Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №420/5870/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5870/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» з позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2026/000013/1 від 17.02.2026 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2026/000048 від 17.02.2026 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.

З відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки в поданих ним до митного оформлення документах містилися розбіжності, зокрема, документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між ПП «АЛЬФА ЛЮКС» та компанією «ENERGY EG CO» укладений контракт №31/1 від 31.01.2024 року, за яким компанія «ENERGY EG CO» зобов`язується передати у власність покупця, а покупець погоджується прийняти та оплатити товар: сіль. Ціна на товар визначається в попередньому рахунку. Остаточна вартість партії товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. У вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування. Товар поставляється окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB (конкретні умови поставки вказуються в інвойсах або інших документах). Всі податки та мита на відправку товару в країні походження сплачуються продавцем.

За цим контрактом позивач придбав у продавця товар вартістю 157550 доларів США.

Позивачем, з митою митного оформлення придбаного товару, 16.02.2026 року подано до Одеської митниці митну декларацію №26UA500090002463U2, в якій зазначено товар: сіль для посипання доріг навалом 1500 тонн. Торговельна марка: не має даних. Країна виробництва: Єгипет. Виробник: «ENERGY EG CO». Позивач визначив митну вартість товару за першим (основним) методом - за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією №26UA500090002463U2 декларантом надано наступні документи: контракт №31/1 від 31.01.2024 року; рахунок-проформу №INV-2025-2512 від 25.12.2025 року; Інвойс №231 від 07.02.2026 року та інші документи, зазначені в декларації, оскаржуваному рішенні, тощо.

Однак, Одеською митницею 17.02.2026 року складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2026/000048 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2026/000013/1. Митна вартість визначена митним органом за резервним – шостим методом.

Відповідно до положень ст. 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; тощо.

Відповідно до ст. 54, 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд вважає дії митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом - за ціною договору, неправомірними, рішення про коригування відповідачем митної вартості товару, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), проформа інвойс, в яких визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №26UA500090002463U2 Одеською митницею встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) Згідно п. 3.6 Контракту умовами оплати є 100 відсоткова попередня оплата за товар, а у наданому інвойсі від 07.02.2026 року №231 зазначений один термін та умови оплати відповідно по сумам: 31500 доларів США, оплата з якої до митного оформлення не надана на суму 31500 доларів США, чим порушено дотримання умов оплати за товар згідно Контракту та інвойсу. Отже, з огляду на п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар; 2) Згідно п. 6.3.6 Контракту передбачено наявність експортної митної декларації, яка до митного оформлення не надана; 3) У поданому коносаменті від 07.02.2026 року №1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки. Таким чином виникли підстави вважати, що в наданих документах зазначені помилкові або недостовірні відомості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення; 4) Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 року №2473- VIII «Про валюту і валютні операції», «Положення про здійснення операцій із валютними цінностями», затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені «Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженим постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року №216. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті (SWIFT) від: 26.12.2025 року, 26.01.2026 року, 04.02.2026 року №Б/Н, які не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підписів (власноручних)/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації та інформації про місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача. Отже, з огляду на п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар; 5) Поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB EL ARISH PORT. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судно. Також слід відмітити, що з огляду на маршрут транспортування товару (EL ARISH PORT EGYPT – CHORNOMORSK PORT, UKRAINE) при умовах поставки FOB EL ARISH PORT, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту EL ARISH PORT. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включені у графу 21 декларації митної вартості та відсутні у поданих документах.

Щодо тверджень митного органі в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що за контрактом та інвойсом передбачені різні умови оплати за товар, слід зазначити, що відповідно до умов контракту №31/1 від 31.01.2024 року (п. 3.6) сторони погодили наступні умови оплати: 100% попередня оплата товару після отримання покупцем попереднього рахунку від продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі.

При цьому, умови оплати в попередньому інвойсі відрізнились від договірних та остаточні умови оплати сторони узгодили у рахунку-фактурі №231 від 07.02.2026 року: - 31500 доларів США після отримання товару на складі покупця, але не пізніше ніж через 30 днів після відвантаження в порту завантаження.

Позивач зазначає, що митне оформлення товарів відбулося після коригування митної вартості товарів та на момент звернення до суду позивач здійснював розвантаження товару в порту Чорноморськ. Через незалежні від позивача причини (складні погодні умови, військова агресія рф) розвантаження здійснювалось з затримками, з огляду на дотримання безпекової ситуації на території порту Чорноморськ, а тому позивач ще не отримав товар у повному обсязі на складі та не порушив строків оплати, вказаних у проформі-фактурі та в майбутньому здійснить оплату у встановлений термін.

Норми законодавства не ставлять в залежність митну вартість товару від факту оплати товару. Умови оплати та їх виконання стосуються лише господарських взаємовідносин між сторонами контракту. Позивач надав відповідачу всі документи, що передбачені нормами Митного кодексу України. Відсутність платіжної інструкції під час митного оформлення товарів ніяк не повинно мати вплив для визначення митної вартості товару. Відтак, позивачем дотримано погоджені сторонами умови оплати і підтверджено виконання п. 3.6 Контракту.

Умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо не надання декларантом копія митної декларації країни відправлення слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відтак відсутність цього документу не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості. Митна декларація країни відправлення за своєю правовою природою є допоміжним інформаційним документом, який не підтверджує ані ціну товару, ані факт її сплати чи зобов`язання щодо сплати, а тому не визначає та не формує митну вартість.

Щодо тверджень митного органі в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що у поданому коносаменті від 07.02.2026 року №1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party», проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, слід зазначити, що організацією перевезення товару здійснював фрахтувальник та він укладав Charter-Party, сплачував за фрахт та виконував всі інші процедури, пов`язані з забезпеченням доставки товару позивачу. До митного оформлення позивачем, поряд із іншими документами, які стосуються транспортування та містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів надано договір фрахтування №130126 від 13.01.2026 року, інвойс на оплату послуг фрахтування №010/02 від 13.02.2026 року, платіжну інструкцію про оплату фрахту №566 від 19.02.2026 ркоу, що підтверджується поданою до митного оформлення митною декларацією. Отже, позивач подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження витрат на транспортування. Зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та їх дані піддаються обчисленню. Надання договору фрахтування (Charter-Party) покупцю для митного оформлення не є необхідним. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті (SWIFT) від: 26.12.2025 року, 26.01.2026 року, 04.02.2026 року не містять обов`язкових реквізитів, слід зазначити, що з пояснень позивача ці платіжні інструкції взагалі відносяться до іншого рахунку-фактури №232 від 07.02.2026 року та іншого виду товару, який розмитнений за митними деклараціями №26UA500090002558U0 та №26UA500090002562U0 від 18.02.2026 року.

Крім того, як зазначено вище, норми законодавства не ставлять в залежність митну вартість товару від факту його оплати.

Щодо тверджень митного органі в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що декларантом не підтверджені витрати на навантаження товару на борт судна продавцем, суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За умовами поставки FOB поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем. Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару. Покупець зобов`язаний сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Оскільки витрати на навантаження несе продавець товару, вони включені до ціни товару, декларант не мав надавати документи на підтвердження цих витрат.

Враховуючи зазначені обставини у Одеської митниці не було підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також причин для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів за ціною контракту.

Оскільки основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, в відзиві на позов відповідачем не спростовані доводи позивача.

Посилання відповідача на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України митна справа здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (вул. Французький бульвар, буд. 22, корп. 2, прим. 3, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 37351098) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2026/000013/1 від 17.02.2026 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2026/000048 від 17.02.2026 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2026/000013/1 від 17.02.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2026/000048 від 17.02.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (вул. Французький бульвар, буд. 22, корп. 2, прим. 3, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 37351098 сплачений судовий збір у розмірі 23621,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Суддя Леонід СВИДА