Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №212/2341/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5939/26 Справа № 212/2341/25 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Олег Андрійович, на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року у складі судді Порошиної О.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,–

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, пред`явленим до ОСОБА_1 , на предмет зменшення розміру аліментів, що утримуються з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2016 року у справі №219/10692/16-ц, із 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання цього позову та до досягнення дитиною повноліття, з підстав того, що сторони проживали фактично однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2014 року по 2016 рік, внаслідок чого у них народився син, який після розірвання відносин залишився проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 . Позивач наголошує, що до 2020 року він допомагав відповідачеві матеріально у добровільному порядку, а після 2020 року позивач став проходити військову службу в Збройних Силах України і фактично з цього часу син позивача отримує аліменти як поточні, так і ним сплачено заборгованість по аліментам. Позивач наголошує, що станом на сьогодні його сімейний стан змінився, оскільки його мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом 3 групи, непрацездатною, має важкий стан здоров`я та потребує постійного лікування і щоденно ліків для підтримання стану здоров`я, адже має певні невиліковні захворювання та постійно перебуває під наглядом сімейного лікаря. Згідно довідок про доходи розмір її пенсії за 2024 рік склав 35320 грн, що становить мінімальний прожитковий мінімум, у зв`язку з чим зі сторони позивача вона отримує матеріальну допомогу. Батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є непрацездатним, був військовослужбовцем та досяг пенсійного віку, має тяжкий стан здоров`я. Крім того, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану через воєнний напад російської федерації на Україну родина позивача змушена була покинути своє житло, яке на даний час знаходиться на окупованій території України за адресою: АДРЕСА_1 , та батьки позивача і його рідна сестра ОСОБА_6 , яка на даний час не працює, є внутрішньо переміщеними особами. Зазначені обставини підтверджують, на думку позивача, той факт, що він є для своєї родини, яка потребує матеріальної допомоги, єдиним годувальником. З його заробітної плати проведено відрахуванням на утримання сина аліментів, розмір яких становив 30537,92 грн щомісячно з серпня по грудень 2024 року, що на думку позивача перевищує необхідний розмір аліментів для потреб дитини відповідного віку, а, враховуючи наявність у нього інших членів його родини на утриманні, є підстави для зменшення розміру аліментів.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - задоволено частково.

Зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_2 за рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2016 року аліментів і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно (а.с.196-198).

Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем зміни його сімейного стану, наявності у нього на утриманні хворої матері та батька-пенсіонера, що впливає на здатність позивача сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, що є підставою для зміни розміру раніше стягнутих аліментів у бік його зменшення з 1/4 частини з усіх видів заробітку на 1/6 таку частину. Одночасно з цим суд першої інстанції зазначив, що зміна розміру аліментів та стягнення у зменшеному розмірі аліментів починається з дня набрання такого рішення законної сили, а не з дня подання цього позову, тому в цій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Сидоренка О.А. у березні 2026 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, обґрунтовуючи це тим, що суд першої інстанції безпідставно вважав належною підставою для задоволення вимог позивача встановлення факту знаходження на його утриманні інших членів його сім`ї. Скаржник зазначає, що наявність хворої матері не є такою підставою для зменшення розміру аліментів, як і не підтверджено позивачем, що його матеріальне становище значно змінилось у бік погіршення, що при розгляді справ такої категорії є обов`язковою умовою для задоволення позову. Скаржник наголошує, що, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, судом першої інстанції порушено принцип пріоритетності найкращих інтересів дитини, а зменшення розміру аліментів не може відбуватись виключно з огляду на інтереси платника без належної оцінки впливу такого зменшення на забезпечення дитини (а.с.203-206).

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Пашкову Ю.Ю. в системі “Електронний суд” надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказавши на те, що за положеннями ст. 192 СК України зміна сімейного та майнового стану є підставою для зміни розміру аліментів. Зазначає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та намагання їх переоцінити, що не є підставою для скасування судового рішення. Разом з цим зазначає, що розмір аліментів не вважається незмінним, а зміна сімейного стану позивача, що потягло за собою зміну і матеріального його становища, безпосередньо відповідає положенням ст. 192 СК України. Скаржник також наголосив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, забезпечив принципи справедливості, розумності та баланс між інтересами дитини та реальними можливостями батька (а.с. 229-232).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З`ясовуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 , дійсно має на утриманні матір, яка є пенсіонером, інвалідом 3 групи, потребує медичного догляду і лікування, батька, який є пенсіонером та сестру, які на даний час є внутрішньо переміщеними особами, потребують матеріальної допомоги. Заборгованість по аліментам відсутня. Також суд вважав, що зменшення розміру аліментів, які сплачує позивач, з 1/4 до 1/6 частини його заробітку (доходу) не призведе до суттєвого погіршення майнового стану відповідача, а розмір щомісячного платежу буде значно перевищувати мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, установивши, що змінився сімейний та майновий стан позивача, дійшов висновку про те, що вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь відповідача з 1/4 частини на 1/6 частину, застосовуючи положення ст. 181-184, 192 Сімейного кодексу України. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна розміру стягнених з позивача аліментів відбудеться не з дня подання позовної заяви до суду, а з дня набрання рішенням суду законної сили, що узгоджується з положеннями Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнені аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказаний факт підтверджується копією судового рішення.

Також копією свідоцтва про народження підтверджується факт родинних відносин між позивачем та його батьками – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Факт того, що позивач є рідним братом ОСОБА_6 підтверджується копією свідоцтва про народження останньої.

Згідно виписки із медичної карти хворого КЗОЗ «Міська лікарня №2 м.Бахмута» та наданої суду медичної документації мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом 3 групи, непрацездатною, має важкий стан здоров`я та потребує постійного лікування і щоденно ліків для підтримання стану здоров`я, оскільки має такі невиліковні захворювання як загострення хронічного вертеброгенного поперекосо-крижового радикуліту з вираженим больовим м`язево-тонічним синдромом, порушення функції ходи, хронічне обструктивне захворювання легень 2 ст., фаза загострення та постійно перебуває під наглядом сімейного лікаря.

Розмір пенсії матері позивача згідно довідок про доходи №5435919847442428 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за 2024 рік склав 35320 грн, що становить мінімальний прожитковий мінімум.

Батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером, непрацездатним, був військовослужбовцем, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення та посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Копіями довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджується факт того, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану через воєнний напад російської федерації на Україну родина позивача змушена була покинути своє житло, яке на даний час знаходиться на окупованій території України за адресою: АДРЕСА_1 , та батьки позивача і його рідна сестра ОСОБА_6 є внутрішньо переміщеними особами, які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 . Сестра позивача ОСОБА_6 на даний час не працює, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України.

Згідно повідомлення №26/1/1524 від 26 лютого 2025 року позивач ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і військовою частиною проводяться щомісячні стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 в розмірі 25 % з усіх видів нарахувань.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, зміна матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.

Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції щодо доведеності позивачем факту зміни його сімейного стану, що безпосередньо знаходиться у зв`язку із навантаженням на його майновий стан, та неможливості утримувати дитину сторін у визначеному судовим рішенням розмірі.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 613/1404/23.

Колегія суддів відзначає, що у позивача змінився сімейний стан, враховуючи наявність на його утриманні батьків, які є пенсіонерами, хворими особами, що потребують значної матеріальної підтримки з боку позивача, а також сестри, яка не працює у зв`язку із переселенням родини позивача до іншої місцевості внаслідок військових дій на території Донецької області, де батьки позивача та його сестра проживали, що підтверджується письмовими доказами у справі.

Колегія суддів наголошує, що зазначені обставини знаходяться у безпосередньому зв`язку між собою, та така зміна сімейного стану позивача тягне за собою і погіршення його матеріального стану, як це вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що наявність у позивача хворих батьків, які є пенсіонерами, не є підставою для зменшення розміру аліментів, колегія суддів відкидає, адже позивач зі всієї його родини, які є ВПО, один має офіційний дохід, що узгоджується з матеріалами справи. Крім того матеріали справи підтверджують незначний дохід батьків позивача, як пенсіонерів, що в сукупності дає значне погіршення майнового стану позивача та наявність у нього на утриманні, окрім дитини сторін, і непрацездатних батьків.

Разом з цим, доводи скаржника про те, що рішення у даній справі винесено не в інтересах дитини, також колегія суддів відхиляє, оскільки зменшення розміру аліментів є незначним та суттєво не погіршить матеріальний стан відповідача на утримання неповнолітньої дитини, враховуючи розмір відрахувань з заробітної плати позивача.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміна сімейного стану позивача впливає на його здатність сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, а тому судом першої інстанції правомірно встановлено наявність підстав для застосування ст.192 СК України та незначного зменшення розміру аліментів, що скаржником не спростовано.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін, а підстав для застосування положень ст. 376 ЦПК України не встановлено.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,–

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Олег Андрійович – залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «07» липня 2026 року.

Повний текст постанови складено «15» липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров