприятливих погодних умов).

Перевіривши наявні у справі матеріали, за результатами ретельного дослідження всіх обставин, судом встановлено, що загибель урожаю спричинена погодними умовами, (цей факт підтверджений належними первинними документами та довідкою гідрометеорологічної служби) тобто обставинами, які не залежали від волевиявлення платника податків, а усі понесені підприємством витрати прямо пов`язані із здійснення засіву гірчиці, яка загинув.

Таким чином, витрати, понесені позивачем у зв`язку з організацією таких посівів, слід вважати частиною господарської діяльності.

За сукупністю наведеного, висновки відповідача про завищення позивачем витрат, суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Отже, господарська діяльність позивача пов`язана з вирощуванням відповідних зернових культур, спрямована на отримання доходу, а відтак висновки відповідача про те, що відповідно до п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України позивачем не відображено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 116 606,83 грн. та не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, відповідно чинного законодавства є безпідставними.

Аналогічний висновок правового застосування положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 та п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України щодо віднесення понесених платником податків витрат до витрат, що вважаються здійсненими в межах господарської діяльності, які були придбані для вирощування загиблих посівів та ПДВ із вартості яких було включено до податкового кредиту - міститься в постановах Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі №460/212/19, від 31.05.2023 року по справі №808/325/17.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем: необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин, перевірених доказами, та аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу не знайшли своє підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За змістом частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №561317000703 та №561417000703 від 01.04.2025.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва Фармз» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати в розмірі 3573,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва Фармз" (вул. Миру, 12,м. Дубровиця,Сарненський р-н, Рівненська обл.,34100, ідентифікаційний код 40856404)

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков