Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №460/9678/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року м. Рівне№460/9678/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 172050008675 від 30.04.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС та зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного вік;, на шість років у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статую соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 22 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак отримала відмову з підстав недостатнього періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Звертає увагу, що станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 3 категорії, довідкою органу місцевого самоврядування та рішенням суду про встановлення юридичного факту. Таким чином, вважає, що прожила у забрудненій зоні достатню кількість років для зниження пенсійного віку на 6 років максимально. За наведеного вказує, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв`язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.

У поданому відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зауважує, що у позивача відсутній необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема 3 роки станом на 01.01.1993. З підстав наведених у рішенні про відмову у призначенні пенсії № 172050008675 від 30.04.2026, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вовчицьк Маневицького району Волинської області.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3.

Згідно з довідкою Маневицької селищної ради від 20.02.2025 №157, позивач зареєстрована і проживає в с. Костюхнівка Маневицького району Волинської області з 01.01.1986 року по 27.08.1988 рік та з 09.10.1996 року по 03.12.1996 рік. Довідка видана на підставі погосподарських книг.

У довідці №13/10-190 від 20.02.2025, яка видана Сарненською міською радою (старостинський округ с. Стрільськ), зазначено про проживання позивачки в с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області з 25.12.1996 по 09.02.1998. Крім того, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.03.2026 по справі № 556/3413/25 № провадження 2-о/556/3/2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135783781), яке набрало законної сили 10.04.2026, було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 без реєстрації у періоди з 27 серпня 1988 року по 31 серпня 1988 року, з 26 січня 1989 року по 08 лютого 1989 року, з 29 квітня 1989 року по 02 травня 1989 року, з 11 липня 1989 року по 31 серпня 1989 року, з 26 січня 1990 року по 08 лютого 1990 року, з 28 квітня 1990 року по 01 травня 1990 року; з 01 серпня 1990 року по 31 серпня 1990 року; з 26 січня 1991 року по 08 лютого 1991 року, з 08 березня 1991 року по 10 березня 1991 року, з 01 травня 1991 року по 05 травня 1991 року, з 01 серпня 1991 року по 31 серпня 1991 року, з 26 січня 1992 року по 08 лютого 1992 року, з 11 липня 1992 року по 31 серпня 1992 року в с. Костюхнівка Маневицького (Камінь – Каширського) району Волинської області, а також в період з 25 грудня 1996 року по 09 лютого 1998 року с. Стрільськ, Сарненського району Рівненської області.

Населені пункти с. Костюхнівка Камінь-Каширського (в минулому Маневицького) району Волинської області та с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області, в яких позивачка проживала з моменту аварії на ЧАЕС, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

01.04.2026 позивачка звернулася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом із заявою позивачкою подано документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зокрема посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 від 25.09.2015, довідку виконавчого комітету Маневицької селищної ради №157 від 20.02.2025, довідку Сарненської міської ради №13/10-190 від 11.08.2025, витяг з реєстру територіальної громади, рішення суду про встановлення факту проживання, трудову книжку та інші документи, що підтверджують страховий стаж і періоди проживання на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до принципу екстериторіальності зазначену заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 30.04.2026 №172050008675, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, підставою для відмови стало те, що станом на 01.01.1993 пенсійним органом було зараховано лише 2 роки 4 місяці 2 дні проживання та роботи позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення, що, на думку відповідача, є недостатнім для набуття права на зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Водночас у спірному рішенні пенсійним органом не було враховано окремі періоди проживання позивачки в с. Костюхнівка Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області, а саме: з 27.08.1988 по 31.08.1988, з 26.01.1989 по 08.02.1989, з 29.04.1989 по 02.05.1989, з 11.07.1989 по 31.08.1989, з 26.01.1990 по 08.02.1990, з 28.04.1990 по 01.05.1990, з 01.08.1990 по 31.08.1990, з 26.01.1991 по 08.02.1991, з 08.03.1991 по 10.03.1991, з 01.05.1991 по 05.05.1991, з 01.08.1991 по 31.08.1991, з 26.01.1992 по 08.02.1992 та з 11.07.1992 по 31.08.1992.

Крім того, відповідачем не зараховано до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період з 25.12.1996 по 09.02.1998 у с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області, який, як зазначає позивачка, підтверджується рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/3413/25.

Поряд із тим, у рішенні від 30.04.2026 №172050008675 відповідачем зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 37 років 1 день.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.04.2026 №172050008675, вважаючи його протиправним та таким, що прийняте без належного врахування всіх документально підтверджених періодів проживання на території радіоактивного забруднення, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.03.2003 (далі – Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі – Порядок №22-1).

Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду №33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” чітко передбачений Порядком №22-1.

З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Відповідно до статті 15 Закону Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження наявності у позивачки необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення до матеріалів справи подано належні та допустимі докази, які в їх сукупності підтверджують виконання вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо тривалості проживання на відповідній території станом на 01.01.1993.

Як встановлено судом, позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3.

Так, відповідно до довідки №157 від 20.02.2025, виданої виконавчим комітетом Маневицької селищної ради (старостинський округ сіл Костюхнівка, Стрільськ, Колодії) Волинської області, підтверджується, що ОСОБА_1 проживала у с. Костюхнівка Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, у періоди з 01.01.1986 по 27.08.1988 та з 03.10.1996 по 03.12.1996.

Крім того, довідкою №13/10-190 від 11.08.2025, виданою Сарненською міською радою (старостинський округ с. Стрільськ), підтверджується проживання позивачки у с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області у період з 25.12.1996 по 09.02.1998, що також є населеним пунктом, віднесеним до зони гарантованого добровільного відселення.

Поряд із тим, судом встановлено, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.03.2026 у справі №556/3413/25, яке набрало законної сили 10.04.2026, встановлено юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 без реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення, а саме в с.Костюхнівка Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області у періоди: з 27.08.1988 по 31.08.1988; з 26.01.1989 по 08.02.1989; з 29.04.1989 по 02.05.1989; з 11.07.1989 по 31.08.1989; з 26.01.1990 по 08.02.1990; з 28.04.1990 по 01.05.1990; з 01.08.1990 по 31.08.1990; з 26.01.1991 по 08.02.1991; з 08.03.1991 по 10.03.1991; з 01.05.1991 по 05.05.1991; з 01.08.1991 по 31.08.1991; з 26.01.1992 по 08.02.1992; з 11.07.1992 по 31.08.1992, а також у с.Стрільськ Сарненського району Рівненської області у період з 25.12.1996 по 09.02.1998.

Вказане судове рішення набрало законної сили, не скасоване та є обов`язковим до виконання усіма органами державної влади, у тому числі органами Пенсійного фонду України, а встановлені ним обставини підлягають врахуванню під час вирішення питання щодо реалізації позивачкою права на пенсійне забезпечення.

Суд звертає увагу, що саме рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області підтверджено безперервність проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення під час канікул та інших періодів перебування за місцем проживання, які не були враховані пенсійним органом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Так, судовим рішенням підтверджено проживання позивачки у таких періодах: з 27.08.1988 по 31.08.1988 — 5 днів; з 26.01.1989 по 08.02.1989 — 14 днів; з 29.04.1989 по 02.05.1989 — 4 дні; з 11.07.1989 по 31.08.1989 — 1 місяць 21 день; з 26.01.1990 по 08.02.1990 — 14 днів; з 28.04.1990 по 01.05.1990 — 4 дні; з 01.08.1990 по 31.08.1990 — 1 місяць; з 26.01.1991 по 08.02.1991 — 14 днів; з 08.03.1991 по 10.03.1991 — 3 дні; з 01.05.1991 по 05.05.1991 — 5 днів; з 01.08.1991 по 31.08.1991 — 1 місяць; з 26.01.1992 по 08.02.1992 — 14 днів; з 11.07.1992 по 31.08.1992 — 1 місяць 21 день.

Сукупна тривалість зазначених періодів, як правильно зазначає позивачка та що підтверджується матеріалами справи, становить вісім повних місяців проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Суд зауважує, що приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 319 ЦПК України визначено зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення. Так, за частиною першою цієї статті, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач визнав лише період проживання позивачки, підтверджений довідкою №157 від 20.02.2025, тривалістю 2 роки 4 місяці 2 дні станом на 01.01.1993, проте безпідставно не врахував встановлені судовим рішенням періоди фактичного проживання, хоча такі обставини були підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили ще до моменту прийняття рішення за заявою позивачки та було подане останньою до органу Пенсійного фонду.

За таких обставин, додавання до вже врахованого відповідачем періоду проживання тривалістю 2 роки 4 місяці 2 дні встановленого судовим рішенням додаткового періоду проживання тривалістю вісім повних місяців свідчить про те, що станом на 01.01.1993 позивачка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що після 01.01.1993 ОСОБА_1 продовжувала проживати у зоні гарантованого добровільного відселення.

Так, довідкою №13/10-190 від 11.08.2025 підтверджується її проживання у с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області з 25.12.1996 по 09.02.1998.

Аналогічний період постійного проживання з 25.12.1996 по 09.02.1998 встановлений рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.03.2026 у справі №556/3413/25. Як убачається з матеріалів справи, зазначений період також припадає на час перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що не спростовує факту її постійного проживання у відповідному населеному пункті.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів беззаперечно підтверджує, що загальний період проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення становить понад чотири роки, з яких станом на 01.01.1993 — не менше трьох років, що повністю відповідає вимогам статті 55 Закону №796-ХІІ та надає їй право на зменшення пенсійного віку.

Суд критично оцінює висновки відповідача про відсутність у позивачки необхідної тривалості проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки вони ґрунтуються на неповному дослідженні поданих документів, неврахуванні судового рішення, яке набрало законної сили, та неправильному визначенні тривалості підтверджених періодів проживання. Такий підхід свідчить про неповне з`ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про призначення пенсії, та є несумісним із вимогами законності, обґрунтованості й добросовісності діяльності суб`єкта владних повноважень.

З огляду на встановлені судом обставини, досліджені докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172050008675 від 30.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку прийнято без належного врахування усіх юридично значимих обставин справи, з неправильним застосуванням положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку із чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас судом встановлено, що позивачка має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, підтвердила необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, а також має достатній страховий стаж, який, відповідно до рішення відповідача, становить 37 років 1 день, тобто перевищує мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням положень статті 55 Закону №796-ХІІ.

З метою повного, ефективного та остаточного захисту порушеного права позивачки, недопущення повторного протиправного розгляду її заяви та забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне не лише скасувати оскаржуване рішення, а й зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку на шість років, починаючи з 22.01.2026, оскільки саме з цієї дати у позивачки виникло право на відповідний вид пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності вищенаведеного, позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172050008675 від 30.04.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного вік;, на шість років у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статую соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 22 січня 2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв,Миколаївська обл.,54008, ЄДРПОУ/РНОКПП 13844159)

Суддя Н.В. Друзенко