Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №727/83/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 727/83/26

провадження 822/1376/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Бойко М.Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.

Позов мотивовано тим, що з 2005 року перебувала з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, а з 22 червня 2010 року – в зареєстрованому шлюбі; ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_5 .

Зазначає, що протягом останніх двох років вона та відповідач фактично проживають окремо, а з січня 2024 року остаточно припинили подружні відносини та ведення спільного господарства. Діти залишилися проживати з нею та перебувають на її повному утриманні. Добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дітей відповідач не бажає..

Разом з тим, їй відомо що ОСОБА_3 працевлаштований, а також отримує не офіційні доходи, не має інших осіб на утриманні, на праві часткової власності йому належить частка земельної ділянки та будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а тому він, враховуючи, що їх повнолітній син ОСОБА_4 на даний час продовжує навчання, може щомісячно сплачувати аліменти на утримання їх дітей у твердій грошовій сумі, в загальному їх розмірі 6 392 гривні, тобто по 3 196 гривень на кожного з синів, що є прожитковим мінімумом на одну дитину, на підставі ст. ст. 180, 199 СК України .

Також позивачка вказує, що за навчання їх сина ОСОБА_4 , в університеті , згідно договору, укладеного особисто відповідачем з цим навчальним закладом 14 серпня 2024 року та додаткової угоди до нього від 10 квітня 2025 року , нею було сплачено 75 015 гривень, а тому частина цих витрат підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що, беручи до уваги умови договору про надання освітніх послуг, рік навчання ОСОБА_4 коштує 38 500 гривень, а тому сума таких щомісячних витрат дорівнює 3 208 гривень. Їх з відповідачем неповнолітній син ОСОБА_5 відвідує спортивні заняття з карате у СК «Лідер», вартість яких кожного місяця становить 1000 гривень. Таким чином, сума додаткових витрат на двох дітей складає 4208 гривень, а тому вона просить стягувати їх частину, тобто 2 104 гривень, щомісячно з відповідача на свою користь, на підставі ст. 185 СК України.

Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь частину понесених додаткових витрат на оплату навчання їх повнолітнього сина в розмірі 37 507 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в загальному їх розмірі 6392 гривень щомісячно, починаючи з дати пред?явлення позову; стягнути з ОСОБА_2 на її користь частину додаткових витрат на утримання дітей в розмірі 2104 гривень щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 2 000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду – 31 грудня 2025 року і до досягнення ним повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що продовжує навчання, у твердій грошовій сумі, в розмірі 2 000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду - з 31 грудня 2025 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не пізніше ніж до досягнення ним 23-х років.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості освітньої послуги за навчання повнолітнього сина ОСОБА_4 в сумі 36 125 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на дітей, оскільки вони потребують матеріальної допомоги, а відповідач може таку матеріальну допомогу надавати.

Щодо додаткових витрат суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача частини додаткових витрат на утримання дітей у розмірі 2 104 гривень кожного місяця, які складаються відповідно до змісту позову з половини щомісячних витрат на навчання повнолітнього сина ОСОБА_4 , та з вартості місячного абонемента – 1000 гривень на відвідування неповнолітнім сином ОСОБА_5 спортивного клубу «Лідер», виходячи з такого.

Позивачкою не доведено наявності особливих обставин, які б зумовлювали додаткові витрати на заняття спортом неповнолітнього ОСОБА_5 у розумінні ст. 185 СК України, тоді як подання доказів на обґрунтування позову є її прямим обов`язком.

Вимогу позову щодо оплати відповідачем вартості освітньої послуги на майбутнє - частково кожного місяця суд також вважає необґрунтованою з огляду на те, що згідно з укладеним відповідачем договором №11-53 від 14 серпня 2024 року про надання освітніх послуг відповідач зобов`язаний оплачувати таку послугу саме навчальному закладу та двічі на рік. Отже, понесення таких витрат ОСОБА_1 у разі невиконання відповідачем зазначеного обов`язку є лише прогнозованими нею обставинами, а відповідні вимоги - передчасними, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Стягуючи частину вартості освітньої послуги за навчання повнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 36 125 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір з Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича №11-53 від 14 серпня 2024 року, а також додаткову угоду до нього №1 від 10 квітня 2025 року, своїх зобов`язань за вказаним договором та додатковою угодою ОСОБА_2 не виконує, вказані витрати повністю були оплачені позивачкою самостійно, що підтверджується документально та не заперечується стороною відповідача, а тому з відповідача слід стягнути на відшкодування таких витрат 36 125 гривень на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на повнолітнього сина та стягнення частини вартості освітньої послуги скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в частині часткового задоволення позову допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Вказує на те, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення не взято до уваги стан здоров`я відповідача, а також ту обставину, що у нього на утриманні є мати похилого віку. Також суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на відповідача не може бути покладено обов`язок по оплаті додаткових витрат на оплату навчання повнолітнього сина.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб 22 червня 2010 року, актовий запис №805, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.06.2010 року ( а.с.7).

Сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей: серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с.а.с.8,9) .

З довідки № 165 від 03 вересня 2024 року та з довідки №307 від 01 грудня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 є студентом факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зі спеціальності 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії на контрактній основі, освітня програма Міжнародні відносини денної форми здобуття освіти, термін навчання: 01 вересня 2024 року – 30 червня 2028 року (а.с.10-11).

Згідно з довідкою Чернівецького обласного спортивного клубу «Лідер» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є спортсменом та відвідує секцію карате тричі на тиждень. Всі оплати за тренування, змагання та інші спортивні заходи вносить вчасно його мати – ОСОБА_1 . Вартість місячного абонемента складає 1000 гривень. ( а.с.17).

Відповідно до довідки про заробітну плату від 13 березня 2026 року ОСОБА_2 працює в Державній службі з лікарських засобів та контроль за наркотиками у Чернівецькій області з 10 жовтня 2025 року, на посаді водія автотранспортних засобів, його заробітна плата з 10 жовтня 2025 року по 28 лютого 2026 року включно складає 59 035,40 гривень. (а.с.39).

Відповідно до витягу з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №73/25/3953/В від 28 серпня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю 3 групи ( а.с.40-43)

Відповідно до медичного висновку №447 від 10.04.2026 року КНП «Міська поліклініка №2» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , потребує курсів амбулаторного та стаціонарного лікування ( а.с.48).

Згідно з договором №11-53 від 14 серпня 2024 року про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти - Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича (виконавець) та відповідачем по справі ОСОБА_2 (замовник), загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання ОСОБА_4 становить 136 400 гривень. Розмір плати за один рік становить 34 100 гривень. (а.с.12 ).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 10 квітня 2025 року до договору №11-53 від 14 серпня 2024 року, також підписаної замовником ОСОБА_2 , вбачається згода його сторін на внесення змін до п.9 , згідно з якими загальна вартість освітньої послуги, що надається ОСОБА_4 , становить 148 550 гривень, розмір плати за один рік складає 38 150 гривень. ( (а.с.13).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Оскаржувані рішення не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на оплату частини навчання повнолітнього сина ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно із частиною першою статті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Разом з тим, статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 Сімейного Кодексу України (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Саме такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц, провадження № 61-1717св18, від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17, провадження № 61-39201св18.

Отже, правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 СК України).

Вказаними правовим нормами не передбачено обов`язку батька нести додаткові витрати на повнолітню дитину, а передбачать наявність у батька лише аліментного зобов`язання.

В даному випадку витрати на навчання дитини викликані не особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, а у зв`язку зі здобуттям дитиною освітньо-кваліфікаційного рівня. При цьому позивачем не доведено існування особливих обставин, які зумовили б необхідність навчання дитини на комерційній основі при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти за державним замовленням (на бюджетній формі навчання).

При цьому, стаття 199 СК України передбачає лише право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а не додаткових витрат на повнолітню дитину.

Саме такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постановах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-129-цс15, від 24 липня 2019 року в справі №521/2016/16-ц, від 25 лютого 2020 року в справі №521/4397/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 вказано: «суд касаційної інстанції зауважує, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.»

Таким чином на відповідача не може бути покладено обов`язок по оплаті зазначених витрат.

Звертаючись до суду з позовом позивачка просила також стягнути з відповідача аліменти на повнолітнього сина, що продовжує навчання, яке було задоволено судом.

Отже, ОСОБА_1 скористалася своїм правом на отримання аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання.

За таких обставин, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2026 року в частині стягнення витрат з ОСОБА_2 на користь позивачки частину на оплату навчання повнолітнього сина, ОСОБА_4 , в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Конструкція даної статті передбачає обов`язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання. Тобто нормами даної статті не передбачено обов`язку саме продовження навчання.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітній син відповідача, який навчається у вищому навчальному закладі, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, потребує матеріальної допомоги, а тому стягнення аліментів з батька на його утримання є необхідним, оскільки обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував те, що він добровільно бере участь в утриманні дітей є безпідставними. Заявлення позовних вимог про стягнення аліментів свідчить про існування між сторонами спору щодо утримання дітей.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі разом з наданими додатками, що він несе витрати на своє лікування та те що на його утриманні перебуває його мати, яка є пенсіонером, є безпідставними, оскільки мати відповідача є пенсіонеркою та отримує пенсію. Будь-яких доказів на підтвердження регулярних витрат на лікування апелянтом не надано, та обставина, що відповідач потребує лікування не звільняє його від обов`язку сплачувати аліменти на дитину.

Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Отже, враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає залишенню без змін.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості освітньої послуги, за навчання повнолітнього сина ОСОБА_4 , підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.

У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 частину вартості освітньої послуги за навчання повнолітнього сина ОСОБА_4 в сумі 36 125 гривень скасувати, в задоволенні позову у вказаній частині відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий М. І. Кулянда

Судді: О. О. Одинака

Н.К. Височанська