Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №642/137/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Суд: Холодногірський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 13 липня 2026 р.

Справа: №642/137/26

Суддя: Пашнєв В. Г.

14 липня 2026 року

Справа № 642/137/26

Провадження № 3/642/210/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2026 року суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Пашнєв В.Г., за участю секретаря Степанової А.Д., представника особи, що притягується

до адміністративної відповідальності - Санкіна А.В., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

встановив:

07 січня 2026 року о 15 годині 07 хвилини в м. Харкові по вул. Велика Панасівська, 220 водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Mazda CX-7» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі здоров`я (КНП ХОР ОНД) відмовився, що зафіксовано на відео фіксацію.

ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надав клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що відсутня була причина зупинки, не зафіксовані ознаки наркотичного сп`яніння та не підтверджуються матеріалами справи, огляд проведений з порушенням процедури та відеозапис з бодікамер поліцейських не містить усю послідовність подій, вказаних в протоколі, окрім того відеозапис здійснений на мобільні телефони, що є порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.

Суддя, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з п.4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735(далі -Інструкція №1452/735).

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених дозастосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №561182 від 07.01.2026 зазначено про наявність у інспектора поліції підстав вважати, що водій ОСОБА_1 перебувала у стані наркотичного сп`яніння та вказані такі ознаки: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності

Із аналізу наведених доказів та норм законодавства слід зробити висновок, що водій транспортного засобу має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, про що складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції із застосовунням технічних засобів відеозапису (ч. 2 ст. 266 КУпАП, п.6 Розділу 1 Інструкції № 1452/735), що в даному випадку і було виконано працівниками поліції.

Згідно абз. 2 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійною підставою притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Одночасно, в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.01.2026 ОСОБА_1 , що спростовує доводи захисника про порушення працівниками поліції процедури огляду.

Доводи захисника про те, що у поліцейського були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, і така зупинка є незаконною, є безпідставними, оскільки предметом доказування є фактичні дані щодо відмови особи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

Крім цього, доводи захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не беруться судом до уваги також й у зв`язку з тим, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Також суд зазначає, що у випадку не згоди особи з причинами зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 мала можливість, відповідно до п.п. д) п.2.14 ПДР України оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Твердження захисника про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалася безперервно, що суперечить Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, згідно п. 5 розділу II якої, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, - не є переконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

По-перше, до матеріалів справи додано відеозапис, на якому відображаються події щодо зупинки автомобіля ОСОБА_1 , її поведінки та відмови від проходження огляду, чого цілком достатньо для прийняття судового рішення.

По-друге, ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 7 листопада 2015 року, не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення повного відеозапису з моменту зупинки.

Так згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 7 листопада 2015 року, згідно п. 1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Поліцейським долучено до протоколу необхідні фрагменти відеофайлів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п. 1ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. Вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо тверджень захисника, що частина зйомки проводилась працівником поліції на мобільний телефон, що є порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 9 статті 31 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Дані технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої (абзац 2 частини 1 статті 40).

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні (абзац 3 частини 1 статті 40).

При цьому, Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 (далі Інструкція № 1026) регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Згідно з Інструкцією № 1026, кінозйомка та відеозапис процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.

Своєю чергою, приписами частини 1 Розділу VII Інструкції № 1026, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:

1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;

2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;

3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції;

5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

Виходячи з наведеного вище, суд зазначає, що з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху інспектор може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, у тому числі такої, що знаходиться в чужому володінні. При цьому, відеозапис проводиться на цифрових носіях інформації шляхом відеозапису. Наведеними правовими нормами не забороняється фіксація поліцейським адміністративного правопорушення на особистий мобільний телефон.

Відповідно правовій позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року по справі 749/630/21, відеозапис, здійснений поліцейським на мобільний телефон у публічному місці, може бути допустимим доказом, якщо він відображає обставини події та не спростований іншими доказами. Інструкції щодо використання відеореєстраторів не забороняють поліцейським використовувати власні мобільні телефони для фіксації подій.

Враховуючи, що відеозапис з мобільного телефону, який міститься на оптичному диску, повністю узгоджується з іншими матеріалами справи, такий відеозапис може бути прийнятий судом до уваги в якості доказу.

Викладені у клопотанні доводи захисника про те, що Інструкція № 1018 прямо зобов`язувала інспектора використовувати лише відеореєстратори, в т.ч. боді-камери, суд вважає безпідставними, оскільки зазначена Інструкція регламентує застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису та не визначає вичерпний перелік таких технічних приладів і засобів.

Щодо тверджень захисника, що працівники поліції не зафіксували та не виявили у ОСОБА_1 жодної ознаки наркотичного сп`яніння, суд зазначає, що виявлення та встановлення таких належить до безпосередньої компетенції працівника поліції згідно Закону України «Про поліцію», вимог КУпАП, вимог спільного наказу МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і до обсягу перевірки судом не належить.

Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

Стосовно тверджень захисника та пояснень самої ОСОБА_1 , що вона не відмовлялася від проходження огляду на стан сп`яніння, суд зазначає, що приписи статті 130 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку.

Суд зауважує, що з оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, як працівник поліції протягом тривалого часу кілька разів пропонує водію проїхати в медичний заклад і пройти огляд, проте ОСОБА_1 пояснює, що їй потрібно їхати на роботу, тобто її пасивні дії (мовчазна згода) розцінені працівником поліції як відмова від проходження огляду, та що роз`яснено водію, що таке матиме наслідком складення відносно неї протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду розцінюються судом як свідоме уникнення водія виконати свій обов`язок. Оскільки, окрім прав у водіїв транспортних засобів, є ще і обов`язки, яких вони повинні дотримуватися, а саме на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. У даному випадку, суд розцінює відмову ОСОБА_1 , яка проявилась саме у пасивній формі, оскільки вона тривалий час не виконувала вимогу працівників поліції, і погодилася проїхати до лікаря, тільки після того, як працівники поліції склали відносно неї протокол про адміністративне правопорушення.

Суддя зауважує, що ОСОБА_1 так і не пройшла огляд, тому це розцінюється як мовчазна відмова від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння.

Суд також не бере до уваги пояснення захисника та ОСОБА_1 причин, з яких вона не мала змогу пройти огляд на стан сп`яніння (необхідність доставити документи), оскільки саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19 водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, вчинення нею адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУпАП, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №561182 від 07.01.2026, у якому зафіксовані, в тому числі і виявлені, ознаки наркотичного сп`яніння, переглянутими судом відеозаписами зі службової бодікамери, які долучені до матеріалів адміністративної справи, на яких зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, а саме: ОСОБА_1 від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння, запропонованого працівником поліції, відмовилася.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу судом не виявлено та захисником до суду не надано.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При цьому, суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, ОСОБА_1 скористалася процесуальною можливістю та зверталася із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), а також зверталася до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції.

Суд звертає увагу, що захисником ОСОБА_1 – адвокатом Санкіним А.В. до Департаменту патрульної поліції подана скарга на дії працівників поліції та позов до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Висновком дисциплінарної комісії Департаменту патрульної поліції УПП в Харківській області від 17.03.2026 службового розслідування, проведеного з метою повного та об`єктивного з з`ясування всіх обставин, що призвели до можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Харківській області ДПП), про що стало відомо зі скарги ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , зареєстровану в УПП в Харківській області ДПП від 15.01.2025 за № С-69 встановлено, що в діях капітана поліції Кравчук Еліни Ігорівни, старшого інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, капітана поліції Кратенко Наталії Віталіївни, т.в.о. старшого інспектора з особливих доручень ВЧС УПП в Харківській області ДПП, сержанта поліції Шутки Сергія Євгенійовича. поліцейського взводу № 1 роги № 3 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП та старшого лейтенанта поліції Труфанова Микити Сергійовича, інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП порушень службової дисципліни не вбачається.

Майору поліції ОСОБА_3 , командиру батальйону № З УПП в Харківській області ДПП суворо наголосити підлеглому особовому складу, зокрема сержанту поліції Шутці С. та старшому лейтенанту поліції Труфанову М. на неухильному дотриманні положень Конституції України, законів України, Інструкції № 1026. інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Національної поліції України, необхідності професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 25 червня 2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення- відмовлено.

Таким чином, невизнання ОСОБА_1 своєї вини жодним чином не підтверджене, спростовується вищенаведеним і розцінюються як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене, разом з тим надано достатньо доказів в підтвердження вчинення порушення за ч.1 ст.130 КУпАП та вини у цьому ОСОБА_1 , підстав сумніватися в їх достатності та достовірності немає.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Положення ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд дійшов висновку, що дії поліції відповідають вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» в частині подяку встановлення у водія ознак сп`яніння.

При таких обставинах, вина ОСОБА_1 у скоєнні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст.ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність накладення на адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст.4 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір» із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 665,6 грн. в дохід держави.

На підставі викладеного, ч.1 ст.130 КУпАП, керуючись ст. ст.40-1, 33, 36, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 визнати винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд міста Харкова.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя В.Г. Пашнєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua