Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №160/8887/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа № 160/8887/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення матеріальних збитків,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) завдані державі матеріальні збитки у розмірі 121076,04 (сто двадцять одна тисяча сімдесят шість гривень чотири копійки).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, за фактом чого проведено службове розслідування, здійснено перерахунок грошового забезпечення, внаслідок чого утворилася переплата, за стягненням якої у судовому порядку звернувся позивач.

15.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Копія ухвали від 15.04.2026 року була направлена на зареєстровану адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

04.05.2026 року на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання», який долучений до матеріалів справи.

15.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» від 05 березня 2009 року №270 (зі змінами та доповненнями), поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі неможливості їх вручення, у тому числі, у разі адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.11 ст. 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Будь-яких клопотань та відзиву на позов у встановлений судом строк до суду не надходило, причин поважності його неподання також не повідомлено.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2026 року № 2, солдат ОСОБА_1 призначений на посаду гранатометника 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти НОМЕР_4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2026 № 5, солдат ОСОБА_1 вибув у район бойових дій до н.п. Олексіївка на лінії бойового зіткнення на глибину ротного опорного пункту.

08.01.2026 від командира 2 аеромобільної роти НОМЕР_4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 надійшла усна доповідь про самовільне залишення району виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексіївка Сумської області, без поважних причин, в умовах воєнного стану, військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдатом ОСОБА_1 , зі зброєю.

У відповідності до рапорту командира 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 № 1709/ ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_1 під час виконання бойових завдань, самовільно залишив район виконання бойового завдання, визначеного бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 № 7-3/3дск від 01.01.2026, в районі н.п. Олексіївка Хотінської сільської громади Сумського району Сумської області. Позицію військовослужбовець ОСОБА_1 покинув зі зброєю 5,5 мм АК ТК6 № 6237545 в комплекті.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2026 № 374/нагд було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення району виконання бойового завдання 08.01.2026 в районі н.п. Олексіївка Сумської області, а також подальшого самовільного залишення військової частини зокрема, гранатометником 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти НОМЕР_4 аеромобільного батальйону солдатом ОСОБА_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 № 9 солдат ОСОБА_1 вважається безпідставно відсутнім на військовій службі з 08.01.2026 року.

За змістом пункту 3.17 акту службового розслідування від 17.03.2026 за №1709/88150-в (далі за текстом – Акт службового розслідування) за солдатом ОСОБА_3 було закріплене наступне інвентарне майно: - 5,45 мм автомат АК-74 ТК-6 № 6237545; - Мішок спальний В1; - Пончо В1; - Сумка-підсумок розкладна універсальна В6; - Сумка-підсумок бойова-А В5 ТА-30; - Сумка-підсумок бойова-Г В5; - Рюкзак бойовий інд. В5; - Окуляри-маска захисні балістичні; - Шолом кевларовий; - Сумка транспортна індивідуальна; - Бронежилет модульний Т2РПВ5У1-8РL; - Аптечка індивідуальна АМ3І (IFAK)

Згідно відомості визначення залишкової вартості військового майна служби засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2026 № 29 залишкова вартість майна, а саме 5,45 мм автомата АК-74 ТК-6 № НОМЕР_5 становить 7504,88 (сім тисяч п`ятсот чотири гривні вісімдесят вісім копійок) (пункт 3.18 Акту службового розслідування).

Згідно відомості визначення залишкової вартості майна речової служби від 11.03.2026 № 8 вартість майна речової служби тилу, яке було видано солдату ОСОБА_1 , становить 38697,57 (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто сім гривень п`ятдесят сім копійок) (пункт 3.19 Акту службового розслідування).

Згідно відомості визначення залишкової вартості майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 вартість майна з урахуванням кратності становить 7329,67 (сім тисяч триста двадцять дев`ять гривень шістдесят сім копійок) (пункт 3.20 Акту службового розслідування).

Пунктом 3.22 Акту службового розслідування встановлено, що випадок втрати військового майна, яке було у користуванні відповідача стався внаслідок порушення військової дисципліни, недбалого ставлення до обов`язків військової служби, а саме у самовільному залишенні району виконання бойового завдання, визначеного бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 № 7-3/3дск від 01.01.2026 солдатом ОСОБА_1 08.01.2026 та безпідставної відсутності на службі по теперішній час.

Відповідно до пункту 3.23 Акту службового розслідування, зважаючи на те, що військове майно втрачено внаслідок порушення військової дисципліни, недбалого ставлення до обов`язків військової служби, солдат ОСОБА_1 підлягає притягненню до підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно відомості визначення залишкової вартості військового майна вартість 5,45 мм автомата АК-74 ТК-6 № 26237545 становить 7504,88 (сім тисяч п`ятсот чотири гривні вісімдесят вісім копійок). Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 604 від 15.07.2020 уся вогнепальна зброя калібром до 30 мм відшкодовується винними особами у десятикратному співвідношенні до їх вартості.

Таким чином розмір втрат по службі засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_6 складає 7504,88*10=75048,80 (сімдесят п`ять тисяч сорок вісім гривень вісімдесят копійок).

Таким чином, матеріальна шкода завдана державі в наслідок втрати військового майна підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок солдата ОСОБА_1 в розмірі 121076,04 (сто двадцять одна тисяча сімдесят шість гривень чотири копійки).

Військовою частиною НОМЕР_1 було надіслано ОСОБА_1 вимогу від 26.03.2026 року №б/н про добровільне повернення коштів.

Відповідач у добровільному порядку не погасив шкоду завдану державі, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232- XII (далі Закон №2232- XII).

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232- XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 2019 року №548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).

Згідно з ст.11 Статуту № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст.16 Статуту № 548-XIV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з статей 26, 27 Статуту № 548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

За приписами ч.1 ст.3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон № 160-IX) підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Згідно з п.4 і 5 ч.1 ст.1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до ч.1-3 ст.3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону № 160-IX, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно з ч.1-6 ст.8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Так, матеріалами справи підтверджено, що в ході службового розслідування було встановлення факт самовільного залишення ОСОБА_1 розташування військової частини НОМЕР_1 .

За змістом пункту 3.17 акту службового розслідування від 17.03.2026 за №1709/88150-в (далі за текстом – Акт службового розслідування) за солдатом ОСОБА_3 було закріплене наступне інвентарне майно: - 5,45 мм автомат АК-74 ТК-6 № 6237545; - Мішок спальний В1; - Пончо В1; - Сумка-підсумок розкладна універсальна В6; - Сумка-підсумок бойова-А В5 ТА-30; - Сумка-підсумок бойова-Г В5; - Рюкзак бойовий інд. В5; - Окуляри-маска захисні балістичні; - Шолом кевларовий; - Сумка транспортна індивідуальна; - Бронежилет модульний Т2РПВ5У1-8РL; - Аптечка індивідуальна АМ3І (IFAK)

Згідно відомості визначення залишкової вартості військового майна служби засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2026 № 29 залишкова вартість майна, а саме 5,45 мм автомата АК-74 ТК-6 № НОМЕР_5 становить 7504,88 (сім тисяч п`ятсот чотири гривні вісімдесят вісім копійок) (пункт 3.18 Акту службового розслідування).

Згідно відомості визначення залишкової вартості майна речової служби від 11.03.2026 № 8 вартість майна речової служби тилу, яке було видано солдату ОСОБА_1 , становить 38697,57 (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто сім гривень п`ятдесят сім копійок) (пункт 3.19 Акту службового розслідування).

Згідно відомості визначення залишкової вартості майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 вартість майна з урахуванням кратності становить 7329,67 (сім тисяч триста двадцять дев`ять гривень шістдесят сім копійок) (пункт 3.20 Акту службового розслідування).

Пунктом 3.22 Акту службового розслідування встановлено, що випадок втрати військового майна, яке було у користуванні відповідача стався внаслідок порушення військової дисципліни, недбалого ставлення до обов`язків військової служби, а саме у самовільному залишенні району виконання бойового завдання, визначеного бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 № 7-3/3дск від 01.01.2026 солдатом ОСОБА_1 08.01.2026 та безпідставної відсутності на службі по теперішній час.

Відповідно до пункту 3.23 Акту службового розслідування, зважаючи на те, що військове майно втрачено внаслідок порушення військової дисципліни, недбалого ставлення до обов`язків військової служби, солдат ОСОБА_1 підлягає притягненню до підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно відомості визначення залишкової вартості військового майна вартість 5,45 мм автомата АК-74 ТК-6 № 26237545 становить 7504,88 (сім тисяч п`ятсот чотири гривні вісімдесят вісім копійок). Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 604 від 15.07.2020 уся вогнепальна зброя калібром до 30 мм відшкодовується винними особами у десятикратному співвідношенні до їх вартості.

Таким чином розмір втрат по службі засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_6 складає 7504,88*10=75048,80 (сімдесят п`ять тисяч сорок вісім гривень вісімдесят копійок).

Таким чином, матеріальна шкода завдана державі в наслідок втрати військового майна підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок солдата ОСОБА_1 в розмірі 121076,04 (сто двадцять одна тисяча сімдесят шість гривень чотири копійки).

Військовою частиною НОМЕР_1 було надіслано ОСОБА_1 вимогу від 26.03.2026 року №б/н про добровільне повернення коштів.

Докази оскарження відповідачем наказу, яким його притягнуто до відповідальності до суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст.10 Закону № 160-IX).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої шкоди на суму 121076,04 грн.

Доказів погашення відповідачем вартості предметів військового майна, які отримані у користування під час проходження військової служби в зазначеному розмірі матеріали справи не містять, як і не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку наказів про притягнення його до відповідальності та визначення розміру завданої шкоди.

Жодних пояснень чи додаткових доказів від відповідача на адресу суду не надходило, хоча він був належним чином повідомлений про даний адміністративний спір.

Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути завдану державі шкоду.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення матеріальних збитків – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) завдані державі матеріальні збитки у розмірі 121076,04 (сто двадцять одна тисяча сімдесят шість гривень чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв