Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №320/13363/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року справа №320/13363/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (адреса 01001, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 26, ЄДРПОУ 00034039) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), протиправною.

-Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження у справі за позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України в період з 26 серпня 1997 року по 13 січня 2026 року, у тому числі в Адміністрації Державної прикордонної служби України. За твердженням позивача, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 08 січня 2026 року № 51-ОС «По особовому складу» його було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту «а» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі. Крім того, позивач зазначає, що наказом Голови Державної прикордонної служби України від 13 січня 2026 року № 76-ОС «По особовому складу» його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13 січня 2026 року. Позивач вказує, що має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданим Адміністрацією Державної прикордонної служби України 15 грудня 2015 року, а останнім місцем його проходження військової служби була Адміністрація Державної прикордонної служби України. ОСОБА_1 зазначає, що у січні 2026 року йому була виплачена заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у сумі 28 840,00 грн, що підтверджується архівними відомостями грошового забезпечення за 2026 рік. При цьому, як стверджує позивач, відповідно до наданої відповідачем довідки-розрахунку щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базовим місяцем), визначено жовтень 2014 року. На думку позивача, відповідач неправильно визначив базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, застосувавши жовтень 2014 року, внаслідок чого індексацію було нараховано та виплачено у меншому розмірі, ніж належало. ОСОБА_1 зазначає, що з метою відновлення свого порушеного права 27 лютого 2026 року його представник звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Як зазначає позивач, листом від 20 березня 2026 року № 09/С-2567/5744, отриманим його представником 23 березня 2026 року, Адміністрація Державної прикордонної служби України відмовила у задоволенні зазначеної заяви та відмовила у проведенні нарахування і виплати індексації із застосуванням січня 2008 року як базового місяця. Позивач стверджує, що відповідач не заперечує факту застосування жовтня 2014 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до архівних відомостей грошового забезпечення за 2015-2018 роки індексація грошового забезпечення у зазначений період йому не виплачувалася. У зв`язку з наведеним позивач вважає протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базового місяця).

20.04.2026 відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Відповідач вказує, що наказом Голови Державної прикордонної служби України від 08 січня 2026 року № 51-ОС позивача було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту «а» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом від 13 січня 2026 року № 76-ОС його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13 січня 2026 року. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про відсутність правових підстав для застосування при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року січня 2008 року як базового місяця. Відповідач посилається на те, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності 15 грудня 2015 року та застосовувалася з 01 грудня 2015 року, було істотно змінено порядок проведення індексації грошових доходів населення. За твердженням відповідача, внесеними змінами передбачено, що якщо до прийняття зазначеної постанови базовим місяцем вважався місяць підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування або зростання грошових доходів населення за рахунок постійних складових заробітної плати, то після внесення змін місяцем підвищення є місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, стипендій чи виплат із соціального страхування відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078. Відповідач також зазначає, що після внесення змін базовий місяць визначається виключно у разі підвищення тарифної ставки (посадового окладу), тоді як до внесення змін він визначався також у разі підвищення інших постійних складових заробітної плати. Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до редакції пункту 5 Порядку № 1078, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України № 1013, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. При цьому відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 було підвищено посадові оклади працівників окремих галузей бюджетної сфери, однак таке підвищення не стосувалося військовослужбовців. На думку відповідача, з 01 грудня 2015 року до 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися, а тому відсутні правові підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексації грошового забезпечення. Також відповідач посилається на пункт 6 Порядку № 1078 у редакції, чинній станом на січень 2016 року, відповідно до якого індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. У зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, як зазначає відповідач, індексація грошового забезпечення військовослужбовцям у 2016-2018 роках не нараховувалася. Відповідач вважає, що з огляду на наведене відсутні правові підстави для застосування при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача за період з грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року січня 2008 року як базового місяця. Крім того, відповідач зазначає, що розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 березня 2020 року № Т/116-1743 щодо окремих питань грошового забезпечення було запропоновано здійснювати виплату індексації військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, за всі періоди, за які вони мали право на її отримання, але не отримали, а особам із числа колишніх військовослужбовців - за їх письмовим зверненням. Також відповідач зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником позивача, у січні 2026 року позивачу виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у сумі 28 840,00 грн. З урахуванням наведеного відповідач вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

21.04.2026 ОСОБА_1 скерував до суду письмову відповідь на відзив, у якому не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України та правовим висновкам Верховного Суду. Позивач зазначає, що проходив військову службу в Державній прикордонній службі України в період з 26 серпня 1997 року по 13 січня 2026 року, у тому числі в Адміністрації Державної прикордонної служби України. За твердженням позивача, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 08 січня 2026 року № 51-ОС його було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту «а» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що наказом Голови Державної прикордонної служби України від 13 січня 2026 року № 76-ОС його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13 січня 2026 року. Останнім місцем проходження військової служби позивача була Адміністрація Державної прикордонної служби України. Позивач зазначає, що у січні 2026 року йому було виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у сумі 28 840,00 грн, що підтверджується архівними відомостями грошового забезпечення за 2026 рік. Як зазначає ОСОБА_1 , відповідно до довідки-розрахунку, наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базовим місяцем), визначено жовтень 2014 року. Позивач стверджує, що під час нарахування та виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення за зазначений період відповідач застосував жовтень 2014 року як базовий місяць, при цьому зазначає, що ця обставина відповідачем не заперечується. Також позивач зазначає, що відповідно до архівних відомостей грошового забезпечення за 2015-2018 роки індексація грошового забезпечення у цей період йому не виплачувалася. На думку позивача, визначення базового місяця залежить виключно від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулася у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, що набрала чинності 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Позивач зазначає, що протягом періоду з січня 2008 року по березень 2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців не відбувалося, а тому саме січень 2008 року є місяцем, з якого повинно починатися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вважає, що має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базового місяця).

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України у період з 26 серпня 1997 року по 13 січня 2026 року, у тому числі в Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 08 січня 2026 року № 51-ОС позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «а» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 13 січня 2026 року № 76-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13 січня 2026 року.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданим 15 грудня 2015 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

У січні 2026 року позивачу виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у сумі 28 840,00 грн, що підтверджується архівними відомостями грошового забезпечення за 2026 рік.

Згідно з довідкою-розрахунком Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базовим місяцем), визначено жовтень 2014 року.

27 лютого 2026 року представник позивача звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 березня 2026 року № 09/С-2567/5744 у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

З матеріалів справи також убачається, що під час нарахування та виплати позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідач застосував жовтень 2014 року як місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Спір між сторонами виник у зв`язку з визначенням місяця, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Оцінка та висновки суду по суті спору.

Щодо вимоги нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

З 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції).

Так, пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції до 15.03.2018, тобто на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Відповідно до вимог абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15.12.2015) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 (в редакції до 15.03.2018) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, який підлягає обов`язковому врахуванню у даній справі.

Отже, внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну, вжитого відповідачем листі-відповіді на звернення позивача, а саме: «базовий місяць», використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття виходить із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу військовослужбовця та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294, яка була чинна до 28.02.2018), яка набрала законної сили з 01.01.2008, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294.

Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови № 704, якою затверджено нову схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6.

У зв`язку з цим, суд вважає, що збільшення заробітної плати позивача відбулося з набранням чинності Постанови КМУ №1294, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки наступне підвищення розміру грошового забезпечення позивача за рішенням Уряду відбулось саме з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі-Постанова №704), за результатом чого з 01.03.2018 базовим місяцем для розрахунку індексації став березень 2018 року.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, 28.02.2024 у справі №120/11178/21-а та від 06.07.2023 у справі №560/6684/22.

Суд зауважує, що в силу норм Порядку №1078, які були чинними на момент початку проходження позивачем військової служби у відповідача, січень 2008 року був базовим місяцем для проведення індексації його грошового забезпечення.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів того, що при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року було застосовано січень 2008 року як місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Натомість із наданої відповідачем довідки-розрахунку щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, а також з листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 березня 2026 року № 09/С-2567/5744 вбачається, що під час нарахування та виплати позивачу індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідач застосував жовтень 2014 року як базовий місяць та відмовив у здійсненні перерахунку із застосуванням січня 2008 року.

Посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань як на підставу для незастосування січня 2008 року при обчисленні індексації суд відхиляє, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для обмеження гарантованого законом права особи на належне грошове забезпечення, у тому числі на виплату індексації у встановленому законодавством розмірі.

Так, у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 09.03.2023 у справі № 160/6645/21, від 17.01.2025 у справі № 160/19515/23 Верховний Суд виснував, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на його право отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проведення відповідачем індексації грошового забезпечення позивача з період з 01.12.2015по 28.02.2018 без урахування місяцем підвищення доходу – січень 2008 року порушило його права на проведення індексації у визначеному законом розмірі.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (адреса 01001, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 26, ЄДРПОУ 00034039) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), протиправною.

3. Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.