Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №320/13600/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року справа №320/13600/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року;

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 03.08.2025 року, з 19.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року, з 01.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 01.11.2025 по 13.11.2025 року, з 15.11.2025 по 30.11.2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Правова позиція сторін.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України. Вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.12.2023 №49 його, призначеного на посаду інженера відділення технічної підтримки інформаційних систем військової частини НОМЕР_2 , визнано таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків з 19.12.2023. Посилається на бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, відповідно до якого військова частина НОМЕР_2 здійснює організацію та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій у сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України. Також зазначає, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 №1дск військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. Зазначає, що за виконання таких бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 виплачується додаткова винагорода, передбачена пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, відповідно до якого на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 виплачується у розмірі 30 000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, пропорційно часу виконання таких завдань. ОСОБА_1 сверджує, що з моменту призначення на посаду і по червень 2025 року включно йому виплачувалась зазначена додаткова винагорода. Разом із цим ОСОБА_1 зазначає, що, незважаючи на виконання бойових (спеціальних) завдань у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року, додаткова винагорода у зазначений період йому не виплачувалась. Посилається на те, що 18.02.2026 звернувся до відповідача із заявою (вх. №1694/р), у якій просив здійснити виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за виконання у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, а також просив надати відповідні документи. ОСОБА_1 зазначає, що зазначену заяву обґрунтовував виконанням бойових (спеціальних) завдань у період з 01.07.2025 по 31.12.2025, що, на його думку, підтверджується бойовими розпорядженнями, записами журналу бойових дій відділення технічної підтримки інформаційних систем та рапортами начальника відповідного відділення щодо участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань і виплати додаткової винагороди за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року. Вказує, що листом військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2026 №2367/902 відповідач повідомив, що виконання ним бойових (спеціальних) завдань підтверджується бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 №1дск, записами журналу бойових дій за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2025 року та рапортами начальника відділення технічної підтримки інформаційних систем про участь та виплату додаткової винагороди, що, на думку відповідача, відповідає вимогам пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260. Водночас у наданні витягів із журналу бойових дій та відповідних рапортів було відмовлено у зв`язку з наявністю в них інформації з обмеженим доступом. Зазначає, що відповідач відмовив у виплаті додаткової винагороди, посилаючись на те, що телеграмою начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 доведено до відома військових частин інформацію про порушення Головнокомандувачем Збройних Сил України клопотання перед Міністром оборони України щодо упорядкування підстав виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки, а також про доповідну записку, зареєстровану у Міністерстві оборони України 10.07.2025 за №34483/з/1, відповідно до якої запропоновано до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 термін «інтенсивна підготовка» вважати складовою терміна «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))», із застосуванням такого рішення з 01.07.2025. ОСОБА_1 зазначає, що, за інформацією відповідача, Міністром оборони України за результатами розгляду зазначеної доповідної записки накладено резолюцію «Прошу організувати виконання у встановленому порядку», а тому військовою частиною НОМЕР_2 припинено виплату додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку зі здійсненням інтенсивної підготовки, починаючи з 01.07.2025. Посилається також на відповідь відповідача, відповідно до якої рішення про виплату йому додаткової винагороди за липень-грудень 2025 року не приймалося; зміни до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 та до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 №1дск не вносилися і зазначені документи не скасовувалися; виплату додаткової винагороди припинено з 01.07.2025 на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1; при цьому відповідач підтвердив виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у періоди: з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025, з 19.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 13.11.2025, з 15.11.2025 по 30.11.2025 та з 01.12.2025 по 31.12.2025, що підтверджується журналом ведення бойових дій та рапортами начальника відділення технічної підтримки інформаційних систем. Зазначає, що відповідачем також надано документи щодо проходження ним військової служби та довідку про доходи від 24.02.2026 №518/ФЕС, відповідно до якої додаткова винагорода виплачувалась лише по червень 2025 року включно, тоді як у липні-грудні 2025 року виплачувалось лише щомісячне грошове забезпечення без додаткової винагороди. На думку позивача, він продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання у липні-грудні 2025 року на підставі чинних бойових розпоряджень, що, як зазначає позивач, відповідачем не заперечується, однак виплата додаткової винагороди не здійснювалась. Позивач вважає, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке посилається відповідач як на підставу припинення виплати, не є нормативно-правовим актом, яким у встановленому законом порядку внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 або до Порядку №260, а тому саме по собі не могло бути належною правовою підставою для припинення виплати додаткової винагороди. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні-грудні 2025 року та просить суд визнати таку бездіяльність протиправною і зобов`язати відповідача здійснити відповідні виплати.

02.04.2026 уповноважений представник військової частини НОМЕР_2 скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Відповідач зазначає, що, враховуючи відсутність у Порядку №260 положень щодо виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)), військовою частиною НОМЕР_2 з 01.07.2025 було зупинено нарахування та виплату додаткової винагороди за виконання таких завдань. Зазначає, що оскільки військовій частині НОМЕР_2 не визначались завдання з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)), підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн з 01.07.2025 були відсутні. Посилається на те, що у подальшому до військової частини НОМЕР_2 надійшло рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, прийняте відповідно до пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, яким до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 визначено вважати термін «інтенсивна підготовка», що використовується у Порядку №260, складовою частиною терміна «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))». При цьому зазначене рішення, за твердженням відповідача, застосовується з 01.07.2025. Уповноважений представник військової частини НОМЕР_2 вказує, що командир військової частини НОМЕР_2 , реалізуючи передбачене статтею 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України право підлеглого уточнити наказ, звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 телеграмами від 15.08.2025 №2367/3529, від 29.09.2025 №2367/4250 та від 05.12.2025 №2367/5469 за роз`ясненнями щодо здійснення інтенсивної підготовки, наявності підстав для видання наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за липень та серпень 2025 року, а також щодо звернення із запитом про виділення відповідного фінансування. Також уповноважений представник військової частини НОМЕР_2 зазначає, що телеграмою від 14.10.2025 №2367/4526 військова частина НОМЕР_2 звернулась до Головного управління доктрин і підготовки Генерального штабу Збройних Сил України за роз`ясненням щодо застосування терміна «інтенсивна підготовка», а телеграмою від 14.10.2025 №2367/4524 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо отримання інформації про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядку №260 в частині виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. Уповноважений представник військової частини НОМЕР_2 зазначає, що станом на дату подання відзиву відповіді на зазначені телеграми не надходили. Посилається на пункт 9 розділу XXXIV Порядку №260 та пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно до яких виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин. Вказує, що командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ з адміністративно-господарської діяльності від 12.02.2026 №65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період. Зазначає, що на виконання зазначеного наказу військовою частиною НОМЕР_2 20.02.2026 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 як забезпечувального фінансового органу додаткову заявку-розрахунок №04-ФЕС на фінансування виплати грошового забезпечення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Уповноважений представник військової частини НОМЕР_2 стверджує, що військовою частиною вжито всіх заходів у межах наданих повноважень для отримання бюджетних коштів, необхідних для виплати позивачу додаткової винагороди за липень-листопад 2025 року, однак станом на дату подання відзиву відповідне фінансування від забезпечувального фінансового органу не надійшло. Також зазначає, що відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини. Вказує, що військова частина НОМЕР_2 є неприбутковою бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України через ІНФОРМАЦІЯ_1 , а головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ здійснюють видатки на грошове забезпечення, у тому числі на виплату винагород, лише в межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисах. Зазначає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який не має постійного характеру, у зв`язку з чим не врахований у кошторисі військової частини. Вказує, що до 01.08.2025 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки здійснювалась виключно за рахунок коштів, які надходили від ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі щомісячних запитів військової частини про виділення відповідного фінансування. На підставі наведеного відповідач стверджує, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та Порядку №260 у межах бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом військової частини. З огляду на викладене відповідач зазначає, що на час подання відзиву у військової частини НОМЕР_2 відсутні кошти для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн пропорційно часу виконання ним у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2025 року бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. При цьому відповідач зазначає, що обставини щодо відсутності коштів для виплати позивачу додаткової винагороди можуть змінитися у разі надходження до військової частини НОМЕР_2 відповідного фінансування.

02.04.2026 ОСОБА_1 скерував до суду письмову відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 .

Позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що у відзиві останній фактично підтвердив наявність правових підстав для виплати спірної додаткової винагороди. Зазначає, що відповідач підтвердив включення військової частини НОМЕР_2 до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, покладення на неї завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців, а також виконання військовослужбовцями, у тому числі позивачем, бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки відповідно до бойових розпоряджень у період з 01.07.2025 по 31.12.2025. Вказує, що відповідач, відмовивши у наданні документів, які підтверджують виконання ним бойових (спеціальних) завдань, з мотивів обмеженого доступу до них, водночас не заперечив факту їх виконання та навів конкретні періоди участі позивача, посилаючись на відповідні документи. Також ОСОБА_1 зазначає, що у відзиві відповідач повідомив про видання командиром військової частини НОМЕР_2 наказу від 12.02.2026 №65/нагд щодо виплати додаткової винагороди за спірний період та направлення 20.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_1 заявки-розрахунку на отримання фінансування, визнавши, що військовою частиною вжито заходів для здійснення відповідних виплат, однак кошти не надійшли. На думку позивача, видання зазначеного наказу свідчить про визнання відповідачем факту порушення його права, однак саме по собі не звільняє військову частину від обов`язку здійснити виплату, оскільки відповідно до Порядку №260 виплата грошового забезпечення покладається на військову частину. ОСОБА_1 зазначає, що після видання наказу від 12.02.2026 №65/нагд додаткова винагорода на його рахунок не надійшла, що, на його думку, свідчить про формальний характер вжитих відповідачем заходів та намагання перекласти відповідальність на Міністерство оборони України або ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, позивач звертає увагу на преамбулу наказу, яка містить застереження щодо можливих збитків державі у разі задоволення позовів військовослужбовців, та вважає, що це свідчить про видання наказу не з метою здійснення виплат, а для мінімізації наслідків можливого задоволення судових позовів. Також ОСОБА_1 зазначає, що листом від 05.12.2025 №2367/5469 відповідач підтвердив виконання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивачем, бойових (спеціальних) завдань після надходження телеграми ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 №116/14/66296 та зазначив, що невиплата додаткової винагороди може призвести до порушення прав військовослужбовців на отримання передбачених законом виплат і стати підставою для звернення до суду, що, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиплатою позивачу додаткової винагороди за липень-грудень 2025 року за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини, включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, у зв`язку з чим позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати здійснити відповідні виплати.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.12.2023 №49 позивача, призначеного на посаду інженера відділення технічної підтримки інформаційних систем військової частини НОМЕР_2 , визнано таким, що прийняв справи та посаду та приступив до виконання службових обов`язків з 19.12.2023.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 військову частину НОМЕР_2 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави та визначено виконання, зокрема, завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 №1дск військовослужбовці військової частини залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

З матеріалів справи вбачається, що до червня 2025 року включно позивачу виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.

Починаючи з липня 2025 року виплату зазначеної додаткової винагороди позивачу припинено.

18.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про виплату додаткової винагороди за липень-грудень 2025 року та надання документів, що підтверджують виконання ним бойових (спеціальних) завдань.

Листом від 19.02.2026 №2367/902 відповідач повідомив, що виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань підтверджується бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 №1дск, журналом бойових дій та рапортами начальника відділення технічної підтримки інформаційних систем, однак у наданні копій відповідних документів відмовлено з огляду на наявність у них інформації з обмеженим доступом.

У зазначеному листі відповідач також повідомив, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 у періоди: з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025, з 19.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 13.11.2025, з 15.11.2025 по 30.11.2025 та з 01.12.2025 по 31.12.2025.

Згідно з довідкою про доходи від 24.02.2026 №518/ФЕС додаткова винагорода позивачу виплачувалась включно по червень 2025 року, тоді як у липні-грудні 2025 року виплачувалось лише щомісячне грошове забезпечення.

Підставою для припинення виплати додаткової винагороди відповідач зазначив телеграму начальника штабу, заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, якою доведено рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1 про застосування з 01.07.2025 терміна «інтенсивна підготовка» як складової терміна «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))».

Судом також встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2026 №65/нагд прийнято рішення про виплату додаткової винагороди за спірний період. На виконання зазначеного наказу військовою частиною 20.02.2026 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову заявку-розрахунок №04-ФЕС на виділення фінансування.

Водночас відповідач зазначив, що станом на дату подання відзиву кошти від забезпечувального фінансового органу не надійшли, у зв`язку з чим виплата додаткової винагороди позивачу не була здійснена.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні-грудні 2025 року та просить суд визнати таку бездіяльність протиправною і зобов`язати відповідача здійснити відповідні виплати.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’ язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1,2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Відповідно до положень абзацу 3 п.1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’ язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п.2-1 Постанови №168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’ язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв’ язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’ язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’ язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов’ язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема, з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 визначений перелік документів, підтверджуючих безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Судом встановлено, що відповідач фактично підтвердив виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, у періоди, зазначені у позовній заяві. Зазначені обставини підтверджуються відзивом на позовну заяву, в якому відповідач послався на бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск, а також зазначив, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивач, виконували бойові (спеціальні) завдання з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій. Крім того, відповідач повідомив про видання командиром військової частини наказу від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період та направлення 20.02.2026 додаткової заявки-розрахунку № 04-ФЕС для отримання фінансування на здійснення відповідних виплат.

Водночас судом встановлено, що, незважаючи на видання наказу від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату позивачу додаткової винагороди та направлення заявки-розрахунку для отримання відповідного фінансування, додаткова винагорода за періоди, зазначені у позовній заяві, позивачу фактично не виплачена у зв`язку з ненадходженням відповідного фінансування від забезпечувального фінансового органу, що прямо визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку № 260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 42 пункту 3 Закону України «Про правотворчу діяльність», зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Згідно приписів статті 42 пункту 4 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни, що вносяться до нормативно-правового акта, змінюють норми права такого нормативно-правового акта в момент набрання чинності нормативно-правовим актом (відповідної норми права), яким вносяться такі зміни. Посилання на норму права, до якої внесені зміни, має містити вказівку на чинний нормативно-правовий акт, який змінив її останнім.

Судом встановлено, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи будь-яких змін в постанову №168 не внесено.

При цьому суд зазначає, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке посилається Відповідач, не є нормативно-правовим актом, яким у встановленому законодавством порядку внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 або до Порядку №260, а тому саме по собі не може змінювати визначені зазначеними нормативно-правовими актами підстави виникнення права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди.

Отже, оскільки зміни до постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260 у встановленому законодавством порядку внесені не були, а виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань у спірний період підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем, суд дійшов висновку, що Позивач має право на отримання додаткової винагороди за час виконання таких завдань.

Суд також звертає увагу, що правовідносини щодо реалізації гарантованого державою права військовослужбовців на належне грошове забезпечення ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип передбачає, що зміна умов реалізації такого права повинна здійснюватися виключно у спосіб та порядку, визначених законом. Держава не може обмежувати гарантовані нормативно-правовими актами права шляхом застосування внутрішніх організаційно-розпорядчих документів, які не є нормативно-правовими актами та не вносять змін до актів вищої юридичної сили.

Верховний Суд в подібних правовідносинах щодо застосування принципу юридичної визначеності у постанові від 21.12.2023 по справі №200/193/23, виснував, що за спірний період підлягає застосуванню наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Також Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а висловив правову позицію, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати та зобов`язання виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за спірний період, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військову частину НОМЕР_2 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України та покладено виконання основних бойових (спеціальних) завдань, зокрема з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій у сфері електронної підтримки РЕБ та дотичних сферах. Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск усі структурні підрозділи військової частини залучено до виконання зазначених бойових (спеціальних) завдань. Вказані бойові розпорядження були чинними протягом спірного періоду, а їх дія відповідачем не заперечується.

Судом також встановлено, що відповідач не заперечує факт виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 протягом спірного періоду. Навпаки, у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивач, виконували зазначені бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями.

Крім того, суд враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2026 № 65/нагд прийнято рішення про виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період, а на виконання зазначеного наказу військовою частиною направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову заявку-розрахунок від 20.02.2026 № 04-ФЕС на отримання фінансування для здійснення відповідних виплат. У відзиві відповідач також зазначив, що військовою частиною вжито всіх заходів у межах повноважень щодо отримання бюджетних коштів для виплати позивачу додаткової винагороди, однак відповідне фінансування станом на дату подання відзиву не надійшло.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та ненадходження коштів від забезпечувального фінансового органу суд відхиляє, оскільки такі обставини не спростовують наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди та стосуються виключно механізму виконання відповідачем свого обов`язку щодо її виплати.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за періоди з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025, з 19.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 13.11.2025 та з 15.11.2025 по 30.11.2025, є протиправною, а позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’ єкта владних повноважень обов’ язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб’ єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’ єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’ язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 03.08.2025 року, з 19.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року, з 01.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 01.11.2025 по 13.11.2025 року, з 15.11.2025 по 30.11.2025 року.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.