Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №460/1413/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року м. Рівне№460/1413/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 24.10.2024 по 31.10.2024 (8 днів) в загальному розмірі 8017,13 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що відповідач з 22.01.2024 проходив військову службу у позивача. 11.10.2024 зі скаргами на погане самопочуття відповідача госпіталізовано до КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка». 21.10.2024 після проведення лікування відповідач був виписаний з одужанням по основному захворюванню, однак 22.10.2024 відповідач перестав виходити на зв`язок та до медичного закладу не з`явився. У зв`язку з чим, позивачем проведено службове розслідування за фактом з`ясування причин та обставин надмірно виплаченого грошового забезпечення, за результатами якого підтверджено факт надмірно виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.10.2024 - 31.10.2024 (8 днів) в загальній сумі – 8017,13 грн. За цих підстав, наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 23.12.2025 № 7002-АГ відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 8017 грн. 13 коп. Вказує, що добровільно відповідач кошти не відшкодував, на момент подання позову до військової частини не повернувся, відтак позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів держави, з метою забезпечення принципів законності, цільового використання бюджетних коштів та недопущення їх безпідставного збагачення окремими особами. З наведених мотивів, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не надав, тому в силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позову.

04.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Поштове відправлення з копією зазначеної вище ухвали направлялось відповідачу на адресу місця проживання зареєстрованою у встановленому законом порядку та було вручене адресату, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення яке повернулося на адресу суду 18.03.2026.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.01.2024 № 84-ОС «Про особовий склад» сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.10.2024 № 1187-ОС «Про виплати особовому складу» було здійснено виплату грошового забезпечення (премії та надбавки за особливості проходження військової служби) за жовтень 2024 року військовослужбовцям НОМЕР_2 прикордонного загону.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.10.2024 № 2927-АГ «Про призначення службового розслідування», з метою з`ясування причин та обставин виявлення відсутності у медичному закладі молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено службове розслідування.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.10.2024 № 1236-ОС «Про особовий склад», сержанта ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 04.11.2024 № 1259-ОС «Про особовий склад», відповідача зараховано у розпорядження до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим.

Згідно із висновком службового розслідування за фактом виявлення відсутності в КНП «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» Харківської обласної ради інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 від 03.12.2024, за результатами службового розслідування факт нез`явлення 21.10.2024 до невролога ВМКЦ ПнР (в/ч НОМЕР_3 ), а також перебування без поважних причин поза межами розташування підрозділу ( АДРЕСА_1 ) інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю понад 10 діб, вчиненого в умовах воєнного стану, встановлено. Також вказано, що в діях сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України («Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану»).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.11.2025 № 6445-АГ «Про призначення службового розслідування», з метою з`ясування причин та обставин надмірно виплаченого грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 призначено службове розслідування.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.12.2025 № 6852-АГ «Про внесення змін до наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 25.11.2025 № 6445-АГ» пункт 2 викладено в новій редакції, згідно з якою «службове розслідування провести до 23.12.2025. Висновок службового розслідування надати на затвердження до 19.12.2025.».

Згідно із висновком службового розслідування за фактом виявлення відсутності в КНП «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» Харківської обласної ради інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 від 19.12.2025 № 28/1899/25-Вн, за результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що факт недобросовісного набуття надмірно виплаченого грошового забезпечення сержантом ОСОБА_2 за період з 24.10.2024 - 31.10.2024 на загальну суму 8017,13 грн, в ході проведення службового розслідування підтвердився. Підлягає поверненню надмірно виплачене грошове забезпечення сержанту ОСОБА_1 в загальній сумі 8017,13 грн, який в період з 24.10.2024 по 31.10.2024 не виконував обов`язків військової служби. Доручено відділу юридичного забезпечення, після отримання матеріалів службового розслідування, організувати претензійно-позовну роботу з метою відшкодування суми переплачених коштів на загальну суму 8017,13 грн.

У висновку службового розслідування від 19.12.2025 № 28/1899/25-Вн також мітиться інформація про те, що у зв`язку з наявністю в діях сержанта ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, 04.02.2025 ТУ ДБР, розташованим у м. Полтава, відкрите кримінальне провадження за № 62025170020001510.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.12.2025 № 7002-АГ «Про результати службового розслідування» затверджено висновок службового розслідування та наказано сержанта ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 8017,13 грн, відділу юридичного забезпечення, після отримання матеріалів службового розслідування, організувати претензійно-позовну роботу для стягнення з сержанта ОСОБА_1 суми збитків завданих державі в особі НОМЕР_2 прикордонного загону, що полягає у неправомірному отриманому грошовому забезпеченні за період з 24.10.2024 по 31.10.2024 (8 днів) на суму 8017 грн. 13 коп. Також доручено головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби): здійснити записи до «Книги обліку грошових стягнень і нарахувань НОМЕР_2 прикордонного загону» про збитки завдані державі в особі НОМЕР_2 прикордонного загону, що полягає у неправомірному отриманому грошовому забезпеченні за період з 24.10.2024 по 31.10.2024 (8 днів) на суму 8017 грн. 13 коп.

Згідно з довідкою № 271 про надмірно виплачене грошове забезпечення військовослужбовцю, відповідачу за період з 24.10.2024 по 31.10.2024 нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 8017,13 грн.

Листом від 08.01.2026 за № 10/502-26-Вих повідомлено відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі, у розмірі 8017,13 грн.

Вважаючи, що відповідач набув та зберіг вказані грошові кошти без достатньої правової підстави, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, а тому надмірно отримане грошове забезпечення підлягає поверненню позивачеві, останній звернувся до суду із цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII (далі Закон № 1934-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Статтею 15 Закону № 1934-XII визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з абзацом другим, третім статті 10 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України», прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, охорона та захист пунктів пропуску через державний кордон України, припинення у взаємодії з відповідними військовими частинами та підрозділами Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України.

Під час дії воєнного стану прикордонні загони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України.

До складу прикордонного загону можуть входити прикордонні комендатури, відділи прикордонної служби, прикордонні застави, контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю, відділення інспекторів прикордонної служби та інші підрозділи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.

Поряд з цим, частиною другою статті 24 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Згідно з абзацом 15 частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 704, виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України врегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 № 854/32306 (далі - Інструкція № 558).

Відповідно до пункту 2 Інструкції № 558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009), яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пунктів 48-1 48-3 Положення № 1115/2009, для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення начальника органу Держприкордонслужби, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання органом Держприкордонслужби письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.

З наведених норм слідує, що з дня самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби такому військовослужбовцю призупиняється виплата грошового забезпечення, про що видається відповідний наказ.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 11 розділу І Статуту внутрішньої служби, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю ввести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно з пунктом 16 розділу І Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до пункту 26 розділу І Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 27 розділу І Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» України від 03.10.2019 № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).

Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону № 160-ІХ, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX визначено, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Частиною першою статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 160-ІХ, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Пунктом 4 частини першої статті 6 Закону № 160-ІХ передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону № 160-ІХ, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника). Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону № 160-ІХ, відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення військової частини НОМЕР_1 до суду із позовом про відшкодування відповідачем заподіяної шкоди було отримання ним надмірно виплаченого грошового забезпечення за період самовільного залишення ним розташування військової частини у зв`язку з відсутністю у медичному закладі.

Зокрема, згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.10.2024 № 1236-ОС «Про особовий склад», сержанта ОСОБА_1 знято з всіх видів забезпечення з 24.10.2024.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 04.11.2024 № 1259-ОС «Про особовий склад», відповідача з 24.10.2024 зараховано у розпорядження за підпунктом 8 пункту 127 Положення № 1115/2009 (коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця – до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби).

За час самовільного залишення військової частини з 24.10.2024по 31.10.2024 відповідачу було виплачене грошове забезпечення у розмірі 8017,13 грн, що підтверджується довідкою про надмірно виплачене грошове забезпечення від 21.02.2025 № 09/16929/25-Вн.

Суд зазначає, що питання повернення надмірно виплачених коштів, у тому числі у вигляді заробітної плати, не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Так, загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Суд враховує, що висновками службового розслідування встановлений факт нез`явлення до лікаря та перебування без поважних причин поза межами розташування підрозділу (тобто, самовільне залишення військової частини), протягом якого позивачем за період 24.10.2024 по 31.10.2024 виплачувалось грошове забезпечення, попри те, що ОСОБА_1 у вказаний період не виконував покладених на нього обов`язків військової служби. Вказані факти відповідачем в ході судового розгляду не спростовувались.

08.01.2026 військова частина НОМЕР_1 направила відповідачу лист за № 10/502-26-Вих, яким повідомила про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди.

Натомість, доказів добровільного відшкодування відповідачем надмірно виплаченого грошового забезпечення в зазначеному розмірі матеріали справи не містять, як і не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку наказів про притягнення його до матеріальної відповідальності та визначення розміру завданої шкоди.

Таким чином, у зв`язку з невідшкодуванням відповідачем надмірно виплаченого грошового забезпечення, у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби в розмірі 8017,13 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недобросовісність дій відповідача, які проявились у отриманні грошового забезпечення під час самовільного залишення місця проходження служби, тому такі надмірно отримані грошові кошти підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено правомірність заявлених вимог, доказів сплати надмірно виплаченого грошового забезпечення відповідачем суду не надано, тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача надмірно виплаченого грошового забезпечення у сумі 8017,13 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно вимог частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки судом під час розгляду даної справи свідки не залучались, судова експертиза не проводилася, то підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов військової частини НОМЕР_4 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_4 ) надмірно виплачене грошове забезпечення за період 24.10.2024 по 31.10.2024 на загальну суму 8017,13 грн (вісім тисяч сімнадцять грн, 13 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14.07.2026.

Учасники справи:

позивач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК