Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №440/4856/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4856/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненаправлення за належністю особової справи, грошового атестата та інших документів ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити за належністю особову справу, грошовий атестат та інші документи ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 зарахувати період проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 з 11.11.2025 року до строку проходження військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за період з 12.11.2025 року по день фактичного проведення розрахунку;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове з урахуванням усіх видів грошового забезпечення за період з 12.11.2025 року по день фактичного проведення розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГ України № 106 від 01.05.2023 (по стройовій частині) був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГ України, призначений на посаду старшого кулеметника 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 16-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 6-го батальйону оперативного призначення та вважається таким, що приступив до виконання службових обов`язків. 26.10.2024 року Позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 НГ України. 06.11.2025 року Позивач звернувся до представника військової частини НОМЕР_3 (батальйон резерву) Збройних Сил України з наміром продовжити військову службу. З моменту фактичного початку проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Позивач виконує службові обов`язки, однак грошове забезпечення військовослужбовця йому не нараховується та не виплачується. Ймовірною причиною невиплати грошового забезпечення є непередача необхідних документів із військової частини НОМЕР_1 НГ України. до військової частини НОМЕР_2 для належного зарахування Позивача до списків особового складу та фінансового забезпечення. З метою з`ясування обставин та усунення порушень, до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 та НОМЕР_3 було направлено низку адвокатських запитів, однак відповіді на них не були надані або надані не в повному обсязі. Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12 травня 2026 через "Електронний суд" від відповідача Військова частина НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 27.11.2024 № 64 о/с відповідно до п. п. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовця Національної гвардії України солдата ОСОБА_1 було звільнено з посади та зараховано в розпорядження в зв`язку з відсутністю понад десять діб – до повернення військовослужбовця у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби), або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим, або до дня набрання законної сили вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 24.03.2025 № 16 о/с солдату ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини, відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та пунктів 144-1, 144-2, 144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України – призупинено проходження військової служби у зв`язку із самовільним залишенням військової частини з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань – 27.01.2025. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2025 № 80 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Таким чином, солдата ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, тобто з причин, що не пов`язані з переміщенням для подальшого проходження військової служби, більше ніж за рік (26.03.2025) до встановленого судовим рішенням обов`язку щодо його прийняття/поновлення на військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ЗС України (01.04.2026). З огляду на зазначене, на момент виключення підстав для направлення його документів до іншої військової частини не було. З цих підстав просив суд відмовити у задоволені позову.

12 травня 2026 через "Електронний суд" від відповідача Військова частина НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2026 року у справі №367/3703/26 (провадження №1-кп/367/831/2026) клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Грохольського О.О. було задоволено. Зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 27.01.2025 року за №62025100130000485, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Крім того, суд зобов`язав командира військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України після набрання ухвалою законної сили невідкладно прийняти (поновити) ОСОБА_1 на військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Також суд зобов`язав ОСОБА_1 не пізніше 72 годин з моменту оголошення ухвали прибути до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби, що Позивачем було виконано. На виконання вимог ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01.04.2026 командиром військової частини НОМЕР_2 було видано наказ від 17.04.2026 №140 (по стройовій частині), яким солдата ОСОБА_1 , поновлено на військовій службі на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області №367/3703/26, призначено на посаду оператора 4 розрахунку протитанкових ракетних комплексів 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_2 , ВОС-790058А, з 17 квітня 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, та вважати таким, що з 17 квітня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 5 у сумі 2820 гривень на місяць шпк «солдат». Підстава: наказ командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу (по особовому складу) від 07.04.2026 №35-РС, рапорт солдата ОСОБА_1 (вх. №1827/8456-в від 17.04.2026), ухвала Шевченківського районного суду міста Харкова №638/5163/26. Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, приходимо до висновку, що дії військової частини НОМЕР_2 відносно позивача є правомірними, а підстави щодо призначення, нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 12.11.2025 по 16.04.2026 відсутні.

28 травня 2026 через "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненаправлення за належністю особової справи, грошового атестата та інших документів ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 .

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити за належністю особову справу, грошовий атестат та інші документи ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 .

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 зарахувати період проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 з 11.11.2025 року до строку проходження військової служби.

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 11.11.2025 року по день фактичного проведення розрахунку.

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове з урахуванням усіх видів грошового забезпечення з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 11.11.2025 року по день фактичного проведення розрахунку.

- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НГУ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення після фактичного повернення до проходження військової служби та допуску до виконання службових обов`язків за період з 11.11.2025 року по день фактичного проведення розрахунку.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 11.11.2025 по день фактичного проведення повного розрахунку.

26 травня 2026 представником позивача надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідачів.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заяві по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГ України № 106 від 01.05.2023 (по стройовій частині) був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГ України, призначений на посаду старшого кулеметника 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 16-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 6-го батальйону оперативного призначення та вважається таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

26.10.2024 року Позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 НГ України.

06.11.2025 року Позивач звернувся до представника військової частини НОМЕР_3 (батальйон резерву) Збройних Сил України з наміром продовжити військову службу. З моменту фактичного початку проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Позивач виконує службові обов`язки, однак грошове забезпечення військовослужбовця йому не нараховується та не виплачується. Ймовірною причиною невиплати грошового забезпечення є непередача необхідних документів із військової частини НОМЕР_1 НГ України. до військової частини НОМЕР_2 для належного зарахування Позивача до списків особового складу та фінансового забезпечення.

З метою з`ясування обставин та усунення порушень, до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 та НОМЕР_3 було направлено низку адвокатських запитів, однак відповіді на них не були надані або надані не в повному обсязі

Позивач вважаючи, не погодившись з бездіяльністю відповідачів, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 року №1932-XII Про оборону України (далі - Закон №1932-XII), передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.05.2023 № 106 було зараховано до списків військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , який прибув із першого відділу (м. Глухів) ІНФОРМАЦІЯ_2 та призваний на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію”, 30 квітня 2023 року.

26.10.2024 солдат ОСОБА_1 не прибув на військову службу до пункту постійної дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ), на телефонні дзвінки не відповідав, про причини відсутності не повідомляв, розшукові заходи щодо встановлення його місцезнаходження результатів не дали.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 29.10.2024 № 325 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що не прибув на службу та місце перебування якого невідоме з 26 жовтня 2024 року.

За вказаним фактом було проведено службове розслідування, в результаті якого встановлено, що 26.10.2024 солдат ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з особистих мотивів та з метою ухилитись від військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 НГУ, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків, не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби. Враховуючи той факт, що в діях останнього вбачалися ознаки кримінального правопорушення, копію матеріалів службового розслідування по факту відсутності на службі без поважних причин було направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві для прийняття правового рішення.

Згідно до інформації, яка надійшла до військової частини НОМЕР_1 з ТУ ДБР у м. Києві за даним фактом 27.01.2025 було внесено відомості до ЄРДР за № 62025100130000485 з правовою кваліфікацією – ст. 407 ч. 5 КК України.

Стаття 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначає, що військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця (зокрема) додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Згідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Стаття 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачає, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (стаття 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального

призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно до статті 1 Закону України “Про Національну гвардію України” від 13.03.2014 № 876-VІІ Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройної агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Правові засади діяльності Національної гвардії України визначені ст. 4 Закону України № 876-VІІ.

Так, Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 4 Закону України № 876-VІІ).

Згідно з абз. 3 пункту 1 Постанови КМУ від 26 листопада 2014 р. № 671 «Положення про Міністерство оборони України» (далі – Положення № 671) Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Згідно пункту 10 Положення № 671 Міністр, зокрема, дає обов`язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони, Збройних сил та Держспецтрансслужби доручення.

Отже, посилання Позивача на Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 є необґрунтованим та його дія не розповсюджується на Національну гвардію України.

Таким чином, службове розслідування за фактом відсутності солдата ОСОБА_1 на службі без поважних причин проводилося на підставі наказу командира військової частини у відповідності до Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженим наказом МВС України від 21.04.2020 № 347, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2020 за № 473/34756 (далі – Порядок № 347).

Порядок № 347 визначає підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, права та обов`язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань (п. 1 Розділ І).

Службове розслідування – це комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством, та визначення ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено це правопорушення, а також з`ясування інших обставин, пов`язаних з таким порушенням (абз. 7 п. 7 Розділ І).

Службове розслідування проводиться в разі (зокрема) невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів. (абз. 1 п. 2 Розділ ІІ).

Пункт 5 Розділу ІІ Порядку № 347 визначає, що службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки;

осіб, з вини яких трапилася подія або правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення;

наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця;

конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення;

порушення норм законодавства або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;

форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого;

причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню;

чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків;

наявність шкоди (у разі виявлення факту заподіяння шкоди державі - у чому полягає така шкода, її розмір, причини виникнення, а також винні особи).

Якщо під час проведення службового розслідування буде встановлено, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир (начальник), який призначив службове розслідування, письмово повідомляє про це органу досудового розслідування (абз. 7 п. 7 Розділ І).

Як вже зазначалося, службове розслідування проводилося військовою частиною НОМЕР_1 за фактом відсутності солдата ОСОБА_1 на службі з 26.10.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, що із вказаної дати та по теперішній час солдат ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 не повертався, на зв`язок не виходив та про своє місце знаходження і причини відсутності не повідомляв. Проведені особовим складом військової частини НОМЕР_1 розшукові заходи – результатів не дали.

Згідно до п. 3 Розділу V Порядку № 347 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:

отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування;

брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, подавати документи та інші матеріали, які мають значення для проведення службового розслідування;

висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування;

відмовлятися давати будь-які показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

звертатися з письмовим рапортом щодо ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.

Небажання військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

В разі повернення солдата ОСОБА_1 до військової частини його було б залучено до службового розслідування у відповідності до Порядку № 347, запропоновано надати свої пояснення з можливістю надати докази поважності своєї відсутності, а також, на підставі його письмового рапорту, ознайомлено з висновком службового розслідування та матеріалами, зібраними в процесі його проведення.

Цього Позивачем зроблено не було, в зв`язку з чим є незрозумілим в який саме спосіб військова частина НОМЕР_1 мала його залучити, в чому полягає порушення щодо нібито не надання можливості реалізувати свої процесуальні права, а також в який спосіб його мали б ознайомити з висновком службового розслідування. Така пасивна процесуальна поведінка солдата ОСОБА_1 , який не міг не усвідомлювати наслідки своїх дій, може розцінюватись лише як небажання приймати

у ньому участь, що в свою чергу не може перешкоджати затвердженню висновку службового розслідування.

В матеріалах справи наявна копія ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01.04.2026 (справа № 367/3703/26), якою звільнено підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України за

вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та закрито кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР 27.01.2025 за № 62025100130000485.

Судове рішеннія яке ніким не оскаржувалося та набрало законної сили, в якому зазначено:

Підозрюваний ОСОБА_1 у засіданні після роз`яснення йому підозри, наслідків та підстав звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання прокурора підтримав у повному обсязі, та клопотав перед судом особисто, просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та у зв`язку з цим закрити кримінальне провадження. Пояснив, що він дійсно без дозволу командирів та без поважних причин 26.10.2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 НГ України, що дислокувалася в АДРЕСА_1 та до листопада 2025 року проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього. У подальшому, 06.11.2025 року звернувся до військової частини НОМЕР_2 ЗСУ з наміром продовжити військову службу. В березні 2026 року добровільно звернувся до правоохоронних органів та повідомив про намір продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 ЗС України. Свою провину визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся, висловив бажання та намір продовжити військову службу, обіцяв більше порушень не допускати.

З огляду на викладене, будь-які доводи Позивача щодо не проведення або неналежного проведення службового розслідування, та як наслідок недоведеності його вини – є вочевидь неспроможними.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України діяла виключно на підставі, у межах своїх повноважень та у cпociб, що визначений Конституцією та законами України, Указами Президента України, іншими нормативно-правовими актами, при цьому не порушивши ані прав, ані інтересів Позивача.

Організація обліку особового складу Національної гвардії України здійснюється в порядку Інструкції з організації обліку особового складу Національної гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2017 № 73 (далі – Інструкція № 73).

Ця Інструкція, розроблена відповідно до Законів України «Про Національну гвардію України», «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», визначає:

організацію і порядок обліку в мирний час та в особливий період осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів та працівників Національної гвардії України (далі - НГУ);

завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання, ведення, зберігання та розсилки;

обов`язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу;

порядок персонального обліку незворотніх втрат особового складу в особливий період;

порядок видання, обліку, зберігання, реєстрації і розсилки наказів по особовому складу.

Розділ ІІ Інструкції № 73 регулює облік особового складу в мирний час.

Згідно до пункту 7 глави 2 розділу ІІ Інструкції № 73 зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків, а також унесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних облікових даних особового складу, крім освіти, реєстрації (розірвання) шлюбу, народження дітей, здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.

Згідно до пункту 8 глави 2 розділу ІІ Інструкції № 73 зарахування до списків військової частини прибулих військовослужбовців проводиться наказом по стройовій частині в день прибуття особового складу до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

для військовослужбовців - іменні списки команд, накази по особовому складу, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

для працівників - особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням щодо прийняття їх на роботу.

До списків особового складу військової частини наказами не зараховуються особи, прикомандировані з інших військових частин.

Згідно до пункту 9 глави 2 розділу ІІ Інструкції № 73 виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: осіб, які самовільно залишили військові частини або місце служби, та тих, що не з`явилися в строк без поважних причин на службу при призначенні, переміщенні, з відрядження, відпустки, навчання або закладів охорони здоров`я тривалістю понад три доби, - тільки після з`ясування причин залишення ними (неповернення до) військової частини та порушення кримінальної справи, але не раніше ніж через три місяці після закінчення встановленого строку відрядження, відпустки, лікування, навчання або самовільного залишення військової частини. Протягом цього часу вони вважаються тимчасово відсутніми і обліковуються в штабі військової частини в книзі обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу в окремому розділі.

Військовослужбовці, які відсутні на службі (не прибули на службу) без поважних причин, знімаються з усіх видів забезпечення з дня відсутності на службі (неприбуття на службу) без поважних причин.

Підставою для виключення військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, зі списків особового складу наказами по стройовій частині є повідомлення уповноваженої службової особи відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV.

У разі затримання військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, вони поновлюються в списках тієї військової частини, яку залишили, а питання подальшого проходження ними військової служби вирішується командувачем Національної гвардії України.

Для військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військова служба для таких військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Облікові документи військовослужбовців, військову службу яких призупинено, зберігаються в кадровому органі військової частини.

Розділ ІІІ Інструкції № 73 регулює організацію та ведення обліку особового складу в особливий період.

Згідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції № 73 облік особового складу в особливий період ведеться в порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Згідно до пункту 3 глави 1 розділу ІІІ Інструкції № 73 особовий склад, який прибув по мобілізації, зараховується в день прибуття до списків особового складувійськової частини в порядку, установленому пунктами 7, 8 глави 2 розділу ІІ цієї Інструкції. Призначення (переміщення) офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу проводиться наказом по стройовій частині після закінчення відмобілізування командирами цих частин відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом незалежно від номенклатури посад для призначення на мирний час. Ці накази є підставою для визначення посадового становища офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, запису відомостей про них до облікових документів, виписки та видачі їм документів, що посвідчують особу.

Зазначені накази не дублюються наказами по особовому складу.

Під час дії воєнного стану в разі повернення (прибуття) до військової частини або місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує причини відсутності військовослужбовця, негайно інформує про це орган досудового розслідування, зараховує такого військовослужбовця до списків особового складу військової частини в розпорядження командира (начальника) військової частини, ставить на всі види забезпечення до закриття кримінального провадження або набрання рішенням суду законної сили.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 27.11.2024 № 64 о/с відповідно до п. п. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовця Національної гвардії України солдата ОСОБА_1 було звільнено з посади та зараховано в розпорядження в зв`язку з відсутністю понад десять діб – до повернення військовослужбовця у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби), або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим, або до дня набрання законної сили вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 24.03.2025 № 16 о/с солдату ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини, відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та пунктів 144-1, 144-2, 144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних

Силах України – призупинено проходження військової служби у зв`язку із самовільним залишенням військової частини з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань – 27.01.2025. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2025 № 80 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Таким чином, солдата ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, тобто з причин, що не пов`язані з переміщенням для подальшого проходження військової служби, більше ніж за рік (26.03.2025) до встановленого судовим рішенням обов`язку щодо його прийняття/поновлення на військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ЗС України (01.04.2026). З огляду на зазначене, на момент виключення підстав для направлення його документів до іншої військової частини не було.

Крім того, згідно до пункту 9 глави 1 розділу ІІІ Інструкції № 73 у підрозділах, військових частинах, які беруть участь у бойових діях, облік особового складу ведеться з урахуванням таких особливостей (зокрема): у кадрових органах військових частин, які беруть участь у бойових діях, особові справи не ведуться. При вибутті військової частини для участі в бойових діях особові справи передаються (пересилаються) за підпорядкованістю до кадрового органу територіального управління за наказом командувача Національної гвардії України.

Військова частина НОМЕР_1 , яка входить до складу Національної гвардії України, являється бойовим підрозділом, який виконує службово-бойовій завдання, пов`язані із захистом суверенітету та територіальної цілісності України.

Також варто звернути увагу, що по теперішній час до військової частини НОМЕР_1 з будь-якої іншої військової частини, де може проходити військову службу Позивач запитів про надсилання його документів – не надходило.

При цьому посилання Позивача на вимоги наказу Міністерства оборони України від 15.02.2022 № 280 Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України також є необґрунтованими, оскільки як вже зазначалося Національна гвардія України не входить до системи Міністерства оборони України.

Більш того, Позивач посилається на “абзац 3-5 пункту 2.14 вищевказаної Інструкції 737”, судячи з усього маючи на увазі Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737, яка не тільки не розповсюджується на Національну гвардію України, але й втратила свою чинність 16.10.2018.

З урахуванням наведеного у сукупності, підстави для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – відсутні.

На виконання вимог ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01.04.2026 командиром військової частини НОМЕР_2 було видано наказ від 17.04.2026 №140 (по стройовій частині), яким солдата ОСОБА_1 , поновлено на військовій службі на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області №367/3703/26, призначено на посаду оператора 4 розрахунку протитанкових ракетних комплексів 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_2 , ВОС-790058А, з 17 квітня 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, та вважати таким, що з 17 квітня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 5 у сумі 2820 гривень на місяць шпк «солдат». Підстава: наказ командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу (по особовому складу) від 07.04.2026 №35-РС, рапорт солдата ОСОБА_1 (вх. №1827/8456-в від 17.04.2026), ухвала Шевченківського районного суду міста Харкова №638/5163/26. Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, приходимо до висновку, що дії військової частини НОМЕР_2 відносно позивача є правомірними, а підстави щодо призначення, нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 12.11.2025 по 16.04.2026 відсутні

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт бездіяльності відповідачів відсутній, то відповідно вимоги задоволенню не підлягають.

Судових витрат, які підлягають розподілу на користь сторін не встановлено.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя Г.В. Костенко