Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №320/15032/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року справа №320/15032/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року.

-Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 26.10.2025 року, з 13.11.2025 по 30.11.2025 року, з 01.01.2026 по 31.01.2026 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Правова позиція сторін.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.12.2023 № 55 його призначено на посаду старшого інженера відділення розробки програмного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до зазначеного наказу Позивач прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків. ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військова частина НОМЕР_2 здійснює організацію та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій у сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України. Крім того, відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. ОСОБА_1 вказує, що відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн пропорційно часу виконання таких завдань. За твердженням Позивача, з моменту призначення на посаду і до червня 2025 року включно йому така додаткова винагорода виплачувалася. Разом із тим ОСОБА_1 зазначає, що, незважаючи на продовження виконання бойових (спеціальних) завдань у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року, а також у січні 2026 року, додаткова винагорода у зазначені періоди йому не виплачувалася. З метою захисту своїх прав Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою від 25.02.2026 (вх. № 1947/р), у якій просив виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2025 року та січні 2026 року, а також надати відповідні документи. Позивач обґрунтовував свою заяву тим, що у період з 01.09.2025 по 31.12.2025 та по 26.01.2026 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується записами у журналі бойових дій та рапортами начальника відділення розробки програмного забезпечення щодо участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплати додаткової винагороди. Як зазначає ОСОБА_1 , листом від 02.03.2026 № 2367/1059 військова частина НОМЕР_2 підтвердила, що виконання ним відповідних бойових (спеціальних) завдань підтверджується бойовими розпорядженнями, журналами бойових дій та рапортами начальника відділення розробки програмного забезпечення, які відповідають вимогам пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260. Разом із тим у наданні витягів із журналу бойових дій та копій рапортів було відмовлено з підстав наявності у них інформації з обмеженим доступом. Водночас, за твердженням Позивача, військова частина відмовила у виплаті додаткової винагороди, посилаючись на телеграму начальника штабу заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 № 116/14/66296, якою доведено до відома військових частин інформацію про порушення Головнокомандувачем Збройних Сил України питання щодо упорядкування підстав виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки та необхідність до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 вважати термін «інтенсивна підготовка» складовою частиною терміна «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))». Позивач зазначає, що саме на підставі зазначеної телеграми та резолюції Міністра оборони України військова частина припинила з 01.07.2025 виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки. Разом із тим, як зазначено у відповіді військової частини, зміни до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 не вносилися, інформація про його скасування відсутня, рішення про внесення змін або скасування бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск також не приймалося. Крім того, у відповіді військова частина підтвердила, що ОСОБА_1 у вересні, жовтні, листопаді 2025 року та січні 2026 року виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями, що підтверджується журналом бойових дій та рапортами начальника відділення розробки програмного забезпечення. Позивач також зазначає, що наказом військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2026 № 65/нагд було прийнято рішення про виплату особовому складу додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні-грудні 2025 року та січні 2026 року. На виконання цього наказу 20.02.2026 військова частина направила до забезпечувального фінансового органу додаткову заявку-розрахунок на фінансування відповідних виплат, однак вона була повернута без виконання. За твердженням Позивача, військовослужбовцям було повідомлено, що, незважаючи на видання зазначеного наказу та подання заявки на фінансування, виплата коштів добровільно здійснюватися не буде, а лише на підставі судових рішень. На думку Позивача, видання наказу від 12.02.2026 № 65/нагд свідчить про визнання військовою частиною факту невиплати додаткової винагороди, однак саме по собі не усуває допущеного порушення, оскільки відповідно до Порядку № 260 обов`язок щодо виплати грошового забезпечення покладається саме на військову частину. ОСОБА_1 зазначає, що після видання зазначеного наказу кошти на його рахунок не надійшли ні у 2025 році, ні у лютому, березні та квітні 2026 року, хоча відповідні виплати мали бути здійснені у строки, визначені законодавством. На підтвердження відсутності виплат ОСОБА_1 посилається також на довідку про доходи № 541/ФЕС за період з 01.01.2025 по 31.01.2026, згідно з якою додаткова винагорода виплачувалася лише до червня 2025 року включно, тоді як у липні-грудні 2025 року та січні 2026 року виплачувалося лише щомісячне грошове забезпечення без додаткової винагороди. Таким чином, Позивач вважає, що продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання у вересні-грудні 2025 року та січні 2026 року на підставі чинних бойових розпоряджень, що не заперечується Відповідачем, однак передбачена законодавством додаткова винагорода йому не виплачувалася. З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає бездіяльність Відповідача щодо невиплати додаткової винагороди протиправною та просить суд визнати таку бездіяльність протиправною і зобов`язати Відповідача здійснити належні виплати.

14.04.2026 уповноважений представник військової частини НОМЕР_2 скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Відповідач зазначає, що Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 не передбачено виплату на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) під час відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)). У зв`язку з цим, за твердженням Відповідача, з 01.07.2025 військовою частиною НОМЕР_2 було припинено нарахування та виплату додаткової винагороди за виконання таких завдань. Відповідач вказує, що військовій частині НОМЕР_2 не визначалися завдання з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)), а тому підстави для виплати Позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн з 01.07.2025 були відсутні. Крім того, Відповідач зазначає, що до військової частини НОМЕР_2 надійшло рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1, прийняте відповідно до пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, яким передбачено, що до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 термін «інтенсивна підготовка» у Порядку № 260 слід вважати складовою частиною терміна «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))». Як зазначає Відповідач, зазначене рішення підлягало застосуванню з 01.07.2025. Відповідач також зазначає, що командир військової частини НОМЕР_2 , реалізовуючи право, передбачене статтею 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 телеграмами від 15.08.2025 № 2367/3529, від 29.09.2025 № 2367/4250 та від 05.12.2025 № 2367/5469 з проханням надати роз`яснення щодо застосування поняття «інтенсивна підготовка», а також щодо наявності правових підстав для видання наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за липень та серпень 2025 року і, відповідно, звернення за необхідним фінансуванням. За твердженням Відповідача, станом на дату подання відзиву відповіді на зазначені телеграми не надійшли. Крім того, Відповідач зазначає, що телеграмою від 14.10.2025 № 2367/4526 військова частина звернулася до Головного управління доктрин і підготовки Генерального штабу Збройних Сил України за роз`ясненням щодо застосування терміна «інтенсивна підготовка», а телеграмою від 14.10.2025 № 2367/4524 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з питання внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 та Порядку № 260 у частині виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки. Як зазначає Відповідач, відповіді на зазначені звернення станом на дату подання відзиву також не надходили. Відповідач посилається на пункт 9 розділу XXXIV Порядку № 260, відповідно до якого виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, а також на пункти 1– 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168, згідно з якими виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (начальників). При цьому Відповідач зазначає, що командиром військової частини НОМЕР_2 було видано наказ з адміністративно-господарської діяльності від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період. Також, за твердженням Відповідача, на виконання зазначеного наказу до начальника забезпечувального фінансового органу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено додаткову заявку-розрахунок від 20.02.2026 № 04-ФЕС щодо фінансування виплати грошового забезпечення. Відповідач вважає, що військовою частиною НОМЕР_2 були вжиті всі залежні від неї заходи в межах наданих повноважень для отримання бюджетних коштів, необхідних для виплати Позивачу додаткової винагороди за вересень-грудень 2025 року та січень 2026 року, однак станом на дату подання відзиву відповідне фінансування від забезпечувального фінансового органу не надійшло. Крім того, Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом військової частини. Відповідач також вказує, що військова частина НОМЕР_2 є неприбутковою бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету через ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України. Посилаючись на статтю 51 Бюджетного кодексу України, Відповідач зазначає, що керівники бюджетних установ здійснюють видатки на грошове забезпечення, у тому числі на премії, винагороди та інші виплати, виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисах відповідних установ. Також Відповідач зазначає, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, не має постійного характеру та не врахована у кошторисі військової частини. За твердженням Відповідача, до 01.08.2025 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 здійснювалася виключно за рахунок коштів, які надходили від ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі щомісячних заявок військової частини на отримання відповідного фінансування. Відповідач зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку № 260 у межах бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом військової частини. З огляду на викладене Відповідач вважає, що на час подання відзиву у військової частини НОМЕР_2 відсутні бюджетні кошти для виплати Позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн пропорційно часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року, а також у січні 2026 року. При цьому Відповідач зазначає, що обставини щодо відсутності коштів можуть змінитися у разі надходження до військової частини НОМЕР_2 відповідного фінансування.

Окрім цього, 16.04.2026 на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів, а саме: Витяг з рапорту ТВО начальника відділення розробки програмного забезпечення військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за січень 2026 року. Витяг з рапорту ТВО начальника відділення розробки програмного забезпечення військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за грудень 2025 року. Витяг з рапорту ТВО начальника відділення розробки програмного забезпечення військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за листопад 2025 року. Витяг з рапорту ТВО начальника відділення розробки програмного забезпечення військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за жовтень 2025 року. Витяг з рапорту ТВО начальника відділення розробки програмного забезпечення військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за вересень 2025 року. Витяг з Журналу бойових дій відділення розробки програмного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .

21.04.2026 ОСОБА_1 скерував до суду письмову відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві Відповідача, та вважає їх такими, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Позивач зазначає, що у відзиві Відповідач фактично підтвердив наявність правових підстав для виплати додаткової винагороди. Зокрема, Відповідач визнав, що бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військову частину НОМЕР_2 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України із покладенням на неї виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема з інтенсивної підготовки військових фахівців, а бойовим розпорядженням командира військової частини від 12.02.2024 № 1дск усі структурні підрозділи залучено до виконання таких завдань. На думку Позивача, це підтверджує, що з 01.07.2025 він продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання на підставах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 168. ОСОБА_1 зазначає, що, звернувшись до Відповідача із заявою про надання документів, які підтверджують виконання ним бойових (спеціальних) завдань, отримав відмову з посиланням на обмежений доступ до таких документів. Водночас Відповідач не заперечив факту виконання Позивачем відповідних завдань, а також на виконання ухвали суду подав документи, які підтверджують виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань та є підставою для виплати додаткової винагороди. Крім того, Відповідач повідомив, що командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період та направлено заявку-розрахунок від 20.02.2026 № 04-ФЕС для отримання відповідного фінансування. При цьому Відповідач зазначив, що кошти станом на дату подання відзиву не надійшли. Позивач зазначає, що військовослужбовцям повідомили про здійснення виплат лише на підставі судового рішення. На його думку, видання зазначеного наказу свідчить про фактичне визнання Відповідачем неправомірності невиплати додаткової винагороди, однак саме по собі не звільняє Відповідача від обов`язку здійснити виплату відповідно до Порядку № 260. Позивач також зазначає, що після видання наказу кошти на його рахунок так і не надійшли, що, на його думку, свідчить про спробу Відповідача перекласти відповідальність на Міністерство оборони України або ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що преамбула наказу містить застереження щодо можливих збитків державі у разі задоволення позовів військовослужбовців, що, на його переконання, свідчить про видання наказу не з метою фактичної виплати коштів, а для мінімізації негативних наслідків для Відповідача. Позивач також зазначає, що листом від 05.12.2025 № 2367/5469 Відповідач підтвердив виконання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , у тому числі Позивачем, бойових (спеціальних) завдань після надходження телеграми ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 № 116/14/66296 та фактично визнав, що невиплата додаткової винагороди може призвести до порушення прав військовослужбовців, негативно вплинути на боєздатність військових частин і стати підставою для судових спорів. Позивач не погоджується з доводами Відповідача про те, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 є належною правовою підставою для припинення виплати додаткової винагороди. На обґрунтування своєї позиції Позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, відповідно до якого право на отримання додаткової винагороди встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 168 як актом вищої юридичної сили, тоді як Міністр оборони України уповноважений лише визначати порядок здійснення таких виплат, а не змінювати підстави виникнення права на них. На думку Позивача, рішення про припинення виплати додаткової винагороди Відповідач прийняв самостійно, хоча телеграма, якою було доведено рішення Міністра оборони України, не містила прямої заборони здійснювати виплати. Позивач вважає, що віднесення терміна «інтенсивна підготовка» до поняття «колективна підготовка» без внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 та Порядку № 260 фактично змінило підстави виникнення права на додаткову винагороду, що належить до компетенції Кабінету Міністрів України, а отже неправомірно звузило права військовослужбовців актом нижчої юридичної сили. У зв`язку з цим, на думку Позивача, Відповідач мав керуватися постановою Кабінету Міністрів України № 168 та продовжувати виплату додаткової винагороди до внесення відповідних змін до законодавства або зміни чи скасування бойових розпоряджень. ОСОБА_1 також зазначає, що телеграма ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 № 116/14/66296 не може вважатися військовим наказом у розумінні статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки не відповідає встановленим законодавством вимогам щодо форми, змісту, підстав видання, порядку оформлення та реєстрації. На думку Позивача, Відповідач був зобов`язаний забезпечити виплату додаткової винагороди, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 підставою для її виплати є саме факт виконання бойового (спеціального) завдання. Позивач вважає, що отримання військовою частиною бойового завдання від Головнокомандувача Збройних Сил України та видання відповідного бойового розпорядження особовому складу є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, а зміна терміна «інтенсивна підготовка» не змінює факту виконання бойових (спеціальних) завдань. При цьому Позивач звертає увагу, що станом на 30.12.2025 зміни до Порядку № 260 та постанови Кабінету Міністрів України № 168 внесені не були, що, на його думку, свідчить про спробу змінити законодавчо встановлені гарантії військовослужбовців внутрішніми рішеннями Міністерства оборони України. З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що мав право на отримання додаткової винагороди за спірний період, а дії Відповідача щодо припинення її виплати є протиправними. Щодо витребування доказів ОСОБА_1 зазначає, що, незважаючи на заперечення позову, Відповідач визнає факт виконання ним бойових (спеціальних) завдань, що підтверджується, зокрема, наказом від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату додаткової винагороди. ОСОБА_1 просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Спір між сторонами виник у зв`язку з припиненням з 01.07.2025 виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, за виконання бойових (спеціальних) завдань, незважаючи на підтвердження факту виконання таких завдань та видання наказу про здійснення відповідної виплати.

Бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військову частину НОМЕР_2 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України та визначено виконання нею бойових (спеціальних) завдань, зокрема з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій у сфері електронної підтримки РЕБ та суміжних сферах.

Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск усі структурні підрозділи військової частини залучено до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців.

ОСОБА_1 звертався до Відповідача із заявою про надання документів, які підтверджують виконання ним бойових (спеціальних) завдань. У відповідь Відповідач відмовив у наданні таких документів, посилаючись на їх обмежений доступ, однак не заперечив факту виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань та зазначив періоди їх виконання.

На виконання ухвали суду Відповідач надав документи, які підтверджують виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань та стали підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди.

Судом встановлено, що рапортом командира (посадової особи) військової частини НОМЕР_2 від 03.10.2025, погодженим начальником штабу заступником командира частини з тилу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 (відмітка: «Погоджено. Рапорт відповідає записам в ЖБД», дата 03.10.2025), порушено питання про виплату додаткової винагороди за період з 01.09.2025 по 30.09.2025.

У рапорті щодо ОСОБА_1 зазначено, що бойові (спеціальні) завдання виконувалися з 01.09.2025 по 30.09.2025 (30 календарних днів), за які підлягає виплаті додаткова винагорода у розрахунку 30 000 грн. Відомості щодо безпосередньої участі у бойових діях відсутні, кількість днів для виплати винагороди у розмірі 100 000 грн становить 0. Підставою зазначено бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №1308 від 07.02.2024 та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №1дск від 12.02.2024. Графа «Примітки» не заповнена. На документі міститься резолюція командира військової частини: «НР, НВП, НЮ, ЗНЦ».

Судом також встановлено, що у рапорті командира (посадової особи) військової частини НОМЕР_2 від 05.11.2025 щодо ОСОБА_1 (позиція №3) зазначено виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 01.10.2025 по 26.10.2025 тривалістю 26 календарних днів, за які підлягає виплаті додаткова винагорода у розрахунку 30 000 грн. Відомості про безпосередню участь у бойових діях відсутні, кількість днів для виплати винагороди у розмірі 100 000 грн становить 0. Підставою визначено бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №1308 від 07.02.2024 та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №1дск від 12.02.2024.

Крім того, рапортом командира (посадової особи) військової частини НОМЕР_2 від 03.12.2025 порушено питання про виплату додаткової винагороди за листопад 2025 року. Згідно з цим рапортом ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання з 13.11.2025 по 30.11.2025, тобто 18 календарних днів, за які підлягає виплаті додаткова винагорода у розрахунку 30 000 грн. Відомості про безпосередню участь у бойових діях відсутні, кількість днів для виплати винагороди у розмірі 100 000 грн становить 0. Підставою також зазначено бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №1308 від 07.02.2024 та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №1дск від 12.02.2024.

Судом також встановлено, що рапортом командира (посадової особи) військової частини НОМЕР_2 від 04.02.2026 порушено питання про виплату додаткової винагороди за січень 2026 року. У рапорті зазначено, що ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання з 01.01.2026 по 31.01.2026, тобто 31 календарний день, за які підлягає виплаті додаткова винагорода у розрахунку 30 000 грн. Відомості щодо безпосередньої участі у бойових діях відсутні, кількість днів для виплати винагороди у розмірі 100 000 грн становить 0. Підставою зазначено бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №1308 від 07.02.2024 та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №1дск від 12.02.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 з адміністративно-господарської діяльності від 12.02.2026 № 65/нагд прийнято рішення про виплату Позивачу додаткової винагороди за спірний період.

Також судом встановлено, що на виконання зазначеного наказу військовою частиною НОМЕР_2 20.02.2026 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову заявку-розрахунок № 04-ФЕС на фінансування виплати додаткової винагороди.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2025 № 2367/5469 підтверджено виконання військовослужбовцями військової частини, у тому числі Позивачем, бойових (спеціальних) завдань після надходження телеграми ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 № 116/14/66296.

ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди протиправною та просить суд визнати зобов`язати відповідача здійснити належні виплати.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1,2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Відповідно до положень абзацу 3 п.1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п.2-1 Постанови №168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема, з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 визначений перелік документів, підтверджуючих безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Судом встановлено, що Відповідач не заперечує факт виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наданими Відповідачем рапортами, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2026 №65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період та заявкою-розрахунком на отримання відповідного фінансування.

Водночас судом встановлено, що, незважаючи на видання зазначеного наказу та визнання Відповідачем наявності підстав для виплати додаткової винагороди, така винагорода ОСОБА_1 за спірний період фактично не була виплачена у зв`язку з ненадходженням відповідного фінансування від забезпечувального фінансового органу, що не заперечується самим Відповідачем.

Рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку № 260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 42 пункту 3 Закону України «Про правотворчу діяльність», зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Згідно приписів статті 42 пункту 4 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни, що вносяться до нормативно-правового акта, змінюють норми права такого нормативно-правового акта в момент набрання чинності нормативно-правовим актом (відповідної норми права), яким вносяться такі зміни. Посилання на норму права, до якої внесені зміни, має містити вказівку на чинний нормативно-правовий акт, який змінив її останнім.

Судом встановлено, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи будь-яких змін в постанову №168 не внесено.

При цьому суд зазначає, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке посилається Відповідач, не є нормативно-правовим актом, яким у встановленому законодавством порядку внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 або до Порядку №260, а тому саме по собі не може змінювати визначені зазначеними нормативно-правовими актами підстави виникнення права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди.

Отже, оскільки зміни до постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260 у встановленому законодавством порядку внесені не були, а виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань у спірний період підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем, суд дійшов висновку, що Позивач має право на отримання додаткової винагороди за час виконання таких завдань.

Суд також звертає увагу, що правовідносини щодо реалізації гарантованого державою права військовослужбовців на належне грошове забезпечення ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип передбачає, що зміна умов реалізації такого права повинна здійснюватися виключно у спосіб та порядку, визначених законом. Держава не може обмежувати гарантовані нормативно-правовими актами права шляхом застосування внутрішніх організаційно-розпорядчих документів, які не є нормативно-правовими актами та не вносять змін до актів вищої юридичної сили.

Верховний Суд в подібних правовідносинах щодо застосування принципу юридичної визначеності у постанові від 21.12.2023 по справі №200/193/23, виснував, що за спірний період підлягає застосуванню наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Також Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а висловив правову позицію, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30 000 грн за періоди з 01.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 26.10.2025, з 13.11.2025 по 30.11.2025 та з 01.01.2026 по 31.01.2026, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 та бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск, якими визначено залучення особового складу військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивача, до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій, є чинними протягом усього спірного періоду, змін до них не вносилося, рішення про їх скасування не приймалося, що визнається обома сторонами.

Факт виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у зазначені періоди підтверджується первинними обліковими документами військової частини НОМЕР_2 рапортами командира (посадової особи) відповідної служби, зокрема: рапортом від 03.10.2025 (позиція № 1) період з 01.09.2025 по 30.09.2025, 30 днів; рапортом від 05.11.2025 (позиція № 3) період з 01.10.2025 по 26.10.2025, 26 днів; рапортом від 03.12.2025 (позиція № 2) період з 13.11.2025 по 30.11.2025, 18 днів; рапортом від 04.02.2026 (позиція № 3) період з 01.01.2026 по 31.01.2026, 31 день. У кожному з наведених рапортів підставою виконання завдань зазначено ті самі бойові розпорядження № 1308 від 07.02.2024 та № 1дск від 12.02.2024, а кількість днів, за які підлягає виплаті додаткова винагорода (графа « 30'000»), відповідає кількості днів виконання завдань.

Крім того, суд враховує, що сам відповідач, видавши наказ від 12.02.2026 № 65/нагд про виплату додаткової винагороди особовому складу за спірний період, фактично визнав наявність підстав для здійснення таких виплат позивачу.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та повернення без виконання заявки-розрахунку від 20.02.2026 № 04-ФЕС не спростовує наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди, а стосується виключно організаційно-фінансового механізму виконання відповідачем свого обов`язку, який покладається на суб`єкта владних повноважень незалежно від стану бюджетного забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди з 01.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 26.10.2025, з 13.11.2025 по 30.11.2025 та з 01.01.2026 по 31.01.2026 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 26.10.2025 року, з 13.11.2025 по 30.11.2025 року, з 01.01.2026 по 31.01.2026 року.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.