Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №160/12273/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокуСправа №160/12273/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Дроздової Тетяни Леонідівни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування довідки та наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 07.05.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Дроздової Тетяни Леонідівни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) щодо призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- визнати протиправною довідку ВЛК від 28.02.2026 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та скасувати її;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) щодо призову під час мобілізації у воєнний час та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність права для відстрочки, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому ІНФОРМАЦІЯ_3 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, зокрема врахувати скарги на стан здоров`я. Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК. Більш того, через ЦНАП позивач неодноразово намагався подати заяву на відстрочку від призову через наявність обставин, що прямо передбачені ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, проте через тривалі повітряні тривоги через пряму загрозу застосування бойових засобів ураження та емоційно лабільний стан матері із ІІ групою інвалідності задля забезпечення її особливих потреб та виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда не зміг реалізувати своє право на відстрочку шляхом подання заяви. Натомість ІНФОРМАЦІЯ_3 проігнорував як скарги на здоров`я та ургентне направлення на операцію з приводу проведення термінової операції через розрив зв`язок та некроз тканей передпліччя, так і право на відстрочку, що в свою чергу призвело до протиправного призову позивача на військову службу. Представник позивача стверджує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на ТЦК та СП. Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець. Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу. Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов. Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення. Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення. Представник позивача вважає, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, саме на нього покладено обов`язок щодо перевірки підстав для відстрочки від призову та мобілізації в особливий період і воєнний час.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 року зазначена вище справа розподілена та 11.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

13.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у 1) ІНФОРМАЦІЯ_1 та у 2) військової частини НОМЕР_1 засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії: довідки ВЛК від 28.02.2026 року щодо ОСОБА_1 ; наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ); довідки та висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби; картки обстеження та медичного огляду за наслідками проходження медичного огляду ОСОБА_1 ; фото та відеоматеріали на яких зафіксовані дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо пред`явлення та перевірки документів ОСОБА_1 , вручення йому повісток, тощо та вчинення щодо нього інших процедур пов`язаних із здійснення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; журналу обліку відвідувачів територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який охоплює період доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 чи витяг із нього який би охоплював період; відомості про представника правоохоронного органу (його П.І.П., звання, посада, тощо), який перебував у складі групи, яка здійснила примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доказів вручення повістки ОСОБА_1 , якою він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду; направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 року № 560; витягу з журналу реєстрації направлень ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 року № 560; результатів аналізів та медичних досліджень, проведених ОСОБА_1 під час проходження ним медичного обстеження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усіх медичних документів, в тому числі витягів, виписок з електронної системи охорони здоров`я щодо ОСОБА_1 , які досліджувались лікарями військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усіх інших медичних документів та інших доказів, які стали підставою для прийняття рішення про придатність ОСОБА_1 до військової служби, у тому числі також інформацію про діагнози, які були поставлені ОСОБА_1 під час проходження медичних обстежень кожним з лікарів військово-лікарської комісії та комісією загалом для визначення придатності до військової служби; повістки щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби; довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби; наказу або витягу з наказу командира військової частини, яким зараховано ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини. Судом вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 та військову частину НОМЕР_1 подати суду: визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України “Про виконавче провадження” та актуальні на час подання відомості щодо відомості щодо керівника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 ), відповідального за виконання вимог даної ухвали суду, а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті). Судом також зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 11.06.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_4 та військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

18.05.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій відповідач зазначив, що на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 року надає засвідчену належним чином копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №64 від 02.03.2026 року, яким ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини. Водночас відповідач зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не бере безпосередньої участі у проведенні заходів мобілізації громадян, а тому документи, які стосуються процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, зокрема документи щодо вручення повістки, проходження військово-лікарської комісії, оформлення відстрочки від призову, направлення до військової частини та інші матеріали, у розпорядженні військової частини відсутні. Також у поданій заяві відповідач повідомив суд відомості щодо командира військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання вимог ухвали суду, а саме: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . До заяви відповідачем додано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №64 від 02.03.2026 року та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 20.04.2026 року від військової частини НОМЕР_6 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем військової служби в особливий період, яка є конституційним обов`язком громадян України та здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідач наголосив, що військова частина не є суб`єктом, який приймає рішення про призов громадян, а здійснює виключно функції щодо зарахування особового складу на підставі документів, отриманих від територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та ведення відповідного обліку. У відзиві також зазначено, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини є виконаним та породив юридичні наслідки, а тому не може бути предметом фактичного скасування шляхом покладення на військову частину обов`язків щодо звільнення позивача поза передбаченою законом процедурою. Виходячи з наведеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

29.05.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що 28.02.2026 року позивач був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.02.2026 №1484. У цей же день позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 , за результатами якого його було визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 28.02.2026 №2026-0228-1505-1763-7. Відповідач вказав, що на підставі висновку військово-лікарської комісії наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.02.2026 №211/М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Зазначив, що під час проходження військово-лікарської комісії позивач не надав документів, які б підтверджували наявність захворювань або інших обставин, що могли б бути підставою для визначення його непридатним чи обмежено придатним до військової служби. При цьому відповідач наголосив, що докази подання таких документів до матеріалів справи не долучені. Також відповідач послався на положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, відповідно до яких саме військово-лікарські комісії наділені повноваженнями щодо визначення придатності громадян до військової служби. На думку відповідача, суд не може підміняти військово-лікарську комісію та самостійно оцінювати стан здоров`я позивача або правильність застосування положень Розкладу хвороб, оскільки такі питання потребують спеціальних медичних знань та належать до компетенції відповідних органів військово-лікарської експертизи. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 та від 18.04.2022 у справі №815/5707/16. Крім того, відповідач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не є належним відповідачем у частині позовних вимог щодо оскарження рішення військово-лікарської комісії, оскільки ВЛК є самостійним суб`єктом військово-лікарської експертизи, її члени не є працівниками чи військовослужбовцями ТЦК та СП, а питання визначення ступеня придатності особи до військової служби не входить до компетенції територіального центру комплектування. У зв`язку з цим відповідач просив залучити до участі у справі як співвідповідачів Департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради та військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_7 . Також відповідач зазначив, що після видання наказу про призов позивач набув статусу військовослужбовця, а тому скасування рішення ВЛК саме по собі не є підставою для припинення проходження військової служби чи звільнення з неї, оскільки такі правовідносини регулюються спеціальними нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Щодо витребуваних судом доказів відповідач зазначив, що частина документів, зокрема матеріали щодо проходження військової служби, наказ про зарахування до списків особового складу та інші документи, перебувають у володінні військової частини НОМЕР_1 , а документи медичного характеру створювалися та зберігаються у відповідних медичних установах та органах військово-лікарської експертизи. За наведених обставин відповідач просив суд залучити співвідповідачів, відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.

Щодо клопотання відповідача про залучення співвідповідачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною четвертою статті 48 КАС України передбачено, що у разі незгоди позивача на заміну відповідача іншою особою суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Отже, питання щодо залучення співвідповідача у справі є процесуальним правом суду, яке реалізується з урахуванням предмета спору, характеру спірних правовідносин, змісту заявлених позовних вимог та наявності підстав вважати, що права, свободи чи інтереси відповідної особи можуть бути порушені ухваленим у справі рішенням або що саме на таку особу покладається обов`язок щодо вчинення певних дій.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги, зокрема, до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 щодо визнання протиправними дій та рішень, пов`язаних із призовом позивача на військову службу під час мобілізації та направленням його до військової частини.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивачем заявлено самостійні позовні вимоги до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради чи військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 .

При цьому суд враховує, що відповідно до положень Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, військово-лікарські комісії є органами, які здійснюють військово-лікарську експертизу та приймають постанови щодо визначення ступеня придатності особи до військової служби. Разом з тим, сама по собі наявність у справі спору щодо висновку ВЛК не є безумовною підставою для залучення як співвідповідача будь-якого органу чи установи, які мають відношення до організації або забезпечення діяльності такої комісії.

Суд зазначає, що предметом судового розгляду у цій справі є перевірка правомірності рішень, дій та бездіяльності саме відповідачів, визначених позивачем, у межах заявлених позовних вимог. Залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів можливе лише за умови встановлення, що такі особи є суб`єктами спірних правовідносин та на них може бути покладено обов`язок щодо відновлення порушеного права позивача.

Водночас відповідачем не наведено належного обґрунтування того, які саме позовні вимоги підлягають пред`явленню до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради та військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також яким чином рішення у цій справі може вплинути на їхні права, обов`язки чи повноваження.

Крім того, питання належності відповідача у справі є предметом правової оцінки суду під час розгляду справи по суті та не може бути вирішене лише шляхом формального залучення до участі у справі інших суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, враховуючи відсутність достатніх правових підстав для залучення Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради та військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 до участі у справі в якості співвідповідачів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний та підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

28.02.2026 року позивач був доставлений (супроводжений) працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.02.2026 № 1484.

Цього ж дня позивач пройшов медичний огляд позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 , за результатами якого його визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2026 № 2026-0228-1505-1763-7.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проходження військово-лікарської комісії та перевірки відомостей щодо військового обліку позивача, ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено відсутність документально підтверджених підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або бронювання.

У зв`язку з цим начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 28.02.2026 року видано наказ № 211/М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до якого ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивача 28.02.2026 року взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами проходження військово-лікарської комісії цього ж дня визнано придатним до військової служби, а у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації знято з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до абзацу третього пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Крім того, судом встановлено, що після направлення до військової частини НОМЕР_1 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини.

Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2026 № 64, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі мобілізаційної директиви ІНФОРМАЦІЯ_9 від 29.01.2026 № Д-116/1/дск/м, призначено на посаду водія взводу бойових машин 1 штурмової роти НОМЕР_7 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 за штатом воєнного часу, військово-облікова спеціальність - 790037А.

Зазначеним наказом визначено, що з 02.03.2026 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, визнано таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за відповідною посадою із посадовим окладом згідно з 5 тарифним розрядом у розмірі 2820 грн, із присвоєнням військового звання «солдат».

Також наказом встановлено позивачу додаткові виплати, зокрема надбавку за особистий внесок у результати служби у розмірі 624 % посадового окладу та щомісячну надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Не погоджуючись із рішенням військово-лікарської комісії щодо визначення його придатним до військової служби, а також із наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.02.2026 № 211/М про призов на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Згідно ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до частини 12 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п.2.1 глави 2 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_11 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що у відповідності до проведеного медичного огляду ОСОБА_3 було визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2026 № 2026-0228-1505-1763-7.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач має будь-які захворювання, які виключають його придатність до військової служби та можливість її проходження.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували те, що позивач мав відстрочку від призову на військову службу, був заброньований на період мобілізації, тощо.

Згідно пункту 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

За таких обставин, з урахуванням наявності висновку ВЛК про придатність позивача до військової служби, відповідачем-1 обґрунтовано прийнято рішення про призов позивача на військову службу.

Також, суд звертає увагу на правовий висновок ВЕРХОВНОГО СУДУ викладений у постанові суду від 05.02.2025 №160/2592/23, в якому зазначено про те, що:

«…процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

57. Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі…».

Суд зазначає, що у разі якщо позивач, який на даний час має статус військовослужбовця, вважає, що є не придатним за станом здоров`я до проходження військової служби, то відповідно має право звернутися до командира військової частини з рапортом про направлення його на ВЛК для встановлення ступеня придатності до військової служби.

Так само, у разі якщо у позивача наявні інші обставини, які виключають можливість проходження позивачем військової служби, то позивач має право звернутися до командування військової частини з відповідним рапортом, в якому викласти підстави та прохання про звільнення з військової служби.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Дроздової Тетяни Леонідівни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування довідки та наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник