Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №160/9547/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокуСправа №160/9547/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа – Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа – Військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України МВС України, оформлені пунктом 3 протоколу засідання комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року від 04.08.2025 № 907/945 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2006, а також визнати протиправними дії про відмову у перегляді рішення щодо суми виплати одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини вперше, а саме: на 15.12.2024 та відмову виплатити різницю між фактично нарахованою допомогою та сумою обчисленою з урахуванням прожиткового мінімуму на 15.12.2024, що становить 636 250 грн., на підставі рішення Головного управління Національної гвардії України, виконаним у вигляді листа № 27/13/3-Н-10660-ЕП від 24.12.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України МВС України виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2024, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому у 2006 році встановлена ІІІ група інвалідності у зв`язку із загальним захворюванням. З 05.12.2024 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Спірним рішенням, яке оформлено пунктом 3 протоколу від 04 серпня 2025 року №907/975 про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, на підставі довідок МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 54858 від 14.12.2006 та серії 12 ААД № 099839 від 19.12.2024 визначено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2006), в сумі 120 750 грн. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.

27.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.05.2026 року Головне управління Національної гвардії України надало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що чинне на момент прийняття рішення про виплату ОГД законодавство чітко передбачало, що за основу при розрахунку суми ОГД береться розмір прожиткового мінімуму, чинний на 1 січня календарного року першого встановлення інвалідності. Уперше інвалідність була встановлена Позивачу у 2006 році. Отже, на думку відповідача, ним правомірно розраховано позивачу суму ОГД, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2006 року.

13.05.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмові пояснення на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що відповідно до абзацу третього пункту 3 Порядку № 975 в редакції, чинній на дату повторного встановлення Позивачу інвалідності – 05 грудня 2024 року, яка зазначена у довідці до акта огляду медико-соціальною комісією ( Обласна МСЕК № 3 м. Дніпра) від 19 грудня 2024 року (серія 12 ААД № 0999839), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності – дата, зазначена у довідці медикосоціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, а саме дата первинного встановлення позивачу інвалідності – 14 грудня 2006 року. У той же час, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум станом на 01.01.2006 року становив 483 грн. 00 коп. Отже, як вважає представник третьої особи, Головним управлінням Національної гвардії України цілком правильно та правомірно було прийняте рішення про призначення (виплату) позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2006 року, а саме – 120 750 грн.

05.06.2026 року на адресу від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 14 грудня 2006 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання і яка не пов`язана з виконанням обов`язків військовослужбовця, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 54858, що була видана 14.12.2006 року.

05.12.2024 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААД № 099839.

Комісією Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, на підставі довідок МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 54858 від 14.12.2006 та серії 12 ААД № 099839 від 19.12.2024 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2006) в сумі 120 750 грн.

09.12.2025 року позивачем направлено до Національної гвардії України та до комісії Головного управління Національної гвардії України заяву з вимогою виплатити різницю між фактично нарахованою та одноразовою грошовою допомогою у разі встановлення ІІІ групи інвалідності у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 15 грудня 2024 року, що становить 636 250 грн. (3028 х 250 = 757 000 – 120 750 = 636 250).

Головним управління Національної гвардії України листом № 27/13/3- Н-10660-ЕП від 24.12.2025 року відмовлено позивачу у задоволенні його заяви, з огляду на те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, а саме дата первинного встановлення позивачу інвалідності – 14 грудня 2006 року та повідомило позивача, що прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб на 01 січня 2006 року становив 483 грн. 00 коп.

Вважаючи протиправним рішення в частині застосування для розрахунку розміру грошової допомоги прожиткового мінімуму, встановленого законом на 2006 рік, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 05 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом №2011-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої зазначеної статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).

У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку № 975.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста

- дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як передбачено абзацами 1, 3 підпункту 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З аналізу положень статей 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є виключно встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, які настали внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі у зв`язку із захистом Батьківщини, оскільки зазначеними нормативними актами чітко визначено, що таке право виникає лише у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов`язаного з її виконанням.

Відтак лише встановлення інвалідності з вищенаведених вище причин, породжує у військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату та прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір.

Натомість випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв`язку з виконанням військового обов`язку (побутова травма, загальне захворювання тощо), не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги. Інше тлумачення фактично розширювало б межі застосування Закону № 2011-XII та Порядку № 975 на категорії осіб, які не зазнали ушкоджень здоров`я у зв`язку з виконанням військового обов`язку, що суперечило б як їхній меті, так і соціальному призначенню.

Отже, для правильного застосування Закону №2011-ХІІ та Порядку № 975 вирішальне значення має не будь-який факт встановлення інвалідності як такий, а саме той факт, який прямо пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби чи захистом Батьківщини. Лише з цього моменту виникає право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ, та визначається розмір такої допомоги.

Як вже було зазначено, позивачу у 2006 році було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання і яка не пов`язана з виконанням обов`язків військовослужбовця.

Проте, 05.12.2024 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Таким чином, позивач у різний час отримав два окремі ушкодження здоров`я, різні за своєю природою та правовими наслідками:

Предметом спору, що виник у цій справі, є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого встановлено саме під час проходження військової служби, у зв`язку із захистом Батьківщини.

Оскільки у випадку позивача вперше інвалідність ІІІ групи була встановлена 14.12.2006 року з причин, що не підпадають під регулювання статей 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975, такий факт не породжував права на отримання одноразової грошової допомоги.

Лише встановлення інвалідності ІІІ групи 05.12.2024 року, у зв`язку з травмою, безпосередньо пов`язаною із захистом Батьківщини, є первинним юридичним фактом у межах спеціального правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та визначає момент виникнення права на виплату останньої.

Таким чином, саме 2024 рік є відправною точкою для визначення розміру одноразової грошової допомоги, і вона має обчислюватися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року. Будь-які посилання відповідача на 2006 рік, як на момент «первинного встановлення» інвалідності, є необґрунтованими, оскільки той факт інвалідності не підпадав під сферу дії спеціального законодавства, спрямованого на соціальний захист військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2025 року по справі № 240/4278/24.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо пропуску строку позивачем звернення до адміністративного суду, оскільки, на думку відповідача, у даному випадку є застосовним місячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для адміністративних спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби.

Суд вказує, що даний спір стосується виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ.

Згідно преамбули вказаного Закону, Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

На переконання суду, одноразова грошова виплата особі з інвалідністю є додатковою державною допомогою, має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 440/14216/23.

Отже, посилання відповідача на застосування спеціальних строків, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для даного адміністративного спору є безпідставним.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа – Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України МВС України, оформлені пунктом 3 протоколу засідання комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року від 04.08.2025 № 907/945 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2006, а також визнати протиправними дії про відмову у перегляді рішення щодо суми виплати одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини вперше, а саме: на 15.12.2024 та відмову виплатити різницю між фактично нарахованою допомогою та сумою обчисленою з урахуванням прожиткового мінімуму на 15.12.2024, що становить 636 250 грн., на підставі рішення Головного управління Національної гвардії України, виконаним у вигляді листа № 27/13/3-Н-10660-ЕП від 24.12.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України МВС України виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2024, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський