Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №420/6937/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6937/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 12.03.2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 НОМЕР_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , відповідно до відомостей, які містяться у обліково-послужної картки (форма №6) №1055 від 03.09.99 року, на підставі рішення військово-лікарської комісії про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 09.07.2015 року за станом здоров`я за ст. 64-А, графа ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800.

Ухвалою від 17 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Під час розгляду справи, судом встановлено що до позовної заяви представником позивача долучено копію із копії документа обліково-послужної картки до військового квитка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та дана копія обліково-послужної картки містить записи, зокрема і в п. 19-20 нечитабельного змісту, що не узгоджується з принципами належності та достовірності доказів, визначеними КАС України. Також до суду не надано копію довідки ВЛК про не придатність позивача за станом здоров`я до військової служби.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної зави.

10 липня 2026 року до суду від представником позивача надійшла заява про виправлення недоліків до позовної заяви про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії (Вхід. № 78150/26) з додатками: копією обліково-послужної картки (форма 6) ОСОБА_1 та копією нотаріального свідоцтва з апостилем.

В обґрунтування позовних вимог в позивній заяві зазначено, що ОСОБА_1 , військово-лікарською комісією визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 09.07.2015 року за станом здоров`я за ст. 64-А, графа II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 р. N 402. При встановленні застосунку «Резерв+» було виявлено, що в графі категорія обліку зазначено «військовозобов`язаний», що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам. До ІНФОРМАЦІЯ_1 10.12.25 року була подана заява про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з додатками. Позивач просив відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості щодо виключення його, з військового обліку 12.01.2026 року до відповідача звернулась представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Мала А.М. з адвокатським запитом про надання інформації про те, що чи були прийняті ІНФОРМАЦІЯ_3 дії щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 на підставі його заяви, яка була зареєстрована 10.12.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідач не відповів ні на заяву ОСОБА_1 , а ні на адвокатський запит та ні яких відомостей до Реєстру не вніс. Бездіяльність відповідача, порушує права позивача, оскільки він був визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку 09.07.2015 року за станом здоров`я за ст. 64-А, графа II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402, а відповідач не розглянув заяву позивача від 10.12.25 року, та не вніс відповідні зміни до Реєстру.

23 березня 2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 до суду надійшов відзив на позовну заяву (Вхід №ЕС/31556/26) де зазначено, що позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», позивач ОСОБА_1 , ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . За наявною інформацією з Єдиного державного реєстру призовників,

військовозобов`язаних та резервістів Позивач перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку на підставі ст. 22 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щодо аргументів представника позивача про те, що відомості про непридатність ОСОБА_1 містяться в обліково-послужній картці (форма №6) від 03.09.1999 року №1055, представником відповідача у відзиві зазначено, що у разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним. Станом на момент розгляду звернення позивача у Реєстрі «Оберіг» відсутні відомості щодо проходження військово-лікарської комісії та прийняття рішення про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що унеможливлює внесення відповідних змін без підтвердження таких даних. Подані позивачем документи не мають статусу офіційно підтверджених відомостей у розумінні законодавства, оскільки не пройшли належної перевірки та не підтверджені через інформаційну взаємодію державних органів, а їх копії, посвідчені іноземним нотаріусом, відповідно до вимог Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягають легалізації або апостилюванню, що позивачем не доведено. Позивач не забезпечив явку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим фактично унеможливив перевірку його облікових даних. Посилання позивача на порушення строку внесення змін є безпідставним, оскільки відповідно до Порядку № 559 та Порядку № 94 такий строк застосовується лише у випадку подання повного пакета належним чином оформлених документів, що не потребують додаткової перевірки, тоді як у даному випадку існувала об`єктивна необхідність перевірки відомостей, відсутніх у Реєстрі. Адвокатський запит, направлений представником позивача, не є заявою особи у розумінні Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1951-VIII, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 1487 та Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», оскільки його правова природа визначена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і полягає виключно у витребуванні інформації, а не ініціюванні адміністративної процедури внесення змін до державного реєстру. Таким чином, сам по собі адвокатський запит не породжує у відповідача обов`язку вносити зміни до Реєстру та не може розглядатися як належна підстава для вчинення відповідних реєстраційних дій. Подана позивачем заява направлена поштовою кореспонденцією не може вважатися належною та достатньою підставою для внесення змін, оскільки відповідно до пункту 4 Порядку оформлення та видачі військово-облікового документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 559, а також вимог Порядку № 1487 передбачено необхідність особистого звернення, що забезпечує достовірне встановлення особи та перевірку оригіналів документів.

02 квітня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (Вхід. №36048/26), де зазначено, що відзив відповідача на позовну заяву про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованим. Обліково-послужна картка на сержантів та солдат є додатком №10 до Інструкції з організації обліку складу Збройних сил України (пункт 2.1. розділу II), затвердженою Наказом Міністерства оборони України №333 від 26.05.2014 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 12.06.2014 року за №611/25388. Обліково-послужна картка, яка була відповідачем видана ОСОБА_1 відповідає вимогам Обліково-послужної картка на сержантів та солдат, додаток №10 до Інструкції з організації обліку складу Збройних сил України (пункт 2.1. розділу II), затвердженою Наказом Міністерства оборони України №333 від 26.05.2014 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 12.06.2014 року за №611/25388. Обліково-послужна картка була видана відповідачем 03.09.1999 року та отримана позивачем до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа надалі (Постанова). При таких обставинах оскільки позивач отримав зазначений документ до набрання чинності, а тому відсутні підстави для надання ним іншого військово-облікового документа. Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», на відповідача був покладений обов`язок вести персонально-якісний облік призовників та військовозобов`язаних, але на момент створення Реєстру «Оберіг» позивач був знятий з військового обліку, а тому внесення відомостей про нього, як про військовозобов`язаного є незаконним та безпідставним. Заяву позивача від 10 грудня 2025 року відповідач у встановлений законом строк не розглянув та поставлене позивачем питання не вирішено. Дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо невнесення змін, згідно заяви зареєстрованої 10.12.2025 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку змусили позивача звернутися до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав та обов`язків.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 15.07.2015 року, що підтверджено паспортом громадянина України від 11.11.1997 року (а.с. 14-15).

Згідно картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , що підтверджено карткою від 15.03.2005 року (а.с. 3).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно даних у обліково-послужній картці, виданій ІНФОРМАЦІЯ_8 03.09.1999 року, взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_9 03.09.1999 року. В п. 12 Обліково-послужної картки позивача зазначено: «Рішенням призовної комісії: придатний до нестройової служби, передан в запас в/о ст. ІІ кат.»; в армії не служив(п.16). Також в п. 16 Обліково-послужної картки наявний штамп проставлений 22.10.2004 року з відміткою, що: «Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено здатним у військовий час за ст. 68А наказу МОУ № 2/94». Військове звання: рядовий (п.19). В п. 20 «Урядові нагородження, нагородження нагрудними знаками» обліково-послужної картки проставлений штамп «Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з в/обліку ст. 61а наказу 402/08 09.07.15» запис засвідчено підписом та печаткою . В п. 23 картки проставлено штамп від 09.04.1999, що: «Лікарською комісією Київського РВК визнаний непридатним в мирний час, придатним до нестройової в воєнний час по ст. 68А гр. ІІ наказу МОУ № 2, 94 р.». Перекомісія 9.04.2004 р. (а.с. 8-9).

Згідно військово-облікового документу «Резерв+» від 06.10.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 є військовозобов`язаним, на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 , звання: рядовий; ВОС 956647, номер в реєстрі Оберіг 200220230640383800030; Будівельних робіт, робітник підсобний; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; дата уточнення даних 16.09.2025. Також наявний запис «Порушення правил військового обліку», причина розшуку: не прибули за повісткою до ТЦК та СП, дата початку розшуку: 12.05.2025 (а.с. 5-6).

10 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 отримана заява ОСОБА_1 від 22.10.2025 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів

актуальні відомості щодо виключення ОСОБА_1 , з військового обліку (а.с. 11). В додатку до заяви позивачем надано: нотаріально посвідчену копію обліково-послужної картки, нотаріально посвідчену копію паспорту ОСОБА_1 та електронний військово-обліковий документ.

12.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 отримано адвокатський запит адвоката Мала А.М. про надання інформації щодо прийняття ІНФОРМАЦІЯ_3 дій щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 на підставі його заяви, яка була зареєстрована 10.12.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).

Позивач вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , та 12.03.2026 року представник позивача звернулася до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

Згідно ч.1 ст. 2 Закон № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1).

Відповідно до ч.5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ (в редакції 1999 року дата взяття на військовий облік позивача) щодо загального військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі.

В ч.1 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ (в редакції 1999 року) зазначено, що усі військовозобов`язані та призовники підлягають військовому обліку.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону № 2232-ХІІ (в редакції 1999 року), громадяни, звільнені з військової служби, а також звільнені від призову на строкову військову службу (крім виключених з військового обліку), зараховуються в запас.

Приписами ч. 5 ст. 16 Закону № 2232-ХІІ (в редакції 1999 року) визначено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, моральних і професійних якостей, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім`ї районна (міська) призовна комісія виносить і оголошує призовникові рішення: про придатність до військової служби і призов на військову службу з призначенням до виду (роду військ) Збройних Сил України чи інших військових формувань, а також визначає строк відправлення його на службу до Збройних Сил України чи інших військових формувань; про тимчасову непридатність до військової служби і надання відстрочки за станом здоров`я; про надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 цього Закону; про непридатність за станом здоров`я до військової служби в мирний час, обмежену здатність до військової служби у воєнний час і зарахування в запас; про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; про зняття з військового обліку призовників, які втратили громадянство України. Рішення призовної комісії може бути оскаржене до призовної комісії вищого рівня або до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 5 Закону № 2232-ХІІ (в редакції 1999 року) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку (п. «а»).

У обліково-послужній картці до військового квитка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено в п. 23, що лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_12 визнаний непридатним в мирний час, придатним до нестройової в воєнний час по ст. 68А гр. ІІ наказу МОУ № 2, 94 р.».

Отже враховуючи приписи ст. 1 ст. 16 Закону № 2232-ХІІ (в редакції 1999 року) та запис щодо військового обліку в п. 23 обліково-послужній картці ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що з 1999 року позивач був непридатним за станом здоров`я до військової служби в мирний час, обмежено здатним до військової служби у воєнний час і зарахований в запас, відповідно був військовозобов`язаним, який перебував у запасі.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ (в редакції 1999 року) виконання військового обов`язку в запасі у мирний час полягає у дотриманні порядку і правил військового обліку, проходженні зборів, збереженні та вдосконаленні військовозобов`язаними знань, навичок і умінь, необхідних для виконання ними обов`язків військової служби у воєнний час відповідно до військово-облікових чи цивільних спеціальностей.

В подальшому 22.10.2004 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 позивач визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено здатним у військовий час за ст. 68А наказу МОУ № 2/94, про, що наявний штамп в п.16 обліково-послужної картки ОСОБА_1 .

Приписами ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції 2004 року) визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього. Так в п. «а» ч. 5 зазначеної статті вказано, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

З вище зазначених приписів Закону № 2232-ХІІ (в редакції 1999 та 2004 року - дати проходження позивачем ВЛК) вбачається, що у разі визнання громадянина військово-лікарською комісією непридатним за станом здоров`я до військової служби в мирний час, обмежену здатність у воєнний час, такий громадянин є військовозобов`язаним та зараховується в запас.

В позовній заяві зазначається, що бездіяльність відповідача, порушує права позивача, оскільки він був визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку 09.07.2015 року за станом здоров`я за ст. 64-А, графа II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, а відповідач не розглянув заяву позивача від 10.12.25 року, та не вніс відповідні зміни до Реєстру.

Судом досліджено обліково-послужну картку ОСОБА_1 . Зі штампу проставленого у п. 20 обліково-послужної картки ОСОБА_1 , що надана до суду представником позивача вбачається, що 09 липня 2015 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 61а наказу 402/08 (запис засвідчено підписом підполковника ОСОБА_2 та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_12 ).

Заявлені представником позивача позовні вимоги з посиланням на непридатність до військової служби позивача з виключенням з військового обліку 09.07.2015 року за станом здоров`я за ст. 64-А, графа II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402 не узгоджуються з записами викладеними в п. 20 обліково-послужної картки ОСОБА_1 де зазначено, що 09 липня 2015 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 61 а наказу 402/08

Судом в ухвалі від 26 червня 2026 року про залишено позовної заяви без руху було зазначено про не надання позивачем копії довідки ВЛК про не придатність ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби. Однак до суду позивачем не надано довідку ВЛК про не придатність ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби.

З досліджених матеріалів справи не вбачається, що військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку 09.07.2015 року за станом здоров`я за ст. 64-А, графа II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402

Військовий облік військовозобов`язаних і призовників в 1999 році (дата формування обліково-послужної картки ОСОБА_1 ) був врегульований Положенням про військовий облік військовозобов`язаних і призовників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 377 від 9 червня 1994 р. (втратив чинність 19.12.2016 року) (далі Положення № 377).

Відповідно до п. 3 Положення № 377, військовий облік військовозобов`язаних і призовників проводиться згідно із Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» і цим Положенням за місцем їх проживання (перебування).

Згідно з Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 року N 377 «Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників», наказом Міністра оборони України від 27.06.95 року N 166 затверджено Інструкцію з військового обліку військовозобов`язаних і призовників в органах місцевого самоврядування (чинна до 25.03.2011 року) (далі Інструкція № 166).

В п. 10 Інструкції № 166 зазначено, що військовий облік всіх військовозобов`язаних і призовників ведеться за місцем їх проживання і здійснюється у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 року за N 377

Згідно п. 16 Інструкції № 166, основними військово-обліковими документами, на підставі яких ведеться персональний облік військовозобов`язаних і призовників, є такі: для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення (видається замість військового квитка); для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці.

В розділі 4 Інструкції № 166 зазначено і порядок виключення з військового обліку військовозобов`язаних і призовників.

Виключенню з військового обліку підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями не придатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Приписами п.п. 2.11.2 п.2.11 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 N 402 (далі Положення № 402 в редакції чинній станом на 09.07.2015 року) визначено, що ВЛК ТЦК підпорядковується ВЛК регіону. ВЛК ТЦК має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Відповідно до глави 3 розділу II Положення № 402, військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів (п.3.2). Особи, визнані непридатними до військової служби, можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання у разі, коли в результаті обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах раніше встановлений діагноз переглянутий (п.3.3).

В главі 20 розділу II Положення № 402 зазначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням (п.20.1). При медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: б) "Непридатний": до військової служби з виключенням з військового обліку (п.20.3).

Згідно Правил заповнення облікових карток на військовозобов`язаних (Додаток N 10 до Інструкції № 166), в облікову картку до військового квитка вносяться записи, зокрема і: відомості про медичні огляди; відмітки про прийняття та зняття і виключення з військового обліку.

До суду в додаток до позовної заяви надано як військово-обліковий документ позивача, обліково-послужну картку до військового квитка форми № 6, де в п. 20 проставлений штамп: «Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний непридатним до військової служби з виключен. з в/обліку ст. 61а наказу 402/08». Запис здійснений 09.07.15 та засвідчено підписом підполковника ОСОБА_2 та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Отже в обліково-послужній картці ОСОБА_1 наявний запис про постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 , при цьому у даній обліково-послужній картці наявна відмітка про взяття на військовий облік позивача в ІНФОРМАЦІЯ_9 3.09.1999 року та відсутні відмітки про виключення з військового обліку позивача.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил, а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначений в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок № 1487).

Відповідно до п. 22 Порядку № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

В п. 79 Порядку №1487 зазначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Приписами ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 3) визнані непридатними до військової служби;... У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

До суду не надано військово-обліковий документ позивача з внесеними даними про виключення його із військового обліку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулювання відносин у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць визначено в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).

Змістом ст. 5 Закону № 1951-VIII визначено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. (ч.8). Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.9).

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В ст. 7 Закону № 1951-VIII визначено які дані відносяться до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Так до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать зокрема і: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (п.17-1 ч.1).

В ст. 8 Закону № 1951-VIII зазначено, що до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Відповідно до положень ст. 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. (п.2 ч.1). Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру (ч.2).

В Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» зазначено, що ведення реєстру визначає, зокрема, як внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами (п.2 ч.1 ст.14).

У відповідності до ч 3 ст. 13 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. … Реєстр отримує дані, зазначені у пункті 17-1 частини першої статті 7 цього Закону, шляхом електронної інформаційної взаємодії з електронною системою охорони здоров`я з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою від 22.10.2025 року про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (а.с. 11). В заяві позивач просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Вказана заява зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_13 10.12.2025 року. проте доказів розгляду відповідачем та надання відповіді на вказану заяву до суду не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Пунктом 1 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

В п. 9 Положення №154 зазначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Отже ІНФОРМАЦІЯ_7 , як орган військового управління, який веде військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відповідно до ст. 9 Закону № 1951-VIII, повинен розглядати заяви щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, повинен розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 22.10.2025 року .

З досліджених матеріалів справи вбачається, що відповідачем заява ОСОБА_1 від 22.10.2025 року не розглянута та відповіді позивачу по суті поставлених у заяві питань не надано.

За встановлених у справі обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження розгляду відповідачем заяви позивача від 22.10.2025 року по суті поставленого питання та прийняття будь-якого рішення за наслідками такого розгляду, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності яка полягає у нездійснені розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 22.10.2025 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Приписами ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26.03.2013 дійшов до висновку про те, що відповідно до ч. 1 ст. 2, п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Судом встановлено, що за приписами наведеного вище чинного законодавства уповноваженою особою на надання відповідної інформації чи внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, разом з цим, у даній справі відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було реалізовано дискреційні повноваження щодо розгляду поданої позивачем звернення від 22.10.2025, остання не розглянута по суті поставлених питань.

З огляду на те, що оцінка наявності чи відсутності підстав для виключення позивача з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 09.07.2015 року за станом здоров`я за ст. 64-А, графа ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402, відповідачем не надавалася, суд не може підміняти вказаний орган військового управління та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу, а відтак, позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , відповідно до відомостей, які містяться у обліково-послужної картки (форма №6) №1055 від 03.09.99 року, на підставі рішення військово-лікарської комісії про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 09.07.2015 року за станом здоров`я за ст. 64-А, графа ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, враховуючи, що під час розгляду справи по суті підтвердилось допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви позивача від 22.10.2025, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2025 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду заяви.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст. 246 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Згідно квитанції про сплату №2261-6516-2112-0578 від 11.03.2026 за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправної бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 яка полягає у нездійснені розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 22.10.2025 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2025 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду заяви

В іншій частинні позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

Суддя O.A. Вовченко