Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №380/2690/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 рокусправа № 380/2690/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якій просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби по сімейним обставинам, зобов?язавши посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби, провівши з ним усі необхідні розрахунки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Повідомляє, що неодноразово звертався до відповідача з відповідними рапортами щодо звільнення з військової служби через неправомірну мобілізацію, яка перешкодила йому у здійсненні догляду за своїм вітчимом - батьком, у якого окрім позивача немає більше рідних та який є особою з інвалідністю І групи ф потребує постійного стороннього догляду.

Однак, відповідачем в усній формі було повідомлено, що у позивача немає підстав для звільнення з військової служби за такими причинами, які вказані у рапорті, оскільки вітчим не відноситься до кола рідних, що, на думку позивача, повністю суперечить наданим разом з рапортом підтверджуючим документам.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований зокрема тим, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку рапорт про звільнення з військової служби взагалі не подавав. Повідомляє, що матеріали справи не містять доказів: реєстрації рапорту у стройовій частині, присвоєння йому вхідного номера, подання безпосередньому командиру дотримання порядку службового підпорядкування тощо. Таким чином, відсутній сам предмет оскарження — рішення про відмову або задоволення у звільненні у встановленій законом процедурі не приймалося у зв`язку з відсутністю самого рапорту на звільнення.

Також звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не долучено належних документів, які підтверджують його право на звільнення з військової служби.

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в задоволенні позову.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій звертає увагу, що позивач багаторазово звертався до своїх командирів різних рангів в межах не менше 4 разів, завдяки яким рапорти багаторазово перероблялися, підписувалися, доповнювалися, змінювалися, але жодного разу належно не були розглянуті і позивачу не було надано жодної письмової відповіді, окрім усних відмовок, користуючись при цьому його службовою залежністю та юридичною неосвіченістю.

Звертає увагу, що на копії рапорта ОСОБА_2 від січня 2026 року проставлений підпис командира 9 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону в.ч. НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 та командира НОМЕР_4 механізованого батальйону в.ч. НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 , на копії друкованого рапорта ОСОБА_1 за 2025 рік стоїть підпис командира 9 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону в.ч. НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 03.11.2025, які клопотали по суті рапорту солдата ОСОБА_6 .

Однак, незважаючи на це, командуванням Військової частини НОМЕР_1 такі належним чином не зареєстровано і не розглянуто, а всі рапорти поверталися.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується.

В матеріалах справи містяться скан-копії рапортів ОСОБА_1 , адресовані командиру 9 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , у яких позивач просив звільнити його з військової служби, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за вітчимом, який є особою з інвалідністю І групи та за відсутності інших осіб, які можуть такий догляд здійснювати.

Зокрема, в копії рапорту за листопад 2025 року міститься підпис старшого лейтенанта ОСОБА_5 , який підписаний як командир 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

В копії рапорту за січень 2026 року також міститься підпис старшого лейтенанта ОСОБА_5 , який підписаний як командир 9 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 та, крім цього, міститься підпис підполковника ОСОБА_7 , який підписаний як командир 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .

На інших примірниках рапорту підписи уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 відсутні, при цьому, як стверджує позивач, усі подані рапорти були повернуті йому без розгляду та надано усну відмову у звільненні з військової служби, у зв`язку з тим, що вітчим не є рідним батьком.

Не погоджуючись з діями посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно з п. 3 Указу встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». У зв`язку з веденням воєнного стану також прийнято рішення щодо проведення загальної мобілізації в Україні.

Отже, у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на момент винесення даного рішення.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

У частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України №2232-ХІІ).

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі -Положення № 1153/2008).

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі – Інструкція №170).

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008.

За змістом пункту 225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 12.11 Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у Додатку 19 до Інструкції.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, ерелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються:

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби у період військового стану.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі – Порядок №531).

Згідно з п. 2 Розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, – до наступного прямого командира (начальника).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Згідно з п.п. 1-4 Розділу ІІІ Порядку №531

У паперовому рапорті військовослужбовець вказує:

найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт;

заголовок «Рапорт»;

суть порушеного питання;

перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби);

найменування займаної посади;

військове звання, власне ім`я та прізвище;

дату;

особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.

При цьому, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.

Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (пункт 3.11.6. Інструкції).

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24 вказував на те, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.

Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов`язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.

Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.

Так, з матеріалів справи судом вище встановлено, що позивач звертався до командира 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 з рапортами, у яких просив звільнити його з військової служби, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за вітчимом, який є особою з інвалідністю І групи та за відсутності інших осіб, які можуть такий догляд здійснювати.

Зокрема матеріалами справи підтверджується звернення позивача з відповідними рапортами у листопаді 2025 року та січні 2026 року, адже на рапорті від листопада 2025 року наявна відмітка (підпис) командира 9 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 про власне клопотання перед командиром 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 з відповідного питання.

На рапорті від січня 2026 року також наявна відмітка (підпис) командира 9 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 про власне клопотання перед командиром 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 з питання звільнення позивача та, крім цього, наявна відмітка (підпис) вже командира НОМЕР_4 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 про власне клопотання перед командиром Військової частини НОМЕР_1 по суті рапорту.

Таким чином, встановленими вище обставинами спростовуються доводи представника відповідача про те, що позивач рапорту на звільнення з військової служби не подавав та до безпосереднього командира не звертався.

Попри вказане, відповідач відповідних рапортів у встановлений строк не розглянув та не прийняв жодних рішень, ані про звільнення позивача з військової служби, ані обґрунтованої відмови у такому звільненні, що ним і не заперечується.

Суд зазначає, що факт отримання рапорта позивача не звільняє відповідача, як суб`єкта повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов`язку прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту по суті. Так, за результатами розгляду рапорту та доданих до нього документів відповідач повинен прийняти відповідний наказ про звільнення з військової служби, а за відсутності правових підстав для цього - повідомити про це заявника.

Як вже йшлося вище, згідно з п.п. 2-4 Розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

При цьому, резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Як слідує з додатку 1 до Порядку№531 (вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця), в разі не погодження рапорту, зазначається правова підстава та обґрунтування.

Таким чином, у цих правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

З огляду на встановлені обставини справи, відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, яка порушує права та законні інтереси позивача, оскільки не прийняв будь-якого рішення за наслідками поданих позивачем рапортів про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за вітчимом, який є особою з інвалідністю І групи та за відсутності інших осіб, які можуть такий догляд здійснювати.

При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не надав відповідь на рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то позовні вимоги про визнання протиправними дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби та зобов`язання звільнити останнього з військової служби, провівши з ним усі необхідні розрахунки, фактично є передчасними та задоволенню не підлягають.

Водночас, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Суд констатує, що саме відповідач є суб`єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорту про звільнення з військової служби або надання мотивованої відмови в такому.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з метою його повного відновлення суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від січня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти за наслідками розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Щодо клопотання представника позивача, яке зазначене у відповіді на відзив, про постановлення судом окремої ухвали щодо відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і надіслати її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, стаття 249 КАС України містить диспозитивну норму та закріплює право суду щодо постановлення окремої ухвали, а не обов`язок, а тому може бути ініційована виключно з ініціативи суду.

Однак під час розгляду цієї адміністративної справи, суд не встановив підстав для постановлення окремої ухвали стосовно відповідача, тому зазначене представником позивача у відповіді на відзив клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

позов задовольнити часткового.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті ропорту позивача про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від січня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти за наслідками розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна