Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №280/11436/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа № 280/11436/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), та стримування збройної агресії російської федерації на території України в період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), та стримування збройної агресії російської федерації на території України в період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 24.02.2022 по 18.05.2022 приймав безпосередню участь в обороні міста Маріуполь Донецької області. В період з 18.05.2022 по 25.05.2025, після завершення оборони м. Маріуполь Донецької області, позивач перебував в полоні утримуючись в місцях несвободи на території російської федерації, що підтверджується довідкою №34/М-1553д від 11.06.2025 виданої Першим заступником Голови СБ України. Водночас, після повернення з полону проведеного в рамках обміну полоненими, позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно не було нараховано та відповідно не виплачено додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), та забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України в період з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Ухвалою від 30.12.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, витребувано у відповідача:

всі документи та матеріали, якими керувався відповідач під час нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 01 по 31 березня 2022 року; інформацію про нараховані та виплачені позивачу суми додаткової винагороди, згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за березень 2022 року; послужну картку позивача за період з 01.03.2022 по 31.03.2022; інформацію щодо залучення позивача до участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в березні 2022 року, у випадку залучення позивача до участі в зазначених заходах у цей період надати належним чином засвідчені копії відповідних бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, рапортів командирів підрозділів, в складі яких перебував позивач.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди військовослужбовець Збройних Сил, набуває у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. З 24.02.2022 по 25.03.2022 бойові (спеціальні завдання) відділенню ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до бойових розпоряджень не визначались, особовий склад виконував завдання та функції покладені на Військову службу правопорядку Законом України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України». Відтак, у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування та виплати позивачу у спірний період додаткової грошової винагороди в розмірі 100 тисяч гривень. При цьому звертає увагу суду, що додаткова винагорода в розмірі 30 тисяч гривень позивачу була нарахована. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд встановив наступне.

З 20.04.2017 ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в складі ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 . Зазначена обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 31.01.2022 №20 позивача було відряджено до відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с 16, 36).

Згідно з витягом з бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №2022/ОКП/237/15 з 25.03.2022 до окремого розпорядження, в межах виконання бойового завдання, позивача передано в оперативне підпорядкування командиру військової частини НОМЕР_2 НГУ (а.с. 20, 38).

В період з 18.05.2022 по 25.05.2025 позивач перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується довідкою №34/М-1553д від 11.06.2025 виданої Першим заступником Голови СБ України (а.с. 14).

Як зазначив позивач в позовній заяві, після повернення з полону проведеного в рамках обміну полоненими, йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не було нараховано та відповідно не виплачено додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), та забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України в період з 01.03.2022 по 31.03.2022.

В зазначений період позивачу була нарахована та виплачена сума додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, в розмірі 30 000 грн, що підтверджується довідкою відповідача №803/713 від 14.01.2026 (а.с. 37) та довідкою про нарахування грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 01 липня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 21).

11.11.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо нарахування та виплати додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), та забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України в період з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.12.2025 №803/12784 позивачу в нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 – відмовлено (а.с. 19).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України (далі - КМ України) прийняв постанову від 28.02.2024 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами КМ України від 22.03.2022 №350, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, від 08.10.2022 №1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою КМ України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

Пунктом 1 Телеграми від 25.03.2022 №248/1298 Міністр оборони України визначив, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі – бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Згідно з пунктом 3 Телеграми №248/1298, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Аналогічні за змістом положення містить окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29.

Позивач стверджує, що у спірний період під час проходження військової служби у відповідача, він виконував обов`язки військової служби, у зв`язку із чим має право на додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вказана норма визначає що є виконанням обов`язку військової служби та поширює свою дію на всіх без виключення військовослужбовців як Збройних Сил України, так і інших військових формувань в цілому, незалежно від того де, коли та які завдання вони виконують в повсякденній діяльності, як в мирний час, так і в особливий період.

Разом з тим, пунктом 1 Постанови №168 чітко зазначено про те, що розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд наголошує, що для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі є сукупність підстав, а саме:

перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;

бойовий наказ (розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань;

для відряджених військовослужбовців довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах.

Як стверджує відповідач, з 24.02.2022 по 25.03.2022 бойові (спеціальні завдання) відділенню ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до бойових розпоряджень не визначались, особовий склад виконував завдання та функції покладені на Військову службу правопорядку Законом України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

Відповідно до витягу з бойового розпорядження оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 25.03.2025 №2022/ОКП/237/15, особовий склад відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі і позивач, були підпорядковані командиру військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Для підтвердження безпосередньої участі в бойових діях відряджених військовослужбовців видається довідка командира військової частини, де перебуває військовослужбовець. У такій довідці зазначається військове звання, прізвище, ім`я та по батькові військовослужбовця, частина, де проходить службу військовий, термін участі в бойових діях або виконання бойових завдань, посилання на накази командира частини, в яких зазначено, що військовослужбовець виконував відповідні обов`язки. Така довідка в обов`язковому порядку повинна бути підписана посадовими особами військової частини, скріплена гербовою печаткою та зареєстрована в діловодстві частини. Важливим нюансом також є те, що в наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць, обов`язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. До наказів про виплату 100 тисяч гривень також включаються і військовослужбовці, які брали безпосередню участь у бойових діях та загинули або померли внаслідок отриманих поранень та травм — за весь місяць, але не більше періоду дії воєнного стану, та армійці, що захоплені в полон або стали заручниками.

Дані положення закріплені також у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260.

Таким чином, передумовою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень відповідно до постанови КМУ № 168, є надходження від керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, визначених Міністром оборони України документів на підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Однак, як стверджує відповідач, ні від Командування об`єднаних сил, ні від командування оперативно тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (наразі розформованого), ні від командування військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України документи, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях протягом спірного періоду - не надходили.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 по справі №580/1300/22, легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Відтак суд погоджується з правовою позицією відповідача, що у нього були відсутні законні підстави для нарахування та виплати позивачу у спірний період додаткової грошової винагороди в розмірі 100 тисяч гривень.

При цьому суд звертає увагу, що додаткова винагорода в розмірі 30 тисяч гривень за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 позивачу була нарахована та виплачена.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 квітня 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «15» липня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль