Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №398/3335/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3335/26

провадження №: 2/398/3471/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"13" липня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засіданн – Шаповал Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення останньою повноліття.

В обґрунтування позову вказала, що рішенням Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2025 року за позовною заявою служби у справах дітей Благовіщенської міської ради до ОСОБА_2 , - «відібрано неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав. Рішенням виконавчого комітету Попельнастівської сільської ради від 21 квітня 2026 року № 79 «Про влаштування неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_4 » вирішено: влаштувати до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка позбавлена батьківського піклування. На даний час неповнолітня дитина ОСОБА_3 , перебуває в дитячому будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 , що діє на підставі Договору № 2/2025 «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 ». Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про час, місце та дату судового засідання повідомлена належним чином. До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, прийшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , у графі батьками вказано: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00053469343 від 06 вересня 2025 року виданого Благовіщенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дитини внесено за заявою матері № 1 від 25 січня 2011 року відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Рішенням Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2025 року за позовною заявою служби у справах дітей Благовіщенської міської ради до ОСОБА_2 , «відібрано неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав».

Рішенням виконавчого комітету Попельнастівської сільської ради від 21.04.2026 року, влаштовано до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_5 неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка позбавлена батьківського піклування.

Відповідно до довідки, наданої старостою Червонокам`янського старостинського округу від 22.05.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 і має такий склад сім`ї: ОСОБА_8 , - чоловік ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 – донька ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 - підопічний ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 – підопічна ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 – підопічна ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 – підопічна ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_14 - підопічна ІНФОРМАЦІЯ_11 . Діти знаходяться на утриманні опікунів.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері (батька).

Відповідно до ст. 180 СК України, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні, а у разі недосягнення такої згоди кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

В частинах 1, 6 ст. 12 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства» вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд доходить висновку про те, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Разом з тим, відповідач, не подала докази існування обставин, які істотно обмежують її працездатність, докази існування інших утриманців, докази існування інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, що дозволяє зробити висновок про її спроможність сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи обставини, викладені у ч. 1ст. 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідачки на утримання дитини, має становити 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинні надавати на утримання дитини їх матір, є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовна заява подана 25.05.2026 року, тому суд присуджує стягнення аліментів саме з цього дня.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, слід звернути до негайного виконання відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Крім цього, з відповідача слід стягнути судові витрати по справі у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст.141, 180-182,184, СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї чверті) від усіх заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.05.2026 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Допустити негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13.07.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО