Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №320/13391/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року справа №320/13391/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов’ язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов’ язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 (грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року.

-Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 28.07.2025 року, з 15.08.2025 по 22.08.2025 року, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року, з 01.09.2025 по 24.09.2025 року, з 28.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 01.11.2025 по 30.11.2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Правова позиція сторін.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.02.2025 № 42 позивача, призначену на посаду техніка із системного адміністрування відділення інформаційно-аналітичного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , визначено такою, що прийняла справи та посаду і приступила до виконання службових обов’ язків з 11.02.2025. Позивач зазначає, що відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військова частина НОМЕР_2 здійснює організацію та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій у сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України. Також позивач посилається на бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск, відповідно до якого військовослужбовці військової частини залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, зокрема у розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. ОСОБА_1 зазначає, що з моменту призначення на посаду по червень 2025 року включно їй виплачувалась зазначена додаткова винагорода, однак, незважаючи на продовження виконання бойових (спеціальних) завдань у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2025 року, така винагорода за відповідний період не була виплачена. З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2026 позивач звернулася до військової частини НОМЕР_2 із заявою (вх. № 718/р), у якій просила виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за виконання у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2025 року бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, а також надати підтвердні документи. Позивач зазначає, що виконання нею бойових (спеціальних) завдань за період з 01.07.2025 по 30.11.2025 підтверджується бойовими розпорядженнями, записами журналу бойових дій відділення інформаційно-аналітичного забезпечення та рапортом начальника відповідного відділення щодо участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань і виплати додаткової винагороди. Як зазначає позивач, листом військової частини НОМЕР_2 від 04.02.2026 № 2367/579 відповідач підтвердив, що виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань підтверджується бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308, бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск, записами журналу бойових дій за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2025 року, а також рапортом начальника відділення інформаційно-аналітичного забезпечення про участь та виплату додаткової винагороди, що, на думку позивача, відповідає вимогам пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260. Разом з тим, як зазначає ОСОБА_1 , відповідач відмовив у наданні витягів із журналу бойових дій та відповідного рапорту, посилаючись на наявність у них інформації з обмеженим доступом. Позивач вказує, що відповідач відмовив у виплаті додаткової винагороди, мотивуючи це тим, що після надходження телеграми начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 № 116/14/66296 було враховано рішення, прийняте за результатами розгляду доповідної записки, зареєстрованої у Міністерстві оборони України 10.07.2025 за № 34483/з/1. За змістом наведених позивачем доводів, у зазначеній доповідній записці запропоновано до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 термін «інтенсивна підготовка» у Порядку № 260 та Переліку бойових (спеціальних) завдань вважати складовою терміна «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))», а також застосовувати таке рішення з 01.07.2025. На доповідній записці Міністром оборони України накладено резолюцію «Прошу організувати виконання у встановленому порядку». Позивач зазначає, що саме на підставі зазначеної телеграми та рішення Міністра оборони України військова частина НОМЕР_2 припинила з 01.07.2025 виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки. Водночас, як зазначає позивач, у відповіді військової частини підтверджено, що: рішення щодо виплати позивачу додаткової винагороди за липень-грудень 2025 року не приймалось; зміни до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308, яким військову частину НОМЕР_2 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, не вносилися та інформація про його скасування не надходила; зміни до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск не вносилися та рішення про його скасування не приймалося; виплату додаткової винагороди припинено з 01.07.2025 на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1; позивач у липні-листопаді 2025 року виконувала бойові (спеціальні) завдання у такі періоди: з 01.07.2025 по 28.07.2025, з 15.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 24.09.2025, з 28.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025 та з 01.11.2025 по 30.11.2025, що підтверджується журналом бойових дій та рапортами начальника відділення технічної підтримки інформаційних систем військової частини НОМЕР_2 . Крім того, до відповіді було додано довідку про доходи позивача від 29.01.2026 № 440/ФЕС за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, відповідно до якої додаткова винагорода виплачувалась по червень 2025 року включно, тоді як у липні-грудні 2025 року позивачу виплачувалось лише щомісячне грошове забезпечення без додаткової винагороди. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вважає, що продовжувала виконувати бойові (спеціальні) завдання у липні-листопаді 2025 року на підставі чинних бойових розпоряджень, які не були скасовані або змінені, що, на її думку, визнається і самим відповідачем. При цьому позивач стверджує, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1, на підставі якого відповідач припинив виплату додаткової винагороди, не змінило чинного нормативного регулювання та не скасувало передбачених Порядком № 260 і постановою Кабінету Міністрів України № 168 підстав для її виплати, а тому не могло бути самостійною правовою підставою для припинення відповідних виплат. У зв’ язку із цим ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди за липень-листопад 2025 року та просить суд визнати таку бездіяльність протиправною і зобов’ язати відповідача здійснити відповідні виплати.

02.04.2026 уповноважений представник військової частини НОМЕР_2 скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що після звернення позивача командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ з адміністративно-господарської діяльності від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період. На виконання зазначеного наказу військовою частиною НОМЕР_2 20.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_1 як забезпечувального фінансового органу направлено додаткову заявку-розрахунок на фінансування виплат грошового забезпечення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військової частини НОМЕР_2 від 20.02.2026 № 04-ФЕС. Відповідач зазначає, що військовою частиною вжито всіх залежних від неї заходів для отримання бюджетних коштів, необхідних для виплати позивачу додаткової винагороди за липень-листопад 2025 року. Разом з тим станом на дату подання відзиву відповідне фінансування від забезпечувального фінансового органу не надійшло. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на пункт 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, відповідно до якого грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Крім того, відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_2 є неприбутковою бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України через ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України. Також відповідач посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ здійснюють видатки на грошове забезпечення, у тому числі на премії, інші види заохочень, винагороди та матеріальну допомогу, виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами відповідних установ. Відповідач зазначає, що щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, не має постійного характеру, у зв’ язку з чим не врахована у кошторисі військової частини. Також відповідач зазначає, що до 01.08.2025 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки здійснювалася виключно за рахунок коштів, які надходили від ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі щомісячних запитів військової частини про виділення відповідного фінансування. З огляду на викладене відповідач вважає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку № 260 у межах бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом військової частини. У зв’ язку з цим відповідач зазначає, що на час подання відзиву у військової частини відсутні бюджетні кошти для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно часу виконання у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2025 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. Водночас відповідач зазначає, що обставини щодо відсутності коштів можуть змінитися у разі надходження до військової частини НОМЕР_2 відповідного бюджетного фінансування.

02.04.2026 ОСОБА_1 скерував до суду письмову відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 .

Позивач, заперечуючи доводи відповідача, зазначає, що поданий відзив фактично підтверджує наявність правових підстав для виплати йому додаткової винагороди. Зокрема, відповідач підтвердив, що бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військову частину НОМЕР_2 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, а бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск усі структурні підрозділи залучено до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій. Крім того, відповідач визнав, що зазначені документи підтверджують виконання позивачем відповідних бойових (спеціальних) завдань у період з 01.07.2025 по 31.12.2025. ОСОБА_1 також зазначає, що відповідач, хоча й відмовив у наданні документів, які підтверджують виконання ним бойових (спеціальних) завдань, посилаючись на обмежений доступ до них, водночас не заперечив факту їх виконання та навів конкретні періоди такої участі на підставі документів з обмеженим доступом. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що у відзиві відповідач повідомив про видання командиром військової частини НОМЕР_2 наказу від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період, а також про направлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 заявки-розрахунку від 20.02.2026 № 04-ФЕС на отримання фінансування для здійснення відповідних виплат. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про визнання відповідачем наявності підстав для виплати спірної додаткової винагороди. Водночас, незважаючи на видання відповідного наказу, виплата позивачу не була здійснена. ОСОБА_1 вважає, що видання такого наказу не звільняє відповідача від обов’ язку здійснити виплату, оскільки відповідно до Порядку № 260 саме військова частина здійснює виплату грошового забезпечення військовослужбовцям. Також позивач зазначає, що долученим до відзиву листом від 05.12.2025 № 2367/5469 відповідач підтвердив виконання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивачем, бойових (спеціальних) завдань після надходження телеграми ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 № 116/14/66296 та зазначив, що невиплата додаткової винагороди за таких обставин може призвести до порушення прав військовослужбовців на отримання передбачених законодавством виплат і стати підставою для звернення до суду.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Спір між сторонами виник у зв’ язку з невиплатою позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядком № 260, за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні-листопаді 2025 року. При цьому сторони по-різному оцінюють правомірність невиплати такої винагороди та її обумовленість рішенням Міністерства оборони України, а також відсутністю бюджетного фінансування.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.02.2025 № 42 позивача призначено на посаду техніка із системного адміністрування відділення інформаційно-аналітичного забезпечення військової частини НОМЕР_2 та визначено такою, що прийняла справи і посаду та приступила до виконання службових обов’ язків з 11.02.2025.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військову частину НОМЕР_2 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави та визначено завдання щодо організації й забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск структурні підрозділи військової частини залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій.

З довідки про доходи позивача від 29.01.2026 № 440/ФЕС убачається, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплачувалася позивачу по червень 2025 року включно, тоді як у липні-грудні 2025 року така винагорода не виплачувалася.

22.01.2026 позивач звернулася до військової частини НОМЕР_2 із заявою про виплату додаткової винагороди за липень-листопад 2025 року.

Листом від 04.02.2026 № 2367/579 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань підтверджується бойовими розпорядженнями, журналом бойових дій та рапортами начальника відповідного підрозділу, однак у наданні витягів із зазначених документів відмовила з підстав наявності в них інформації з обмеженим доступом.

У цьому ж листі військова частина повідомила, що позивач виконувала бойові (спеціальні) завдання у періоди з 01.07.2025 по 28.07.2025, з 15.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 24.09.2025, з 28.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025 та з 01.11.2025 по 30.11.2025.

Також судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 з адміністративно-господарської діяльності від 12.02.2026 № 65/нагд прийнято рішення про виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період.

На виконання зазначеного наказу військова частина НОМЕР_2 направила до ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову заявку-розрахунок від 20.02.2026 № 04-ФЕС щодо фінансування відповідних виплат.

Водночас станом на час звернення до суду та розгляду справи додаткова винагорода позивачу за липень-листопад 2025 року виплачена не була.

ОСОБА_1 вважає дії (бездіяльність) відповідача протиправними, а невиплату їй додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні-листопаді 2025 року – протиправною бездіяльністю відповідача, тому звернулась із даною позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов’ язання вчинити певні дії.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’ язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1,2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Відповідно до положень абзацу 3 п.1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’ язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п.2-1 Постанови №168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’ язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв’ язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’ язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’ язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов’ язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема, з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 визначений перелік документів, підтверджуючих безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує факт виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, у період липня-листопада 2025 року. Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, листом військової частини НОМЕР_2 від 04.02.2026 № 2367/579, у якому відповідач повідомив, що виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань підтверджується бойовими розпорядженнями, журналом бойових дій та рапортами начальника відділення інформаційно-аналітичного забезпечення, а також наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період і додатковою заявкою-розрахунком від 20.02.2026 № 04-ФЕС на отримання фінансування для здійснення відповідних виплат.

Водночас судом встановлено, що, незважаючи на видання зазначеного наказу та визнання відповідачем наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, така винагорода ОСОБА_1 за липень-листопад 2025 року фактично не була виплачена у зв’ язку з ненадходженням відповідного фінансування від забезпечувального фінансового органу, що прямо визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку № 260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 42 пункту 3 Закону України «Про правотворчу діяльність», зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Згідно приписів статті 42 пункту 4 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни, що вносяться до нормативно-правового акта, змінюють норми права такого нормативно-правового акта в момент набрання чинності нормативно-правовим актом (відповідної норми права), яким вносяться такі зміни. Посилання на норму права, до якої внесені зміни, має містити вказівку на чинний нормативно-правовий акт, який змінив її останнім.

Судом встановлено, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи будь-яких змін в постанову №168 не внесено.

При цьому суд зазначає, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке посилається Відповідач, не є нормативно-правовим актом, яким у встановленому законодавством порядку внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 або до Порядку №260, а тому саме по собі не може змінювати визначені зазначеними нормативно-правовими актами підстави виникнення права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди.

Отже, оскільки зміни до постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260 у встановленому законодавством порядку внесені не були, а виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань у спірний період підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем, суд дійшов висновку, що Позивач має право на отримання додаткової винагороди за час виконання таких завдань.

Суд також звертає увагу, що правовідносини щодо реалізації гарантованого державою права військовослужбовців на належне грошове забезпечення ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип передбачає, що зміна умов реалізації такого права повинна здійснюватися виключно у спосіб та порядку, визначених законом. Держава не може обмежувати гарантовані нормативно-правовими актами права шляхом застосування внутрішніх організаційно-розпорядчих документів, які не є нормативно-правовими актами та не вносять змін до актів вищої юридичної сили.

Верховний Суд в подібних правовідносинах щодо застосування принципу юридичної визначеності у постанові від 21.12.2023 по справі №200/193/23, виснував, що за спірний період підлягає застосуванню наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Також Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а висловив правову позицію, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати та зобов’ язання виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період з липня по листопад 2025 року, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск, якими визначено залучення особового складу військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивача, до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, були чинними протягом усього спірного періоду. Змін до зазначених бойових розпоряджень не вносилося, рішень про їх скасування не приймалося, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Факт виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у спірний період відповідачем також не заперечується. Так, у листі від 04.02.2026 № 2367/579 відповідач повідомив, що виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань підтверджується бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308, бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск, записами журналу бойових дій та рапортами начальника відділення інформаційно-аналітичного забезпечення.

Крім того, відповідач підтвердив, що позивач виконувала бойові (спеціальні) завдання у періоди з 01.07.2025 по 28.07.2025, з 15.08.2025 по 22.08.2025, з 25.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 24.09.2025, з 28.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025 та з 01.11.2025 по 30.11.2025.

Суд також враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2026 № 65/нагд прийнято рішення про виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період, а на виконання цього наказу військовою частиною було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову заявку-розрахунок від 20.02.2026 № 04-ФЕС на отримання фінансування для здійснення відповідних виплат. Таким чином, відповідач фактично визнав наявність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та ненадходження коштів від забезпечувального фінансового органу суд відхиляє, оскільки такі обставини не спростовують наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди та стосуються виключно механізму фінансування виконання відповідачем покладеного на нього законом обов’ язку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2025 року пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, є протиправною, а позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’ єкта владних повноважень обов’ язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб’ єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’ єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’ язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов’ язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 (грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2025 року.

3. Зобов’ язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 28.07.2025 року, з 15.08.2025 по 22.08.2025 року, з 25.08.2025 по 31.08.2025 року, з 01.09.2025 по 24.09.2025 року, з 28.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 01.11.2025 по 30.11.2025 року

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.