Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №352/1110/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/1110/26

Провадження № 33/4808/442/26

Категорія ч..4 ст.121 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.

Суддя-доповідач Шигірт

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Бондарчук О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення з апеляційною скаргою захисника на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.4 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,6 грн.

Згідно постанови, 23 квітня 2026 року о 08 годині 50 хвилин в с.Марківці, автодорога Н10, ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 320, номерний знак НОМЕР_1 , у якого був відсутній передній захисний пристрій (бампер), який передбачений конструкцією автомобіля чим порушив пункт 31.4.7е ПДР України та здійснив правопорушення повторно протягом року (постанова ЕНА5077865 від 26 червня 2025 року).

В апеляційній скарзі захисник Бондарчук О.О. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на суперечність між мотивувальною та резолютивною частинами постанови, оскільки у мотивувальній частині суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, тоді як у резолютивній частині визнав його винним за ч.1 ст.121 КУпАП. При цьому, суд наклав на нього стягнення передбачене ч.4 ст.121 КУпАП. На думку апелянта, така невідповідність свідчить про відсутність логічного зв`язку між висновками суду та прийнятим рішенням. Також зазначається, що суд без належних і допустимих доказів визнав доведеною кваліфікуючу ознаку повторності. Представник апелянта вказує, що матеріали справи не містять належним чином засвідченої копії попередньої постанови, доказів набрання нею законної сили та її вручення особі. Довідка працівника поліції, інформація з автоматизованої системи «Адмінпрактика», пояснення поліцейського та протокол про адміністративне правопорушення, на його переконання, не можуть підтверджувати факт повторності. Крім того, звертається увага на розбіжності щодо номера попередньої постанови, що, на думку апелянта, свідчить про неповне дослідження доказів. Апелянт також вважає, що суд порушив принципи змагальності та неупередженості, оскільки самостійно перевірив інформацію про можливе оскарження попередньої постанови, використавши відомості з офіційного вебсайту судової влади, хоча такі відомості не були надані сторонами та не досліджувалися під час судового розгляду. На думку апелянта, такими діями суд фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення. Крім цього, апелянт зазначає, що суд неповно дослідив фактичні обставини справи та безпідставно відхилив доводи захисту щодо причин відсутності переднього бампера автомобіля. Вказує, що пошкодження транспортного засобу виникло внаслідок зіткнення з твариною, після чого бампер був демонтований для запобігання його відриву під час руху. Ці пояснення були послідовними, підтверджувалися фотоматеріалами та не спростовані іншими доказами. Апелянт вважає помилковими і висновки суду про відсутність стану крайньої необхідності. Зазначає, що пошкодження автомобіля сталося у вечірній час за умов дії воєнного стану та комендантської години, що унеможливлювало негайний ремонт або доставлення транспортного засобу до станції технічного обслуговування. Вже наступного ранку ОСОБА_1 направився для усунення несправності, однак був зупинений працівниками поліції. Суд ці обставини не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про існування інших способів вирішення ситуації, не спростувавши пояснення щодо відсутності коштів на евакуатор та інших реальних альтернатив. Також захисник не погоджується з призначеним адміністративним стягненням, вважаючи його неспівмірним, оскільки суд встановив відсутність шкоди, обтяжуючих обставин, врахував добросовісну поведінку особи та усунення несправності, однак не навів належних мотивів необхідності застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення та недоведеністю кваліфікуючої ознаки повторності.

Заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини події, а саме те, що 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 320, у якого був відсутній передній захисний пристрій (бампер), передбачений конструкцією транспортного засобу, чим порушив вимоги пункту 31.4.7 «е» Правил дорожнього руху. Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення (а.с1), фотоматеріалами (а.с.2), відеозаписом з бодікамери поліцейських із поясненнями ОСОБА_1 , який не заперечував факту керування автомобілем без переднього бампера та підтвердив факт притягнення до відповідальності протягом року за аналогічне правопорушення.

Отже, доводи апеляційної скарги про неповне дослідження доказів щодо обставин адміністративного правопорушення спростовуються матеріалами справи та оскаржуваною постановою, де суд першої інстанції навів всі мотиви прийнятого рішення та надав відповіді на доводи захисника.

При цьому. Суд першої інстанції обґрунтовано застосував всі можливі заходи задля перевірки доводів сторони захисту та переконався у наявності постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП протягом року перед подією нового правопорушення. Такі дії не можуть бути розцінені як обвинувальний ухил суду, оскільки судове рішення має містити мотиви щодо всіх висновків наведених у в ньому.

Крім того, матеріали справи містять інформацію та довідку працівника поліції про притягнення ОСОБА_1 26 червня 2025 року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП із зазначенням номера відповідної постанови, що була перевірена працівником поліції за автоматизованою інформаційною системою «Адмінпрактика».

Під час спілкування із працівниками поліції, що зафіксовано на відеозаписі, після повідомлення поліцейським про попереднє притягнення до відповідальності за керування транспортним засобом без бампера, ОСОБА_1 підтвердив факту такого притягнення та зазначив, що відповідне порушення було вчинене на іншому автомобілі.

Така поведінка свідчить про обізнаність особи із фактом попереднього притягнення до адміністративної відповідальності та свідоме повторне вчинення нового правопорушення.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи копії постанови про попереднє притягнення до відповідальності саме по собі не спростовує висновків суду.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У цій справі факт повторності підтверджується сукупністю доказів, які узгоджуються між собою: інформацією з автоматизованої системи, довідкою працівника поліції, відомостями, відображеними у протоколі про адміністративне правопорушення, а також фактичним визнанням особою обставин попереднього притягнення.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 стану крайньої необхідності.

Як встановлено матеріалами справи, дорожньо-транспортна пригода із твариною сталася напередодні, а рух автомобілем без переднього бампера здійснювався наступного дня. Сам факт наміру доставити транспортний засіб до станції технічного обслуговування та відсутність грошей на послуги евакуатора не дає права водію порушувати вимоги ПДР України та не виключає склад адміністративного правопорушення.

Не знаходить підтвердження і довід апеляційної скарги щодо неспівмірності призначеного адміністративного стягнення. Суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та призначив мінімальне стягнення, передбачене санкцією ч.4 ст.121 КУпАП, яке відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

Щодо помилкового зазначення в резолютивній частині частини 1 статті 121 КУпАП, апеляційний суд вважає це технічною опечаткою, оскільки мотивувальна частина містить чіткі висновки суду про вчинення ОСОБА_2 правопорушення передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП та накладене стягнення відповідає саме цій частині.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції — зміні шляхом приведення її резолютивної частини у відповідність до встановлених судом фактичних обставин та мотивувальної частини постанови.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт